Читайте также:
|
Постановка задачі містить в собі наступні етапи:
- визначення мети та задачі дослідження ризику;
- виділення об’єктів, для яких необхідно, виходячи з мети та задач дослідження, виконати аналіз небезпеки та ризику;
- визначення реципієнтів та виділення з них об’єктів «турботи» суспільства.
Задачами дослідження ризику є:
- встановлення рівня ризику, який обумовлений експлуатацією ОПН;
- управління ризиком шляхом порівняння рівня ризику з прийнятним та вибір рішень відносно його зниження.
При виділенні об’єктів, для яких необхідно при виконанні дослідження ризику з метою розробки ДБ виконати аналіз небезпеки та ризику, необхідно:
- визначити ті апарати або установки, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин;
- визначити ті з них, на яких аварії з ураженням або нанесенням збитків можливі за межами підприємства;
- встановити зони максимального ураження, вид та масштаб можливих наслідків негативних впливів;
- визначити реципієнти, які попадають в зону ураження, та визначити об’єкти «турботи».
Головним об’єктом «турботи» є людина. Необхідно визначити загрозу для людини, для чого виділити місця проживання, підприємства та організації, які попадають в зону ураження.
Для кожного об’єкта аналізу оцінюється можливість впливу зовнішніх сил, виходячи з особливостей місця його розташування.
Аналіз небезпеки та умов виникнення аварій виконується тільки для тих небезпек, які пов’язані із порушенням умов безпечної експлуатації об’єкта.
Для оцінки ризику (ймовірності) виникнення аварій для кожної ініціюючої аварію події на потенційному джерелі аварії виконується оцінка ймовірності її реалізації протягом одного року. Під час розгляду можливих відхилень параметрів процесу можуть використовуватися:
- дерево «відмов»;
- аналіз видів та наслідків відмов;
- обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, які відповідають специфіці ОПН або виду діяльності;
- експертні оцінки ймовірності виникнення події, що розглядається, які виконані за відповідною методикою;
- інші обґрунтовані методи оцінки.
Наступним етапом оцінки ризику є аналіз умов та оцінка ймовірності та розвитку аварій.
На випадок реалізації хоча б однієї з даних подій, що ініціюють аварію попередити її за допомогою контролювання та регулювання параметрів технологічного процесу стає неможливим. Розвиток небезпечних неконтрольованих процесів може привести до будь-яких напрямків розвитку аварії з різними масштабами ураження та з наслідками в залежності від того, які засоби проти аварійного захисту та локалізації аварії використовуються та від результатів їх реалізації.
На цьому етапі аналізу ризику на основі оцінки ймовірності спрацювання та відмови засобів запобігання аварії та помилок персоналу визначається ймовірність різноманітних наслідків аварії. Для цього можна використовувати:
- дерево подій;
- аналіз видів та наслідків відмов;
- експертні оцінки ймовірності виникнення події, що розглядається, які виконані за відповідною методикою;
- інші обґрунтовані методи оцінки.
Для кожного результату визначаються можливі умови реалізації (параметри витоку або інші умови викиду, час витоку або викиду, маса викиду, площа розливу, погодні умови тощо), при яких моделюються аварії та визначаються значення ура жальних факторів, зони їх дії та можливі наслідки у фізичному виразі.
Визначення масштабів наслідків аварій містить аналіз можливих впливів на людей, майно та навколишнє природне середовище. Для оцінки можливих наслідків та наступної оцінки ризику необхідно моделювати аварії для кожного можливого її результату, визначеного при виконані аналізу розвитку аварій.
Під час моделювання вибухів рекомендується розглядати:
- вибухи при руйнуванні оболонки та закипанні скраплених газів, які знаходяться в апаратах під тиском, або перегрітих рідин;
- вибухи конденсованих речовин в обладнанні, в атмосфері при викидах;
- об’ємні викиди газових та парогазових хмар при викидах стиснених або скраплених газів перегрітих рідин;
- інші вибухові явища, які можливі на об’єкті, що розглядається, при виникненні аварійних ситуацій.
При моделюванні пожеж рекомендується розглядати:
- горіння вільних та обмежених розливів горючих та легкозаймистих рідин;
- дифузійне або дефлаграційне горіння незмішаних хмар при викидах скраплених газів під тиском та перегрітих рідин («вогнева куля»);
- факельне горіння струменю пари, газу або диспергованої рідини;
- інші види пожежі, які можливі на об’єкті, що розглядається, при виникненні аварійних ситуацій.
При моделюванні викидів шкідливих та токсичних речовин в атмосферу враховуються погодні умови, стан атмосфери, напрямок та швидкість вітру, умови викиду та інші параметри.
Якщо на підприємстві є декілька ОПН і на кожному ОПН є декілька джерел (апаратів), на яких можливі аварії з викидом за межі території цього підприємства, необхідно виконати оцінку наслідків всіх можливих видів аварії на цих джерелах.
На кожному етапі розвитку аварії необхідно оцінити ймовірність наслідків. Виконується при цьому оцінка ризику наслідків тільки для тих об’єктів «турботи» (населення, соціально важливі об’єкти, елементи екосистеми, майно юридичних та фізичних осіб), на які за результатами розрахунків уражальних факторів можливий негативний вплив.
Для оцінки територіального ризику за одержаними при моделюванні аварії значеннями уражального фактору у визначеній точці простору визначається умовна ймовірність летального результату для людини на випадок її перебування в цій точці.
Якщо відома ймовірність появи людини у визначеній точці простору, тоді визначається індивідуальний ризик загибелі в цій точці людини, яка проживає в регіоні, що розглядається.
Прийнятний ризик для об’єктів «турботи», які визначені в процесі постановки задачі дослідження ризику, повинен встановлюватися місцевими органами виконавчої влади.
Для ОПН прийнятний ризик встановлюється з врахуванням масштабу небезпеки, який ним створюється та розташування в регіоні інших підприємств, які мають ОПН, за умов, що сумарний ризик виникнення небажаних наслідків не перевищує встановлений згідно з Методикою визначення ризиків та їх прийнятих рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, затвердженою Наказом Міністерства Праці та Соціальної політики України №637 від 04.12.02.Встановлюється значення, вище якого ризик вважається абсолютно неприйнятним (верхній рівень), та значення, нижче якого ризик вважається абсолютно прийнятним (нижній рівень). Якщо місцевою радою не встановлено прийнятний ризик для визначених об’єктів «турботи», тоді для складання ДБ ОПН використовуються рівні, що наведені у методиці, що наведена вище. Для життя людини рекомендується вважати неприйнятним:
- для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один ОПН; 
- для індивідуального ризику – для людини, яка знаходиться у конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один ОПН (місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств та організацій тощо); 
- для соціального ризику загибелі понад 10 чоловік протягом одного року у визначеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один ОПН (місті, селищі, селі, на території підприємств та організацій).Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у визначеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один ОПН (місті, селищі, селі, на території підприємств та організацій, які знаходяться в промисловій зоні тощо) на 1000 жителів 
.У всіх випадках ризик аварій на ОПН для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях:- територіального ризику - 
;- індивідуального ризику - 
;- соціального ризику - 
або 
.Місцеві органи виконавчої влади з врахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня любого із вище перерахованих критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижче їх аналогів, пов’язаних з небезпекою повсякденного життя та ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні випадки, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо).У всіх випадках прийнятний ризик, що встановлюється органами виконавчої влади в регіонах не повинен перевищувати рівнів, встановлених Методикою визначення ризиків та їх прийнятих рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки. Таким чином, прийняття рішень за результатами аналізу небезпеки та оцінки ризику ґрунтується на наступних принципах:- ризик, що пов'язаний з підвищеною небезпекою, яка є на об’єкті, і виявленою потенційною небезпекою для виділення об’єктів «турботи» повинен бути прийнятним;- будь-яка діяльність, яка створює ризик, що перевищує прийнятний, є недопустимою, незалежно від вигоди, яку вона несе;- витрати на досягнення та підтримання прийнятного ризику повинні бути мінімальними. На підставі результатів аналізу небезпеки та ризику визначається сумарний рівень ризику кожного об’єкту «турботи», що попадає в зону можливого ураження:- населення у виділених місцях проживання, персоналу, який знаходиться у промисловій зоні підприємств та організацій;- соціально важливих об’єктів;- елементів екосистеми;- майна юридичних та фізичних осіб. Експлуатація ОПН недопустима, якщо ризик небажаних наслідків для одного з об’єктів «турботи» вище встановленого прийнятного ризику. Забезпечити прийнятність ризику можуть розроблені та впроваджені заходи безпеки:- заходи по зменшенню ймовірності виникнення аварії;- заходи по зменшенню ймовірності розвитку аварії;- заходи по зменшенню тяжкості наслідків аварії. Висновки. Таким чином, розробка та впровадження на об’єктах підвищеної небезпеки декларації безпеки дозволяє визначити комплекс заходів для запобігання на цих об’єктах аварій, а на випадок їх виникнення забезпечити умови для успішної локалізації та ліквідації. ЛІТЕРАТУРА1.Закон України „Про об’єкти підвищеної небезпеки” (18.01.2001 рік). 2. Порядок декларування об’єктів підвищеної небезпеки. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.02. №956.
3. Методика визначення ризиків та їх прийнятих рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки. Затверджено наказом Мінпраці від 4.12.2002 р. №637.
Лекцію підготував к.ф.-м.н,
доцент О.О. Тесленко
Затверджена на засіданні
ПМК пожежної профілактики
в технологічних процесах
виробництв
від 28 серпня 2012 р.
Протокол № 1.
Лекция № 7 представительство и сроки в гражданском праве.
В ряде случае осуществление субъектом гражданских правоотношений своих прав и обязанностей самостоятельно по тем или иным причинам оказывается невозможно.
Причинами этого может быть следующее:
1.юридические причины:
-неполная дееспособность лиц в возрасте до 18 лет;
-ограниченная дееспособность гражданина;
-признание гражданина недееспособным;
2.фактические причины:
- юридическая неграмотность;
нежелание самостоятельно осуществлять права и обязанности;
- болезнь;
-отсутствие в данном месте;
-загруженность органа юридического лица;
-иные обстоятельства.
В таких случаях свои права и обязанности можно осуществить через представителя.
Так, сделка совершенная одним лицом (представителем) от имени другого лица (представляемого) в силу полномочия, основанного на доверенности, указания закона либо акта уполномоченного на то государственного органа или органа местного самоуправления, непосредственно создает, изменяет и прекращает гражданские права и обязанности представляемого.
Представитель — физическое или юридическое лицо, наделенное полномочием совершать от имени и в интересах представляемого юридически значимые действия. Физическое лицо должно быть полностью дееспособным.
Юридическое лицо может быть представителем, если это не противоречит его уставным целям и видам деятельности.
Представляемый — физическое или юридическое лицо, от имени которого совершаются юридически значимые действия.
Третье лицо — гражданин или юридическое лицо, с которым устанавливаются, изменяются и прекращаются права и обязанности.
Не являются представителями:
-посыльный — не совершает сделку, а только передает информацию третьему лицу;
-коммерческий посредник — выступая от своего имени, только содействует заключению сделки;
-арбитражный управляющий — совершает юридически значимые действия от своего имени в интересах как представляемого (банкрота), так и его кредиторов;
-попечитель — дает согласие на заключение сделки и следит за целесообразностью ее заключения.
Представительство — возможность совершать представителем юридически значимые действия от имени и в интересах представляемого в отношениях с третьими лицами.
Виды представительства:
- по доверенности или договору;
-в виду акта государственного органа или органа местного самоуправления;
-в силу закона.
Фактом, порождающим полномочия представителя, является выдача ему доверенности.
Представление интересов также осуществляется по договорам поручения или агентирования, в соответствии с которыми одна сторона обязуется совершать от имени и за счет другой стороны определенные сделки.
В соответствии с актами государственного органа или органа местного самоуправления представителями данных органов в других организациях могут выступать уполномоченные им лица.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 164 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |