Одним із основних етапів педагогічного дослідження є висунення гіпотези. Саме слово гіпотеза походить від грецького «hypothesis» - підстава, припущення. Педагогіка звертається до філософії за поясненням загальнонаукового та загально-філософського змісту цього поняття.
Гіпотеза, з точки зору філософії, - форма знання, яка містить припущення, сформульоване на основі ряду фактів, справжнє значення якого невизначено і потребує доказу. Гіпотетичне знання носить ймовірний, а не достовірний характер і вимагає перевірки і обґрунтування. У ході доведення висунутих гіпотез одні з них стають справжньою теорією, інші видозмінюються, уточнюються і конкретизуються, треті відкидаються, перетворюються в оману, якщо перевірка дає негативний результат [5, с.].
У психології гіпотеза розуміється як компонент процесу мислення, спрямовує пошук рішення задачі за допомогою можливого доповнення суб'єктивно недостатньої інформації, без якої результат вирішення не може бути отриманий. Чим більш суперечливого і творчого характеру носить вирішення задачі, тим більше місця в ньому займає гіпотеза. На думку Є.П. Рапацевіча, для деяких завдань, вирішення яких не містить послідовних логічних перетворень, висунення і перевірка на істинність гіпотези є єдиною формою вирішення [4,]. Загальнонаукові, філософські та психологічні засади знаходять своє переломлення у педагогічній науці і у методології педагогічних досліджень.
Гіпотеза в педагогіці розуміють, як підставу, припущення, що висувається з метою пояснення причин, властивостей та існування явищ дійсності. Формулювання гіпотези у педагогічних дослідженнях, як правило, спрямована на визначення умов протікання тих чи інших педагогічних процесів і явищ [1, с. 29]. Гіпотеза висувається після дослідження особливих рис деяких явищ, вивчення певних обставин і умов його перебігу. Наукова думка набирає форму своєрідного умовиводу. У процесі побудови і застосуванні педагогічних гіпотез необхідно враховувати певні умови. Сучасні вчені виділяють наступні умови для правильної побудови та правильного застосування педагогічної гіпотези:
1. Гіпотеза повинна мати достатнє обґрунтування, а також має бути внутрішньо несуперечливою.
2. Дослідник не повинен допускати суперечності між гіпотетичними і вже встановленими положеннями.
Процес науково-педагогічного пізнання необхідно будувати так, щоб гіпотези використовувалися поряд з іншими формами наукового пізнання.
Наведемо невеликий практичний приклад про виявлення проблеми та побудові на цій основі педагогічної гіпотези. Наприклад, в педагогіці є загальновизнаним, що в процесі навчання дитина розвивається. Однак на практиці досить часто доводиться спостерігати, що діти від класу до класу стають все менш активними у навчанні, виявляють до знань все менший інтерес. Чому це відбувається? У цьому і полягатиме проблема педагогічного дослідження. На наступному етапі необхідно сформулювати гіпотезу дослідження. У даному конкретному прикладі в якості гіпотези можна висунути таку: творчі здібності дітей гальмуються великим обсягом знань, які здебільшого невиправдано збільшено, та які учні мусять засвоїти. Проте гіпотеза може бути й інша: творчі здібності учнів розвиваються слабо і навчальна активність знижується тому, що у процесі навчання не використовуються методи, які можуть сприяти творчому розвитку учнів.
Наступним етапом педагогічного дослідження є етап перевірки наукової педагогічної гіпотези. Правильність або хибність гіпотези можна з'ясувати в ході дослідно-експериментальної роботи. Така робота починається зі складання плану, або методики, проведення педагогічного експерименту.
Суть будь-якого експерименту полягає у свідомому і цілеспрямованому моделюванні реального процесу в змінених дослідником умовах і в порівнянні результатів досліджуваного процесу. У процесі визначення способів перевірки гіпотези, дослідник стикається з цілим рядом питань, таких, наприклад, як: скільки має бути контрольних та експериментальних класів, як відбирати такі класи і скільки років має тривати експеримент і т.д. Тому досліднику доводиться брати таку кількість класів, яке зможе усунути вплив випадкових факторів. У пропонованому прикладі для перевірки істинності чи хибності гіпотези про вирішальний вплив обсягу знань на розвиток творчих здібностей необхідно буде здійснити навчання дітей за звичайною програмою і експериментальною, яка буде передбачати засвоєння учнями меншого обсягу навчального матеріалу. Розробка такої дослідно-експериментальної роботи і буде представляти собою процес перевірки даної педагогічної гіпотези.
Наукова гіпотеза — це теоретично обґрунтоване припущення стосовно результату вирішення означеної проблеми, націлене на пояснення будь-яких явищ (наприклад, про те, як буде протікати досліджуваний процес, явище: що буде відбуватися з дитиною або якістю, яку потрібно сформувати, від чого залежить хід процесу і т. ін.). Гіпотеза — це своєрідне мислене дослідження, здійснюване дослідником перед початком самого дослідження.
Наукова гіпотеза, на відміну від робочої гіпотези як тимчасового передбачення для систематизації наявного фактичного матеріалу, висувається, коли накопичено значний фактичний матеріал і з'являється можливість висвітлити "проект" рішення, сформулювати положення, яке з певними уточненнями може перетворитися в наукову теорію. Наукова гіпотеза має відповідати таким критеріям: відповідності фактам, можливості перевірити, застосовності до більш широкого кола явищ, можливої простоти. За характером вона може бути висуненням принципово нового положення чи модифікацією відомих законів і закономірностей, виходячи з припущення про те, що деякі закони діють у галузях, де їх дію ще не визначено. За логічною структурою наукова гіпотеза може мати лінійний (коли висувається та перевіряється якесь одне положення) чи розгалужений характер (коли необхідна перевірка кількох припущень).
Якщо гіпотеза дослідження містить припущення про зв'язки між педагогічними впливами, змістом, організаційними формами і результатами навчання чи виховання, але не розкриває особливостей самих механізмів цих впливів, то вона має емпіричний характер. Для того щоб мати теоретичний характер, гіпотеза повинна містити припущення про механізм зв'язків, що досліджуються, а також про внутрішні закономірності їх.
Висуненням гіпотези закінчується та частина дослідження, логіка якої визначається загальними вимогами до наукового пошуку. Спеціальних правил, в якій послідовності здійснювати другий етап дослідження — розвиток та перевірку гіпотези, немає. Слід назвати тільки деякі загальні принципи вибудовування цієї частини дослідження. Від зазначеного гіпотезою результату дослідник має в розумовому плані повернутися назад, уявляючи, які знання необхідні йому, щоб здобути очікуваний результат. При цьому виявляють, яку частину знань можна знайти в "готовому" вигляді, а яку треба відшукувати. Потім намічають дослідницькі процедури та кроки, що забезпечують здобуття знань, яких бракувало. Так, здійснюючи рух від очікуваного результату до його передумов, дослідник визначає логічну послідовність етапів висуненої гіпотези. У результаті розробляється програма уточнення та перевірки гіпотези.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 153 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |