Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аналіз педагогічного експерименту

Експериментальне дослідження проводилося на базі Красноармійського педагогічного училища серед студентів першого та другого курсу, впродовж 2013-2014 навчального року.

Факультативний курс було розпочато у січні місяці і тривав 18 тижнів, одне заняття на тиждень.

Факультативна програма має чотири основні розділи (Духовність – як основа еволюційного розвитку людини, Людина і всесвіт, Духовний світ видатних особистостей, Сучасні наукові погляди на духовність), які пов’язані між собою логічно і спрямовані на розвиток духовності учнів та відчуття себе духовною особистістю.

Під час дослідно-експериментальної роботи ми звернули увагу на дотримання умов в організації діяльності студентів, а саме:

- врахування рівня знань студентів;

- обов`язкове врахування вікових особливостей студентів;

- активне використання міжпредметних зв`язків;

- використання активних форм навчання.

Плани-конспекти лекційних та семінарських занять подано у стислому вигляді. (див. Додаток 2). Список використаних джерел і літератури, використаний при підготовці та проведенні занять, належить виключно бібліотечному фонду КПУ.

Говорити про зміни духовного розвитку студентів ми можемо лише з огляду на заключне анкетування, яке проводилося на останньому занятті. Результати анкетування мають такі показники:

Таблиця 3.2

Діаграма 3.2

Після вивчення курсу «Педагогічна деонтологія» рівень духовного розвитку студентів КПУ, які вивчали даний курс, виріс на 3,7% (Див. табл. 3.3). Це зовсім невеликі, але позитивні зміни, які вносять цінне значення в духовний розвиток сучасної студентської молоді та розвиток суспільства в цілому. Такий показник можна пояснити тим, що рівень духовного розвитку змінюється протягом всього життя людини.

Також, невеликий показник рівня розвитку духовних цінностей серед анкетованих міг бути отриманий через певні недоліки анкети, головний з яких – суб’єктивний фактор самооцінки.

Кожна людина повинна сама знайти свій власний вхід у «царство духа» і визначити саму себе і своє буття. Ступінь духовного розвитку не завжди визначається віком. Та її корені, у будь-якому випадку, виходять з дитинства. Це надзвичайно важливий період у процесі духовного становлення особистості, оскільки закладається фундамент для сприйняття оточуючої дійсності, свого місця і ролі в ній.

Юність – це пора вільної активної волі, яка вчиться розрізняти добро від зла: послух від свавілля, любов від хотіння, совісне від безсовісного. Це вміння розрізняти підтримують у молоді батьки і вчителі, а якщо цього не відбувається, то вони втрачають природне чуття духовного, справедливого, правдивого. Слід допомагати молоді, а особливо студентській, зберегти його, показати їм, що зло дуже часто вбирає свої підступи, сіті, пастки у барвисті привабливі шати. Потрібно вміти зривати облудну маску, показувати його справжнє потворне обличчя, пояснювати хлопцям і дівчатам, що зло завжди несе лише руйнування, біль, страждання, смерть.

Буває так, що для духовного пробудження однієї людини достатньо маленького поштовху, який може виражатися в інформаційному, емоційному чи духовному впливі. В іншої людини рівень духовного розвитку може тривалий час лишатися стабільно низьким і підвищитися лише після значної (іноді трагічної) події в житті, за якої настають якісні зміни у світогляді.

Основними показниками, за якими ми визначали рівень сформованості духовності студентів є такими:

- ставлення до громадської діяльності;

- культура майєвтики;

- духовні, пізнавальні потреби;

- вміння виходити із складних ситуацій, які сприяють духовному росту особистості;

- пізнавальна активність учнів

За допомогою анкети цікаво простежити, який вплив на студентів мав курс «Педагогічна деонтологія», чи допоміг він зробити необхідний крок до духовного розвитку по духовному шляху, розширити власну свідомість.

Для прикладу можна розглянути результати роботу факультативу за наведеною раніше програмою за допомогою анкетування, проведеного до початку і після закінчення занять, виявлені результати наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Порівняльна таблиця, щодо розвитку духовних цінностей до та після вивчення курсу «Педагогічна деонтологія»

Діаграма 3.3

Порівняльна діаграма, щодо розвитку духовних цінностей до та після вивчення курсу «Педагогічна деонтологія»

Як видно з табл. 3.3, початковий рівень духовного розвитку необов’язково стає умовою його подальшого стрімкого розвитку. Очевидно, що розширення свідомості залежить від комплексу сприятливих факторів – як зовнішніх та і внутрішніх. Однак вивчення курсу не пройшло зовсім безслідно для свідомості тих студентів, рівень духовного розвитку яких (за результатами анкетування) зовсім не змінився.

Взагалі, духовно багатою людиною вважають людину, яка живе в гармонії із собою і світом, в якої сформовані духовні цінності, тобто, ті якості і риси, життєві установки, що існують для кожної людини, що становлять її ідеал.

Для прикладу доцільно порівняти результати опитуваної Х.В.В. на другу частину анкети (табл. 3.4)

Таблиця 3.4

Приклад зміни ціннісної орієнтації та розширення свідомості після вивчення курсу

На початкових етапах духовного розвитку людині необхідний безпосередній приклад, ідеал, що є умовою його прискореного прогресу. Першим ідеалом у житті дитини стають батьки. Дитина активно переймає їх звички, поведінку, інтонації голосу. Тому якщо учень стверджує про те, що в нього зовсім немає ідеалу і він хоче бути схожим тільки на себе, це свідчить про факт не усвідомлення ідеалу (манера одягатися, звички, характерні фрази знайомих – все це належить неусвідомленому ідеалу). На певному етапі розвитку позитивний приклад, орієнтир може приносити значну користь, однак згодом будь-який ідеал, в тому числі і духовний, може перетворитися в черговий кумир, тобто бар’єр на шляху подальшого розвитку.

Аналіз бесіди та анкетування, дає підстави виділити фактори, які негативно впливають на формування духовності студентської молоді:

1) відчуження особистості від суспільства, від національної культури;

2) відчуження від національних традицій;

3) низький статус освіти та інтелектуальної діяльності;

4) заклад моралі серед дорослих та молоді;

5) криза сім`ї чи сімейного виховання;

6) погіршення здоров`я учнів;

7) соціально-політичні і економічні протиріччя.

Розвиток духовності полягає у процесі позитивних якісних та кількісних змін, досягнення цілісності та гармонії всіх її структурних характеристик. Духовний розвиток уявляється як шлях від знання до розуміння, від емоції до співчуття, від сприймання до творчості, від егоцентризму до гуманізму.

Людина духовна в тій мірі, в якій вона задумується над цими питаннями і прагне дістати на них відповідь.

Про ефективність пропонованої факультативної програми свідчать такі фактори:

- підвищення ефективності учнів на заняттях та інтерес до пізнання нового;

- покращення стосунків між студентами, більша згуртованість, розвинулось почуття колективу;

- поліпшення стосунків між батьками;

- усвідомлення значущого вибору;

- зростання внутрішньої чесності, заміна критеріїв обов’язку, совісті на критерії естетичної та творчої спрямованості, коли людина починає свідомо творити своє життя;

- зростання почуття гармонії світу, уникнення емоційного ставлення до добра і зла, оскільки це проблема свідомого вибору людиною власного шляху життя, відповідно до її розуміння світової гармонії.

За цим стоїть напружена внутрішня концентрація психічної активності, яка виявляється саме в тому, щоб суттєво знижувалась індивідуальна чутливість до зовнішніх впливів, другорядних внутрішніх переживань, сторонніх дій.

Важливо відзначити, що запропонована програма допомагає розвивати у студентів взаєморозуміння і творчу співдружність, завдяки програмі, молодь засвоює культурні традиції свого народу, а головне моральні ідеали.

Зіставляючи результати формуючого експерименту з констатуючим, приходимо до висновку, що запропонована програма створює умови для виховання духовності учнів педагогічних училищ в процесі професійної підготовки.

Таким чином, можна сказати, що поставлена перед нами мета, а саме активізація індивідуальної потреби духовного розвитку студентів; ознайомлення з універсальною системою духовних знань людства, у розширенні власної та колективної свідомості; розвинення у студентів таких духовних якостей, як здатність до відповідальності за зміст свого життя, розуміння та врахування інтересів і потреб інших людей; прагнення до гармонії між внутрішнім та зовнішнім світом була досягнута.

Але на цьому ми не повинні зупинятися. Духовні цінності потрібно виховувати та розвивати кожній людини протягом усього життя, а особливо студентській молоді, тим паче майбутнім вчителям, бо вони є наше майбутнє – майбутнє нашої країни та всього людства.

Педагог по суті своїй є вихователь, який передає духовний досвід перетворений суперечливим життям. Виховати людину – це означає зробити її світоглядно активним творцем і захисником духовних цінностей. Завдання педагога не тільки в тому, щоб навчити людину працювати, а й у том, щоб через працю – цю основну сферу життєдіяльності – допомогти молодій людині знайти своє місце в житті, реалізувати себе. Виховання – це єднальна нитка духовності усього покоління. Засвоєння, передача і розвиток духовного досвіду людства носять людинотворчий характер, без цього неможливий розвиток суспільства.

Отже, першорядним завданням сучасної системи освіти повинна стати підготовка вчителів з новими ціннісними орієнтаціями, заснованими на нових життєвих установках та духовних пріоритетах. Вчителі повинні володіти не тільки високим етично-естетичним рівнем, мати потенціал для духовного зростання, а також володіти відповідними знаннями і уміннями, що дають основу для формування у молодого покоління таких етичних критеріїв, як альтруїзм, любов, здатність особи співпереживати, співчуття, терпіння, як здібності певного очікування, і разом з тим, активної життєвої позиції та творчості.

Завдання нового покоління вчителів – опанувати новими знаннями, уміннями, навиками, які ведуть до духовного зростання, і допомагають показати шляхи розвитку учням, за умови повної свободи вибору свого шляху у молодого покоління. Це створить можливість переходу від традиційних виховних процесів до інноваційних духовно-виховних просторів.