Читайте также:
|
Під звільненням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності слід розуміти відмову держави, за наявності матеріально-правових та процесуально-правових підстав, від застосування до такої особи заходів кримінально-правового характеру.
Ця форма закінчення досудового розслідування характеризується такими ознаками:
1) здійснюється лише за наявності у кримінальному провадженні особи, якій повідомлено про підозру;
2) передбачає передання провадження до суду, оскільки рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності має право прийняти виключно суд;
3) відбувається констатація винуватості особи, але при цьому особа не несе передбаченої законом відповідальності;
4) застосовується лише за умови згоди підозрюваного.
Підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Перелік таких випадків міститься у статтях 45-49КК і до них належать:
1) дійове каяття;
2) примирення винного з потерпілим;
3) передача на поруки;
4) зміна обстановки;
5) закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Зауважимо, що до складу кожної з підстав у свою чергу входять матеріально-правові та процесуально-правові підстави. Матеріально правовими підставами є обставини, що характеризують вчинене кримінальне правопорушення, а процесуально-правовими - обставини, що характеризують
поведінку особи або інші юридичні факти, які мали місце після вчинення кримінального правопорушення і є юридично значимими для прийняття рішення про звільнення від кримінальної відповідальності.
Дійове каяття. Матеріально-правовими підставами звільнення є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості. Процесуально-правовими підставами є: 1) щире каяття особи; 2) активне сприяння розкриттю злочину; 3) повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Примирення винного з потерпілим. Зазначимо, що слід відрізняти цю підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності від: а) відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальних провадженнях приватного обвинувачення), що є підставою для закриття провадження на стадії досудового розслідування) та б) укладення угоди про примирення (що є підставою для ухвалення обвинувального вироку, з призначенням покарання, про яке домовились сторони угоди). Примирення винного з потерпілим, як підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності, застосовується виключно у провадженнях публічного обвинувачення. Матеріально-правовими підставами звільнення є: 1)вчинення злочину вперше;2)вчинення злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості. Процесуально-правовими підставами є: 1) примирення з потерпілим; 2) відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) відмова потерпілого від своїх попередніх претензій та відсутність заперечень з його боку щодо звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.
Передача на поруки. Матеріально-правовими підставами звільнення є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості. Процесуально-правовими підставами є: 1) щире каяття підозрюваного; 2) наявність вмотивованого клопотання колективу підприємства, установи чи організації про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передачу її йому на поруки; 3) належна поведінка особи протягом одного року з моменту передачі її на поруки. Якщо протягом року з дня передачі особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації вона не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Суд, отримавши рішення загальних зборів колективу про відмову від поручительства, провівши досудове засідання з цього питання та переконавшись у порушенні особою умов передачі на поруки, своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та направляє матеріали провадження для проведення досудового розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до суду (ст.289КПК).
Зміна обстановки. Цю підставу слід відрізняти від декриміналізації кримінального правопорушення, коли внаслідок внесення змін до закону про кримінальну відповідальність відбувається виключення вчиненого особою діяння з числа кримінально-караних, що у свою чергу створює підставу для закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування. Коли йдеться про зміну обстановки, то діяння залишається у переліку кримінальних правопорушень, проте індивідуальні особливості ситуації вказують на можливість досягнення цілей кримінального законодавства без застосування покарання. Матеріальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості. Процесуально-правовими підставами є: 1) зміна обстановки таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним, або 2) зміна самої особи чи обстановки навколо неї таким чином, що унеможливлюють вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення.
Закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Матеріально-правовою підставою є закінчення зазначених у законі строків, за умови, що не було підстав для їх переривання або зупинення. Процесуально-правовою підставою є згода підозрюваного на закриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих кримінальних правопорушень передбачені статтями Особливої частини КК (ч.2 ст.111, ч.2 ст.114, ч.3 ст.175, ч.4 ст.212, ч.4 ст.212-1, ч.2 ст.255, ч.2 ст.258-3, ч.4 ст.258-5, ч.6 ст.260, ч.3 ст.263, ч.4 ст.289, ч.4 ст.307, ч.4 ст.309, ч.4 ст.311, ч.5 ст.321, ч.4 ст.321-1, ч.5 ст.368-3, ч.5 ст.368-4, ч.6 ст.369, ч.4 ст.401 КК). Ці норми у своїй більшості мають заохочувальний характер і матеріально-правові та процесуально-правові підстави їх застосування відрізняються залежно від специфіки кримінального правопорушення та мети, з якою законодавець передбачив можливість звільнення від кримінальної відповідальності.
Щодо всіх підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності спільною процесуально-правовою підставою є згода підозрюваного на закінчення досудового розслідування у такій формі.
Процесуальний порядок (статті 285-289 КПК). У процедурі закінчення досудового розслідування шляхом звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності умовно можна виділити два етапи.
1. Отримання згоди підозрюваного на закриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності. Особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та що до якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Слід звернути увагу на те, що в силу засади публічності обов’язок роз’яснити можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності покладається на посадових осіб, які здійснюють провадження. Така вимога спрямована на забезпечення реалізації підозрюваним своїх процесуальних прав, оскільки вчинення або не вчинення ним дій, що створюють підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, безпосередньо залежить від поінформованості особи про можливість такого звільнення. Вбачається, що факт роз’яснення цього права має бути відображено у відповідному протоколі.
За наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності особі також мають роз’яснити: 1) суть підозри; 2) підставу звільнення від кримінальної відповідальності; 3) право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності оформлюється у письмовому вигляді.
Якщо підозрюваний, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку. Ситуація, коли підозрюваний буде заперечувати проти закриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності, може мати місце, якщо особа впевнена у своїй невинуватості і переконана, що проведення повного розслідування приведе до закриття провадження за реабілітуючи ми підставами або до ухвалення виправдувального вироку. Це правило має єдину правову природу з правом близьких родичів заперечувати проти закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю підозрюваного. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Зауважимо, що цей випадок є одним з винятків із вимоги повного й всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження (ч.2ст.9КПК).
2. Складання клопотання та направлення його до суду. Незважаючи на те, що кримінальне провадження здійснює слідчий, складання клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності закон відніс до повноважень прокурора. У клопотанні прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності вказуються: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер. Під найменуванням кримінального провадження мається на увазі правова кваліфікація кримінального правопорушення, за ознаками вчинення якого інформацію було внесено до ЄРДР. Окрім цього вказується дата внесення відомостей до реєстру та реєстраційний номер, що автоматично присвоюється провадженню при внесенні інформації до ЄРДР; 2) анкетні відомості підозрюваного: прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство; 3) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада прокурора; 4) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання підозри. Фактичні обставини викладаються так, як вони були встановлені під час проведеного досудового розслідування. При цьому має бути вказана стаття або частина статті закону України про кримінальну відповідальність, яка була зазначена у повідомленні про підозру; 5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та відомості про її відшкодування. Така інформація в одних випадках є безумовною складовою підстави для звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, для можливості констатації дійового каяття підозрюваний має відшкодувати потерпілому збитки, завдані кримінальним правопорушенням), а в інших враховується судом при оцінці обставин кримінального провадження на предмет можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності (наприклад, при звільненні у зв’язку з передачею особи на поруки має бути встановлено факт щирого каяття підозрюваного, про що, у свою чергу, може свідчити відшкодування останнім збитків, завданих потерпілому); 6)докази, які підтверджують факт вчинення особою кримінального правопорушення. Законодавча вимога зазначення у клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності доказів вини підозрюваного покликана гарантувати застосування цієї форми закінчення досудового розслідування лише у випадку, якщо відсутні реабілітуючи підстави закриття кримінального провадження; 7) наявність обставин, які свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, та відповідна правова підстава. Клопотання має бути вмотивованим, тобто містити інформацію про факти, які являють собою матеріальні та процесуальні складові однієї з підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності; 8) відомості про ознайомлення з клопотанням потерпілого та його думка щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності. Після складання клопотання, але перед направленням його до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з клопотанням потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності. Факт ознайомлення та позиція потерпілого також мають бути відображені у клопотанні. Зауважимо, що думка потерпілого у цьому випадку немає імперативного характеру (окрім звільнення від кримінальної відповідальності за такими підставами, як дійове каяття та примирення винного з потерпілим), але має бути врахована судом при вирішенні питання;
9) дата та місце складення клопотання. Додатком до клопотання є письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 287 КПК).
Клопотання надсилається до відповідного місцевого суду за правилами територіальної підсудності. При цьому перед направленням клопотання до суду закон не передбачає відкриття матеріалів іншій стороні (передбачена лише можливість ознайомлення з такими матеріалами під час судового розгляду в порядку ст. 317 КПК).
Розгляд питання про звільнення від кримінальної відповідальності. Рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд приймає не в ході судового розгляду, а під час підготовчого засідання (п. 2 ч. З ст. 314 КПК). Розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому КПК. Незважаючи на відображення у клопотанні прокурора позиції потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності, суд у судовому засіданні зобов’язаний повторно з’ясувати думку потерпілого з цього питання.
За результатами розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд приймає одне з рішень:
1) про закриття кримінального провадження та звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності (якщо будуть встановлені відповідні підстави);
2) про відмову у задоволенні клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності та повернення клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку (у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання).
Рішення суду приймається у формі ухвали.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції, який ухвалив рішення, протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
Рекомендована література:
1.Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303 (із наст, змінами).
2.Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів [Текст]: наук.-практ. посіб. / авт. кол.: Р. Г. Андреев, С. М. Блажівський, М. І. Гошовський та ін. - К.: Алерта, 2012. - С. 522.
3. Быков, В. М. Приостановление производства по уголовному делу [Текст] / В. М. Быков, А. Д. Ломовский. - М.: Юрид. лит., 1978. - 112 с.
4. Грошевий, Ю. М. Досудове розслідування кримінальних справ [Текст]:навч.-практ.посіб. / Ю. М. Грошевий, В. В. Вапнярчук, О. В. Капліна, О. Г. Шило; за заг. ред. Ю. М. Грошевого. - X.: Фінн, 2009. - С. 188-196.
5. Малютін, І. А. Зупинення досудового розслідування [Текст]: навч.-метод. посіб. / І. А. Малютін; за заг. ред. 3. Д. Смітієнко. - К.: НАВСУ, 2003. - 140 с.
6. Наливайко, Є. Проблемні питання повідомлення особі про підозру та зупинення досудового розслідування [Текст] / Є. Наливайко // Публічне право. - 2013. - № 1. - С. 375-380.
7. Репкин, Л. М. Приостановление предварительного следствия [Текст]: учеб. пособие / Л. М. Репкин. - Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1971. - С. 127.
8. Шимановский, В. В. Законность и обоснованность приостановления следователем уголовного дела [Текст]/В. В. Шимановский. - JL, 1985.- 152 с.
9.Юркова, Г. Зупинення досудового слідства та розшук обвинуваченого у разі, коли його місцеперебування невідоме [Текст] і Г. Юркова// Вісн. прокуратури. — 2009. - № 6. - С. 86—90.
10.Баулін, Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності [Текст]: монографія / Ю. В. Баулін. - К.: Атіка, 2004. - 296 с.
11.Виницкий, Л. В.Актуальные вопросы прекращения уголовного дела в святи с примирением сторон[Текст]:монография/Л.В.Виницкий, М.В. Нагуляк. -М.: Юрлитинформ, 2012.-224 с.
12. Кушнір, Н. П. Визначення моменту закінчення досудового слідства за кримінально-процесуальним законодавством України та його практичне значення у діяльності органів розслідування [Текст] / Н. П. Кушнір // Часоп. Київ, ун-ту права. - 2012. - № 1. - С. 309-312.
13. Ляш, А. О. Закриття кримінального провадження за новим КПК України: деякі питання [Текст] / А. О. Ляш, С. М. Благодир // Адвокат. - 2013. - № 1. - С. 25-28.
14. Фаринник, А. Відкриття матеріалів іншій стороні у кримінальному провадженні [Текст] / А. Фаринник // Юрид. вісн. України. - 2012. - № 36. - С. 4.
15. Фоміна, Т. Г. Проблемні аспекти нового Кримінального процесуального кодексу України щодо визначення статусу обвинуваченого [Текст] / Т. Г. Фоміна, О. О. Юхно // Право і безпека. - 2012. - № 4. - С. 192-195.
16.Хабаров, А. В. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям [Текст]: учеб. пособие / А. В. Хабаров, Е. А. Хабарова. - Тюмень: Изд-во Тюмен. гос. ун-та, 2007. - 228 с.
Контрольні запитання:
1. Дайте визначення поняття «зупинення досудового розслідування».
2. Охарактеризуйте мету, підстави та процесуальні наслідки зупинення досудового розслідування.
3. Вкажіть, чи впливає зупинення досудового розслідування на перебіг строків тримання під вартою, інших заходів забезпечення кримінального провадження.
4. Назвіть обставини, що є підставами для зупинення досудового розслідування та розкрийте їх нормативний зміст.
5. Вкажіть процесуальні умови зупинення досудового розслідування.
6. Проаналізуйте, чи є правомірним проведення під час зупинення досудового розслідування слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), інших процесуальних або оперативно-розшукових дій.
7. Розкрийте процесуальний порядок зупинення досудового розслідування.
8. Вкажіть, які заходи можуть проводитись під час зупинення досудового розслідування.
9. Визначте, чи впливає зупинення досудового розслідування на перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
10. Назвіть процесуальний порядок оскарження рішення прокурора, слідчого про зупинення досудового розслідування.
11. Назвіть форми закінчення досудового розслідування.
12. Дайте перелік підсумкових документів, які можуть бути направлені до суду у зв’язку із закінченням досудового розслідування.
13. Аргументуйте відмінність закриття кримінального провадження від інших форм закінчення досудового розслідування.
14. Вкажіть підстави до закриття кримінального провадження, надайте їх класифікацію.
15. Охарактеризуйте процесуальний порядок закриття кримінального провадження.
16. Перелічіть підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності та наведіть алгоритм дій при закінченні досудового розслідування у вказаній формі.
17. Окресліть відмінності між закінченням досудового розслідування шляхом складання: а) обвинувального акта; б) клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; в) клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.
18. Надайте перелік та характеристику процесуальних дій при закінченні досудового розслідування шляхом складання обвинувального акта, охарактеризуйте цей процесуальний документ.
19. Проаналізуйте процедуру відкриття матеріалів іншій стороні, вкажіть на відмінності цієї процесуальної дії для сторони захисту і сторони обвинувачення.
20. Опишіть порядок передання підсумкового документа, складанням якого закінчується досудове розслідування, до суду.
Загальний образ розвитку української преси під Росією в 1905–1914 рр. Порівняння з пресою інших народів
| Всього в 1905-1914 рр. | виходило української преси: |
| Роки: Назв: | Роки: Назв: |
| 1905 3 | 1910 13 |
| 1906 17 | 1911 16 |
| 1907 9 | 1912 16 |
| 1908 8 | 1913 19 |
| 1909 10 | 1914 17 |
З початком війни 1914 р. українську пресу було заборонено. На 1915 р. з 17 часописів, що виходили в 1914 р., легальних органів було лише 4. Н-д, 1910 року було 13 назв українських органів на 226 назв російських на українських землях. З цих 226 органів російської преси виходило у Києві – 54, в Одесі – 48, у Харкові –35 і т. д.
Початки територіального розгалуження преси під Росією в 1906 р. Після 1905 року почалося видання багатьох часописів, як у Києві, так і по інших містах. Із загальної кількості 34, чимало припадало на провінцію. Так, в Одесі у січні 1906 р. появився тижневик під назвою „Народное Дело", що за редакцією І. Луценка почав виходити російською та українською мовами, як орган місцевої групи українців. По виході першого числа був заборонений владою. Натомість 8.1. 1906 р. за редакцією того ж І. Луценка виходить тижневик „Народна Справа", який спіткала така сама доля зразу ж після першого числа. Приблизно за місяць з'являється новий тижневик під назвою „Вісті" у виданні і за редакцією Л. Шелухинової. Появилося п'ять чисел, після чого з наказу генерал-губернатора Карангозова були „Вісті" так само заборонені.
Така ж доля часописів і в інших містах.
З 26.III. у Харкові за редакцією М. Міхновського почала виходити щоденна газета під назвою „Слобожанщина". Перше число появилося з портретами Ґонти і Залізняка. На цьому і стала. 1912 р. почав М. Міхновський видавати у Харкові тижневик під назвою „Сніп", що протримався до 1913 р.
Не ліпші умови, в яких довелося існувати українській пресі, були і пізніше.
Партійна преса. Довше пощастило протриматися тижневику „Слово". Був це центральний орган Української партії соціал-демократів. Почав він виходити з 3 квітня 1907 р. при матеріальній підтримці Петербурзької української соціал-демократичної організації і за фактичним редагуванням колегії в складі: С. Петлюри, М. Порша, В. Садовського та Я. Міхура. Сили були обмежені. Головний тягар лежав на згаданій колегії, серед якої вправним журналістом був, власне, тільки С. Петлюра. У «Слові» С. Петлюра найчастіше підписував публікації псевдонімами Сімон, II, П-Ра, С. П-ра. Коли ж він очолив редакцію, тоді почав підписуватися своїм прізвищем.
Серед постійних співробітників були: Г. Коваленко (Сьогобочний) і Д. Донцов. До найактивніших належав також А. Жук (А. Вовчанський). З інших – І. Мазепа (псевдонім Андрієвський), В. Дорошенко (В. Білоцерківський), Л. Юркевич (Л. Рибалка), Д. Дорошенко, В. Чехівський, В. Степанківський (В. Коваль). З поетів та письменників: С. Черкасенко, Г. Чупринка, Дніпрова Чайка, П. Тенянко та інші. Основна праця лежала на членах редакційної колегії. Тематика виступів С. Петлюри найрізноманітніша — українське відродження, російсько-українські відносини, проблеми робітничого руху, військова справа тощо, перевагу він надавав матеріалам, які будили національну свідомість народу. Водночас журналіст розвінчував «ура-патріотів», які лише «балакають», а коли ж їх покличуть до роботи, то ховаються за спину». Однак він вірив здебільшого у марксистські ідеали. Не випадково стиль деяких його публікацій (наприклад, «Про життя і працю українських акторів, опублікованій у «Слові» 10 лютого 1908 р.), яскраво нагадує стиль комуністичних агіток.
На початку „Слово" ставило своїм завданням політичне і соціальне усвідомлення ширшого читача, вважаючи, що національна свідомість прийде разом із соціальною. Згодом часопис рушив у напрямі захисту українських національних потреб по лінії інтересів українського робітництва.
Розходилося „Слово" в кількості приблизно тисячі примірників. Усього вийшло 23 числа.
Популярно-народні органи на українських землях під Росією: „Село", „Засів", „Маяк". Перше число тижневої ілюстрованої газети «Село» з’явилося 3 квітня 1909 р. З самого початку редакція часопису знаходилася під впливом М. Грушевського. Своїм завданням „Село" ставило „подавати відомості, новини і всяку науку в справах, потрібних нашому селянинові або робітникові, і про всякі важніші справи з життя українського, російського й заграничного, цікаві для всіх, про які кожному треба знати".
Серед співробітників були О. Олесь, В. Самійленко, Г. Чупринка, Я. Щоголів, що містили тут свої поетичні твори, також В. Винниченко, А. Тесленко, С. Черкасенко. Тут же – твори західноукраїнських письменників: О. Кобилянська, В. Стефаник, Л. Мартович, Т. Бордуляк.
Огляди світових подій та внутрішнього життя, як також літературно-критичні замітки давали Микита Шаповал та Ю. Сірий (Т-о, Тищенко).
Про українське культурно-наукове та громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях писав М. Залізняк. На господарські теми писали А. Терниченко, А. Гиленко, В. Королів-Старий, О. Мицюк.
На сторінках «Села» М. Грушевський видрукував статті про українську мову, цикл публікацій про просвітні та робітничі товариства, кореспонденції про життя галицьких селян, подав галерею образів героїв національно-визвольної боротьби українського народу та діячів просвітницько-культурного руху – Сагайдачного, Дорошенка, Полуботка, Костомарова, Кропивницького.
Добре поставлена була хроніка. Все це робило часопис цікавим і поважним органом.
Але все це дуже добре оцінила й адміністрація. Почалася постійна хвиля репресій проти «Села»: за статтю «Паскальні з'їзди» (1910, 6 трав.) редактора Г. Ямпольську було засуджено на місяць, за статті «Вісті із столиці» та «Про Фінляндію» (1910, 13 трав.) – оштрафовано. Загалом упродовж існування часопис штрафували не менше одного разу на місяць. З ініціативи київського губернатора Гірса видається таємний циркуляр для волостей, щоб газету поза волосними управами не розповсюджували.
Наступником «Села» став з 4 березня 1911 р. ілюстрований тижневик під назвою „Засів".
Приблизно за рік після „Засіву" почав виходити новий популярний літературно-громадський тижневик під назвою „Маяк", перше число якого появилося 20 грудня 1912 р. Виходить за редакцією В. Шевченка і А. Терниченка. Часопис впевнено стояв на національно-визвольному й демократичному ґрунті, продовжуючи кращі традиції української національно-патріотичної преси. Майже кожен номер тижневика відкривався статтею з проблем національного життя українців. Друкувалися матеріали, присвячені народній творчості, пісні, казки, легенди. Систематично висвітлювалося історичне минуле України тощо.
За статтю «Амністія політичних» 17 січня 1913 р. часопис був оштрафований; номер за 18 липня 1913 р. за статтю «З робітничого життя» був «арештований і проти редактора порушено кримінальну справу». Вийшло лише 28 номерів часопису, а на початку війни на ч. 28 він був заборонений.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |