Читайте также:
|
Винагорода, яку отримує підприємець за використання своїх здібностей, за організаційну і управлінську діяльність, за новаторство і ризик, називається підприємницьким доходом або прибутком.
До визначення прибутку в економічній теорії також існує декілька підходів. Класики та марксисти вважали, що прибуток – це частина новоствореної вартості, яка присвоюється капіталістом у результаті експлуатації робочої сили. Неокласики вважають, що прибуток – це результат використання продуктивного капіталу. Представники теорії втримання вважають, що прибуток – це винагорода підприємця за відстрочку особистого споживання.
Сучасна економічна теорія твердить, що прибуток – це плата за підприємницькі здібності. Його величина визначається граничним продуктом ресурсу, який називається здатність до підприємництва. Розрізняють нормальний та економічний або чистий прибуток; економічний і бухгалтерський прибуток; монопольний прибуток.
Нормальний прибуток – це така величина прибутку, яка виправдовує зусилля підприємця і дозволяє йому залишатися в даній галузі.
Економічний, або чистий прибуток – це додатковий прибуток, який підприємець може отримати, якщо він постійно вдосконалює техніку, технологію, організацію виробництва. Різниця між бухгалтерським та економічним прибутком пов’язується із різницею у його підрахунку.
Бухгалтерський прибуток – це загальна виручка мінус явні (бухгалтерські) витрати.
Економічний прибуток – це загальна виручка мінус явні та неявні (внутрішні) витрати. Економічний прибуток менший, оскільки при його розрахунку враховуються ті витрати, які фірма несе за власний рахунок, а також альтернативні витрати (втрачені можливості).
Монопольний прибуток отримують монополії за рахунок перерозподілу на свою користь доходів немонополізованих фірм шляхом встановлення монопольних цін як на ринках факторів виробництва, так і на ринках готової продукції.
Прибутковість виробництва – це співвідношення між величиною прибутку та витратами на його одержання, виражене у відсотках.
Норма прибутку Величина прибутку
(рентабельність) = Вкладені кошти х 100%
Норма прибутку визначається рядом факторів:
1. Сума залучених до виробництва коштів. Чим вона більше, тим можна отримати більший прибуток.
2. Швидкість обороту капіталу. Чим більше раз капітал вкладається у виробництво, тим більше створюється і реалізується продукції, а значить, і збільшується прибуток.
3. Рівень витрат виробництва та їх структура. Чим менша сума витрат припадає на одиницю продукції, тим більша різниця між ринковою ціною і витратами, тобто величина прибутку.
4. Ринкова ціна. Якщо ціна рівна витратам підприємця він узагалі не отримає прибутку, але якщо попит і ціна буде зростати то і прибуток підприємця буде підвищуватися.
5. Реклама, якість, сервісне обслуговування.
6. Галузь капіталовкладень.
Условия предпринимательской деятельности
Первым условием является наличие у хозяйствующего субъекта определенной совокупности прав и свобод по выбору вида хозяйственной деятельности, формированию производственной программы, выбору источников финансирования и ресурсов, сбыту продукции, установлению цен, распоряжению прибылью и т. д.
Вторым условием является наличие у хозяйствующего субъекта обязанностей, ответственности за принимаемые решения и реальный риск, так как предприниматель действует в экономике неопределенности.
Третьим условием является наличие определенной социально-экономической среды, прежде всего рынка с его атрибутами. Деньги для предпринимателя важны как основа обогащения, цена — как информатор о состоянии экономики, кредит — как источник финансирования, патентное право – как защита от воровства идей.
Выполнение объективных предпринимательских функций предполагает наличие субъективных качеств предпринимателя, так как предпринимательство — это творчество, а оно всегда субъективно. Черты характера предпринимателя раздвоены. С одной стороны, это — «предпринимательский дух», за которым скрываются специфический ум, знание людей и способность быть лидером среди них, изобретательность, разрушительность старого и смелое новаторство, сильная воля для преодоления сопротивления окружающей среды, чувство внутреннего контроля и высокая самооценка. С, другой стороны, это — «бюргерский дух», предполагающий прилежание, умеренность, расчетливость, огромное трудолюбие.
Мотивы предпринимательской деятельности разнообразны: стремление к господству и власти, к победам над соперниками и над самим собой, радость творчества и ведения самостоятельного дела. Среди многообразных целей предпринимателя наиболее важны четыре: производство товаров и услуг, прибыль, социальные цели, развитие бизнеса.
Предпринимательство характеризуется такими признаками, как самостоятельность, ответственность, инициатива, риск, выгодность, прибыльность, динамичность, активный поиск решений.
Можно выделить четыре ступеньки иерархии.
Первую, низшую ступеньку в иерархии предпринимателей занимают те субъекты, которые во многих случаях свою деятельность строят на базе тривиальных решений и тривиальных способах их реализации.
На второй ступеньке находятся люди весьма инициативные, но действующие в рамках традиционного мышления.
В третьей ступеньке иерархии находятся предприниматели, для которых органической потребностью являются разработка нетрадиционных решений и реализация их нетрадиционными способами и средствами.
И наконец, четвертая, высшая группа предпринимателей называется креативной, они являются генераторами новых идей, разработок в различных областях. Предпринимательская деятельность выступает в различных формах.
В зависимости от основных функций предпринимательство подразделяется на:
1) производственное предпринимательство. Главная функция предпринимателя — производство товаров и услуг, остальные функции вторичны;
2) коммерческое предпринимательство. Определяющее роль играют торгово-обменные операции;
3) финансовое предпринимательств о. Объектом купли-продажи выступает специфический товар — деньги, валюта, ценные бумаги;
4) интеллектуальное предпринимательств о. Связано с созданием объектов интеллектуальной собственности. Осуществляется через инновационную деятельность — внедрение и использование интеллектуальных разработок, продажу авторского права и т. д.
Предпринимательство по степени законности может быть легитимным (законным) — биржевое дело и нелегитимным (незаконным) — наркобизнес.
По уровню развития различают современные, сложные развитые формы предпринимательства — венчурное предпринимательство и достаточно традиционные, несовершенные формы — коммерческие ларьки.
По социально-экономической форме предпринимательство может быть трудовым (ИТД, семейная фирма) и с использованием наемного труда.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 97 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |