Читайте также:
|
Детермінізм – від лат. визначати, матеріалістичний принцип, що стверджує причинну зумовленість всіх явищ (природи, суспільства, людської психіки) Усі форми реальних взаємозв’язків явищ у кінцевому підсумку складаються на основі загальнодіючої причинності, поза якою не існує жодне явище дійсності.
Найяскравіше детерміністський підхід представлений в марксизмі. Згідно цього вчення суспільство як цілісна система складається із наступних підсистем: економічної, соціальної, політичної та ідеологічної, кожну з яких в свою чергу слід розглядати як систему. Щоб відрізнити дані підсистеми від власне соціальної, їх називають соцієнтальними. Між вищезазначеними підсистемами існують причинно-наслідкові зв’язки, тобто кожна з них існує не сама по собі, а знаходиться в причинно-наслідковій залежності одна від одної, тобто у відносинах субординації (підпорядкування). Вони являють собою ієрархічну структуру в тому порядку в якому перераховані. Марксизм чітко вказує на залежність і обумовленість всіх систем особливостями економічної системи, в основі якої лежить матеріальне виробництво, що базується на визначеному характері відносин власності. Марксизм, будучи противнивником спрощеного трактування соціального детермінізму (не намагається звести все багатство суспільних відносин до економічної обумовленості, а лише наголошує, що економічна система як головна визначає розвиток всіх інших), акцентує увагу на взаємних впливах безпосередньо пов’язаних між собою соцієнтальних систем, що носять діалектичний характер. Суспільство в марксизмі постає як живий організм, що знаходиться в постійному русі та розвитку, для вивчення якого головна роль відводиться аналізу виробничих відносин.
Поряд з економічним детермінізмом в соціології існують школи та напрямки, котрі розвивають політичний детермінізм (концепція амер. соц. Едварда Шилза, де пріоритетне значення надається поняттям влади та авторитету), а також культурний детермінізм (в працях М.Вебера розвиток суспільства ставився в залежність від від пануючих в ньому релігійних цінностей). В сучасному різновиді культурного детермінізму робиться наголос на вирішальній ролі комунікацій, стрижнем якої є обмін інформацією. В концепції нім соц. Н.Лумана культура розглядається як відносно автономна від індивіда система трансляції колективного досвіду, потік повідомлень, що несе соціальну інформацію. Суспільство в такому разі можна уявити як потік самовідтворюваних інформаційних повідомлень. Людина – продукт культурного виробництва. Створюється зворотня перспектива: люди утворюють контекст суспільства, котре існує як система відтворення культури посередництвом комунікації.
Концепції суспільства у функціоналізмі. Детерміністський підхід доповнюється в соціології функціоналістським, з точки зору якого суспільство об’єднує свої структурні елементи не шляхом встановлення між ними причинно-наслідкових зв’язків, а на основі функціональної залежності. Функціональна залежність – це саме те, що надає системі елементів вцілому такі властивості, котрими не володіє кожен елемент зокрема. Функціоналізм інтерпретує суспільство як цілісну систему, в котрій люди діють злагоджено, а стабільне існування та відтворення системи забезпечується необхідним набором функцій. В суспільній системі формування нових функцій відбувається на основі розподілу праці. Цей процес в свою чергу детермінується суспільними потребами. Основні положення функціоналізму були сформульовані англ. соц. Г.Спенсером (“Основи соціології”) та розвинені амер. соц. Р.Мертоном та Т.Парсонсом. Зокрема Т.Парсонс виділяє 4 основні функції суспільства як саморегульваної та самовідтворювальної системи:
адаптації – забезпечує економічна підсистема;
ціледосягнення – політична підсистема;
інтеграції – звичаї та правові інститути;
відтворення структури – підсистема вірувань, моралі, органи соціалізації (сім’я, соц. інститути).
Прибічники детерміністського підходу також виділяють функціональні елементи в структурі суспільства (над сферою матеріального виробництва надбудовується соціальна, політична та духовна сфери, котрі виконують свої специфічні функції) однак корінна відмінність цього підходу від функціон. полягає в тому, що детермінізм визнає одну із функцій більш важливою від інших, визначальною. Функціоналізм вважає, що всі функції є однаково важливими і лише їх повнота набору (цілісність) і виконання кожною з них свого призначення є законом стабільності суспільства. Прибільшення чи применшення будь-якої веде до негативних наслідків для сусп. (недооцінка ролі матер виробн. веде до зниження рівня спожив. та наростання кризов явищ, розмивання норм та цінностей веде до соціальної ентропії (поворот, перетворення).
Дата добавления: 2014-12-23; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |