Читайте также:
|
Розрізняють чотири основних види пухлини за макроскопічною картиною:
— вузол: компактне новоутворення з чіткими межами; може мати вигляд шапки гриба на широкій ніжці, поліпа; поверхня його може бути гладкою, горбистою або сосочковою і нагадувати цвітну капусту;
— інфільтрат: компактне новоутворення без чітких меж;
— виразка: у вигляді дефекту тканини з валоподібними краями, горбистим дном та інфільтруючим ростом;
— кіста: новоутворення з чіткими межами, має порожнину.
За зовнішнім виглядом пухлини не можна визначити ступінь її зрілості, хоча, без-сумнівно, доброякісні пухлини частіше ростуть у вигляді вузла або кісти, а зло якісні — у вигляді інфільтрату або виразки, однак точної однозначної залежності не існує.
Номенклатура пухлин. Назва доброякісної пухлини в більшості випадків утворю-ється шляхом додавання латинського або грецького найменування тканини і закінче-ння -oмa. Наприклад, фіброма, папілома, лейоміома, аденома. Назва злоякісних пу-хлин з епітеліальної тканини формується шляхом додавання до латинської або грець-кої назви тканини слова карцинома (канцер, або рак). Наприклад, аденокарцинома, плоскоклітинний рак. Для злоякісних неепітеліальних пухлин іншим словоутворюю-чим елементом служить термін саркома або бластома. Наприклад, ліпосаркома, ган-гліонейробластома.
Гістогенетичний принципи класифікації пухлин — заснований на визначенні належності пухлини до певного тканинного джерела розвитку. У відповідності з цим принципом розрізняють пухлини:
— епітеліальної тканини;
— сполучної тканини;
— м’язової тканини;
— судин;
— меланінутворюючої тканини;
— нервової системи та оболонок мозку;
— системи крові;
— тератоми.
ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ПУХЛИНИ
Епітеліальні пухлини можуть розвиватися з покривного і залозистого епітелію.
Зріла доброякісна пухлина з покривного епітелію — папілома. Зріла доброякіс-на пухлина із залозистого епітелію — аденома.
Незрілі злоякісні епітеліальні (з залозистого і з покривного епітелію) пухлини - карцинома або рак.
Папілома (від лат. papilla — сосочок) макроскопічно має вигляд вузла з сосочковою поверхнею, яка нагадує цвітну капусту (наприклад, у шкірі), або корали, які проросли морськими водоростями (наприклад, у сечовому міхурі). Консистенція вузла може бути щільною або м’якою.
Аденома (від грец. aden — залоза) — зріла доброякісна пухлина із залозистого епітелію. Росте експансивно, макроскопічно має вигляд добре відокремленого вузла м’яко-еластичної консистенції, рожево-білого кольору. Інколи в пухлині виявляють-ся кісти, в цих випадках говорять про кісто- або цистоаденому. Величина аденом різна — від декількох міліметрів до декількох десятків сантиметрів.
Рак (карцинома) — це незріла, злоякісна пухлина з епітелію. Раки можуть розвиватися з покривного та із залозистого епітелію. Основна класифікація раків заснована на гістологічній картині, яку копіює паренхіма пухлини. Розрізняють наступні раки з покривного епітелію:
— плоскоклітинний зроговілий рак;
— плоскоклітинний незроговілий рак;
— базальноклітинний рак;
— недиференційований рак (дрібноклітинний, поліморфноклітинний);
— перехідно-клітинний рак.
Крім того, зустрічаються змішані форми раку, які складаються з двох видів епітелію (плоского і циліндричного), вони називаються диморфні раки.
Класифікація раків із залозистого епітелію:
— аденокарцинома;
— солідний рак;
— слизовий (колоїдний) рак (його різновид — персневидно-клітинний рак).
Додаткова класифікація раків заснована на співвідношенні паренхіматозного та стромального компонентів пухлини, у зв’язку з чим розрізняють:
— медулярний (мозкоподібний) рак, який характеризується домінуванням паренхіми над стромою. Пухлина м’яка, біло-рожевого кольору, нагадує тканину головного мозку;
— простий, або вульгарний рак, який містить приблизно однакову кількість паренхіми і строми;
— скір, або фіброзний рак, який відрізняється переважанням строми над паренхімою.
Плоскоклітинний зроговілий рак — це диференційований рак з покривного епітелію, паренхіма якого формує комплекси, які нагадують за структурою багатошаровий плоский епітелій. Ці епітеліальні комплекси вростають в підлеглі тканини і руйнують їх. При вираженому зроговінні рогові маси накопичуються в центрі комплексів у вигляді яскраво-рожевих концентричних утворів. Ці скупчення називаються раковими перлинами.
Плоскоклітинний незроговілий рак — відрізняється від плоскоклітинного зроговілого раку відсутністю тенденції пухлинних клітин до дозрівання і зроговіння. В ньому будуть відсутні «ракові перлини». Для нього характерний поліморфізм клітин і ядер, велика кількість мітозів, наявність у клітинах можна кератину. Росте швидко, відрізняється менш сприятливим прогнозом.
Базально-клітинний рак — характеризується утворенням поліморфних пухли-нних епітеліальних комплексів, що складаються з клітин, які нагадують клітини ба-зального шару багатошарового плоского епітелію. Клітини дрібні, призматичні або полігональні, розташовуються у вигляді частоколу перпендикулярно до базальної мембрани. При локалізації на шкірі росте поволі, часто покривається виразками з формуванням глибокої виразки. Відрізняється повільним перебігом, пізно дає мета-стази. При локалізації у внутрішніх органах прогноз менш сприятливий.
Дрібноклітинний рак — форма недиференційованого раку, який складається з однакових лімфоцитоподібних клітин, що не утворюють будь-яких структур. Строми мало. В пухлині поширені ділянки некрозів. Росте швидко, відрізняється раннім і по-ширеним метастазуванням.
Поліморфно-клітинний рак — відрізняється наявністю поліморфних великих клітин, які формують псевдозалозисті комплекси, розташовані серед пучків колаген-нових волокон строми. Поліморфно-клітинний рак розглядають як високозлоякісну пухлину, при якій спостерігаються поширені лімфогенні та гематогенні метастази.
Перехідно-клітинний рак — це, як правило, високодиференційований рак, який тяжко відрізнити від перехідно-клітинної папіломи. Розпізнавальною ознакою є руйнування базальної мембрани та інфільтрація пухлинними клітинами власного ша-ру слизової оболонки. Значно виражений клітинний атипізм, багаторядність, повна або часткова втрата полярності, наявність патологічних форм мітозів.
Аденокарцинома — незріла злоякісна пухлина з призматичного епітелію, яка формує залозисті структури різної форми і величини, що вростають у навколишні тканини і руйнують їх. Вона зустрічається у слизових оболонках і в залозистих ор-ганах. Базальна мембрана залоз зруйнована. Залози можуть бути сформовані багато-рядним епітелієм, однак просвіт їх завжди збережений. Інколи просвіт залоз розши-рений, і в них є сосочкові випинання — це сосочкова (папілярна) аденокарцинома.
Солідний рак (від лат. solidum — щільний) — це форма залозистого недифере-нційованого раку. В псевдозалозистих комплексах будуть відсутні просвіти. Росте солідний рак швидко і рано дає метастази.
Слизовий (колоїдний) рак — характеризується тим, що ракові клітини продукують велику кількість слизу, який накопичуватися у стромі пухлини або в цитоплазмі з утворенням перстенеподібних клітин. Часто обидва види секреції поєднуються.
ПУХЛИНИ М’ЯКИХ ТКАНИН
Класифікація за гістогенезом:
1. Пухлини фіброзної тканини:
1.1. Зрілі, доброякісні:
— фіброма;
— десмоїд.
1.2. Незрілі, злоякісні:
— фібросаркома.
2. Пухлини з жирової тканини:
2.1. Зрілі, доброякісні:
— ліпома;
— гібернома.
2.2. Незрілі, злоякісні:
— ліпосаркома;
— злоякісна гібернома.
3. Пухлини м’язової тканини (з гладкої і поперечно-смугастої):
3.1. Зрілі, доброякісні з гладких м’язів:
— лейоміома.
3.2. Зрілі, доброякісні з поперечно-смугастих м’язів:
— рабдоміома.
3.3. Незрілі, злоякісні з гладких м’язів:
— лейоміосаркома.
3.4. Незрілі, злоякісні з поперечно-смугастих м’язів:
— рабдоміосаркома.
4. Пухлини кровоносних та лімфатичних судин:
4.1. Зрілі, доброякісні:
— гем- (лімф-) ангіома;
— гемангіоперицитома;
4.2. Незрілі, злоякісні:
— гем (лімф) ангіоендотеліома;
— злоякісна гемангіоперицитома.
7. Пухлини периферійних нервів:
7.1. Зрілі, доброякісні:
— невринома (шваннома, неврилемома);
— нейрофіброма.
7.2. Незрілі, злоякісні:
— злоякісна невринома;
9. Тератоми.
До неепітеліальних пухлин відносяться новоутворення з меланінутворюючої тканини (меланома), а також кісток, які діляться на кісткоутворюючі і хрящоутво-рюючі: з них зрілі, доброякісні — хондрома, остеома, незрілі, злоякісні — хондро-саркома, остеосаркома. До неепітеліальних відносять також пухлини центральної нервової системи: 1. Нейроектодермальні. 2. Пухлини мозкових оболонок.
Фіброма — це зріла пухлина з волокнистої сполучної тканини. Зустрічається у всіх вікових групах з однаковою частотою в чоловіків і в жінок. Локалізується часті-ше між епідермісом і кісткою в підшкірно-жировій клітковині, в сухожиллях і фасці-ях верхніх і нижніх кінцівок, тулуба. У внутрішніх органах ця пухлина зустрічається вкрай рідко.
Фібросаркома — незріла, злоякісна пухлина волокнистої сполучної тканини, які продукують зрілий колаген I або III типу і не утворюють інших структур. Локалізу-ються пухлини частіше на стегні, плечі, тулубі. Макроскопічно фібросаркома може рости у вигляді вузла і у вигляді інфільтрату.
Ліпома — одна з найчастіших пухлин м’яких тканин. Зустрічається частіше у жінок в усіх вікових групах. Може виникнути скрізь, де є жирова тканина. Рідко мо-же локалізуватися у внутрішніх органах. Нерідко буває множинною. Макроскопічно ліпома частіше має вигляд вузла часточкової структури (багато сполучнотканинних прошарків), м’якоеластичної консистенції, жовтого кольору, за зовнішнім виглядом нагадує жирову тканину. При локалізації між м’язами може бути нечітко відокрем-лена, симулюючи інфільтративний ріст. Може досягати великих розмірів (понад 20 см), особливо при заочеревинній локалізації.
Гібернома — зріла доброякісна пухлина з бурого жиру. Зустрічається частіше у жінок в усіх вікових групах. Бурий жир зазвичай зустрічається в людини в ембріона-льному періоді. Мікроскопічно клітини бурого жиру відрізняються наявністю в ци-топлазмі безлічі жирових вакуоль, які надають їй пінявого вигляду, ядра розміщені в центрі клітини. Гібернома локалізується найчастіше на шиї, спині, стегні, стінці жи-вота, в середостінні, тобто в місцях, де в нормі і в ембріогенезі міститься бурий жир. Макроскопічно має форму вузла з часточками, бурого кольору. Гібернома не реци-дивує і не метастазує.
Лейоміома — зріла, доброякісна пухлина з гладких м’язів. Виникає в будь-яко-му віці і в чоловіків, і в жінок. Локалізується лейоміома в шкірі (з м’язів, які підніма-ють волосся, із стінки судин), матці, м’язовій оболонці шлунково-кишкового тракту. Макроскопічно пухлина являє собою чітко відокремлений вузол щільної консистен-ції, волокнистий на розрізі. Розміри пухлини дуже варіабельні, інколи лейоміома може досягати величини 30 см і більше. Нерідко лейоміоми бувають множинними або ізольованими, або формують конгломерат вузлів.
Лейоміосаркома (злоякісна лейоміома) — незріла злоякісна пухлина з гладкої м’язової тканини. Локалізується частіше в шлунково-кишковому тракті, здебільшого в товстій кишці, після цього - заочеревинно, в м’яких тканинах кінцівок, в матці. Зустрічається частіше в молодому віці, у дітей вкрай рідко. Макроскопічно частіше має форму вузла, який може досягати в діаметрі понад 30 см. Інфільтруючий ріст не завжди очевидний. Лейоміосаркоми рано і широко метастазують здебільшого гематогенним шляхом, даючи множинні метастази в печінку, легені, нерідко — в головний мозок. Інколи метастази можуть в клініці виявлятися раніше, ніж основна пухлина. Особливо при її заочеревинній локалізації і в товстій кишці.
Рабдоміома — зріла, доброякісна пухлина з поперечно-смугастих м’язів. Зуст-річається рідко. Описана в усіх вікових групах, частіше у дітей і новонароджених. Локалізується на голові, шиї, тулубі, верхніх і нижніх кінцівках. Виділяють окремо рабдоміоми язика, серця і жіночих статевих органів. Макроскопічно може мати фо-рму вузла та інфільтрату. Клінічно перебігають доброякісно, за винятком рабдоміом серця і язика, які є причиною смерті хворих.
Рабдоміосаркома — незріла, злоякісна пухлина з поперечно-смугастих м’язів. Зустрічається частіше, ніж рабдоміоми. У дітей рабдоміосаркома є однією з найчас-тіших пухлин, уступаючи за частотою лише нефробластомі (пухлина Вільмса) і нейробластомі. Локалізується у товщі м’язів нижніх, рідше — верхніх кінцівок, в заочеревинній клітковині, середостінні, на обличчі, шиї, носоглотці, в сечостатевих органах. Макроскопічно пухлина являє собою вузол, діаметром до 20 см і більше.
Меланоцити, або меланінутворюючі клітини нейрогенного походження, можуть бути джерелом пухлиноподібних утворень, які називаються невусами, та істинних пухлин— меланом.
Меланома (меланобластома, злоякісна меланома) — незріла пухлина меланін-утворюючої тканини. Це одна з найбільш злоякісних пухлин людини. Жінки частіше хворіють, але прогноз захворювання у них кращий, особливо у тих, які багато разів народжували і в преклімактеричному періоді. Особи зі світлою шкірою і блакитними очима мають вищий ризик захворіти на меланому. У чорношкірих рідко виникає ме-ланома. Локалізація: шкіра, пігментна оболонка ока, мозковий шар наднирників, мо-зкові оболонки. Найчастіше меланоми локалізуються у шкірі обличчя, кінцівок і ту-луба. За макроскопічною картиною виділяють вузлову і поверхнево поширену меланому. Пухлина може мати вигляд коричнювато-чорної плями або синьо-чорного м’якого вузла. Меланома рано дає гематогенні та лімфогенні метастази практично в усі органи. Вона відноситься до пухлин з так званою відстроченою метастатичною хворобою (окультні метастази). У хворих, які лікувалися з приводу меланоми і раку молочної залози, інколи розвиваються метастази через 15-20 років. Припускається, що окультні злоякісні пухлини, тобто які клінічно тривало не виявляються, та їх ме-тастази не мають проявів в результаті їх часткового пригнічення імунною системою.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 289 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |