Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

В. Завершення уроку.

Читайте также:
  1. АКТИВІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НАРОДІВ АЗІЇ ТА АФРИКИ ЯК НОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ
  2. Вимоги до структури, змісту, обсягу й інтенсивності фізичних вправ в основній частині уроку.
  3. Завершення процесів
  4. Звільнення Укр від німецько-фашистських загарбників.Завершення Другої світової війни.
  5. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення
  6. Підсумок уроку.
  7. Повідомлення теми і мети уроку.
  8. Подготовка учителя к уроку.
  9. Політичне і соціально-економічне становище України після завершення революції та громадянської війни
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Гуманизм(от лат. – человечный) – принцип мировоззрения, в том числе нравственности, означающий познание человека высшей ценностью, веру в человека, его способность к совершенствованию, требование свободы и защиты достоинства личности, идею о праве человека на счастье, о том, что удовлетворение потребностей и интересов личности должно быть конечной целью общества.

Сторонники гуманизма провозглашают человека центром мироздания, венцом природы.

Его стремление к счастью, наслаждению со времен глубокой древности объявлялось основой нравственности.

Категорический императив (безусловное повеление) Канта в одной из формулировок гласит6 «поступай так, чтобы ты всегда относился к человечеству и в своем лице, и в лице всякого другого так же, как к цели, и никогда не относись к нему только как к средству»

Категорический императив провозглашает важнейшее гуманное положение, означающее, что всякий человек заслуживает отношения к нему как к личности, достоин быть в центре внимания других, что ни кто не вправе использовать человека как орудие, средство для достижения личных или социальных целей, относиться к нему как своего рода материалу.

Гуманистическое начало содержит древней шее нормативное нравственное требование, получившее название «золотое правило».

Оно формулируется в позитивной форме «поступай по отношению к другим так, как ты хотел бы, чтобы они поступали по отношению к тебе» или же в негативной форме «не поступай…» и т. д.

В русской пословице оно получило бы такую интерпретацию: «Чего в других не любишь, тог не делай сам».

«Золотое правило» содержит гуманистическую идею равенства всех людей.

Оно означает право и обязанность личности брать на себя ответственность за свои поступки, способствует выработке стремления ставить себя на место другого.

Этические категории и принципы пронизывают всю жизнь людей, даже тех, кто не имеет представления о их научной трактовке.

Они определяют содержание права, присутствуют в законодательных актах, в том числе регулирующих конкретную деятельность юриста.

Знакомство с их сущностью необходимо юристу как для изучения и понимания права, так и для практической деятельности по его применению.

 

* * *

 

 

Билет

1. Қандай ластаушылар абиотикалық, биотикалық және антропогендік факторларға жатады

Абиотикалық факторлар (гр. 'a' — теріс және bіotіkos — тірішілік, өмір) — бейорганикалық ортаның тірі организмдерге жасайтын тікелей немесе жанама әсерлерінің жиынтығы; сыртқы ортаның бейорганикалық, физикалық және химиялық жағдайлары.

Ол ф и з и к а л ы қ абиотикалық фактор (темпиратура, жарық, жел, ылғалдылық, атмосфераның қысымы, ағыстар, радиациялық деңгей, радиоактивті сәуле шығару т.б.), х и м и я л ы қ абиотикалық фактор (атмосфера, су, қалдықтар, топырақ, шөгінді құрамы және олардағы қоспалар т.б.), к л и м а т т ы қ абиотикалық фактор (күн радиациясы, атмосфералық жауын-шашын, гидросфералық қысым т.б.) болып бөлінеді. Өсімдік пен жануарлардың ыстыққа, суыққа, ауа қысымына, су тереңдігіне, хим. құрамына қарай бейімделуі, кейбір жануарлардың қысқы, жазғы ұйқыға кетуі т.б. абиотикалық факторға байланысты. Жер бетінің, ауаның, судың химиялық және физикалық құрамының өзгеруі тірі организмдерге де әсер етеді. Мысалы, 20 ғасырда Арал теңізінің тартылып, ауада тұз концентрациясының көбеюіне байланысты, миллиондаған тонна тұзды шаң тірі организмдерге үлкен әсерін тигізді.

Абиоталық факторды химиялық (атмосфераның, теңіздің, тұщы судың құрамы және тағы да басқалары) және физикалық (климат, орография) деп екіге бөледі. Абиоталық фактор биоталық және антропогендік факторлармен қосылғанда экологиялық факторлар құрайды.

Биотикалық фактор, биогендік фактор — ағзалардың тіршілік әрекетіне байланысты бір-біріне тигізетін сан алуан әсерлері. Биотикалық фактордың абиотикалық фактордан айырмашылығы, мұнда әр түрге жататын азғалар бір-біріне өзара және айналадағы ортаға әсерін тигізеді. Мысалы, жәндіктер өсімдіктерді тозаңдандырады, бір ағза екінші бір ағзаны қорек етеді, микроорганизмдер топырақ құрылымын өзгертеді, т.б. Биотикалық факторлар бір популяция ішіндегі дара бастар арасында да, жеке популяциялар арасында да байқалады. Мысалы, ақ бөкендердің жайылымдардағы өсімдіктерге әсері, ақ бөкендердің өзара әсері немесе қасқырдың ақ бөкенге шабуылы, т.б. Биотикалық фактор түрішілік және түраралық болып ажыратылады. Түрішілік Биотикалық факторға жануарлар, өсімдіктер және микроорганизмдердің өз өсімталдығын арттырудағы әрекеті (демогр. әсер), мекен ететін аумағын қорғаудағы жануарлардың мінез-құлығы (этологиялық әсер), т.б. әсерлер жатады. Түраралық Биотикалық факторға комменсализм (сіңісу), симбиоз (селбестік), нейтрализм (бейтарап селбесу), масылдық (басқа ағза есебінен күн көру), жыртқыштық әсерлер жатады. Биотикалық фактордың қалыпты жағдайдан ерекше ауытқуы ағзалардың қалыптасқан тіршілігіне әсерін тигізбей қоймайды, соның нәтижесінде табиғи тепе-теңдік бұзылады.

Антропогендік факторлар дегеніміз - бұл адамның іс-әрекеті және тіршілік әрекеті нәтижесінде пайда болып, коршаған ортаға және осы ортадағы ағзаларға әсер ететін факторлар.

 

Кез келген дара, популяция немесе бірлестік бір мезгілде осы факторлардың көптеген әрекетіне ұшырайды, алайда олардың кейбіреулерінің ғана емірлік маңызы болады. Ортаның мұндай факторлары шектеуші (лимитирующий) фактор деп аталады. Кез келген түр үшін экологиялық факторлардың әрқайсысынан өзіне қажетті барынша көп, ең аз және қолайлы әрекет ету қарқыны болады.

Антропогендік фактор (грек. anthropos – адам, genos – тегі, пайда болуы, лат. factor – іс-әрекет) – адамның барлық тірі организмдердің мекен ортасы ретіндегі табиғатты өзгертуіне әкеп соғатын немесе олардың тіршілігіне тікелей әсер ететін сан алуан әрекеттері. Антропогендік факторға қоршаған ортаға адамның тигізген іс-әрекетінің нәтижесінде атмосфера, өзен-көл және мұхит құрамының өзгеруі, сондай-ақ технология қалдықтар мен радиоактивтік заттардың әсерінен топырақтың ластануы, сөйтіп, жалпы экожүйенің құрамы мен құрылысының бұзылуы жатады. Қазіргі кезде адамның іс-әрекетінің кең көлемде бүкіл биосфераға ерекше әсер етуі жер шарының барлық аймақтарында айқын байқалуда. Бүкіләлемдік бақылау институтының (АҚШ, Вашингтон қ.) мәліметтері бойынша табиғи орта жылдан-жылға нашарлап барады. Интернет жариялаған негізгі мәліметтерде жыл сайын 16,8 млн. га тропиктік ылғалды орман жойылатыны, жерді дұрыс пайдаланбау салдарынан жыл сайын 6 млн. га шөл пайда болатыны, қышқыл жаңбырдан 50 млн. га орманның зақымдалғаны, жыл сайын біздің планетамызда жыртылатын жердің 26 млрд. т құнарлы қабаты жойылатыны, өсімдіктердің 25 – 30 мың түрі жойылып кету қаупінде тұрғаны атап көрсетілген. Кейінгі кезде атмосфераға жыл сайын 400 млн. т күкірт диоксиді, азот және көміртек оксид|оксидтері, қатты бөлшектер шығарылатыны анықталды. Қазақстанда Арал өңірінің, Семей жерінің, Балқаш маңының, Каспий алқабының экол. апатты аймақтарға айналуына Антропогендік факторлар негіз болып отыр.

2. Қандай ластау көздері анықталып отыр

Ұ.Б.Асқарова 259 бет

3. Қандай ластаушылар жедел және созылмалы әсер етеді?

Улану екі түрде жүреді: өткір және созылмалы.

Уланудың өткір түрі – бұлай улану апат болғанда, қауіпсіздік ережелерін өрескел бұзғанда болады әрі у тез арада әсер етеді және көп мөлшерде организмге енеді, өткір уланудың екі фазасы болады: біріншісі - өзіне тән емес көрінуі (бас ауыруы, әлсіреу, жүрегі айну және т.с.с.)

Уланудың созылмалы түрі – уланудың бұл түрі жайлап, аз мөлшерде білінбей жүріп жатуы мүмкін. Ондай улану удың органызмде жиналуының әсерінен болады. Мысалы, бензонмен өткір улану болғанда негізінен жүйке жүйесі зақымданады, ал осы затпен созылмалы түрде уланса,онда қан жасау жүйесі зақымданады.

Улы заттар ішкен тағаммен, сумен, темекімен, қолдың кірімен асқорту жолдары арқылы организмге енеді. Улы заттар ауыз қуысында – ақ сіңіп, қанға өтіп кетуі мүмкін. Ондай заттарға фенол, циянит сияқты улар жатады. Асқазанның қышқылды ортасы улы қосындымен бірігіп, заттың улылығын одан ары арттырып түсуі мүмкін.

Улы заттар адам организіміне тері арқылы енеді. Улы булар, сұйық заттар теріге еніп, сол арқылы қанға кетеді. Бұндай заттарға суда, майда жеңіл еритін көмірсутегі, ароматты аминдер, бензол, анелиндер және т.б. жатады. Егер теріде жара немесе сызат болса, организмге енуі жеңілдейді.

Бірінші кезеңде улы заттардың бөлінуі қан айналымының қарқындылығына байлынысты болады. Улы заттардың жиналатын үш басты орны бар: клетканың сыртындағы сұйық, клетканың ішіндегі сұйық және майлы (ткань). Улы заттың тарауы үш негізгі физикалық – химиялық қасиетке байланысты болады: суда ерігіштігі, майда ерігіштігі, реакцияға енгіштігі. Кейбір металдар (күміс, мырыш, хром, ванвдий, кадмий және басқалары) қаннан тез шығады, бірақ бауыр мен өкпеде жиналып қалады. Барий, бериллия, қорғасын қосындылары кальцимен, фосформен бірігіп өте мықты қосынды жасай алады және сүйекте жиналады.

Улы заттардың әсерінің салдары. Улы, зиянды заттармен жақындасқанда адам организмі тіннің жергілікті зақымдануына және жалпы улануға әкеледі. Жалпы уланудың қанға енуінің нәтижесінде дами бастайды.Удың жергілікті әсері онымен жақындасқан жерінде зақымдану болуы мүмкін: терінің қызарып, қабынуы, күюі.

Микроэлеметтердің арасында ағзаға улылықәсері бар зиянды химиялық элементтер кездеседі. Бұл қорғасын, кадмий, сынап, мышьяк, барий, сурьма, цирконий, олово [31]. Бұлар антропогенді (өндірістік) улар болып табылады, сондықтан қоршаған ортаның күнделікті ластаушы көзі ретінде адам ағзасына әсерін тигізеді. Бұл элементтер адам ағзасына аз мөлшерде болса да зиянды әсер етеді Әдеби аналитикалық шолуда адам ағзасындағы ауыр металдардың биокумуляциясын тұрғындардың десаулығына негізгі факторлықәсері бар екенін қауіп-қатерін көрсетеді. Қоршаған ортаның концентрациясы ешкандай ерекшеленген жедел және созылмалы улылықәсері жоқ болса, ауыр металдар ағзаның отаға үйреніспушілігін және аурудың созылмалы әсерін әсіресе соның ішінде балалардың ауыр металдардыңқолайсыз әсеріне бейім болып келеді.

4. Ластаушыларды және адам денсаулығына әсерін айтып беріңіз

Адамның денсаулығына зиянды әсер ететін факторлардың ішінде әр түрлі ластаушы заттар бірінші орын алады. Адамның іс-әрекеті нәтижесінде биосфераға, оған тән емес 4 млн.-нан астам заттар шығарылады. Сонымен қатар, жыл сайын қоршаған ортаға мыңдаган жаңа заттар шығарылады. Олардың көпшілігі ксеиобиотиктер (грек тілінен аударғанда хеnos —бөтен) адам мен басқа да тірі ағзалар үшін бөтен заттар. Дүниежүзілік денсаулық сақтау ұйымының мәліметтері бойынша жыл сайын дүние жүзінде шамамен 500 мың адам пестицидтермен уланады және оның 5 мыңы өліммен аяқталады. Американ ғалымдарының мәліметтері бойынша барлық қатерлі ісік ауруларының 90%-ы қоршаған ортаның қолайсыз әсеріне байланысты. ФРГ-де соңғы 10 жылда қатерлі ісікпен ауыратындардың үлесі ер кісілерде 15-тен 23%-ға дейін, ал әйелдерде 17-ден 25%-ға дейін артқан. Аурулар индустриалды және ластанған аудандарда жиі кездеседі. Балалардың жалпы ауруларына әсер ететін күшті фактор көміртегі тотығы мен шу болып табылады. Арал аймағы экологиялық апат аймағы болып табылады. Бұл аймақ аурулар мен өлімдердің жоғары болуымен сипатталады.

Аурулар туғызатын заттар мен факторлар. Ағзаларға қолайсыз әсер ететін және ауруларға әкеліп соқтыратын заттарды төмендегідей топтарға бөліп көрсетуге болады:

1) концерогендер (латын тілінен аударғанда cancir — рак, генезис — шығу тегі) қатерлі ісіктер туғызады. Қазіргі уақытта шамамен 500 осындай заттар белгілі. Олардың ішіндегі ең күштілеріне бензо(а)пирен және басқа да полициклді ароматтық көмірсулар, ультракүлгін сәулелер, радиоактивті изотоптар, эноксидті смолалар, антриттер, нитрозаминдер, асбест және т.б. жатады;

2) мутагендер (латын тілінен аударғанда mutasio — өзгеру) – хромосомалар саны мен құрылымының өзгеруіне әкеліп соқтырады. Оларға: рентген сәулелері, гамма-сәулелер, нейтрондар, бензо(а)пирен, колхицин, кейбір вирустар және т.б. жатады;

3) тератогендер (грек тілінен аударғанда teras, teralos — құбыжық) — жеке дамуда кемістіктерге әкелетін, кемтарлықтардың пайда болуына әкелетін заттар. Тератогендерге әсер ететін мөлшерінен артып кететін кез келген фактор жатады. Көбінесе тератогендерге мутагендер, сондай-ақ пестицидтер, тыңайтқыштар, шу және т.б. ластаушылар жатады.

Билет

1. Қандай факторлар абиоттық,биоттық және антропогенді факторларға жатады

Экологиялық факторлар абиотик., биотик., антропогендік факторларымен тығыз байланысты. Экологиялық фактор тірі организмдерге олардың жеке дамуының бір ғана кезеңінде болса да тікелей немесе жанама әсер ете алатын, ортаның кез келген әрі қарай бөлшектенбейтін элементі саналады.биотикалық факторлар— бейорганикалық ортаның тірі организмдерге жасайтын тікелей немесе жанама әсерлерінің жиынтығы; сыртқы ортаның бейорганикалық, физикалық және химиялық жағдайлары.[1]Ол ф и з и к а л ы қ абиотикалық фактор (темпиратура, жарық, жел, ылғалдылық, атмосфераның қысымы, ағыстар, радиациялық деңгей, радиоактивті сәуле шығару т.б.), х и м и я л ы қ Абиотикалық фактор (атмосфера, су, қалдықтар, топырақ, шөгінді құрамы және олардағы қоспалар т.б.), к л и м а т т ы қ абиотикалық фактор (күн радиациясы, атмосфералық жауын-шашын, гидросфералық қысым т.б.) болып бөлінед. Биотикалық фактор, биогендік фактор — ағзалардың тіршілік әрекетіне байланысты бір-біріне тигізетін сан алуан әсерлері. Биотикалық факторда, әр түрге жататын азғалар бір-біріне өзара және айналадағы ортаға әсерін тигізеді. Мысалы, жәндіктер өсімдіктерді тозаңдандырады, бір ағза екінші бір ағнаны қорек етеді, микроорганизмдер топырақ құрылымын өзгертеді, т, ақ бөкендердің жайылымдардағы өсімдіктерге әсері, ақ бөкендердің өзара әсері немесе қасқырдың ақ бөкенге шабуылы, т.б. Биотикалық фактор түрішілік және түраралық болып ажыратылады. Түрішілік Биотикалық факторға жануарлар, өсімдіктер және микроорганизмдердің өз өсімталдығын арттырудағы әрекеті (демогр. әсер), мекен ететін аумағын қорғаудағы жануарлардың мінез-құлығы әсерлер жатады. Түраралық Биотикалық факторға комменсализм (сіңісу), симбиоз (селбестік), нейтрализм (бейтарап селбесу), масылдық (басқа ағза есебінен күн көру), жыртқыштық әсерлер жатады. Биотикалық фактордың қалыпты жағдайдан ерекше ауытқуы ағзалардың қалыптасқан тіршілігіне әсерін тигізбей қоймайды, соның нәтижесінде табиғи тепе-теңдік бұзылады. Антропогендік фактор – адамның барлық тірі организмдердің мекен ортасы ретіндегі табиғатты өзгертуіне әкеп соғатын немесе олардың тіршілігіне тікелей әсер ететін сан алуан әрекеттері. Антропогендік факторға қоршаған ортаға адамның тигізген іс-әрекетінің нәтижесінде атмосфера, өзен-көл және мұхит құрамының өзгеруі, сондай-ақ технология қалдықтар мен радиоактивтік заттардың әсерінен топырақтың ластануы, сөйтіп, жалпы экожүйенің құрамы мен құрылысының бұзылуы жатады. Қазақстанда Арал өңірінің, Семей жерінің, Балқаш маңының, Каспий алқабының экол. апатты аймақтарға айналуына Антропогендік факторлар негіз болып отыр

4. Берілген аймақта атмосфера ауасын қорғау үшін қандай алдын алу шараларын қолданған дұрыс

Атмосфералықауаныңластануыныңалдыналатынжəнезияндықалдықтардыңмөлшерiназайтуғамүмкiндiкберетiнiс-шаралардытөмендегiдей3 топқабөлугеболады:1.ЗияндықосылыстартүзiлетiнтехнологиялықпроцестердiжақсартужəнемүмкiндiгiншезияндызаттаразбөлiнетiнжаңатехнологиялардыөндiрiскеенгiзуОтынныңқұрамынаппараттарменкарбюрацияныжақсартужəнеауатазартқышқондырғыларарқылыауағазияндызаттарыңтүсуiназайтунемесемүлдеболдырмау.3.Зияндықосылыстардыбөлетiнобъектiлердi тиiмдi орна-ластыружəнежасылөсiмдiктердi көптепотырғызуегу

2. Қандай ластау көздері байқалып отыр

Ұ.Б.Асқарова 259 бет

3. Ластаушылар және олардың адам денсаулығына әсері

Адамның денсаулығына зиянды әсер ететін факторлардың ішінде әр түрлі ластаушы заттар бірінші орын алады. Адамның іс-әрекеті нәтижесінде биосфераға, оған тән емес 4 млн.-нан астам заттар шығарылады. Сонымен қатар, жыл сайын қоршаған ортаға мыңдаган жаңа заттар шығарылады. Олардың көпшілігі ксеиобиотиктер (грек тілінен аударғанда хеnos —бөтен) адам мен басқа да тірі ағзалар үшін бөтен заттар. Дүниежүзілік денсаулық сақтау ұйымының мәліметтері бойынша жыл сайын дүние жүзінде шамамен 500 мың адам пестицидтермен уланады және оның 5 мыңы өліммен аяқталады. Американ ғалымдарының мәліметтері бойынша барлық қатерлі ісік ауруларының 90%-ы қоршаған ортаның қолайсыз әсеріне байланысты. ФРГ-де соңғы 10 жылда қатерлі ісікпен ауыратындардың үлесі ер кісілерде 15-тен 23%-ға дейін, ал әйелдерде 17-ден 25%-ға дейін артқан. Аурулар индустриалды және ластанған аудандарда жиі кездеседі. Балалардың жалпы ауруларына әсер ететін күшті фактор көміртегі тотығы мен шу болып табылады. Арал аймағы экологиялық апат аймағы болып табылады. Бұл аймақ аурулар мен өлімдердің жоғары болуымен сипатталады. Аурулар туғызатын заттар мен факторлар. Ағзаларға қолайсыз әсер ететін және ауруларға әкеліп соқтыратын заттарды төмендегідей топтарға бөліп көрсетуге болады:1) концерогендер (латын тілінен аударғанда cancir — рак, генезис — шығу тегі) қатерлі ісіктер туғызады. Қазіргі уақытта шамамен 500 осындай заттар белгілі. Олардың ішіндегі ең күштілеріне бензо(а)пирен және басқа да полициклді ароматтық көмірсулар, ультракүлгін сәулелер, радиоактивті изотоптар, эноксидті смолалар, антриттер, нитрозаминдер, асбест және т.б. жатады;2) мутагендер (латын тілінен аударғанда mutasio — өзгеру) – хромосомалар саны мен құрылымының өзгеруіне әкеліп соқтырады. Оларға: рентген сәулелері, гамма-сәулелер, нейтрондар, бензо(а)пирен, колхицин, кейбір вирустар және т.б. жатады;3) тератогендер (грек тілінен аударғанда teras, teralos — құбыжық) — жеке дамуда кемістіктерге әкелетін, кемтарлықтардың пайда болуына әкелетін заттар. Тератогендерге әсер ететін мөлшерінен артып кететін кез келген фактор жатады. Көбінесе тератогендерге

План

1. Успішність планування навчально-виховного процесу

2. Календарно-річний план

3. Поурочний план

4. План-конспект уроку

Література

1. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ століття. – К., 1994. – 61 с.

2. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-ІХ класи/ керівн. автор. кол. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 1998. – 32с.

3. Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 2-11 класи. – К.: Перун, 1996.

4. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник/ кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – С. 6-14.

5. Закон України “Про освіту” // Освіта. – К., 1996.—№43-44 (21 серпня). – С.6-11.

Запитання для самоконтролю:

1. З яких умов забезпечується успішність планування навчального процесу?

2. Що таке календарно-річний план?

3. Що ми розумієм під тематичним плануванням?

4. В чому полягає завдання вчителя при поурочному плануванні?

5. Які вимоги до уроку іноземної мови?

 

1.Успішність планування навчально-виховного процесу

Планування процесу навчання іноземних мов має на меті передбачення його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Головна мета планування – наукова обґрунтована організація навчального процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою ІМ.

Успішність планування навчального процесу забезпечується врахуванням таких умов:

-цілей навчання ;

-психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок та вмінь;

-наявних засобів навчання;

-основних методичних вимог до сучасного уроку ІМ;

-психологічних факторів навчання (вік учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних факторів навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Розрізняють календарно-річний план, що включає плани на чотири чверті/ піврічні плани, тематичний план / план циклу уроків, поурочний план.

2. Календарно-річний план – проект, в якому подаються теми, встановлюються терміни вивчення тем, розподіляється за чвертями навчальний матеріал, визначаються способи підсумкового та тематичного контролю, вказуються основні дидактичні засоби.

Основою для календарно-річного плану є навчальна програма з ІМ та навчальний план.

Тематичне планування є конкретною розробкою календарно-річного плану. Головне завдання тематичного планування – визначення кінцевих цілей в результаті вивчення певної теми. В тематичному плані називається конкретна тема, визначається послідовність формування навичок та вмінь, кількість уроків, що відводяться на досягнення практичних цілей циклу уроків, вказуються способи контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання.

Тематичний план уроків у ... класі

Тема:

№ уроку Тип уроку Цілі уроку Мовний матеріал Види мовленнєвої діяльності Оснащення уроку Домашнє завдання      
        Г А Ч П          
                   

Підтеми:

 

3. Поурочний план конкретизує зміст навчання, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробку вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомлювати призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і передбачає: аналіз змісту матеріалу, визначення типу уроку, формулювання цілей уроку, поетапний розподіл навчального матеріалу, визначення часу на його опрацювання, розробку вправ, складання плану-конспекту уроку, підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв’язків з попередніми та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Основні практичні цілі уроку формулюються після визначення місця уроку в циклі уроків та аналізу змісту матеріалу. Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну та дві супутні. Головна мета звичайно пов’язана з розвитком мовленнєвих навичок та вмінь. Практичною метою може бути ознайомлення з новою ГС, формування артикуляційної навички, розвиток уміння вести бесіду за ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, тощо. Формулювання практичної мети слід розпочинати словами :”Навчити...”, “Формувати...”, “Розвивати...”, “Удосконалювати...”. З формулювання мети повинно бути ясно, що потрібно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння. Наприклад:

-Навчити ставити запитання загального типу в Present Continious.

- Навчити розповідати про свій робочий день в опорі на схему.

- Навчити вести діалог-розпитування в ситуації “Як пройти?”

- Вдосконалювати техніку читання про себе (мовчки).

- Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.

Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв’язку з практичною.

Освітня мета передбачає залучення учнів до культури країни, мова якої вивчається та розширення їх філологічного кругозору. Наведемо приклади формулювання освітніх цілей:

- Поглибити знання учнів про творчість В Шекспіра.

-Розширити знання учнів про політичну систему Канади.

- Сформувати уявлення учнів про нове граматичне явище – артикль.

Розвиваюча мета реалізується у формі розвитку в процесі навчання ІМ інтелекту, волі, почуття, уваги, пам’яті, уваги, уяви учнів. Вона формулюється у такий спосіб:

- Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів;

- Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов;

- Розвивати культуру спілкування у ситуації “знайомство”

- Розвивати здатність мовного самоконтролю;

- Розвивати уяву учнів в умовах гри /драматизації / роботи в парах.

Виховна мета реалізується внаслідок використання виховних можливостей навчального матеріалу та роботи з ним, у процесі формування відповідних суспільно-політичних поглядів учнів, почуттів, ставлення до морально-етичних категорій тощо. Наведемо приклади формулювання виховних цілей:

- Формувати почуття патріотизму;

- Виховувати самостійність;

- Прищеплювати любов до праці;

- Виховувати повагу до народу Англії;

- Формувати критичне ставлення до вчинків людей;

- Виховувати ввічливість, чуйність у стосунках з товаришами.

Виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять повільніше, ніж навчання.

Плануючи урок, учитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів, які він може викликати в учнів, прогнозує можливі помилки, намічає необхідну послідовнысть дій щодо їх подолання.

Виходячи з конкретних завдань та змісту уроку, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми та форми роботи.

Не слід перевантажувати урок різними формами роботи, оскільки вони, як і одноманітні вправи, швидко стомлюють учнів. Не слід також забувати, що творчі завдання потребують старанної підготовки, точного відбору та дозування матеріалу, чіткої його організації.

Важливим є створення природних переходів від однієї частини уроку до іншої та від однієї вправи до іншої. Роль таких переходів можуть виконувати бесіда з учнями, що переключає їх на інше завдання, коротек дотепне оповідання, етикетний діалог тощо. Отже кожен з етапів уроку має свій “організаційний момент”, що готує даний етап. Його функція –орієнтування учнів на наступну роботу, мотивація їх діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід робити та про кінцеві результати діяльності.

Потім учитель розподіляє час у хвилинах на кожну частину уроку. Методично обґрунтованим слід вважати такий розподіл часу, при якому більша частина його припадає на усне мовлення.

Вчитель продумує та готує наочні посібники, роздавальний матерал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.

4. План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. На початку конспекту вказується дата проведення уроку, його порядковий номер, група/клас учнів, тема, підтема, цілі, потім послідовно викладається хід уроку у вигляді докладного сценарію: вступна частина, основна, заключна частина.

Схема плану-конспекту уроку

Дата

План-конспект уроку №...в... класі

Тема: ... Підтема: Цілі: Практична /ні: Освітня /ні: Розвиваюча /чі: Виховна/ні Обладнання уроку:
Схематичний план уроку: Початок уроку Час І. Організація класу....................................................................2 хв. ІІ. Мовленнєва /фонетична зарядка.........................................3 хв. Основна частина уроку ІІІ-IV…………………………………………………………….35 хв. Заключна частина уроку VII. Повідомлення домашнього завдання..................................2 хв. VIII.Підсумки уроку......................................................................3 хв. Хід уроку Етап, прийом навчання Зміст роботи  

Вчитель-початківець повинен складати розгорнутий план-конспект, в якому має бути розроблений хід уроку іноземною мовою точні формулювання правил та завдань, зразки виконання вправ. Вчитель-початківець часто неспроможний без попередньої підготовки чітко сформулювати запитання, інструкцію, просто й доступно пояснити те чи інше явище. Тому рекомендується давати слова вчителя у конспекті повним текстом, звертаючи увагу на доступність, короткість, точність та ясність мовлення вчителя на уроці.


Лекція 13

Тема: УРОК - ОСНОВНА ОРГАНІЗАЦІЙНА ОДИНИЦЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Мета:сформувати теоретично обгрунтовані знання про урок іноземної мови як основну форму навчально-виховного процессу з цього предмету і вміння визначити його цілеспрямованість, структуру, цілісність та змістовність.

Вид лекції:інформаційна

Навчально-методичне забезпечення лекції:конспект, підручник, зразок плану-конспекту уроку

План

1. Вимоги до уроку іноземної мови.

2. Типи уроків іноземної мови

3. Структура уроку іноземної мови

4. Схема поглибленого аналізу уроку

Література

1. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ століття. – К., 1994. – 61 с.

2. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-ІХ класи/ керівн. автор. кол. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 1998. – 32с.

3. Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 2-11 класи. – К.: Перун, 1996.

4. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник/ кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – С. 6-14.

5. Закон України “Про освіту” // Освіта. – К., 1996.—№43-44 (21 серпня). – С.6-11.

Запитання для самоконтролю:

1. Сформулюйте цілі та задачі уроку відповідно до програми та рівня підготовки учнів.

2. Проаналізуйте різницю між цілями та задачами уроку іноземної мови.

3. Визначте складові частини плану сучасного уроку іноземної мови.

4. Охарактеризуйте різницю між задачами навчання та задачами вивчення.

5. Охарактеризуйте два типии уроків іноземної мови.

1. Вимоги до уроку іноземної мови.

Вимоги до уроку іноземної мови випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі.

Мовленнєва спрямованість уроку ІМ передбачає формування чотирьох видів МД –аудіювання, говоріння, читання, письма. Для досягнення таких цілей необхідна

1) практична спрямованість уроку, тобто переважання вправляння в спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь.

2) Вправи повинні носити комунікативний характер (базуватись на мовленнєвих ситуаціях, що варіюються від вправи до вправи).

Комплексність уроку ІМ зумовлені природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню одне одного. Всі аспекти мови –лексичний, фонетичний, граматичний –вивчаються взаємопов’язано. Кожна порція мовного матеріалу повинна опрацьовуватися в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоєння структур активного граматичного мінімуму повинне проходити у всіх видах МД. Для автоматизації дій зі структурами пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні та аудіюванні. Проте на уроці, як правило, переважають один чи два види МД.

ІМ- мета і засіб навчання. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції: 1) воно використовується для організації навчання та виховання на уроці; 2) є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, стимулом, що спонукає до мовлення. Саме тому воно має бути зразковим, автентичним, нормативним, адаптивним. Різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери має стати одним із завдань учителя ІМ, тому слід вести урок виключно іноземною мовою. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, поступово обмежуючи її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Мовлення вчителя не повинно переважувати 10% часу уроку.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів завдяки

1) використанню змістовного та інформативного навчального матеріалу;

2) залучення учнів до вирішення комунікативних завдань, висловлювання власних думок;

3) застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати участь у МД (самостійна робота, колективна діяльність);

4) застосування особистісно-діяльнісного підходу до навчання ІМ (І.О.Зимня).

Різноманітність форм роботи учнів (особливо при навчанні усного мовлення) –поєднання індивідуальних та колективних форм роботи:

Індивідуальні форми роботи:

- робота у фронтальному режимі (відповідь учнів по черзі);

- опитування окремих учнів;

- індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, говоріння).

Колективні форми роботи:

- колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (“шеренги,” “натовп”)

- робота в малих групах від 3 до 5 учасників;

- хорове реплікування в режимі –група-група, учень –група, група –один учень.

Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.

На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів:

1) матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам учням.

2) прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів (колективні форми роботи, навчальні ігри, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня);

3) учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає відчуття прогресу в учнів;

4) завдання повинні бути посильними (надаватись зразки мовлення, опори, ключі для самокорекції, використовуватись допоміжні засоби навчання);

5) вчитель повинен активно вживати оціночні репліки;

6) слід створювати сприятливий психологічний клімат на уроці – атмосферу партнерства, використовувати моменти релаксації (фізкультхвилинка, музичний фон).

 

2. Типи уроків іноземної мови.

Основні критерії класифікації уроків ІМ – цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. За цими критеріями виділяють два основні типи уроків.

Перший тип – уроки, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На цих уроках відбувається введення нового матеріалу та його тренування (автоматизація) з метою його використання в говорінні, читанні, аудіюванні, письмі. Виділяють такі види уроків: ознайомлення з новими ЛО та формування лексичних навичок усного мовлення і читання, ознайомлення з новими ГС та формування рецептивних граматичних навичок та ін.

Другий тип –уроки, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності. Побудова таких уроків залежить від виду МД, що розвивається. Це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання та говоріння, усного мовлення та читання, говоріння, письма.

Згадані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді.

 

3.Структура уроків іноземної мови.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів (структурна одиниця уроку).

Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери.

Особлива увага приділяється мовленнєвій зарядці, що сприяє настройці артикуляційного апарату учнів на ІМ та переключення їх з рідної на іноземну мову. Мовленнєва зарядка проводиться у формі бесіди за певною природною ситуацією (привід –актуальна подія чи новина). Стереотипні формальні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного настрою для комунікативної практики на уроці.

Крім бесіди для мовленнєвої зарядки можна виконувати аудіювання коротких оповідань, жартів, огляд поточних подій, розучування рисівки, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки.

В ході основної частини уроку вирішуються основні завдання. Вона може включати такі компоненти: введення нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу слід правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але недостатньо засвоєного матеріалу. Характер тренування чи практики буде залежати від мети, поставленої вчителем. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку умінь) вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення виченого. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний чи підсумковий контроль). Останні вид контролю може займати частину уроку або цілий урок.

Перевірка домашнього завдання може здійснюватися двома способами: на окремомому, присвяченому для цього етапі уроку, або шляхом включення домашньої вправи у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання та робить можливим контроль та оцінювання вионання домашнього завдання.

Кінець уроку повинен підсумовувати те, що було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. Важливо записати домашнє завдання на дошці, пояснити його учням, перевірити, як учні його зрозуміли та записали в щоденник. Учитель підсумовує успіхи учнів, торкається недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники.

В даній структурі уроку не всі компоненти присутні (обов’язкові). (Див. таб. 1). Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать від типу уроку. (табл. 1)

 

 

Структура уроку ІМ

Частини уроку Компоненти уроку Постійні компоненти Змінні компоненти
І   ІІ   ІІІ Початок уроку Мовленнєва/фонетична зарядка Основна чачтина уроку Подача нового матеріалу Тренування в мовленні Практика в мовленні Систематизація вивченого Контроль навичок та вмінь: - поточний - тематичний, підсумковий Заключна чатина уроку Повідомлення домашнього завдання Підбиття підсумків уроку + +   +   +   +   + + + +   +

 

4. Схема поглибленого аналізу уроку

І. Цілеспрямованість уроку.

1.Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

2.Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.

3. Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.

ІІ. Структура та зміст уроку.

1. Назвати етапи уроку.

2. Співвіднести їх послідовність і розподіл у часі з поставленими цілями та віковими особливостями учнів і конкретними умовами навчання.

3. Дати детальну характеристику зафіксованим етапам уроку.

А. Початок уроку:

- визначити форму проведення уроку та оцінити мотиваційний потенціал;

- відповідність віковим особливостям і рівню мовної підготовки учнів;

- сформулювати навчальні завдання початку уроку та визначити їх зв’язок з цільовою установкою уроку;

- встановити відповідність використаних прийомів поставленим цілям;

- оцінити ефективність використаних прийомів поставленим цілям

- охарактеризувати мовленнєву поведінку вчителя.

Б. Основна частина уроку:

а) подача нового мовного матеріалу:

- визначити адекватність прийомів навчання етапам формування мовленнєвих навичок, труднощам засвоєння даного матеріалу і рівню підготовки учнів;

- оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості подачі мовного матеріалу, забезпечення мовленнєвої та розумової активності учнів;

- назвати використані прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим цілям;

- визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використання прийомів та їх відповідність віковим особливостям учнів;

- оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

б) активізація дій учнів у використанні мовного матеріалу:

- встановити відповідність мовленнєвих одиниць та послідовності вправ етапам формування мовленнєвих навичок;

- визначити співвідношення некомунікативних і умовно-комунікативних вправ та оцінити його раціональність з урахуванням труднощів засвоєння мовного матеріалу;

- оцінити рівень вмотивованості та мовленнєвої спрямованості тренування;

- визначити прийоми активізації роботи всіх учнів та оцінити ефективність прийомів з урахуванням вікових сосбливостей учнів;

- встановити зв’язок урочного тренування з виконаним домашнім завданням, оцінити ефективність форм його перевірки;

- назвати використані допоміжні засоби навчання, оцінити їх ефективність та відповідність віковим особливостям учнів і рівню їх підготовки;

- визначити прийоми поточного контролю та оцінити їх адекватність поставленим завданням;

- визначити виховний, освітній, розвиваючий потенціал використаних прийомів навчання;

-оцінити мовленнєву поведінку вчителя;

в) практика учнів у спілкуванні:

- оцінити рівень вмотивованості та ситуативної забезпеченості іншомовного спілкування учнів;

- визначити відповідність методичних прийомів етапам розвитку мовленнєвих умінь;

- назвати прийоми активізації роботи всіх учнів;

- визначити адекватність прийомів контролю його об’єктам;

- встановити зв’язок урочної роботи з виконаним домашнім завданням та оцінити ефективність форм його перевірки;

- визначити виховний, розвиваючий, освітній потенціал використаних прийомів навчання;

- оцінити мовленнєву поведінку вчителя.

В. Завершення уроку.

- оцінити своєчасність і чіткість пояснення домашнього завдання, його підготовленість проведеним уроком і мотивуючий потенціал;

- оцінити об’єктивність виставлених оцінок, їх мотиваційний і виховний потенціал;

- визначити забезпеченість усвідомлення учнями досягнутого рівня практичного володіння мовою;

ІІІ. Результативність уроку.

1. Визначити ступінь успішності виконання плану уроку.

2.Встановити відповідність досягнутого на уроці рівня сформованості мовленнєвих навичок та умінь поставленим цілям.

IV. Рекомендації щодо удосконалення уроку.

Залежно від результатів уроків сформулюйте конкретні поради щодо:

- поліпшення вибору методичних прийомів навчання;

- забезпечення вмотивованості і мовленнєвої спрямованості вправ;

- удосконалення організаційних форм уроку;

-раціональність використання допоміжних засобів навчання;

- поліпшення мовленнєвої поведінки вчителя.


Лекція 14

Тема: КОНТРОЛЬ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Мета:ознайомити студентів з основними функціями, видами та формами контролю

Вид лекції:інформаційна

Навчально-методичне забезпечення лекції:конспект, підручник

План

 

1. Контроль, його функції та якості.

2. Види та форми контролю.

3. Об’єкти контролю.

4. Тестовий контроль.

Література

1. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ століття. – К., 1994. – 61 с.

2. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-ІХ класи/ керівн. автор. кол. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 1998. – 32с.

3. Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 2-11 класи. – К.: Перун, 1996.

4. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник/ кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – С. 6-14.

5. Закон України “Про освіту” // Освіта. – К., 1996.—№43-44 (21 серпня). – С.6-11.

Запитання для самоконтролю:

1. Які види контролю ви знаєте?

2. Як мають виправлятись помилки дітей?

 

1. Функції контролю

Головною метою контролю є управління процесом навчання іноземної мови внаслідок визначення та оцінювання рівня сформованості іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь.

Функції контролю: функція зворотного зв’язку, оціночна, навчальна, розвиваюча.

Функція зворотного зв’язку є основною функцією контролю, яка забезпечує керування процесом навчання ІМ.

Зворотній зв’язок, що діє в напрямі учителя, несе йому інформацію про успішність учнів. Вчитель аналізує цю інформацію, виявляє недоліки в навчанні, проводить діагностику відхилень у мовленнєвій діяльності учнів, виявляє ступінь відповідності обраної стратегії і тактики навчання реальним потребам. Це дає можливість внести необхідні коригуючи зміни щодо добору прийомів, способів і методів навчання, відбору вправ, визначення тривалості їх виконання.

Зворотній зв’язок у напрямі до учня дає йому інформацію про успішність його навчальної діяльності, дає змогу здійснювати самооцінку досягнень та планувати свою подальшу навчальну діяльність.

Оціночна функція контролю реалізується в ході оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань. Оцінка вказує на певний рівень володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю, є основним показником успішності навчання в офіційних документах про освіту.

Навчальна функція контролю реалізується у ході виконання контрольних завдань, оскільки учні виконують певні мовленнєві дії, що сприяють вдосконаленню умінь та навичок. Іншими словами, у процесі контролю одночасно відбувається навчання.

Розвиваюча функція контролю передбачає розвиток індивідуально- психологічних особливостей учнів, які функціонують під час виконання учнями контрольних завдань: оперативна слухова або зорова пам’ять, гнучкість мислення, фонематичний слух, пластичність артикуляційного апарату та ін. У процесі виконання контрольних завдань розвиваються вольові якості особистості, почуття відповідальності, здатність до самодисципліни, розивається внутрішня мотивація до вивчення ІМ.

Контролю повинні бути притаманні такі якості: цілеспрямованість,репрезентативність, об’єктивність, систематичність.

Контроль має бути спрямованим на перевірку сформованості певних умінь та навичок.

Репрезентативність контролю означає, що ним має бути охоплений весь мовний і мовленнєвий матеріал, засвоєння якого перевіряється.

Об’єктивність контролю забезпечується застосування об’єктивних способів оцінювання відповідей учнів.

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 17 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.089 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав