У синтаксисі словосполучення виокремлюють за різними ознаками:
1. За значенням словосполучення поділяють на синтаксичні й лексичні:
а) у синтаксичних, або вільних словосполученнях кожен член зберігає своє первісне лексичне значення, напр.: взяти в руки книгу, варити обід, біла церква, розправити крила;
б) у лексичних словосполученнях кожен член утратив первісне лексичне значення, тому значення всього словосполучення дорівнює одному поняттю. Такі словосполучення виступають одним членом речення, напр.: взяти в свої руки – очолити, варити воду – знущатися, Біла Церква – місто, розправити крила – зміцніти.
2. За взаємозалежністю членів словосполучення бувають сурядні й підрядні:
а) сурядні, члени яких взаємно незалежні, рівноправні: брат і сестра; весна, зима, літо; Лебідь, Рак та Щука;
б) підрядні, члени яких взаємно підпорядковані: рідна мова, надзвичайно розумний, говорити по-українськи.
3. За будовою словосполучення поділяють на непоширені й поширені:
а) непоширені словосполучення не можна розчленувати на простіші компоненти, пор.: плід розуму, високе небо, від роду до роду;
б) поширені словоспрлучення членуються на простіші компоненти, напр.: тепле літнє сонце – тепле сонце, літнє сонце; дихаю свіжим повітрям – дихаю повітрям, свіжим повітрям.
4. За частиномовною належністю обох членів чи головного члена словосполучення поділяють на:
а) іменникові: радість і журба, чи верба, чи калина; вправа додому, яблуня в саду, шостий клас, місто вночі;
б) прикметникові: високий та стрункий, досить стриманий, вищий за брата;
в) числівникові: троє друзів, два й один, перший у класі, один з усіх;
г) займенникові: ти чи я, всі за одного, жоден із них;
ґ) прислівникові: дуже високо, легше над усе, колись давно, відповідно до наказу;
д) дієслівні: читати книгу, слухати уважно, приїхати в село, пишіть листи.
5. За типом підрядного зв’язку розрізняють словосполучення з:
а) узгодженням (коли залежне слово вживається в тому самому роді, числі, відмінку, що й головне слово), напр.: ранкова роса, опале листя, другий поверх, написана книга, мої вірш і;
б) керуванням (коли залежне слово (без прийменника чи з прийменником) при головному стоїть у певному відмінку), напр.: виконати вправу, розв’язати задачу, йти через дорогу;
в) приляганням (коли залежне незмінне слово пов’язується з головним тільки за змістом), напр.: сміятися голосно, читати вслух, танцювати навприсядки, вміння розповідати, прекрасно виконаний.
Увага! Поєднання підмета з присудком називають координацією.
6. За синтаксичною будовою словосполучення бувають двох типів − непредикативними і предикативними.
а) непредикативними називають словосполучення, які не утворюють речення, напр.: наукова конференція, екскурсія до Батурина, сховалося за обрій.
б) предикатикативні словосполучення дорівнюють реченню, тобто є граматичним центром – підметом і присудком: спить озеро, птахи відлітають.
Запам’ятайте! Речення є одиницями спілкування, а словосполучення – компонентами цих одиниць.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 193 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |