Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 4. Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система.

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система.

Тарифна система дозволяє зіставити конкурентні види праці, беручи до уваги їх складність і умови виконання, тобто якість праці. Вона складається з основних елементів:

· тарифної сітки (з 2002 року) 25 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,51;

· тарифних ставок; розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану працівником норму праці;

· тарифно-кваліфікаційних довідників, які поділяють різні види робіт на групи в залежності від їх складності.

Тарифні сітки (тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів) можуть бути визначені різні для різних видів виробництва, робіт, окремих груп і категорій робітників або на підприємстві може бути визначена єдина тарифна сітка (тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів) для оплати праці всіх груп і категорій робочих або навіть всіх працівників підприємства, включаючи керівників, фахівців і технічних службовців.

Сьогодні підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки служать орієнтиром у процесі організації оплати праці.

При розробці тарифної сітки можуть використовуватися чотири варіанти збільшення (від розряду до розряду) міжрозрядних коефіцієнтів:

1) з прогресивним абсолютним та прогресивним відносним (у відсотках) зростанням тарифних коефіцієнтів;

2) з прогресивним абсолютним та постійним відносним зростанням тарифних коефіцієнтів;

3) з постійним абсолютним та регресивним відносним зростанням тарифних коефіцієнтів;

4) з регресивним абсолютним і відносним регресивним зростанням тарифних коефіцієнтів.

Після того, як визначили тарифні ставки по працівниках всіх розрядів, наявних на підприємстві, виникає питання, як визначити розряд того або іншого працівника.

Присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється відповідно до виконуваних ними робіт, які, в свою чергу, відносяться до певних тарифних розрядів.

 

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів здійснюється керівництвом (власником) підприємства відповідно до кваліфікаційних вимог і з обов’язковим узгодженням із профспілкою підприємства.

Професійні назви робіт (професій) визначаються згідно з Державним класифікатором України "Класифікатор професій ДК 003-95", а кваліфікаційні вимоги до них - відповідно до Довідника професійних кваліфікаційних характеристик професій працівників.

На основі тарифної системи підприємства можна використовувати дві форми оплати праці: відрядну та погодинну.

За відрядної форми оплати праці величина заробітку працівника визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виготовленої за певний проміжок часу (зазвичай, за місяць), та відрядною розцінкою за її одиницю:

1. Заробітна плата при прямій відрядній системі оплати праці:

m — кількість різних видів продукції, що виготовляє робітник; Pi — розцінка за і-й вид продукції; NФ — фактичний випуск продукції і-го виду.

2. Розцінка за певний вид продукції:

Тшт — норма часу на виконання і-ї операції; Св — годинна тарифна ставка відрядника за розрядом робіт.

1. Заробітна плата при відрядно-преміальній системі оплати праці:

Зт.в . — тарифна заробітна плата відрядника т.вп.в); Дв — преміальні доплати.

П1 — процент доплат за виконання плану (10-15%); П2 — процент доплат за кожний процент перевиконання плану; Пп.п. — процент перевиконання плану.

Nф, Nпл — фактичний і плановий обсяги випуску продукції.

4. Заробітна плата при відрядно-прогресивній системі оплати праці:

Nв.б — обсяг випуску продукції, що відповідає вихідній базі для нарахування доплат (110-115%); P — розцінка за певний вид продукції.

Нч — норма часу на виконання і-ї операції; Св — годинна тарифна ставка відрядника за розрядом робіт; Нвир ­— норма виробітку; Pп — підвищена розцінка за виконання операції.

Пр.р .—процент зростання розцінки, який визначається за шкалою, розробленою на підприємстві залежно від процента перевиконання вихідної бази для нарахування доплат

Таблиця 1

Приклад шкали для розрахунку доплат при відрядно-прогресивній системі оплати праці

 

Процент перевиконання вихідної бази для нарахування доплат (Пв.б.) 1-10 11-25 26-40 41 і більше
Процент зростання розцінки Пр.р        

 

Процент перевиконання вихідної бази:

Nф,Nпл, Nвб — фактичний, плановий обсяги випуску продукції та адекватний вихідній базі для нарахування доплат.

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації робітника.

Погодинну форму оплати праці застосовують передусім тоді, коли:

- немає можливості вимірювати результати праці, необхідної для встановлення норм виробітку та розцінки, або у випадках, коли робота є надто трудомісткою;

- робітник не може безпосередньо впливати на збільшення випуску продукції, що визначається насамперед про­дуктивністю машин, обладнання, агрегату;

- визначальну роль відіграють не кількісні, а якісні результати роботи;

- робота є небезпечною для працівника.;

Заробітна плата при прямій погодинній системі оплати праці:

Тф .—фактично відпрацьований погодинником час; Сп — годинна тарифна ставка погодинника (за розрядом робітника).

 

 

Тема 4.




Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 69 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав