Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вимоги до структури, змісту, обсягу й інтенсивності фізичних вправ в основній частині уроку.

Задача основної частини уроку – підвищення функціонального стану організму школярів і їхньої фізичної підготовленості. В основній частині уроку повинні дотримуватися загальні фізіолого-гігієнічні принципи виконання фізичних вправ:

на одному занятті доцільно розвивати кілька рухових якостей, тобто зміст занять повинен бути комплексним;

обсяг фізичного навантаження, спрямованої на розвиток конкретної рухової якості, повинний бути достатнім для досягнення виражених термінового і відставленого тренувального ефектів, що визначається показниками лікарсько-педагогічного контролю і самоконтролю (наприклад, по виразності стомлення);

фізичні навантаження необхідно чергувати по інтенсивності впливу на серцево-судинну систему, що оцінюється по ЧСС, характерові енергозабезпечення (аеробний або анаеробний);

фізичні навантаження варто чергувати і по їхній спрямованості на розвиток визначених м’язових груп.

Використання першого принципу необхідно для комплексного розвитку рухових якостей школярів, тому що тільки всебічність, гармонійність їхньої фізичної підготовленості відповідають вимозі оздоровчої спрямованості фізичного виховання.

Розвиток декількох рухових якостей на одному занятті підвищує їхню ефективність. Фізичні вправи переважно односпрямованого функціонального впливу мають додатковий, але більш слабкий вплив на інші рухові якості. Наприклад, біг на коротких відрізках сприяє розвиткові в основному швидкісних якостей, але якщо використовувати тільки його, швидко наступить стомлення, тому що до роботи буде задіяна невелика група структурно-функціональних утворень.

Стрибкові вправи, спрямовані в першу чергу на розвиток швидкісно-силових якостей (стрибучості), дозволяють урізноманітнити заняття і переносити акцент фізіологічного впливу на інші структурно-функціональні утворення організму. Це ефективний засіб удосконалення швидкісних якостей школярів, розвитку силового компонента. Тривалість основної частини уроку повинна складати не менше 30-35 хв.

Для дітей і підлітків фізичні вправи служать важливим елементом виховання і підготовки до майбутньої самостійної діяльності. Фізичне виховання являє собою складний процес, заснований головним чином на діяльності з великим калоричним і механічним ефектом. Воно складається з багаторазових і доцільних повторень тих або інших фізичних вправ і процедур, у результаті яких в організмі відбуваються зміни, що ведуть до підвищення його функціональних можливостей. Під функціональними можливостями організму розуміється діапазон між вихідною величиною функції в стані спокою і максимальною її величиною під час роботи з граничними навантаженнями. Кожному етапові вікового розвитку притаманний визначений рівень рухової активності. Границі для кожного індивіда установлюються відповідно до віку, статі, стану здоров’я, умов життя і функціональних особливостей.

Для фізіолого-гігієнічної оцінки впливу фізичних навантажень на організм школярів у процесі фізичного виховання використовуються різні класифікації. Критеріями такого впливу служать ЧСС, граничний час фізичної роботи, споживання кисню і т.д. При цьому можна користуватися наступною класифікацією навантажень, що включає п’ять зон:

1) зона низької інтенсивності. Робота в цій зоні може виконуватися протягом тривалого часу, оскільки усі фізіологічні функції організму не зазнають напруги (ЧСС не перевищує 100–120 уд∙хв^-1): ходьба, прогулянки на велосипеді, лижах, плавання у вільному режимі;

2) зона помірної інтенсивності (приблизно 50% від максимального навантаження). Робота в цій зоні не сприяє розвиткові
загальної витривалості, тому що діяльність м’язів, інших органів і тканин забезпечується переважно за рахунок кисню (ЧСС – 130-60 уд∙хв^-1). Робота в цій зоні сприяє установленню взаємодії серцево-судинної і дихальної систем, а також рухового апарата. Граничний час роботи для дітей 7-8 років у цій зоні становить у середньому 15-16 хв, к 13-14 років воно збільшується приблизно в два рази у дівчаток і в чотири рази в хлопчиків;

3) зона великої інтенсивності (близько 70% від максимального
навантаження). Робота в цій зоні (навіть протягом 10 хв) викликає
найбільшу напругу фізіологічних функцій в організмі школярів. Незважаючи на те, що граничний час виконання навантаження в цій зоні не перевищує в школярів у середньому 10 хв, функції дихання й інші показники можуть досягати при цьому найбільших значень. Інші фізіологічні процеси, що забезпечують доставку кисню до м’язів, наприклад ударний викид крові із серця, не підсилюються в порівнянні з навантаженням 50%. Працездатність у багатьох дівчаток 13-14 років виявляється навіть нижче, ніж у 11-12-літніх. Це обумовлено складними перебудовами в їхньому організмі до кінця періоду статевого дозрівання, а також зниженням рухової активності. Такі навантаження варто поєднати з навантаженнями помірної інтенсивності для розвитку швидкісної і загальної витривалості. Регулярне виконання циклічних
вправ, під час яких ЧСС досягає 150–170 уд∙хв^-1, сприяють розвиткові аеробних і анаеробних можливостей організму і відповідно різних сторін витривалості. Засобами розвитку загальної і швидкісної витривалості в зоні великої інтенсивності можуть бути прискорений тривалий біг, біг на лижах;

4) зона субмаксимальної, або високої, інтенсивності (приблизно 80% від максимального навантаження) відповідає режиму виконання вправ (біг на короткі дистанції, швидкісно-силові вправи, статичні навантаження й ін.), при якому робота м’язів, серця й інших органів забезпечується в основному анаеробними джерелами енергії. Гранична тривалість виконання циклічних навантажень у цій зоні становить у школярів 11-12 років у середньому 50с, а в більш старших – 1 хв і більше. Час виконання фізичних вправ високої інтенсивності (наприклад, стрибків зі скакалкою), спрямованих на розвиток швидкості і швидкісно-силових якостей, не повинен перевищувати для 11-12-літніх 15с, для більш старших – 20-25с. У вправах з однократним підняттям вантажу його величина не повинна перевищувати для школярів 9-10 років 50%, 12-13-літніх – 70% і 14-15-літніх – 90% ваги тіла. Тривалість таких однократних вправ – 10-20с;

5) зона максимальної інтенсивності (100%). Відповідає виконанню фізичних вправ у максимальному темпі і з граничним зусиллям. Граничний час виконання циклічних навантажень як у школярів, так і в дорослих становить у середньому 10 с.

Для попередження перевтоми школярів при заняттях фізичними вправами необхідно насамперед дотримуватися провідного гігієнічного принципу фізичної культури і спорту – принципу відповідності фізичних навантажень віковим функціональним можливостям зростаючого організму. Одним із можливих підходів, який дозволяє визначити величину навантаження є оцінка зовнішніх ознак втоми.