Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

1) підприємництва;

2) формалізації і управління;

3) розробки структури;

4) колективності.*

22. Якщо організація знаходиться на стадії життєвого циклу, яка називається “рання зрілість”, то первинні цілі вона ставить:

1) прискорений ріст;

2) систематичний ріст;*

3) збалансований ріст;

4) короткостроковий прибуток.

23. Якщо організація знаходиться на стадії життєвого циклу, яка називається “повна зрілість”, то центральною проблемою її розвитку є:

1) багатосторонній ріст;

2) стабільність;

3) рівновага інтересів;*

4) вихід на ринок.

24. Якщо організація знаходиться на стадії життєвого циклу, яка називається “розквіт сил”, то вона організаційний образ:

1) місцевий;

2) міжнародний;

3) самозадоволений;

4) багатонаціональний.*

25. На стадії життєвого циклу, яка має назву “зрілість” головною метою діяльності організації є:

1) короткостроковий прибуток та прискорене зростання;

2) систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу;

3) забезпечення оновлення всіх функції підприємства, ріст забезпечується за рахунок колективізму;

4) забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку на найдовший відрізок часу.*

26. На стадії життєвого циклу “старіння” проміжними цілями організації є:

1) укріплення становища на ринку;

2) забезпечення стабільності господарської діяльності;*

3) диверсифікація діяльності;

4) технічне переозброєння, нові постачальники, впровадження нових технологій та інше.

27. В рамках якої теорії є наступне положення: “спеціалізовані підприємства в цілому більш досконалі, ніж диверсифіковані, але менш живучі”:

1) біологічного підходу;

2) теорії виживання організації в умовах “змінного зовнішнього середовища”;

3) стратегічного підходу;

4) теорії виживання організації в умовах “структурних зрушень”.*

28. Перевагами стратегії піонера є:

1) низькі витрати виробництва, зменшення чисельності працюючих;

2) нижчі ціни на свою продукцію, швидке завоювання певної частки ринку;

3) вищі ціни на свою продукцію, можливість здійснювати “витрати переключення”;*

4) швидке досягнення запланованих обсягів виробництва і, відповідно, отримання прибутку.

29. Маркетингова стратегія компаній-піонерів у фазі виникнення передбачає наступне стратегічне завдання своїх дій щодо конкурентів:

1) усунення бар’єрів на вході в ринок;

2) створення бар’єрів на вході в ринок;*

3) поширення неправдивих даних щодо своєї продукції;

4) диверсифікацію своїх робіт і виконуваних послуг.

30. У фазі пізнього росту маркетингової стратегії компанії-піонера основним стратегічним завданням є:

1) стабілізація обсягів виробництва;

2) повільне, але стабільне зростання обсягів виробництва;

3) диверсифікація виробництва;

4) швидке зростання обсягів виробництва.*

31. Для захисту позицій компанії-піонера використовується стратегія позиційної оборони, яка, зокрема, передбачає:

1) випуск спеціальної конкурентної торговельної марки;

2) пошук засобів для захисту продукції, що випускається та технології, що використовується;*

3) розширення або диверсифікацію ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій;

4) нанесення ударів по потенційних конкурентах до того, як вони серйозно будуть загрожувати компанії.

32. Для захисту позицій компанії-піонера використовується стратегія мобільної оборони, яка, зокрема, передбачає:

1) пошук засобів для захисту своєї продукції та використовуваної технології;

2) випуск спеціальної конкурентної торговельної марки;

3) нанесення ударів по потенційних конкурентах до того, яка вони серйозно будуть загрожувати компанії;

4) розширення або диверсифікацію ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій.*

33. До найбільш поширених прорахунків компаній-піонерів належать:

1) застосування інновацій, велика витрата ресурсів;

2) неправильне сегментування ринку, невдала цінова політика;
3) застосування застарілих технологій, обмеженість ресурсів;*

4) застосування новітніх технологій, висока ціна на свою продукцію.

34. Однією з ефективних стратегій претендента на лідерство є стратегія “флангової атаки”, яка передбачає:

1) досягнення перемоги шляхом пропозиції покупцям товарів, якість яких вища, аніж у всіх відомих зразків, нижчих цін або переваги у витратах на рекламу та просування;

2) нанесення удару по найбільш вразливих позиціях лідера;*

3) порушення звичного ритму роботи лідера;

4) нанесення удару в тих галузях, де лідер ринку не виявляє своєї активності або розробку нових технологічних рішень.

35. Однією з ефективних стратегій претендента на лідерство є стратегія “фронтального наступу”, яка передбачає:

1) надання товарам нових якостей, що забезпечують перевагу над продукцією піонерів або лідерів ринку;

2) одночасний наступ в різних напрямках; конкурент лідера пропонує багато нових товарів, призначених для невеликих або погано освоєних сегментів ринку;

3) досягнення перемоги шляхом пропозиції покупцям товарів, якість яких вища, аніж у всіх відомих зразків, нижчих цін або переваги у витратах на рекламу та просування;*

4) нанесення удару по найбільш вразливих позиціях лідера.

36. На стадії життєвого циклу організації яка називається „дитинство" основною
метою її (організації) є:

1) систематичний ріст;

2) короткостроковий прибуток;*

3) прискорений ріст;

4) виживання;

37. Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства визначає:

1) конкурентний потенціал підприємства;

2) конкурентна сила підприємства;

3) конкурентний профіль підприємства;

4) конкурентний статус підприємства;*

38. Серед організаційних принципів А. Файоля „принципами процесу" є:

1) розподіл праці, порядок;

2) ініціатива, єдність керівного центру;

3) стимулювання працівників, кооперативний дух;*

4) централізація влади, поєднання влади з відповідальністю;

39. Для того, щоб всі вдосконалення і нововведення були перевірені у невеликому масштабі і у формі попереднього іспиту застосовують:

1) пробну продажу товару;

2) підписання контракту на купівлю нової продукції;

3) пілотний проект;*

4) тендерну продажу.

40. “Центральним рингом” в моделі п’яти сил конкуренції за М. Портером є:

1) суперництво між постачальниками сировини;

2) конкуренція, що виникає внаслідок економічних можливостей і торгових здатностей покупців;

3) суперництво між конкуруючими продавцями;*

4) суперництво між конкуруючими формами у сфері інноваційного підприємництва.

41. Передумовою, що створює бар’єр для входження в певну галузь нових фірм є:

1) неможливість доступу до каналів розподілу продукції;

2) переваги і відданість споживачів;*

3) переваги і відданість постачальників;

4) концентрація капіталу.

42. Рушійною силою, здатною змінювати ринкові умови й інтенсивність дії сил конкуренції є:

1) наявність неосвоєних ринків;

2) відновлення робочої сили;

3) відновлення продукту;*
4) розвиток зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів господарської діяльності.

43. Одним із основних видів ресурсів, що використовується на підприємстві є:

1) грошові ресурси;

2) просторові ресурси;*

3) інноваційно-інвестиційний потенціал;

4) цінності, що визначаються всіма працівниками підприємства.

44. Першим принципом політики, що створює майбутнє є:

1) треба зробити все, щоб заплановане збулось;

2) треба перестати економити ресурси на майбутній розвиток;

3) треба перестати жити вчорашнім днем;*

4) потрібно вивільнити ресурси, які використовуються неефективно.

45. Першою пасткою, в яку потрапляють лідери змін, згідно положень П. Друк ера є:

1) справжнє “нововведення” легко переплутати з “відновленням”;

2) інноваційна можливість, яка не відповідає принципам стратегії розвитку підприємства;*

3) дії легко переплутати з рухом;

4) нововведення завжди є ефективним.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ