Інсульт (гострий розлад мозкового кровообігу) в похилому і старечому віці летальний кінець зазвичай спостерігається через 3—20 днів після інсульту. Більшість повторних інсультів спостерігається в осіб похилого і старечого віку.
Встановлено, що головними причинами розвитку ішемічного інсульту є:
· атеросклеротичні й атеротромботичні стенози великих позамозкових артерій шиї і великих артерій основи мозку;
· артеріо-артеріальні емболії з атеротромботичними нашаруваннями, які призводять до оклюзії внутрішньомозкових судин;
· кардіогенні емболії (за наявності штучних клапанів серця, фібриляції передсердь, дилатаційної кардіоміопатії, інфаркту міокарда, внутрішньосерцевих шунтів тощо);
· зміни реологічних властивостей крові (при васкулітах, коагулопатіях).
Незалежно від виду інсульту (ішемічний чи геморагічний), у його клініці розрізняють 4 періоди: провісників, гострого порушення мозкового кровообігу (або інсульт), відновлення, залишкових ознак.
Період провісників виникає за декілька годин, днів, тижнів, навіть місяців до розвитку гострого порушення мозкового кровообігу. Він характерніший для тромбозів, менше — для крововиливів і відсувній при емболіях.
Період гострого порушення мозкового кровообігу характеризується наявністю загальномозкової і вогнищевої симптоматики. Загальномозкові симптоми більше виражені в цей період. У цей період з'являються різні розлади свідомості: кома, сопор; психомоторне збудження, інколи марення і галюцинації, які виникають раптово. Спостерігаються зміни дихання (Чейн — Стокса, послаблене або як у людини, яка міцно спить). Змінюється зовнішній вигляд пацієнта: шкіра і видимі слизові оболонки бліді (при ішемічному інсульті) або гіперемійовані (при геморагічному). Спостерігається ураження черепних нервів. М'язовий тонус часто знижується, інколи може бути підвищеним. Виникають розлади функцій тазових органів (затримка сечовипускання і випорожнень, які при погіршенні стану переходять у нетримання сечі і калу). Спостерігається підвищення температури тіла до 39—40 °С, може виникати блювання. Цей період триває від декількох годин до декількох днів. Що тяжчий коматозний стан, то гірший прогноз. Якщо пацієнт не помирає, то кома змінюється сопором і зрештою свідомість прояснюється. Загальномозкові симптоми згладжуються, а вогнищеві вимальовуються.
Період відновлення (період вогнищевих ознак). Для цього періоду більш характерні вогнищеві симптоми: вони різноманітні і залежать від величини і локалізації ураженої ділянки мозку.
Період залишкових ознак — це кінцевий період, у який подальше відновлення втраченої функції припиняється. Він характеризується наявністю стійких вогнищевих ознак порушеного мозкового кровообігу.
Діагностичні методи: комп'ютерна томографія, ехо-енцефалографія, допплерографія, ангіографія, комплексні біохімічні й імунологічні дослідження.
Організація допомоги пацієнтам з мозковим інсультом, яка складається з декількох етапів: догоспітального, госпітального, відновного лікування, диспансерного. Догоспітальний етап. Найскладнішим завданням є точна і швидка діагностика. Анамнез необхідно зібрати у родичів, близьких або самого пацієнта, інформацію про наявність у пацієнта будь-яких судинних захворювань. Паралельно з оцінкою неврологічного статусу проводять оцінку дихання, кровообігу. Огляд пацієнта потрібно починати з оцінки адекватності оксигенації, рівня артеріального тиску, наявності судомного синдрому, психомоторного збудження. Для того щоб забезпечити оксигенацію, потрібно усунути западання язика, очистити дихальні шляхи шляхом уведення повітроводу, а за наявності показань (тахіпное 35—40 за 1 хв, наростання ціанозу, артеріальна дистонія) переводять пацієнта на ШВЛ. Численні дослідження довели, що АТ не потрібно знижувати, якщо він не перевищує 200—220 мм рт. ст. для систолічного і 120— 140 мм рт. ст. для діастолічного. Це пов'язане з тим, що при інсульті порушується ауторегуляція мозкового кровотоку і мозковий перфузійний тиск прямо залежить від рівня системного АТ. У разі потреби проводиться гіпотензивна терапія із застосуванням каптоприлу 6—12,5 мг. При цьому АТ необхідно знижувати не більше ніж на 15—20 % від початкових цифр. У пацієнтів з артеріальною гіпотензією рекомендується застосовувати препарати — дофамін 18 мкг/кгххв внутрішньовенно крапельно і/або адреналін внутрішньовенно крапельно в дозі 2—10 мкг/кгххв, пацієнтам із наростаючою серцевою недостатністю показані серцеві глікозиди. Для усунення судомного синдрому і психомоторного збудження застосовують сибазон, седуксен, реланіум внутрішньовенно. Вже на догоспітальному етапі потрібно вживати заходів для запобігання розвитку набряку мозку. Для цього необхідно трохи підняти головний кінець ліжка й усунути стискання шиї.
Госпітальний етап полягає в проведенні інтенсивної терапії в інсультних або реанімаційних відділеннях.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 106 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |