Читайте также:
|
Важливим для характеристики права природокористування є його поділ на окремі групи. Класифікувати право природокористування можна за різними критеріями. Наприклад:
1) Залежно від виду природного об'єкта, який використовується, право природокористування поділяється на:
—право землекористування;
—право водокористування;
—правонадрокористування;
—право лісокористування;
—право користування об'єктами тваринного світу;
— право користування об'єктами рослинного світу (нелісовою рослинністю);
— право користування територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.
2) за підставами виникнення права природокористування:
- загальне –передбачено ст.. 47 ВК, ст. 66 ЛК, ст. 16 ЗУ «Про тваринний світ», ст. 9 ЗУ «Про рослинний світ»;
- спеціальне – передбачено ст. 46-50 ВК, ст. 67-69 ЛК, гл. 2 Кодексу про надра, ст.. 17 ЗУ «Про тваринний світ», ст. 10 ЗУ «Про рослинний світ».
3. Уперше поділ права природокористування на загальне і спеціальне був здійснений у Законі «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 38).
Право загального природокористування:
ü відзначається загальнодоступністю
ü гарантується всім громадянам для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).
ü є безоплатним.
ü його реалізація не потребує особливих дозволів з боку уповноважених державних органів, юридичних чи фізичних осіб, які фактично володіють відповідними природними ресурсами. Тому вважається, що право загального природокористування здійснюється без права володіння.
ü пов’язано з реалізацією кожним громадянином свого природного права на безпечне екологічне середовище.
ü виникає безпосередньо із закону чи іншого нормативного акта.
ü це право притаманне усім фізичним особам, в тому числі іноземцям та особам без громадянства.
ü відносно юридичних осіб – вони можуть отримувати корисні властивості природних об’єктів без закріплення прав за ними та без отримання дозволів. Зокрема це стосується видобування для власних господарських та побутових потреб корисних копалин місцевого значення і торфу, якщо ці об’єкти розміщені в межах наданих їм у власність або користування земельних ділянок (ст. 23 Кодексу про надра), деякі випадки, закріплені ч. 3 ст. 48 ВК України, наприклад, пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних).
Право спеціального природокористування на відміну від права загального природокористування пов’язане з більш значним впливом природокористувачів на довкілля. Адже його реалізація передбачає використання природних об’єктів для задоволення економічних потреб суспільства загалом, а також окремих юридичних та фізичних осіб. Саме тому законодавець встановлює цілий ряд вимог, дотримання яких є обов’язковим для його здійснення.
Основними ознаками права спеціального природокористування є:
Ø Переважно виробничо-господарська чи інша корислива мета використання.
Ø Наявність спеціального дозволу та реєстрації (ліцензія, відстрільна картка (на право полювання), лісорубний квиток, ордер або лісовий квиток (на право лісокористування), інші види дозволів).
Ø Надання природних ресурсів у користування чи оренду.
Ø Використання природних ресурсів лише за цільовим призначенням.
Ø Оплатний характер користування природними ресурсами.
Ø може здійснюватись не лише на ділянках, наданих у користування, а й на ділянках, що належать особам на праві власності.
Ø Надання права спеціального природокористування супроводжується встановленням територіальних меж використання певного природного ресурсу (об'єкта) чи його частини. Це може бути пряме закріплення природного ресурсу за конкретним суб'єктом (відокремлене природокористування), що оформлюється шляхом надання в користування земельної ділянки лісового фонду (для заготівлі деревини), гірничого відводу (для геологорозвідувальних робіт, добування корисних копалин чи іншого спеціального надрокористування), ділянки водного фонду (наприклад, для риборозведення). У випадку невідокремленого спеціальногоприродокористування встановлюються лише територіальні обмеження на здійснення відповідного права (наприклад, здійснення права полювання в межах певного мисливського угіддя чи збирання дикорослої лісової рослинності в межах певної ділянки лісового фонду).
Ø Здійснення спеціального природокористування переважно з використанням технічних пристроїв або споруд.
Таким чином, право спеціального природокористування – встановлене законом право громадян і юридичних осіб використовувати за цільовим призначенням природні ресурси з метою виробничо-господарської чи іншої діяльності на підставі спеціального дозволу і реєстрації.
4. Право природокористуванняпевного суб'єкта виникає і здійснюється на підставі юридичних актів, які пов'язують норму права, суб'єктивні права і обов'язки конкретного суб'єкта.
Юридичний факт є підставою здійснення права загальнодоступного природокористування. Так, закон пов'язує виникнення цього права із самим актом вольової дії громадянина по вільному перебуванню в лісі, збиранню дикорослих плодів, ягід, грибів тощо, по загальному водокористуванню, загальному використанню дикого тваринного світу (ст. 11 Закону України «Про тваринний світ») тощо.
Юридичні дії як підстава виникнення права природокористування становлять складну юридичну сукупність, що включає:
волевиявлення (клопотання, заяву) особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта, його частини, компонента для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;
прийняття рішення (постанови) компетентних державних органів або організацій, підприємств, установ, незалежно від форм власності;
відведення в натурі (на місцевості) природного об'єкта (або його частини, компонента);
видачу відповідного документа, який посвідчує право користування даним природним об'єктом.
Волевиявлення (клопотання, заява) про надання права користування природним об'єктом повинно бути викладене в письмовій формі на адресу компетентного державного органу або власника природного ресурсу, який здійснює функції по розпорядженню відповідним природним об'єктом.
Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів регулюється спеціальним Положенням і здійснюється на підставі клопотання (заяви) природокористувача з обґрунтуванням потреби в природних ресурсах, погодженого з місцевою радою, власником або постійним користувачем цих природних ресурсів, а також з відповідними державними органами.
Дозволи (ліцензії тощо) на спеціальне використання природних ресурсів видаються на основі затверджених належним чином лімітів (квот), що визначають обсяги природних ресурсів для використання (Постанова КМУ від 10.08.1992 р. № 459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення», Про затвердження порядкунадання спеціальних дозволів на користування надрами: Постанова КМУ 30 травня 2011 № 615).
Право природокористування може бути припинено (повністю або частково), зупинено на деякий час або змінено тільки на підставах та в порядку, передбачених законом. Для конкретних видів права природокористування, а також залежно від об'єктів цього права визначені різні підстави їх припинення, зупинення на деякий час, зміни. Деякі з підстав є загальними для всіх або багатьох видів природокористування. Інші ж мають спеціальний характер і поширюються лише на окремі види права природокористування.
Загальними підставами припинення права природокористування є:
1. Добровільна відмова від права користування природним об'єктом або його частиною, коли відпала потреба в ньому.
2. Закінченням строку, на який він надавався.
3. Необхідність вилучення природного об'єкта у природокористувача для державних, громадських та інших потреб.
4. Припинення діяльності підприємства, організації, установи, фермерського господарства, а також смерть громадянина.
5. Обов'язково припиняється повністю або частково природокористування громадян, яке здійсняється всупереч цілям і вимогам, передбаченим відповідними документами на той або інший вид природокористування.
6. Розірвання договору про тимчасове користування природним об'єктом, у тому числі і на умовах оренди.
До спеціальних підстав припинення права природокористування можна віднести систематичнунесплату земельного податку або орендної плати, використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (ст. 141 ЗК України).
Екологічне законодавство передбачає також випадки зупинення (тимчасової заборони), обмеження і зміни права природокористування (регулюється Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій у разі порушення ними законодавства про охорону природного середовища»). Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) в разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки у спеціально передбачених випадках уповноваженими державними органами в межах своєї компетенції.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 44 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |