Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

З навчальної дисципліни: Кримінально-виконавче право

Читайте также:
  1. F) До прекращения дела обвиняемому должно быть разъяснено право возражать против такого основания.
  2. Gl] Тема 9.Законность и правопорядок. Мировой правопорядок
  3. I . Понятие и признаки правовых норм.
  4. I. Нормативно-правовые акты
  5. I. Нормативно-правовые акты
  6. I. Нормативно-правовые документы, регламентирующие деятельность учителя информатики
  7. I. Нормативные правовые акты
  8. I. Понятие, признаки и предпосылки правовых отношений.
  9. I. Понятие, признаки и предпосылки правовых отношений.
  10. I. Правовой обычай.

Категорія слухачів: курсанти юридичного факультету Інституту кримінально-виконавчої служби.

Навчальна мета: сформувати у курсантів систему науково обґрунтованих знань щодо значення та критеріїв класифікації засуджених до позбавлення волі та порядку їх розподілу по установах виконання покарань.

Виховна мета: сприяти розвитку у курсантів наукового світогляду і спрямованості на творчу активність, усвідомлення мотивів навчання, пізнавального інтересу до юридичної професії та формування морально-естетичних якостей юриста-професіонала.

Розвивальна мета: розвити у курсантів інтелектуальні здібності до осмислення, формування навичок системного аналізу кримінально-виконавчого законодавства України та використання у практичній роботі та науковій діяльності.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: електронні презентації.

Наочні засоби:

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, кримінальний процес, політологія, кримінологія, пенітенціарна політика та пенітенціарна система України оперативно-розшукова діяльність.

План лекції (навчальні питання):

Вступ

1. Класифікація засуджених до позбавлення волі

2. Розподіл засуджених за видами установ виконання покарань

Висновок

 

Література:

1. Конституцiя України. Прийнята на 5-й сесiї Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України: Прийн. 11 липня 2003 р. №1129-ІУ. Офіц. видання зі змін. та доп. станом на 20.12.2013 р

3. Кримiнальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

4. Кримiнально-процесуальний кодекс України. – К.,2013.

5. Стручков Н.А., Брызгалов В.Н. Классификация осужденных к лишению свободы и определение им вида исправительно-трудовой колонии. – К., 1967.

6. Уголовно-исполнительное право России. Учебник / Под ред. А.И. Зубкова. – М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 614 с.

7. Уголовно-исполнительное право России: Учебник / Под ред. В.И. Селиверстова. – М., 2001.

8. Уголовно-исполнительное право. Учебник / Под ред. проф. И.В. Шмарова. – М.: Новый Юрист, 1998. – 368 с.

9. Кримінально-виконавче право: Підручник / Під заг. ред. О.М. Джужи.-К.: Атіка, 2010.

10. «Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів» наказ Міністерства юстиції України від 8 червня 2012 №847/5.

11. «Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі» наказ Міністерства юстиції України від 8 лютого 2012 №222/5.

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Вступ

З метою диференційованого підходу до виконання покарання в теорії кримінального і кримінально-виконавчого права досить чітко розроблена й закріплена в нормах законодавства класифікація засуджених до позбавлення волі. Вона створює не тільки необхідні умови для диференціації виконання покарання, а й значною мірою впливає на формування системи установ виконання покарання (УВП), забезпечує ізоляцію один від другого різних за ступенем суспільної небезпеки і характеру поведінки засуджених.

Крім того, вона створює умови для індивідуалізації виконання покарання. Згідно зі ст.67 Мінімальних стандартних правил поводження із в’язнями, метою класифікації є:

1) відокремлення ув’язнених від тих, хто в силу свого злочинного минулого чи негативних рис характеру загрожує негативним впливом на них;

2) поділ ув’язнених на категорії, що полегшує роботу з ними, з метою повернення їх до життя в суспільстві.

Система класифікації засуджених до позбавлення волі тісно пов’язана з класифікацією злочинів у кримінальному праві. Остання певною мірою визначає класифікацію засуджених. В цьому полягає єдність і взаємозалежність вказаних інститутів з точки зору оцінки характеру і ступеню суспільної небезпеки злочинів при призначенні і виконанні покарання.

Питання 1. Класифікація засуджених до позбавлення волі

Кримінальне законодавство виділяє деякі категорії злочинців: особа, яка вчинила злочин повторно та рецидив злочинів (ст. ст. 32,34,67 КК України); неповнолітніх (ст. 97 КК України); жінок (ст. 66,83 КК України). Разом з тим, ст. 18 КВК України визначає, яким категоріям засуджених належить відбувати покарання в тій чи іншій виправній колонії відповідного рівня безпеки.Таким чином, класифікація засуджених до позбавлення волі – суміжний інститут кримінального і кримінально-виконавчого права. При цьому в кримінально-виконавчому законодавстві дістають розвиток положення кримінального закону.

До критеріїв класифікації засуджених до позбавлення волі можна віднести: вік, стать, тяжкість вчиненого злочину, строк призначеного покарання, форма вини, факт відбування в минулому покарання у вигляді позбавлення волі, визнання особи, яка має судимість за умисний злочин і вчинила новий умисний злочин, рецидивістом, громадянство.

Віднесення засудженого до позбавлення волі до певної класифікаційної групи пов’язане з певними правовими наслідками, які мають суттєве значення для прийняття судом рішення щодо призначення виду і розміру покарання. В подальшому класифікаційні ознаки враховуються під час безпосереднього виконання покарання при визначенні виду виправної колонії, в якій буде відбувати покарання, засуджений, при визначенні ступеня виправлення та зміни умов відбування покарання.

Головним завданням класифікації засуджених виступає індивідуалізація і досягнення максимальної ефективності мети виконання покарання.

Що ж таке класифікація? Із сказаного випливає, що класифікація засуджених є розподіл їх на більш-менш однорідні групи у відповідності зі специфічними ознаками (критеріями) в залежності від характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, минулих судимостей, статі і віку з метою диференціації та індивідуалізації виконання покарання.

Для зручності виділимо чотири основних види критеріїв класифікації засуджених: фізіологічні; юридичні; педагогічні; психологічні.

Коротко розглянемо особливості та порядок застосування, визначених критеріїв, класифікації на практиці.

1. До фізіологічних критеріїв класифікації засуджених відносяться: стать; вік; стан здоров’я. За статтю засуджені класифікуються на чоловіків та жінок. За віком – на дорослих та неповнолітніх. За станом здоров’я – на працездатних, непрацездатних і хворих тяжким або хронічним захворюванням.

Вказані критерії в першу чергу враховуються судом при прийнятті рішення щодо призначення виду і розміру кримінального покарання.

Так, наприклад, згідно ст. 66 КК України вчинення злочину неповнолітнім, або жінкою в стані вагітності враховується, як пом’якшуюча обставина. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку суд не може призначити на строк більше десяти років, а за вчинення неповнолітнім злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, - на строк не більше п’ятнадцяти років (ст. 102 КК України).

На другому етапі вік і стать засуджених до позбавлення волі враховується Регіональними комісіями при визначенні установи виконання покарання, де буде утримуватись засуджений.

Так, згідно ст. ст. 11,18 КВК України дорослі засуджені тримаються у виправних колоніях закритого типу мінімального, середнього та максимального рівня безпеки, а неповнолітні засуджені – у спеціальних виховних установах (виховні колонії ст. 19 КВК України).

2. До юридичних критеріїв відноситься: тяжкість вчиненого злочину, особа засудженого і форма вини. За тяжкістю вчиненого злочину розрізняють чотири категорії засуджених: особи, які вчинили злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини (ст. 12 КК України).

За особою засудженого – особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі вперше, особи, які раніше відбували покарання, у виді позбавлення волі, рецидивісти, особи, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії, особи засуджені на довічне позбавлення волі. За формою вини засуджені класифікуються на таких, які вчинили злочини умисно або з необережності.

Безумовно, що юридичні критерії разом з фізіологічними враховуються судом під час прийняття рішення щодо призначення покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України. При цьому враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання (ст. ст. 65-67 КК України), особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Такий підхід дає можливість створити цілу систему кримінально-виконавчих установ відкритого і закритого типу з відповідним рівнем безпеки, а також забезпечити роздільне тримання засуджених в цих установах залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи злочинця.

Так, згідно зі ст. 92 КВК України уперше засуджених до позбавлення волі чоловіків тримають окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; уперше засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають окремо від уперше засуджених за тяжкі злочини.

Ізольовано від інших засуджених, а також окремо тримаються засуджені до довічного позбавлення волі, засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі на певний строк у порядку помилування. Окремо тримаються чоловіки вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, а також засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

Водночас вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі, колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих. Порядок тримання яких визначається нормативно-правовими актами ДПтС.

Таким чином, юридична класифікація засуджених до позбавлення волі впливає на систему установ виконання покарання, призводить до змін у правовому становищі засуджених.

Водночас, при організації процесу карально-виховного впливу в конкретній установі виконання покарання така класифікація у ряді випадків є недостатньою. З метою диференціації цього процесу з’являється необхідність вирізнити інші групи засуджених, які мають спільні риси з точки зору педагогічної і психологічної характеристики осіб, які відбувають покарання.

Таким чином, можна виділити педагогічний критерій класифікації засуджених до якого слід віднести і ступінь виправлення або ступінь соціальної занедбаності. За ступенем виправлення засуджені поділяються на тих, які стали на шлях виправлення, і на осіб, які довели своє виправлення. За ступенем соціальної занедбаності класифікація засуджених здійснюється на осіб, які порушують встановлений порядок відбування покарання, злісних порушників установленого порядку відбування покарання (ст. ст. 132,133 КВК України) і на осіб, які виражають злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК України).

До психологічних критеріїв класифікації засуджених належать: тип особи і психічне ставлення до злочину, тобто визнання, чи невизнання нею своєї вини в чиненому злочині. За типом засуджені особи класифікуються за загальними ознаками – на холериків, флегматиків, сангвініків, меланхоліків.

На відміну від фізіологічних і юридичних критеріїв класифікації засуджених, які обов’язкового враховуються при прийнятті рішення судом, педагогічна і психологічна класифікація у своїй основі враховується адміністрацією кримінально-виконавчих установ під час проведення соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.

Таким чином, значення класифікації засуджених полягає у тому, що вона обумовлює:

- окреме тримання різних категорій засуджених залежно від ступеня небезпечності і ступеня соціальної занедбаності;

- забезпечення реалізації принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання;

- позбавляється негативний вплив засуджених, які через своє злочинне минуле та негативні риси характеру можуть шкідливо впливати на засуджених вперше;

- раціональне застосування примусових заходів стимулювання право слухняної поведінки;

- створення системи установ виконання покарання;

- забезпечення зміни умов відбування покарання залежно від ступеня виправлення та соціальної запущеності засуджених.

Категорії засуджених і вимоги щодо їх роздільного тримання встановлюються ст. 92 КВК України.

У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються: засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії. Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Відповіднодо кримінально-виконавчого законодавства, засуджені до позбавлення волі відбувають весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається лише за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок такого переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Питання 2. Розподіл засуджених за видами установ виконання покарань

Виходячи з розглянутої класифікації важливе значення має розподіл і наплавлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань.

Слід зазначити, що до 2001 р. вид установи виконання покарання з відповідним режимом, у якій належало відбувати покарання засудженому визначався судом.

За чинним законодавством ст. 86 КВК України вид колонії в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Підставою для розподілу засуджених по видам УВП є вирок суду, що набрав законної сили або звернений для виконання.

Після проголошення обвинувального вироку засуджений до позбавлення волі, як правило, направляється в слідчий ізолятор, де і перебуває до набрання вироком чинності. У випадку, коли засудженому суд не змінить запобіжний захід, він може залишатися на волі і буде направлений до місця позбавлення волі після звернення вироку до виконання; тобто суд надсилає копію вироку, що набрав чинності, до органів внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, які зобов’язані взяти засудженого під варту і доставити до слідчого ізолятора, звідки він буде направлений до відповідної установи виконання покарань.

Засуджені до позбавлення волі направляються до УВП не пізніше 10-ти денного строку з дня набрання вироком суду чинності, або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами.

Більш детальний порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається відомчими нормативно-правовими актами. Так, порядок визначення виду УВП регламентований Інструкцією з розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яка затверджена наказом Міністерства юстиції від 08.02.2012 року № 222/5.

Розподіл і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарання здійснюється безпосередньо у слідчих ізоляторах, спеціально створеними в територіальних органах управління Регіональними комісіями з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та Апеляційною комісією Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

Для визначення виду виправної колонії з відповідним рівнем безпеки, в яких засуджені відбувають покарання, та з метою їх подальшого розподілу Регіональні комісії у своїй діяльності керуються КВК України, відповідною Інструкцією, вироком суду та іншими матеріалами, які характеризують особу засудженого.

Рішення комісії про розподіл та направлення засуджених приймається з урахуванням висновків її членів і оформлюються протоколом, який затверджується головою Регіональної комісії.

Регіональна комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює у межах своєї компетенції визначення рівня безпеки виправної колонії, переведення засуджених до позбавлення волі, направлення та розподіл осіб, засуджених до позбавлення волі, до установ виконання покарання у межах регіону або відповідно до вимог Інструкції запитує у ДПтС України наряди на направлення засуджених осіб до УВП;

- направляє відповідні матеріали на розгляд Апеляційної комісії;

- узагальнює практику застосування законодавства з питань що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і нормативно-правових актів та в установленому порядку вносить їх на розгляд Апеляційної комісії;

- забезпечує апробацію та впровадження інформаційних технологій у практику своєї діяльності та здійснює їх інтеграцію в інформаційну систему ДПтС України;

- уносить пропозиції до Апеляційної комісії ДПтС України щодо вдосконалення діяльності Регіональної комісії;

- здійснює іншу діяльність у межах своїх повноважень та покладених на неї завдань.

Комісію очолює голова (перший заступник начальника територіаль­ного органу ДПтС України за посадою), який має двох заступників (заступника начальника територіального органу ДПтС України з соціально-виховної та психологічної роботи та начальника слідчого ізолятора за посадою).

Заступники голови Регіональної комісії та її члени призначаються та звільняються наказами начальників територіальних органів ДПтС України за поданням голів Регіональних комісій. До складу комісії входять: начальники відділу, відділення (групи) по кон­тролю за виконанням судових рішень, начальники медичної служби, начальники оперативного відділу (відділення) територіального органу ДПтС України та слідчого ізолятора.

Розподіл і направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, із слідчих ізоляторів до установ виконання покарань здійснюється на підставі КВК України за відповідними індивідуальними або персональними нарядами.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із слідчого ізолятора направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості.

Разом з тим, до цих виправних колоній не можуть направлятись:

особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення;

інваліди І та ІІ груп та особи, які досягай пенсійного віку;

вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захво­рювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із СІЗО направляються: чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

До виправних колоній середнього рівня безпеки із слідчого ізолятору направляються: жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяж­кості в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді поз­бавлення волі, якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувала в установах виконання покарань і СІЗО.

До виправних колоній максимального рівня безпеки із СІЗО направляються чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях направляються:

- чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії;

- чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які мають незняту та непогашену судимість за умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, за який вони фактично відбували покарання в місцях позбавлення волі;

- чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені та фактично відбували покарання у виді позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави - і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній або секторів максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу направляються:

- чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;

чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

- чоловіки, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків; державну зраду; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсію; шпигунство; умисне вбивство: двох або більше осіб; заручника; особи чи її близького родича у зв`язку з виконанням цією особою службового або громадського обов`язку; вчинене на замовлення; вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; захоплення або тримання неповнолітньої особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, захоплення або тримання особи як заручника організованою групою, або такі дії, що поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт, вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо він призвів до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків або загибелі людини; створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника;

- чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі;

- чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти - і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

Неповнолітні особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, направляються із слідчого ізолятора до спеціальних виховних установ (виховних колоній). Особи, які вчинили злочин у неповнолітньому віці і до набрання вироком законної сили досягай повноліття, направляються до виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Про прийняття Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому оголошується під розпис на витязі з протоколу її засідання, який долучається до матеріалів його особової справи разом із довідкою про встановлення рівня безпеки відповідної виправної колонії.

Запит на індивідуальний наряд щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, із СІЗО до установ виконання покарань за межі регіону підписується головою Регіональної комісії або його заступником і надсилається безпосередньо до Департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України.

За індивідуальними нарядами ДПтСУ направляються:

- засуджені особи, розмістити яких немає змоги через відсутність у регіоні колоній чи секторів визначеного рівня безпеки або через відсутність у регіоні достатньої кількості установ для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду як співучасників;

- особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв'язки з близь­кими родичами (подружжя, батьки, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід, баба, усиновителі, всиновлені) за межами цього регіону.

Індивідуальні наряди на запити готуються Департаментом охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України протягом трьох робочих днів, підписуються першим заступником Голови або заступником Голови та надсилаються ініціатору запиту.

Запит на персональний наряд щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі (додаток 2), із СІЗО до установ виконання покарань за межі регіону підписується головою Регіональної комісії або його заступником і надсилається безпосередньо Департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України.

За персональними нарядами ДПтС України направляються:

- засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від на явності в регіоні установ відповідного рівня безпеки;

- особи, засуджені до довічного позбавлення волі;

- особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу;

- особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування пока­рання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

- особи, які вперше засуджені за злочини, вчинені з необережності.

За наявності виняткових обставин, які перешкоджають подальшому триманню засудженого в УВП, його переведення з УВП одного регіону до УВП іншого регіону здійснюється за персональними нарядами на підставі рішення відповідної комісії ДПтС з питань переведення засуджених з однієї установи до іншої.

Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарання направляються:

- засуджені неповнолітні особи жіночої статі - до Мелітопольської виховної колонії управління ДПтС України в Запорізькій області;

- засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, - до Менської виправної колонії управління ДПтС України в Чернігівській області (№ 91);

- уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, - до сектору при Галицькій виправній колонії управління ДПтС України в Івано-Франківській області (№ 128).

Як зазначалося, засуджені протягом 10 діб з моменту набрання вироком чинності, мають бути направлені для відбування покарання до установ виконання покарань. Водночас ст. 90 КВК України передбачає, що у порядку, встановленому КВК України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою за який вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи у суді може бути тимчасово залишений в СІЗО або переведений до арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

У виняткових, обставинах, осіб вперше засуджених за злочини невеликої, середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їх згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено до виправної колонії максимального рівня безпеки для робіт з господарського обслуговування. Рішення про залишення засудженого для виконання таких робіт в СІЗО оголошується наказом начальника СІЗО, а направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки – ДПтС (ст. 89 КВК України).

Звернення засуджених осіб та інших громадян з питань розподілу та направлення осіб, засуджених до позбавлення волі до виправних установ подаються в установленому порядку на розгляд голові Регіональної комісії не пізніше однієї доби від дня їх отримання і розглядаються в порядку, передбаченому законодавством.

Про результати розгляду заяв і скарг іншим громадя­нам надається письмова відповідь, а засудженому оголошується під підпис.

Подальший розгляд заяв і скарг засуджених осіб, громадян, звернень державних або громадських установ та організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу та направлення засуджених осіб до установ виконання покарання здійснює Апеляційна комісія ДПтС України.

Основними завданнями Апеляційної комісії є:

- розгляд звернень громадян, державних або громадських установ та організацій з питань визначення рівня безпеки виправної колонії, скарг засуджених до позбавлення волі, їхніх захисників, законних представників на рішення Регіональних комісій, переглянуті в порядку, передбаченому пунктом 8 Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі;

- розгляд питань щодо переведення засуджених з однієї установи до іншої згідно з вимогами частини другої статті 93 та статей 100, 101, 147 КВК;

- здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства України та нормативно-правових актів ДПтС України регіональними комісіями з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі;

- підготовка вказівок, роз'яснень та методичних рекомендацій з питань діяльності Регіональних комісій щодо визначення рівнів безпеки виправних колоній особам, засудженим до позбавлення волі, їх розподілу та переведення.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 44 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.021 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав