Читайте также:
|
Финансовая стратегия, целевые ориентиры, концептуальные меры и ресурсы, определенные в рамках стратегического контроллинга, является базой оперативного финансового контроллинга.
Целью оперативного финансового контроллинга является поддержка системы управления достижением текущих (краткосрочных) финансовых целей предприятия, которые должны коррелировать с количественными и качественными целями, определенными в рамках стратегического контроллинга.
В отличие от стратегического контроллинга, который сориентирован на анализ шансов и рисков. Сильных и слабых сторон, оперативный финансовый контроллинг должен опираться преимущественно на внутренние источники информации. Основное внимание при этом концентрируется на исследовании таких соотношений, как «доходы-затраты» и «денежные поступления – денежные расходы». На оперативный финансовый контроллинг возложено исполнение таких функций и заданий:
· Обеспечение (организация) раздробления системы годовых (в случае необходимости, квартальных, месячных) бюджетов;
· Бюджетный контроль
· Внутренний консалтинг и методическое обеспечение
· Подготовка рапортов.
Система бюджетов должна охватывать всю базу финансовых расчетов предприятия. Она включает первичный бюджет (как правило, бюджет продажи), группу основных и совокупность вспомогательных (частичных) бюджетов. К группе основных бюджетов традиционно относят: план инвестиций, план финансовых результатов (прибыли и убытков), планирование ликвидности (оперативный финансовый бюджет), плановый баланс, план отчета про движение денежных средств (Cash-flow). Вспомогательные бюджеты могут состоять в разрезе отдельных статей затрат, структурных подразделений, центров ответственности т.д.
Планирование (как стратегическое, так и оперативное) без действенного контроля за выполнением планов не имеет смысла. С другой стороны, контроль без планирования невозможный. Бюджетный контроль – это неотъемлемая составляющая и условие планирования. Интеграция бюджетирования и бюджетного контроля характеризует основное содержание оперативного контроля.
Бюджетный контроль – это сравнение фактических показателей финансово-хозяйственной деятельности с плановыми (бюджетными) с целью проверки их согласования по величине и терминам, а также анализ причин отклонений для производства предложений по поводу коррекции бюджетов или финансового хозяйственной деятельности предприятия. Взаимосвязь бюджетирования, бюджетного контроля и рапортирования в рамках оперативного финансового контроллинга предоставлено на рис. 3.3.
За бюджетным контролем, как правило, используют двухуровневую систему контроля. Децентрализованный уровень – контроль за использованием частичных (функциональных бюджетов) структурных подразделений предприятия, непосредственно совершаемый экономическими службами этих подразделений. При этом контролируются как отдельные показатели сводного бюджета так и его составляющих – функциональных бюджетов.
Централизованный уровень – контроль за исполнением бюджетов всех структурных подразделений, центров ответственности и сводных бюджетов по предприятию в целом, совершаемый непосредственно службами контроллинга.
Рис 3.3. Бюджетирование и рапортирование в системе оперативного контроллинга
Для организации эффективной системы бюджетного контроля на предприятии следует разработать комплекс мер, который включает:
· Настойку системы управленческого учета;
· Проверку соответствия деятельности предприятия принятиям стратегии, согласованному плану санации, утвержденным бюджетом;
· План-факт сравнения;
· Мониторинг и анализ отклонений;
· Определение причин и факторов отклонений;
· Разработка (подбор) каталога мер по поводу коррекции планов и деятельности;
· Оценивание предложенных мер и инициирования решений по поводу коррекции планов;
· Контроль исполнения скорректированных планов.
Соответствующий бюджетный контроль возможен только при условии учета всех операций, связанных с денежными поступлениями и выплатами, доходами и затратами, причем классификация и способы определения отдельных показателей должны быть стандартизированными: как во время планирования, так и во время учета. Идентификация фактических показателей и определения отклонений совершается на основе данных управленческого учета. Управленческий учет следует рассматривать как продолжение и детализацию финансового учета для обеспечения информацией внутренних пользователей.
Управленческий учет – это информационная база для принятия управленческих решений. Принципиальное отличие между финансовым и управленческим учетом лежит в их пользователях: в первом случае – это внешние пользователи, а во втором – руководство предприятия и его подразделений. Важным при этом является учет и расчет затрат в разрезе отдельных их видов (постоянные-переменные, прямые-непрямые), функциональных подразделений, цехов, отдельных проектов, видов продукции.
Мониторинг и анализ отклонений фактических показателей от бюджетных может проводиться в абсолютных и относительных величинах. Он совершается как в разрезе отдельных периодов, так и кумулятивно, то есть с учетом определенной совокупности отчетных периодов. Выявленные в процессе контроля отклонения сигнализируют необходимость коррекции планов или финансово-хозяйственной деятельности. Типичные причины отклонений в разрезе отдельных уровней управления предоставлены в форме табл. 3.2.
[1] Weber J. Einfuhrung in das Controlling. – 9.Aufl. Stutigart, 2002. – S. 15. Kupper H. Controlling: Konzeptionen, Aufgaben und Instrumente. 3. Aufl. Stuttgart, 2001. – S 26. Horvath P. Controlling. 9, uberarb. Aufl. – Munchen: Vahlen, 2003. – S. 153.
[2] Antony R.N. Young D. W. Management Control in Nonprofit Organizations, Buit Ridge i.e. 1994. – P. 95.
[3] Harngren C. Management accounting: this century and beyond. In: Management Accounting Reseatch, Nr. 6. 1995. – P. 281 – 286.
[4] Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник – 3-тє вид – К.: КНЕУ, 2000. – С. 483
[5] Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр. 1999. – Т 1. – С. 199
[6] Retchmann T. Controlling mit Kennzahlen und Managementberichten. – Grundlagen einer systemgestutzten Controlling-Konzeption. – 6. Aufl., Munchen. 2001. – S. 33.
[7] Weber J. Einfuhrung in das Controlling. – 9.Aufl. Stutigart, 2002. – S. 15. Kupper
[8] Контроллинг как инструмент управления предприятием / Е.А. Ананкина, Н.Г. Данилочкина, Л.Е. Долгов и др. – М.: ЮНИТИ, 1998, - С. 7.
[9] Lang H. Controlling in japanischen Untemehmen // Controlling No 1. 2003. – S. 22-23
[10] Volkart R. Corporate Finance: Grundlagen von Finanzierung und Investition. – Zunch: Versus, 2003. – S. 98.
[11] Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / А.М. Карминский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько. – М.: Финансы и статистика. 1998. – С.238.
[12] Horvath P. Controlling. 9, uberarb. Aufl. – Munchen: Vahlen, 2003. – S. 253.
Духовна культура епохи неоліту
Нове в духовній культурі епохи неоліту пов'язане насамперед із новою соціально-економічною ситуацією. Як засвідчують матеріали міфології та етнографії, значний комплекс був викликаний до життякерамічним виробництвом. Форма й орнамент посуду різних культур відбили зоо та антропоморфні персонажі, рослинні та космічні символи. Численні приклади засвідчують: посуд став одним із найважливіших символів Сонця, неба, Всесвіту; виробництво кераміки здійснювалося спочатку спеціально призначеними людьми в певні дні року і супроводжувалося спеціальними обрядами.
Покровителями гончарства часто вважали основних богів, а гончарі користувалися великою повагою. Важливої символіки, в тому числі і космічної, набули й інші нові галузі господарства (прядіння, ткацтво,тваринництво, землеробство), а також пов'язані з ними предмети.
Отже, не пізніше неоліту з'явилися уявлення про нитку долі та про пов'язаних із нею божественних ткаль — мойр, чи парок, про нитку як основу Всесвіту, про тканину як Всесвіт. Із неоліту до наших днів збереглася розвинута міфологія.
Яскравим її прикладом є міфи про священний шлюб, репрезентовані,зокрема, широко знаними міфами про шлюби Зевса з богинями. Він брав ці шлюби у вигляді змія, дракона, бика. На території України подібні сюжети втілені в трипільських жіночих статуетках: або обвитих тілом змія дракона, або таких, що сидять на бикоподібних крісельцях. Однак композиції, що зображують у символічній форміцей шлюб, у Малій Азії (ЧаталГуюк) і Подунав'ї (Вінча) відомі щез неоліту. Очевидно, їх колись ще знайдуть і в матеріалах неоліту України. Часто фігура бога бика шлюбної пари є астрономічним символом Тельця, що відповідає міфам про Зевса, Аполлона та подібних їм божеств як уособлень Тельця, зодіаку, творців чи охоронців "закону".
Символіка священного шлюбу була практично всеосяжною. У давніх індоєвропейців і семітів обряд цього шлюбу виконувався представниками вищої знаті на початку астрономічної весни,символізуючи відродження Всесвіту й часу в акті єднання неба і Землі, Сонця і Місяця. Ідея такого шлюбу збереглася в різних виявах до наших днів у фольклорі, зокрема слов'янському. Але найкраще її зафіксовано у священному шлюбі (непорочному зачатті) Діви Марії на Благовіщення, яке вважається давнім днем весняного рівнодення,та в народженні внаслідок цього (відповідно до терміну розвитку дитини в тілі матері) Христа саме на Різдво — в давній день зимового сонцестояння.
Панування в неолітичну епоху ідей, пов'язаних із моделямикосмосу та священним шлюбом, засвідчує, що культ чуринги на цейчас став пережитком. Із культом загальної родючості були пов'язані,очевидно, статуетки жінок і тварин, відомі в неолітичних культурах: бугодністровській, Криш та ін. Найвизначнішою пам'яткою неолітичного мистецтва на території України залишалася Кам'яна Могила. Композиції епохи неоліту виконані в техніці різьблення тонких і глибоких ліній крем'яною пластинкою. Малюнки являють собою сітки та верші, під прямокутні рами, заповнені косою або прямою сіткою. Деколи поряд розташовуються зображення риб, гарпуноподібних предметів, човнів. Інша група композицій пов'язана з передачею жител (куренів), що утворюють часом цілі групи(поселення). До неолітичної епохи можна віднести фігури тварин(найранішими з них, мабуть, є собаки, найпізнішими — коні). Всі ці зображення відображають рибальсько-мисливський світогляд неоліту.
Духовна культура мідного віку, з одного боку, — своєрідний варіант культури пізнього неоліту, а з іншого — якісно новий етап. Як і в неоліті, в культурах мідного віку були поширені уявлення,пов'язані з культом тваринної та людської родючості. Це відбито в статуетках тварин і жінок. Проте внаслідок перемоги відтворювального господарства в мідному віці запанувала ідея відтворювання, основне місце в якій належало вже людській праці на шляху створення нової якості продукту (свідченням чого є домішки зерна в глиняному тісті, з якого виліплені статуетки).При зростанні ролі чоловічої праці в основних галузях господарства (землеробстві, зокрема орному, тваринництві з великої рогатої худоби, в металургії, гончарстві), а потім — і у військових сутичках, у суспільстві утвердилися патріархальні відносини. Це,зокрема, видно з поширення статуеток чоловіка (за деякими новими критеріями, чоловічими можна вважати також і значну частину"жіночих" трипільських статуеток).
Важливо наголосити, що саме в цей час істотно ускладнилася символіка. Можливо, виникло й письмо: його зразками, вочевидь, є численні знаки на виробах із глини. Узвичаїлася солярно-космологічна символіка, в тому числі й астральна, що відповідає висновкам про піднесення культу вогню у зв'язку з металообробкою. Астральні символи відомі в пам'ятках як землеробського, так і азово-дніпровського степового тваринницького мідного віку. На Кам'яній Могилі до цієї епохи належить частина зображень із кіньми, що засвідчує, зокрема,скупчення залишків культурного шару. В цьому шарі виявлені крем'яні вироби на зразок азово-дніпровського Маріупольського могильника й уламки архаїчного посуду середньостогівського типу.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |