Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 5: Правові засади управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища

Читайте также:
  1. A. Засади вільного пересування осіб.
  2. А) законодавчі та нормативно-правові акти
  3. Авторське право. Елементи правовідношення.
  4. Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  5. Аналіз внутрішнього середовища
  6. Аналіз мікросередовища, макросередовища, маркетингового середовища
  7. Аналіз показників ефективності управління виробничими запасами на підприємстві
  8. Аналіз факторів внутрішнього середовища
  9. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
  10. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції

План

1. Поняття та види управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища.

2. Система органів управління та їх компетенція.

3. Основні функції управління.

 

1. Стаття 16 Конституції України встановила, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобиль­ської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збережен­ня генофонду Українського народу є обов'язком держави. Реалізація цієї функції держави здійснюється через управління природокори­стуванням і охороною довкілля, яке являє собою найважливішу складову частину соціального управління суспільством.

Загальними рисами управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища є:

- це діяльність органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування;

- це діяльність у сфері публічних екологічних відносин, що виникають у зв’язку з природокористуванням, відтворенням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки;

- ця діяльність має чітко визначену управлінську (адміністративно-правову) спрямованість.

Таким чином, під управлінням природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища слід розуміти механізм організації та систему діяльності органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування у сфері публічних екологічних відносин, що виникають у зв’язку з природокористуванням, відтворенням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.

Згідно ст. 16 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Залежно від сфери впливу на підконтрольні об’єкти розрізняють такі види управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища:

Державне – управління здійснюється в масштабах всієї держави або її окремих регіонів органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування).

Галузеве – управління здійснюється в масштабах окремої галузі народного господарства, наприклад, сільськогосподарської, транспортної тощо, природоохоронними органами, що діють у структурі відповідної галузі.

Виробниче – управління здійснюється в рамках окремого виробництва природоохоронними органами, що діють у його структурі.

Громадське – управління здійснюється в масштабах всієї держави або її окремих регіонів громадськими природоохоронними об’єднаннями або окремими громадянами у рамках наданих їм повноважень. Його основним завданням є всіляке сприяння органам державної влади, місцевого самоврядування в забезпеченні процесу раціонального природокористування і збере­ження природного середовища.

Основна питома вага управлінської діяльності в даній галузі належить центральним органам державного управління, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевого самоврядування в межах їх компетенції, визначеної законодавством.

2. Цілі, завдання і функції управління природокористуванням і охорони довкілля здійснюються системою державних та інших органів.

В юридичній літературі існують різні класифікації органів управління.

Найбільш розповсюдженою є класифікація зазначених органів на Органи загальної та спеціальної компетенції.

Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі усіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об'єкта та суб'єктів користування ним, є органамизагальнодержавного управління. Вони, поряд з екологічними, вирішують й інші питання соціально-економічного розвитку держави.

До органів загальної компетенції відносяться Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і уповноважені нею органи, державні адміністрації регіонів та органи місцевого самоврядування та їхні виконавчо-розпорядчі органи. Певними конституційними повноваженнями у сфері загального управління наділені Верховна Рада України та Президент України.

ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює компетенцію ВР України (ст.. 13), ВР АРК (ст.. 14), Кабінету Міністрів України (ст.. 17), Уряду Автономної Республіки Крим (ст. 18), виконавчих та розпорядчих органів місцевих Рад (ст. 15, 19, а також Закон України «Про місцеве самоврядування» - ст.. 33), ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» визначають компетенцію місцевих державних адміністрацій.

Органами спеціальної компетенції в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є спеціально уповноважені державні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, для яких здійснення функцій управління у сфері природокористування та охорони довкілля є основним завданням.

Відповідно до ст.. 16ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природногосередовищаівикористанняприроднихресурсів є:

- центральнийорганвиконавчоївлади, що забезпечуєформування державноїполітикиусферіохоронинавколишньогоприродного середовища,

- центральнийорганвиконавчоївлади, що реалізує державнуполітикуусферіохоронинавколишньогоприродного середовища,

- обласні,Київська та Севастопольська міські державні адміністрації,

- ана території Автономної Республіки Крим - орган виконавчоївладиАвтономноїРеспублікиКримзпитань охорони навколишньогоприродногосередовищата інші державні органи, до компетенціїяких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади є Міністерство екології та природних ресурсів. Його діяльність здійснюється відповідно до Указу Положення про Міністерство екології та природних ресурсів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452/2011.

Основними завданнями Мінприроди України є:

1) формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки та державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів;

2) реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Мінприроди України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.

Через Міністра спрямовується і координується діяльність Державної служби геології та надр України, Державного агентства водних ресурсів України, Державного агентства екологічних інвестицій України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державної екологічної інспекції України. Слід зазначити, що відповідно до Постанови КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було ліквідовано Державне агентство екологічних інвестицій, його функції покладено на Міністерство екології та природних ресурсів.

Нормативно-правові акти, які визначають компетенцію вищевказаних державних органів:

ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство екологічних інвестицій України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №455/2011

ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу геології та надр України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 391/2011

ПОЛОЖЕННЯ про Державну екологічну інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011

ПОЛОЖЕННЯ про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. № 429

ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство водних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 453/2011

ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 393/2011.

Окремими повноваженнями у сфері природокористування та охорони довкілля наділені наступні органи державної влади.

Державне агентство земельних ресурсів, яке здійснює свою діяльність на основі Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №445. Агентство є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України.

Державне агентство лісових ресурсів України здійснює свою діяльність на основі Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 року №458/2011.

Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України. Держрибагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Держрибагентство України здійснює свою діяльність на основі Положення про Державне агентство рибного господарства України, затверджено Указом Президента України від 16 квітня 2011 року 484/2011.

До управління у сфері природокористування та охорони довкілля залучаються також органи міжгалузевої компетенції, зокрема,

Міністерство охорони здоров’я України (Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затверджене затверджено Указом Президента України від 3 квітня 2011 року № 467/2011),

Міністерство надзвичайних ситуацій України (Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затверджене затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №402/2011),

Міністерство аграрної політики та продовольства України (Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затверджено Указом Президента України від 3 квітня 2011 року № 500/2011),

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затверджено Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/2011).

3. Під функціями управління в галузі охорони навколишнього природного середовища (екологічного управління) слід розуміти основні напрями організаційно-правового впливу на суспільні відносини в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Ст. 16 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» передбачає, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечується реалізацією різних за характером функцій, як тих, що притаманні всім сферам управління (координаційна, організаційна, фінансування, контролю), так і функцій, які є специфічними саме для сфери управління, яку ми розглядаємо. Основна увага буде зосереджена саме на цих, специфічних, функціях.

В юридичній літературі функції управління можна поділити на групи, а саме: організаційні, попереджувально-охоронні і стабілізаційні групи.

До організаційної функції відносяться:

1) функція просторово-територіального устрою об'єктів природи.

Термін «просторово-територіальний устрій об'єктів природи» використовується як узагальнююче поняття, до складу якого необхідно віднести: землеустрій, лісовпорядкування, індивідуалізацію надр, водних об'єктів та інших природних ресурсів.

2) функція обліку природних ресурсів являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спрямовану на систематизацію відомостей стосовно правового, природного та господарського стану природних ресурсів, а також їх окремих складових частин.

3) функція екологічного плануванняслід розуміти як діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спрямовану на створення екологічно обґрунтованих імперативів раціонального та комплексного використання природ­них ресурсів, їх відтворення, а також охорони довкілля.

Екологічне планування здійснюється у таких формах: розробка планів природоохоронних заходів та розробка екологічних програм.

4) екологічне прогнозування — це урегульована екологічним зако­нодавством діяльність спеціально уповноважених суб'єктів права, спрямована на підготовку та проведення екологічних прогнозів у галузі використання та відтворення природних ресурсів та забезпечення сприятливого стану навколишнього природного середовища й екологічної безпеки.

5) розподіл та перерозподіл природних ресурсів як функція управління здійснюється у формі передачі природних ресурсів у власність чи наданні у користування або вилученні (викупу) природних ресурсів із власності чи користування.

Попереджувально-охоронні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля:

1) функція нагляду (моніторингу) за використанням природних ресурсів та охороною довкілля являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади з питань екології, по нагляду, збору, обробці, передачі, збереженню та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробці науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

2) функція екологічного контролю являє собою діяльність уповноважених на це державних органів виконавчої влади, спрямовану на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Залежно від системи органів, що здійснюють екологічний контроль, та його відомчо-галузевого підпорядкування розрізняють такі види: державний, відомчий, виробничий, громадський.

3) функція екологічної експертизи являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед-проектних, проектних та інших матеріалів і об'єктів, реалізація чи дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, спрямовану на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійсню­ваної діяльності нормам і вимогам екологічного законодавства, за­безпечення екологічної безпеки. (ст.. 26 ЗУ «Про охорону НПС», Закон України «Про екологічну експертизу»).

4)е кологічний аудит є досить новою функцією і являє собою документально оформлений системний процес перевірки, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи управління НПС та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, а також передача результатів такого процесу перевірки замовникові екологічного аудиту. Екологічному аудиту властивий державний характер.Згідно ЗУ «Про екологічний аудит» від 24.06.2004 р. екологічний аудит в Україні може бути добровільним та примусовим.

5) Екологічне страхування як функція управління полягає у страхуванні відповідальності суб’єктів господарювання, господарська діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, в разі заподіяння ними шкоди третім особам внаслідок забруднення НПС та погіршення якості природних ресурсів.

Стабілізаційні функції управління:

1) функція інформування про стан навколишнього природного середовища (екологічне інформування) являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади, спрямовану на забезпечення доступу до наявних відкритих, повних і достовірних відомостей про події, явища, предмети, факти, процеси у сфері використання, відтворення природних ресурсів, природних комплексів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

2) функція стандартизації і нормування у сфері охорони довкілля являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади, спрямовану на забезпечення єдиних вимог, правил, нормативів, щодо використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічні стандарти є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами екологічного законодавства.

Екологічні стандарти являють собою сукупність науково обґрунтованих, юридично значущих нормативно-технічних документів, що містять екологічні вимоги, правила і норми, затверджені державними органами і обов'язкові для виконання суб'єктами екологічного законодавства.

Екологічні нормативи являють собою сукупність гранично допустимих показників можливого фізичного, біологічного, радіаційного та іншого антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища, що не викликають суттєвих змін у його якості та погіршення здоров'я людей, а також показників використання при­родних ресурсів, які встановлюються уповноваженими органами держави стосовно видів діяльності юридичних і фізичних осіб.

3) екологічне лімітування здійснюється шляхом встановлення лімітів використання природних ресурсів - граничних обсягів, у межах яких дозволяється спеціальне використання лісових ресурсів, корисних копалин, рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, поверхневих і підземних вод мисливських та немисливських видів тварин, рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 43), Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р.).

4) екологічне ліцензування – це діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов’язана з наданням ліцензій (інших дозвільних документів) на здійснення природокористування та іншої діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 166 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав