Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Валовий внутрішній продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у національній економіці протягом певного періоду часу (як правило, року).

Читайте также:
  1. А16. Верны ли суждения о внутреннем валовом продукте?
  2. Автономная может происходить 1) как продуктивная инфекция, при которой образуется потомство 2) как абортивная инфекция – вирусного потомства потом не образуется.
  3. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року).
  4. Акт проголошення незалежності України (24.08.1991 року).
  5. Анімаційні послуги в структурі готельного продукту
  6. Б) объяснительно-иллюстративный; репродуктивный; проблемное изложение изучаемого материала; частично-поисковый; исследовательский.
  7. Баланс продуктов азотной реакции
  8. Беседа. Методы опроса. Обобщение независимых характеристик. Анализ продуктов деятельности. Тестирование. Социометрия.
  9. Бифуркация состояния социальных и человекомашинных систем таким образом есть не только объективный факт, но и продукт мыслительной деятельности конкретных личностей.
  10. Біологічна безпека харчової сировини і продуктів

а) косвенным доказательством гипотезы

б) прямым доказательством гипотезы

в) непосредственным обнаружением искомого

24. Подтверждение вытекающих только из данной гипотезы следствий является …

а) косвенным доказательством гипотезы

б) прямым доказательством гипотезы

в) непосредственным обнаружением искомого

 

25. Гипотеза как обоснованное предположение о происхождении и свойствах конкретных фактов является …

а) частной

б) рабочей

в) общей

 

Обчислення макроекономічних показників здійснюється відповідно до системи національних рахунків (СНР), яка містить упорядковану інформацію про всі господарські суб´єкти країни; всі економічні операції, пов´язані з виробництвом і розподілом доходів; усі економічні активи і зобов´язання, що становлять національне багатство.

Основним показником у системі національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує обсяг виробництва в країні.

Валовий внутрішній продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у національній економіці протягом певного періоду часу (як правило, року).

Валовий внутрішній продукт, обчислений у фактичних ринкових цінах, називається номінальним. ВВП.

Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП. Цей показник використовується для оцінки темпів економічного розвитку.

Валовий внутрішній продукт, що відповідає природному рівню безробіття, називається природним. ВВП.

Різницю між природним, і номінальним. ВВП називають ВВП-розривом. Якщо національна економіка перебуває у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги, то ВВП-розрив має знак плюс. Протилежна ситуація спостерігається, якщо ВВП-розрив має знак мінус.

У вітчизняній економіці природна величина безробіття не визначена, що унеможливлює обчислення природного ВВП і ВВП-розриву. Щодо економіки високорозвинених країн, то там природний рівень безробіття визначений 5-5,5 %

Валовий внутрішній продукт обчислюють трьома методами, які забезпечують однаковий результат підрахунку:

1.Метод кінцевого використання.

2.Розподільний метод.

3.Виробничий метод.

Визначення ВВП за кінцевим використанням (видатками) передбачає сумування споживчих видатків населення (С), інвестиційних видатків підприємств (І), державних закупівель товарів і послуг (Д) та чистий експорт (Е):

ВВПІ=С + Д + Е

Визначення ВВП за розподільним методом (доходами) передбачає сумування доходів, отриманих від виробництва продукції (робіт, послуг): заробітної плати найманих працівників з відрахуваннями у різні фонди (ЗП), ренти (Р), процента (П), прибутку (Пр), непрямих податків на бізнес (НПБ), амортизації (А):

ВВПІІ=ЗП + Р + П + Пр + НПБ + А

Визначення ВВП за виробничим методом передбачає сумування доданої вартості (ДВ), створеної всіма суб´єктами господарювання країни за певний проміжок часу:

Додана вартість - це різниця між доходом (виручкою) та вартістю спожитих матеріально-енергетичних ресурсів (проміжне споживання).

З наведених методів визначення ВВП широко застосовується метод кінцевого використання та виробничий. Кожна країна вибирає такі методи, які найбільше відповідають особливостям національної статистики.

У вітчизняній офіційній статистиці використовують всі три методи.

Валовий національний продукт (ВНП) - це показник, який характеризує ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає в іноземних факторних доходах:

ВНП = ВВП + Надходження з-за кордону - Платежі за кордон

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це показник, який характеризує ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу, скориговану на вартість спожитого капіталу (амортизації):

ЧВП = ВВП - А

У системі національних рахунків важливе місце відводиться національному доходу, який характеризує ефективність суспільного виробництва. Національний дохід - це показник, який характеризує дохід, зароблений власниками ресурсів, що є резидентами країни, за певний період часу. За економічним змістом національний дохід відображає нову вартість, яка створюється в галузях економіки, з урахуванням чистого експорту:

НД = ВНП - А - НПБ

Фонд споживання - це та частка національного доходу, яка забезпечує поточне задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Фонд нагромадження - це та частка національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва і суспільства в майбутньому.

Розрізняють валовий та чистий національний дохід.

Валовий національний дохід формується з валового прибутку, оплати праці найманих працівників, податків на виробництво та імпорт, чистого експорту:

НДвал. = Пр. + ЗП + Р + П + Е

Чистий національний дохід - це різниця між валовим національним доходом і вартістю спожитого капіталу (амортизацією):

НДчист.. = НДвал. - А

2)) Показники рівня зайнятості

Другою важливою сферою макроекономіки є сфера зайнятості. Кожна держава заінтересована у високій зайнятості робочої сили та невисокому вимушеному безробітті. Люди хочуть мати високооплачувану роботу відповідно до своїх здібностей та інтересів. Проте жодне суспільство не здатне забезпечити всіх працездатних роботою. В національній економіці з різних причин виникає безробіття. При цьому поряд із безробіттям існують вакансії, тобто вільні робочі місця, які не можуть зайняти безробітні, бо їхня кваліфікація не відповідає вимогам вакансій.

Причини безробіття.

1.Глибокі структурні зрушення в економіці.

2.Спади і кризи в економіці.

3.Зміни в демографічній структурі населення.

4.Нерівномірне розміщення продуктивних сил.

5.Упровадження нових технологій.

6.Сезонні коливання рівня виробництва окремих галузей економіки.

Найчастіше рівень зайнятості в національній економіці характеризують за допомогою показника рівня безробіття.

Для обчислення цього показника все населення країни у вiцi вiд 16 рокiв подiляють на три групи:

а) зайнятi;

б) безробiтнi;

в) тi, що не входять до робочої сили.

Зайнятi - це люди, що виконують оплачуванi види робiт, та тi, що мають робочi мiсця, але не працюють через хворобу, страйки або вiдпустки.

Безробітніце особи, що не мають роботи, але активно її шукають;до безробітних належать ті, хто тимчасово увільнений від роботи і чекає на виклик на роботу. Зайняті та безробітні становлять робочу силу країни. Робоча сила або економічно активне населення.

Ті, що не входять до робочої сили це частина дорослого населення, яка зайнята в домашньому господарстві, перебуває на пенсії, не працює внаслідок інвалідності або у зв'язку з навчанням чи просто не хоче працювати і не шукає роботи.

Відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили називають рівнем безробіття. Б = Б / З + Б х 100%.

Іншим статистичним показником, який характеризує рівень зайнятості в країні, є коефіцієнт участі в робочій силі. Його обчислюють як відношення робочої сили до дорослого населення країни:

робоча сила

Коефіцієнт участі в робочій силі = ------------------ х 100%.

доросле населення

У макроекономіці дуже часто використовують поняття “повна зайнятість". Але перш ніж визначити, що таке повна зайнятість, необхідно встановити відмінність між трьома видами безробіття в економіці — фрикційним, структурним і циклічним. Існує 3 види безробіття:

Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення між регіонами й видами праці, а також із певними стадіями життя людей. У національній економіці завжди є люди, які шукають роботу, — випускники шкіл, які шукають роботу вперше; ті, що переїхали на проживання в інший регіон країни, тощо. Економісти розглядають фрикційне безробіття як неминуче і до певної міри бажане. Адже при цьому багато працівників перейдуть від низькооплачуваної, малопродуктивної роботи до високопродуктивної і краще оплачуваної. Це забезпечить вищі доходи для сімей цих працівників та збільшення виробництва національного продукту.

Структурне (технологічне) безробіття виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не збігаються. Така невідповідність найчастіше виникає внаслідок змін у структурі споживчого попиту. Це, своєю чергою, змінює структуру загального попиту на робочу силу. У результаті попит на одні види професій зменшується або взагалі зникає, а на інші, включаючи нові, які раніше не існували, — розширюється. Структурне безробіття теж розглядають як неминуче.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям досить невиразна. Однак істотна відмінність між ними полягає в тому, що у фрикційно безробітних є навички, які можна продати, тоді як структурно безробітні працівники не можуть отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а часом і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття є короткостроковим, а структурне безробіття — тривалішим.

Циклічне (сезонне) безробіття спричиняється фазою спаду ділового циклу, яка характеризується недостатністю сукупних видатків. Коли у фазі спаду попит на товари і послуги зменшується, то зайнятість скорочується, а безробіття відповідно зростає.

Отже, повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Інакше кажучи, рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Рівень безробіття за повної зайнятості називають природною нормою безробіття.

3)) Показники, за допомогою яких аналізується стан національної економіки, називаються макроекономічними індикаторами. Їх поділяють на кілька груп:
| провідні індикатори (динаміка ВВП, норма безробіття, розміри інвестицій);
| фінансові індикатори (рівень інфляції, величина бюджетного дефіциту, розмір сукупної грошової маси, процентна ставка (ставка рефінансування), індекси фондового ринку);
| зовнішньоекономічні індикатори (сальдо зовнішньої торгівлі (чистий експорт), сальдо платіжного балансу, стабільність обмінного курсу національної валюти).
Розглянемо докладніше деякі із зазначених індикаторів.
Норма безробіття = (Чисельність безробітних: Економічно активне населення) х 100%. Економічно активне населення включає зайнятих плюс безробітних.
Процентна ставка - відносна ціна наданого кредиту, на яку орієнтуються суб'єкти ринкової економіки при прийнятті оперативних рішень. У Російській Федерації такий ставкою є ставка рефінансування, по якій Центробанк РФ надає кредит комерційним банкам. Процентні ставки поділяються на номінальні і реальні.
Номінальна процентна ставка - зазвичай вказується в фінансових контрактах при різних схемах нарахування відсотків річна процентна ставка.
Реальна процентна ставка - це номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції:
Rr = Rn-I, (2.2)
де Rr - реальна процентна ставка;
Rn - номінальна процентна ставка;
I - рівень інфляції.
Для вимірювання динаміки цін у національній економіці застосовуються такі показники, як рівень цін та індекси цін. Ці показники розраховуються на основі базисного року, тобто показують зміну середньої ціни блага в поточному році в порівнянні з середньою ціною того року, який був обраний за базисний (з найменшими темпами інфляції). При розрахунку рівня цін показник базисного року позначається одиницею, а при розрахунку індексу цін - 100 одиницями.

Рівень цін та індекси цін відображають одну і ту ж інформацію, але індекси цін частіше використовують при аналізі макроекономічних процесів.
Наприклад, якщо середня ціна бензину в поточному році становила 1000 руб. за тонну, а в базисному - 900 руб., то індекс цін становить (1000: 900) х 100% = 111%, тобто середня ціна в звітному році зросла на 11%.
Одним з показників рівня цін є дефлятор ВВП, опис якого наводилося вище. У Росії з 1996 р. введено щоквартальне обчислення дефлятора ВВП.
Крім того, існує індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, придбані населенням для невиробничого споживання. Він вимірює відношення вартості фактично фіксованого набору товарів і послуг (споживчого кошика) в поточному періоді до його вартості в базовому періоді. Індекс споживчих цін використовується при індексації заробітної плати та трансфертних платежів. Індексацією називається коректування величини виплат відповідно до зміни рівня інфляції, що виражається через індекс цін.
Ще одним важливим показником є??індекс цін виробників, що враховує фіксований набір товарів і послуг, вимірюваний на ранніх стадіях виробничого процесу. Він визначає динаміку вартості виробництва конкретної групи товарів або послуг і використовується для індексації платежів між підприємствами (фірмами).

 

Загальний недолік обох індексів полягає в тому, що в них не враховуються зміни номенклатури споживчих товарів, отже, не відображаються цінові зрушення на окремі товари, що входять у споживчу корзину. Індекс Ласпейреса кілька завищує зростання цін, а індекс Пааше - занижує його. Для більш точного відображення динаміки цін і рівня життя використовується індекс Фішера. Він є середнім геометричним твори індексів Ласпейреса і Пааше:

Даний індекс усредняет показники і тим самим знижує недоліки того і іншого індексу. У Російській Федерації дефлятор ВВП, індекс споживчих цін по регіонах і в цілому по країні за тиждень, місяць, квартал і рік, а також індекс цін виробників розраховуються на основі індексу Ласпейреса.
Існують також і соціальні показники. Один з них - наведена вище норма безробіття. Іншими показниками служать: прожитковий мінімум, або показник межі бідності, тобто мінімальний життєвий рівень, що визначається на основі вартості споживчого кошика товарів і послуг, потрібних для задоволення найбільш нагальних потреб людини. В даний час він складає в цілому по Російській Федерації 3,5 тис. руб. Згідно із законодавством, регіони самостійно встановлюють розміри прожиткового мінімуму. У Москві в третьому кварталі 2005 р. він був затверджений московським урядом у розмірі 4186 руб. 84 коп. Для працездатного населення - 4828,76 руб., Для пенсіонерів - 2866,51 руб., Для дітей - 3784,07 руб.
Ще одним показником є??коефіцієнт Джині, що відображає ступінь нерівності при розподілі доходів у країні. Чим більше його величина, тим вище нерівність у розподілі доходів.
У міжнародних порівняннях застосовується показник рівня міжнародної бідності - чисельність населення, що проживає менш ніж на 1 дол. в день.

 

4)) Показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків

Четвертою сферою макроекономіки є зовнішньоекономічна сфера.

Більшість країн світу бере активну участь у міжнародному поділі праці. Економічні зв'язки країн здійснюються в різноманітних формах: країни та їхні фірми експортують та імпортують товари і послуги, позичають кошти в іноземців і надають їм позики, створюють підприємства за кордоном, громадяни одних країн подорожують до інших як бізнесмени або туристи і т.п.

Для характеристики сфери зовнішньоекономічних відносин застосовують різні показники. Офіційним показником, у якому відбиваються всі форми зовнішньоекономічних зв'язків країни, є її платіжний баланс. Аналіз платіжного балансу дає змогу судити про стан справ країни у сфері зовнішньоекономічних зв'язків, тобто про те, наскільки ефективно країна може управляти своєю зовнішньоекономічною діяльністю.

Платіжний баланс — це систематизований запис усіх міжнародних операцій резидентів країни з нерезидентами за певнийпроміжок часу, як правило, за рік. Платіжний баланс складається в національній валюті або в іноземній, наприклад у доларах США.

Він містить стандартні компоненти, які передбачає методика його обчислення, рекомендована МВФ. Складаючи платіжний баланс, розрізняють реальні і фінансові потоки. Рух товарів, послуг, матеріальних або інших не фінансових активів називають реальними потоками. Реальні потоки у грошовому виразі відображають на поточному рахунку. Рух вимог та зобов'язань, що виникають у зв’язку з рухом реальних потоків, називають фінансовими потоками і відображають на рахунку капіталу та фінансів.

Платіжний баланс складається з двох підрозділів — дебету і кредиту. Для складання платіжного балансу використовують метод подвійного бухгалтерського запису. Суть цього методу полягає в тому, що кожна операція має два записи. Один з них реєструється як кредит із додатним знаком, інший — як дебет із від'ємним знаком. Тому платіжний баланс — сума дебету і кредиту — дорівнює нулю. Більшість записів у платіжному балансі відображає зовнішньоекономічні операції, в яких одні економічні цінності обмінюються на інші економічні цінності. Тому в рахунках платіжного балансу роблять подвійний запис. Припустімо, наприклад, що вітчизняне підприємство експортувало за кордон товарів на суму 20 млн дол. США. У цьому разі в підрозділі платіжного балансу "кредит" буде зареєстровано експорт, а в підрозділі "дебет" — збільшення іноземної валюти на ту саму суму: Кредет – 20 млн. грн. Дебет + 20 млн. грн.

 

5)) Показники розподілу доходів та рівня життя

Доходи учасників ринкової економіки розподіляються відповідно до функції, яку виконує той або інший фактор виробництва. Заробітна плата виплачується за працю, рента і процент — за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності, а прибутки належать власникам ділових підприємств. Розподіл доходів між власниками факторів виробництва називають функціональним розподілом доходів. Цей розподіл доходів широко використовує статистика. Проте економісти нині акцентують увагу на родинному розподілі доходів, тобто їх розподілові між окремими домогосподарствами. Це поняття характеризує розподіл доходів між різними домогосподарствами без посилання на джерело доходу та суспільну верству, до якої належить домогосподарство. Сектор домогосподарств сьогодні складається в Україні приблизно з 14 мільйонів одиниць.

Доходи домогосподарств, або особисті доходи,це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу, як правило, за рік.

Основними складовими грошових доходів є оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та власності (процент, дивіденди, рента та ін.) і соціальні трансфери (пенсії, стипендії, допомога у зв'язку з безробіттям і т.д.).

Натуральні доходи — це передовсім продукція, вироблена домогосподарствами для власного споживання.

Усі грошові доходи, отримані домогосподарствами, без урахування оподаткування і зміни цін називають номінальними особистими доходами. Якщо з номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, отримаємо номінальні використовувані доходи.

Номінальні використовувані доходице та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд. Домогосподарства спрямовують свій використовуваний дохід на споживання (С) і особисте заощадження (3):

ВД = С + 3.

Для вимірювання динаміки купівельної спроможності доходів обчислюють реальні доходи. Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Наприклад, реальні використовувані доходи дорівнюють відношенню номінальних до індексу споживчих цін.

Найважливішим видом грошового доходу є заробітна плата, що являє собою ціну трудових послуг/які надають наймані працівники різних професій. Номінальна зарплата — це сума грошей, отримана найманим працівником за певний проміжок часу (місяць, тиждень і т.д.). Реальна зарплата — номінальна зарплата, скоригована на інфляцію. Якщо, наприклад, номінальна зарплата зросла за рік на 25%, а рівень роздрібних цін підвищився на 22%, то реальна зарплата зросла на 3%. Коли темп інфляції, виміряний ІСЦ, перевищує темп приросту номінальної зарплати, то реальна зарплата знижується.

 




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 94 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав