Політичні організації неонародників виникали ще в середині 1890-х рр.. Наприкінці 90-х рр.. в Петербурзі, Пензі, Полтаві, Воронежі, Тамбові та ін містах діяли спілки та гуртки соціалістів-революціонерів. Члени цих організацій, в основному з інтелігенції, зберігали народницьку точку зору на особливий шлях Росії до соціалізму, на якому головну роль має відіграти общинне селянство. У той же час неонародники багато що запозичили з марксизму, визнаючи розвиток капіталізму в країні і значну роль робітничого класу.
Більшовизм догматично відтворював гасло К Маркса про встановлення диктатури пролетаріату насильницьким, революційним шляхом. Меншовизм був російським різновидом європейської соціал-демократії, яка, піддаючи ревізії з кін. XIX ст. політичну платформу Маркса, відмовилася від його революційних гасел і прагнула захищати інтереси людей найманої праці в рамках закону й парламентаризму. Відновився випуск газети «Іскра». У липні — серпні 1903 р. в Брюсселі й Лондоні відбувся II з'їзд РСДРП. Основна частина делегатів дотримувалася платформи, яку пропагувала «Искра». Найважливішими її елементами були тези про диктатуру пролетаріату і про побудову партії на засадах т. зв. «демократичного централізму». На практиці це означало жорстку підпорядкованість місцевих комітетів центральному керівництву. Ленін негативно ставився до демократичної побудови соціал-демократичних партій Західної Європи й розглядав створювану РСДРП як інструмент завоювання політичної влади і здійснення диктатури від імені робітничого класу. Не згодні з платформою «Искры» соціал-демократи («економісти», бундівці) залишили з'їзд і тим забезпечили іскрівцям абсолютну перевагу серед депутатів. Однак самі іскрівці розкололися на «твердих» і «м'яких». Лінія розколу проходила у питаннях організаційної побудови партії. Прибічники Леніна, тобто «тверді» іскрівці, обстоювали необхідність створення централізованої партії «нового типу». Вони вважали, що тільки організація професійних революціонерів, яка підтримує у своїх лавах залізну дисципліну й постійно очищається від інакомислячих, може бути ефективним інструментом боротьби проти царизму. Т. зв. «м'яким» іскрівцям, що гуртувалися навколо Ю. Мартова, подобалася демократична побудова європейських партій парламентського типу. Не згодні з платформою «Искры» соціал-демократи («економісти», бундівці) залишили з'їзд і тим забезпечили іскрівцям абсолютну перевагу серед депутатів. Однак самі іскрівці розкололися на «твердих» і «м'яких». Лінія розколу проходила у питаннях організаційної побудови партії. Прибічники Леніна, тобто «тверді» іскрівці, обстоювали необхідність створення централізованої партії «нового типу». Вони вважали, що тільки організація професійних революціонерів, яка підтримує у своїх лавах залізну дисципліну й постійно очищається від інакомислячих, може бути ефективним інструментом боротьби проти царизму. Т. зв. «м'яким» іскрівцям, що гуртувалися навколо Ю. Мартова, подобалася демократична побудова європейських партій парламентського типу.
30. Створення РУП, її еволюція і розпад на нові партії. Кадети.
Революційна Українська Партія (Р. У. П.) була першою політичною партією на українських землях, що входили до складу Російської імперії. Час її утворення припадає на кінець XIX початок ХХ століття. Радянською історичною наукою РУП, — кваліфікувалася як «дрібнобужуазна націоналістична партія», що вносила розкол у загальноросійську революційну боротьбу з сомодержавством і гальмувало її. РУП виникла на хвилі протесту активної частини української молоді, з одного боку, проти принципу «неполітичного культурництва», проголошеного громадівцями старшого покоління в добу реакції 80-х рр. XIX ст., а з іншого — проти захоплення українців російським визвольним рухом, який в останній третині століття поглинув масу українських сил, але водночас нітрохи не сприяв справі визволення власне українського народу. першим завданням нової української політичної партії було: «відтягнути українську революційну молодь від їхнього перебування в різних російських революційних партіях та організаціях і заставлення їх віддавати свої сили й свою працю українській справі. На першому етапі організації РУП треба було примкнути очі на те, що дані українські революціонери за своїми переконаннями українські націоналісти, чи соціалісти-демократи, соціалісти-революціонери, чи ще інших поглядів: усіх їх треба було насамперед вирвати з пазурів російських організацій і зв'язати з українством. А тоді вже мусіла прийти черга на оформлення політично-ідеологічних позицій нової української партії».
Конституці́йно-Демократи́чна Па́ртія (Кадети) - російська ліберальна партія, з квітня 1906: — Партія народної свободи.
У політичній частині програма кадетів виступала за перетворення Росії в конституційну і парламентарну монархію з кабінетом міністрів, відповідальним перед двопалатним парламентом, що вибирався на основі всезагального виборчого права. Програма партії включала вимоги свободи слова, совісті, зібрань, недоторканості особи та життя тощо У національному питанні кадети визнавали право на розвиток національної культури неросійських народів, але були проти перебудови Росії на засадах автономії чи федерації. Третина програми партії присвячена соціальній політиці. Її аграрна частина передбачала наділення землею безземельних і малоземельних селян за рахунок державних, удільних, кабінетських та монастирських земель, а також часткового відчуження приватновласницьких угідь за умови компенсації їх власникам державою за справедливою, а не ринковою вартістю. У робітничому питанні програма вимагала поширення законодавства на всі види найманої праці, поступового введення 8-годинного робочого дня, права робітників на страйки і утворення організацій, обов'язкового державного страхування тощо. Кадети виступали прихильниками мирного, конституційного розвитку Росії, відмовляючись від радикальних методів боротьби з урядом. присвячена соціальній політиці. Її аграрна частина передбачала наділення землею безземельних і малоземельних селян за рахунок державних, удільних, кабінетських та монастирських земель, а також часткового відчуження приватновласницьких угідь за умови компенсації їх власникам державою за справедливою, а не ринковою вартістю. У робітничому питанні програма вимагала поширення законодавства на всі види найманої праці, поступового введення 8-годинного робочого дня, права робітників на страйки і утворення організацій, обов'язкового державного страхування тощо. Кадети виступали прихильниками мирного, конституційного розвитку Росії, відмовляючись від радикальних методів боротьби з урядом.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 60 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |