Читайте также:
|
У процесі становлення і розвитку товарно-грошових відносин формується такий найважливіший їх елемент, як ринок. Ринок – це складне утворення, він має свою власну структуру, для його функціонування і розвитку потрібні спеціальні умови. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неоднозначно тлумачили його сутність.
Мета теми – розкрити економічну сутність ринку, його найважливіші складові елементи, з’ясувати функції тих інструментів, установ, за допомогою яких здійснюються рецепції з приводу купівлі-продажу різних об’єктів ринку.
1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти.
Ринок – досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найважливіших форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, «атмосферою» в рамках і з допомогою яких відтворюються і планують відносини і зв’язки товарного виробництва. Саме вони і є тим «робочим одягом», в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства.
З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов’язковим, невід’ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.
Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адміністративно-командна система, не застосовувало. Їх фактичне самодержавство призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів та структур господарського життя.
У сучасній науковій літературі, в політичних та законодавчих документах поняття ринкове господарство нерідко ототожнюється з такими поняттями як «ринок», «ринкова економіка», «ринкова організація виробництва». Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції.
Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: «Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар (технологія і ресурси)? Скільки будуть коштувати витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?
Суть кожного ринкового господарства – додатковий продукт як конкретний вираз підтвердження суспільно корисної праці.
Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Вона не визнає стандартно-усереднених ставок і тарифів.
Конкретно-ринкове середовище визначає найбільш життєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати і прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатний зв’язок є еквівалентний обмін, сплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.
Перехід до ринкової економіки України – це тривалий і багатогранний процес. Він зумовлюється такими чинниками, як приватна власність і відповідні їх форми господарювання, вільне підприємництво, приватизація та ін.
Суб’єктом ринкової економіки може бути практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб’єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як індивідуально-трудова діяльність; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства.
Найбільш поширеними є три основні форми підприємництва (бізнесу) – одноосібне володіння, товариства, корпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб’єктами ринкової економіки.
В останні роки суттєво змінилася роль певних суб’єктів господарського життя. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливості і переваги велико серійного виробництва, гігантських підприємств та об’єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих форм господарювання, так званих малих підприємств, суттєво зросла.
Це не означає, що малий бізнес не має недоліків. Вони є і їх не менше, ніж переваг. Однак у цих формах постать власника, підприємця нероздільно пов’язана з функціями виробника. Звідси його працелюбство діловитість, турбота про завтрашній день.
Основні види ринків, на яких здійснюється продаж відповідних об’єктів власності. Такі: фінансовий, ринок робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання, послуг, валюти, інтелектуальної власності, нерухомості то що.
2. Закон попиту та пропозиції. Економічна рівновага.
Вирішальну роль у мотивації дій виробників і споживачів відіграють ціни, доходи споживачів і прибутки підприємців.
Головними факторами у формуванні ціни є попит і пропозиція.
Підтвердження цього можна знайти на будь-якому ринку товарів. Укладання угоди купівлі-продажу передбачає домовленість про ціну. Ринкова угода, яка передбачає домовленість про ціну, відбувається за умови, коли бажання покупців придбати товар збіглося з бажанням продавців його продати.
Рішення (бажання) покупців придбати товар і є попитом. Рішення (бажання) продавців називається пропозицією (або пропонуванням).
Серед багатьох факторів, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна нашого товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування покупців.
Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називається функцією попиту від ціни. Записати це можна так:
Q д =F(p),
де Q д – обсяг попиту на певний товар, що його готові придбати покупці за певну ціну; р – ціна цього товару. Чим вища ціна на твар, тим менший попит, і навпаки, чим менша ціна, тим більший попит. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати цей закон можна таблицею або кривою на графіку (Рис.1).
Табл.1. Попит і пропозиція на ринку зерна.
| Ціна за 1 ц зерна, грошових одиниць | Величина попиту, ц | Величина пропозиції, ц |
Пропозиція. Серед факторів, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі: ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові.
Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни нашого товару, то матимемо функцію пропозиції від ціни, яку можна зобразити так:
Q s =F(p),
де Q s – обсяг пропозиції товару за певний час, що його згідні запропонувати продавцеві за певну ціну; p – ціна цього товару.
Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна також таблицею або кривою на графіку (Рис.1).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
E – точка економічної рівноваги,
pE – рівно вагова (ринкова) ціна,
pE = 300 грош. одиниць,
QE – рівновагова (ринкова) кількість зерна,
QE = 25 ц.
DD – крива попиту
SS – крива пропозиції.
Ринкова ціна. Є ціна, при якій обсяг пропозиції попиту, тобто наміри покупців і продавців збігаються. Така ціна називається рівноважною або ціною рівноваги попиту та пропозиції. На графіку ця ціна PE = 300 грошових одиниць.
Графічне зображення даних таблиці показує, що криві попиту (ДД) і пропозиції (SS) перетинаються в одній точці (Е). Цій точці відповідає ціна рівноваги попиту і пропозиції (Рис.1).
Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, наприклад, P = 350, пропозиція перевищує попит і виникає надлишок продукту. Коли ціна нижча, ніж ціна рівноваги, наприклад P = 250, попит перевищує пропозицію і виникає дефіцит (недостача).
Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну.
Так само ринкова ціна може встановитися на рівні нижчому, ніж рівень рівноваги. В цьому разі попит перевищить пропозицію і виникне дефіцит, який створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вищу ціну.
Механізм ринкової конкуренції є тим реальним інструментом, що незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже узгоджує інтереси виробників і споживачів.
Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців, до того ж, засобом дуже демократичним.
Разом з тим слід пам’ятати, що сучасна господарська система розвинених країн світу – це оптимальне поєднання ринкових механізмів з державною централізованою економіко-соціальною політикою. Сутність такої політики, механізми моделі вивчаються у темі: «Державне регулювання національної економіки».
3. Конкуренція та її суть
Характеризуючи механізм ринкового саморегулювання, не можливо не зупинитись окремо на головному інструменті, який забезпечує умови його функціонування, -конкуренції.
Під конкуренцією розуміють перш за все змагання в досягненні кращих результатів на будь-якому терені, суперництво фірм за здобуття більш вигідних умов виробництва і збуту товарів, змагання між країнами за джерела сировини, ринку збуту і сфери вкладання капіталу.
Конкуренція – невід’ємний атрибут товарного виробництва та обігу, зорієнтованого на споживача, це об’єктивний економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між відособленими товаровиробниками і споживачами їх продукції.
Функції конкуренції:
· змушує товаровиробника підвищувати якість продукції, розширювати асортимент товарів та послуг, що їх він пропонує;
· забезпечує тенденції до поступового зниження цін;
· стимулює впровадження науково-технічних досягнень і зростання продуктивності праці;
· веде до витіснення з ринку неефективних підприємств, сприяє раціональному перерозподілу ресурсів;
· охороняє споживача від диктату виробника.
Саме тому конкуренція є головною рушійною силою ринку, найсуттєвішим інструментом його саморегуляції.
Найбільш вражаюче позитивний ефект конкуренції виявляється в малому бізнесі. Перебуваючи в умовах особливо жорсткого суперництва, малі підприємства є головними постачальниками науково-технічних відкриттів. Так у США понад 90 % нових технологій створюють малі підприємства та незалежні винахідники. У порівнянні з великими компаніями малі фірми в середнього на долар витрат упроваджують у 17 разів більше нововведень. Завдяки конкуренції ми маємо сьогодні можливість використовувати винайдені свого часу електронну трубку, кондиціонер, копіювальну машину, транзистор, кулькову ручку, пилосос, тостер, міксер, целофан, інсулін та багато інших корисних і таких звичайних сьогодні речей.
Але, як і будь-яке змагання, конкурентна боротьба може скінчитися поразкою. Тому звичайним для компанії є бажання уникнути такого фіналу. Забезпечуючи собі стабільність і позбуваючись тиску суперництва, фірми часто зливаються зі своїми місцевими суперниками, з’являється реальна загроза утворення монополій. Запобігання подібного розвитку подій – головна турбота держави.
На нижчій стадії розвитку капіталізму конкуренція отримала назву вільної (чистої, досконалої). Така конкуренція відбулася між великою кількістю незалежних підприємств виробників і конкурентів – продавців умовах вільного доступу до будь-якого виду діяльності, вільного ціноутворення, неспроможності кожного з них здійснювати вплив на ринкові ціни. Сферами такої конкурентної боротьби були окремі галузі (що означало внутрігалузеву конкуренцію). Сьогодні конкуренція охоплює міжгалузеві та міжнародні відносини. Останні в силу скорочення природних ресурсів набувають особливої гостроти, аж до військових конфліктів.
Розрізняють також конкуренцію монополістичну або недосконалу. Ця конкуренція ведеться такими нечесними методами, як монополізація джерел сировини, ринків збуту, кредитних ресурсів, промисловий шпіонаж, підкуп чиновників державного апарату та ін. Недосконала конкуренція не витісняє повністю методів конкурентної боротьби в умовах вільної конкуренції.
З урахуванням взаємодії монополій та немонополізованих підприємств і використанням методів досконалої конкуренції розрізняють ціновий та неціновий методи недосконалої конкуренції. Цінова конкуренція ведеться на сам перед між крупними компаніями шляхом зниження витрат виробництва, цін на товари і послуги без суттєвої зміни їх вартості та асортименту, маніпулювання цінами тощо. Нецінова конкуренція здійснюється шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, покращення якості продукції, її асортименту, провадження строків гарантійного обслуговування.
Закон конкуренції є важливою рушійною силою розвитку економіки. Це зумовлено тим, що закон конкуренції та основні форми його руху пронизані внутрішніми суперечностями, які у свою чергу, є джерелом економічного прогресу. Такими найважливішими суперечностями в сучасних умовах є:
1) між дрібними та середніми підприємствами за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції;
2) між крупними компаніями, що ставлять перед собою аналогічні цілі;
3) між підприємствами монополізованого і немонополізованого секторів економіки з притаманними їм потребами та інтересами;
4) між підприємствами монополізованого і державного секторів економіки;
5) між підприємствами – виробниками і підприємствами-споживачами;
6) між пропозицією виробників і попитом споживачів;
7) між підприємствами споживачами;
8) між різними категоріями і верствами населення і всередині них за можливість придбати товари та послуги високої якості за мінімальними цінами.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 104 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |