Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Яку структуру управління компанією І. Ансофф називає “функціональна структура, повторена кілька разів”?

Краткое сордержание лекции: Техника речи (устной)

Умение владеть голосом важно не только для оратора, но для любого человека, профессия которого требует постоянного общения с людьми. В личном общении владение голосом также оказывается положительным качеством человека. Необходимыми качествами хорошего голоса являются: красивый тембр, сила, полетность, выносливость, большой диапазон.

Речевой аппарат — это совокупность органов человека, необходимых для производства речи. Он включает в себя несколько звеньев:

— дыхательные органы, поскольку все звуки речи образуются только при выдохе. Это легкие, бронхи, трахея, диафрагма, межреберные мышцы. Легкие опираются на диафрагму — эластичную мышцу, которая в расслабленном состоянии имеет форму купола. Когда диафрагма и межреберные мышцы сокращаются, объем грудной клетки увеличивается и происходит вдох, когда расслабляются — выдох;

— органы речи пассивные — это неподвижные органы, служащие точкой опоры для активных органов. Это зубы, альвеолы, твердое небо, глотка, полость носа, гортань;

— органы речи активные — это подвижные органы, производящие основную работу, необходимую для образования звука. К ним относятся язык, губы, мягкое небо, маленький язычок, надгортанник, голосовые связки. Голосовые связки — это два небольших пучка мускулов, прикрепленные к хрящам гортани и расположенные поперек нее почти горизонтально. Они эластичны, могут быть расслабленными и напряженными, могут раздвигаться на разную ширину раствора;

— головной мозг, который координирует работу органов речи и подчиняет технику произнесения творческой воле говорящего.

Органы речи представлены на следующем рисунке:

·

·
1 — твердое небо; 2 — альвеолы; 3 — верхняя губа; 4 — верхние зубы; 5 — нижняя губа; 6 — нижние зубы; 7 — передняя часть языка; 8 — средняя часть языка; 9 — задняя часть языка; 10 — корень языка; 11 — голосовые связки; 12 — мягкое небо; 13 — язычок; 14 — гортань; 15 — трахея.

Голос — это звук, образуемый в гортани колебанием приближенных друг к другу напряженных голосовых связок под давлением выдыхаемого воздуха. Главные качества любого голоса — это сила, высота, тембр. Для хорошо поставленного голоса характерны еще и такие свойства, как благозвучность, полетность, подвижность и разнообразие тона.

Сила голоса — это его громкость, зависящая от активности работы органов дыхания и речи. Человек должен уметь варьировать силу голоса в зависимости от условий коммуникации. Поэтому одинаково необходимо умение говорить как громко, так и тихо.

Высота голоса — это его способность к тональным изменениям, то есть его диапазон. Для обычного голоса характерен диапазон в полторы октавы, однако в бытовой речи человек чаще всего использует лишь 3-4 ноты. Расширение диапазона делает речь выразительнее.

Тембром голоса называют его неповторимую индивидуальную окраску, которая обусловлена строением речевого аппарата, главным образом характером обертонов, образующихся в резонаторах — нижних (трахея, бронхи) и верхних (полость рта и полость носа). Если нижними резонаторами мы не можем произвольно управлять, то использование верхних резонаторов может поддаваться совершенствованию.

Под благозвучностью голоса понимается чистота его звучания, отсутствие неприятных призвуков (хрипоты, сиплости, гнусавости и т.п.). В понятие благозвучности включается прежде всего звонкость. Голос звучит звонко, когда он резонирует в передней части полости рта. Если же звук формируется у мягкого неба, он получается глухим и тусклым. Звонкость голоса зависит и от собранности звука (его концентрации у передних зубов), от направленности звука, а также от активности губ.

Благозвучность голоса подразумевает, кроме того, и свободу его звучания, что достигается свободной работой всех органов речи, отсутствием напряжения, мускульных зажимов. Такая свобода достигается ценой долгих упражнений. Благозвучность голоса не следует отождествлять с благозвучием речи.

Благозвучие речи — это отсутствие в речи сочетания или частого повторения звуков, которые режут слух. Благозвучие речи предполагает наиболее совершенное сочетание звуков, удобное для произношения и приятное для слуха. Например, вызывает какофонию (то есть оценивается как дурно звучащее) повторение в пределах фразы или словосочетания свистящих и шипящих звуков без специальных стилистических целей: "в нашем классе много учащихся, добросовестно готовящихся к приближающимся экзаменам, но есть еще и лодыри"; нанизывание слов с несколькими согласными подряд: "всех чувств взор есть благороднее"; не рекомендуется строить фразы так, чтобы получалось зияние гласных: "и у Иоанна". Однако к технике речи проблемы ее благозвучности не относятся.

Полетность голоса — это его способность быть хорошо слышимым на значительном расстоянии без увеличения громкости.

Подвижностью голоса — это его способность без напряжения меняться по силе, высоте, темпу. Эти изменения не должны быть непроизвольными, у опытного оратора изменение определенных качеств голоса всегда преследует определенную цель.

Под тоном голоса подразумевают эмоционально-экспрессивную окрашенность голоса, способствующую выражению в речи говорящего его чувств и намерений. Тон речи может быть добрым, злым, восторженным, официальным, дружеским и т.д. Он создается с помощью таких средств, как увеличение или ослабление силы голоса, паузация, убыстрение или замедление темпа речи.

Темп речи не является непосредственным свойством самого голоса человека, однако умение варьировать при необходимости скорость произнесения слов и фраз также можно отнести к тем навыкам, совершенствованием которых должна заниматься дисциплина «Техника речи».

Дикция — это степень отчетливости в произношении звуков, слогов и слов в речи. Ясность и чистота звучания речи зависят от правильной и активной работы артикуляционного аппарата.

Дикция включает в себя три основных показателя:

• правильность артикуляции;
• степень отчетливости артикуляции;
• манеру выговаривать слова.

• Правильность артикуляции - это такие движения органов артикуляции, которые соответствуют нужному месту и способу образования звука.
  Степень отчетливости артикуляции - это показатель разборчивости устной речи. Более того, четкая артикуляция создает впечатление, что человек уверен в себе, знает то, о чем говорит, что является одной из задач устной коммуникации.
  Манера выговаривать слова включает в себя характерный для каждого индивидуума темп речи, продление или редукцию слогов, особые модификации интонации.
  Для улучшения речевых навыков, касающихся манеры выговаривать слова, необходимо постоянно слушать и стараться точно воспроизводить нормативную речь полного или нейтрального стилей. К сожалению, образцы такой речи сейчас уже редко можно услышать даже по радио и телевидению, это преимущественно речь людей, прошедших специальную подготовку, - профессиональных дикторов и актеров.

Яку структуру управління компанією І. Ансофф називає “функціональна структура, повторена кілька разів”?

1) дивізіональну;*

2)матричну;

3) лінійно-функціональну;

4) продуктову.

15. В якій управлінській моделі робиться спроба поєднати ринкову політику фірми з розробкою її стратегічного потенціалу:

1) в матриці типу “продукт-потенціал”;

2) в матриці типу “продукт-ринок”;*

3) в матриці типу “продукт-функція”;

4) в матриці типу “відділення-країна”;

16. На думку Д. Норта ключем до економічного зростання є:

1) оптимізація використання виробничих потужностей;

2) ефективна організація праці;

3) ефективна організація економіки;*

4) оптимізація управлінських структур суб’єктів господарювання.

17. На думку Д. Норта інститути є:

1) системою законодавчих актів, чинних в державі;

2) набір правил, процедур, моральних цінностей, яких дотримуються учасники ринкових відносин;

3) набір правил, процедур, відповідностей, морального й етичного поводження людей в інтересах максимізації багатства;*

4) набір формальних і неформальних “правил гри”, якими повинні керуватись учасники ринкових відносин.

18. Перебудова на сучасній інформаційній і технологічній основі організації виробництва і управління є:

1) модернізація;

2) реінжиніринг;*

3) інституціоналізм;

4) технічне переозброєння і реконструкція.

19. Концепція внутрішніх ринків передбачає:

1) перехід із міжнародної діяльності на внутрішнього споживача;

2) перенесення закономірностей і принципів ринкового господарства у внутрішню діяльність корпорації;*

3) перенесення закономірностей і принципів ринкового господарства у внутрішню діяльність ТНК;

4) переорієнтацію маркетингових служб організації на задоволення потреб споживачів своєї країни.

20. Нова корпоративна модель, що передбачає розширення кооперування серед конкурентів, постачальників і споживачів є результатом практичного втілення:

1) теорії кооперації;

2) теорії кооперування;

3) теорії альянсів;*

4) моделі “Мак-Кінсі 7С”.

На якому етапі життєвого циклу перебуває організація, якщо в ній розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації; комунікації і структура в рамках організації залишаються сутності неформальними?

1) підприємництва;

2) формалізації і управління;

3) розробки структури;

4) колективності.*

22. Якщо організація знаходиться на стадії життєвого циклу, яка називається “рання зрілість”, то первинні цілі вона ставить:

1) прискорений ріст;

2) систематичний ріст;*

3) збалансований ріст;

4) короткостроковий прибуток.

23. Якщо організація знаходиться на стадії життєвого циклу, яка називається “повна зрілість”, то центральною проблемою її розвитку є:

1) багатосторонній ріст;

2) стабільність;

3) рівновага інтересів;*

4) вихід на ринок.

24. Якщо організація знаходиться на стадії життєвого циклу, яка називається “розквіт сил”, то вона організаційний образ:

1) місцевий;

2) міжнародний;

3) самозадоволений;

4) багатонаціональний.*

25. На стадії життєвого циклу, яка має назву “зрілість” головною метою діяльності організації є:

1) короткостроковий прибуток та прискорене зростання;

2) систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу;

3) забезпечення оновлення всіх функції підприємства, ріст забезпечується за рахунок колективізму;

4) забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку на найдовший відрізок часу.*

26. На стадії життєвого циклу “старіння” проміжними цілями організації є:

1) укріплення становища на ринку;

2) забезпечення стабільності господарської діяльності;*

3) диверсифікація діяльності;

4) технічне переозброєння, нові постачальники, впровадження нових технологій та інше.

27. В рамках якої теорії є наступне положення: “спеціалізовані підприємства в цілому більш досконалі, ніж диверсифіковані, але менш живучі”:

1) біологічного підходу;

2) теорії виживання організації в умовах “змінного зовнішнього середовища”;

3) стратегічного підходу;

4) теорії виживання організації в умовах “структурних зрушень”.*

28. Перевагами стратегії піонера є:

1) низькі витрати виробництва, зменшення чисельності працюючих;

2) нижчі ціни на свою продукцію, швидке завоювання певної частки ринку;

3) вищі ціни на свою продукцію, можливість здійснювати “витрати переключення”;*

4) швидке досягнення запланованих обсягів виробництва і, відповідно, отримання прибутку.

29. Маркетингова стратегія компаній-піонерів у фазі виникнення передбачає наступне стратегічне завдання своїх дій щодо конкурентів:

1) усунення бар’єрів на вході в ринок;

2) створення бар’єрів на вході в ринок;*

3) поширення неправдивих даних щодо своєї продукції;

4) диверсифікацію своїх робіт і виконуваних послуг.

30. У фазі пізнього росту маркетингової стратегії компанії-піонера основним стратегічним завданням є:

1) стабілізація обсягів виробництва;

2) повільне, але стабільне зростання обсягів виробництва;

3) диверсифікація виробництва;

4) швидке зростання обсягів виробництва.*

31. Для захисту позицій компанії-піонера використовується стратегія позиційної оборони, яка, зокрема, передбачає:

1) випуск спеціальної конкурентної торговельної марки;

2) пошук засобів для захисту продукції, що випускається та технології, що використовується;*

3) розширення або диверсифікацію ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій;

4) нанесення ударів по потенційних конкурентах до того, як вони серйозно будуть загрожувати компанії.

32. Для захисту позицій компанії-піонера використовується стратегія мобільної оборони, яка, зокрема, передбачає:

1) пошук засобів для захисту своєї продукції та використовуваної технології;

2) випуск спеціальної конкурентної торговельної марки;

3) нанесення ударів по потенційних конкурентах до того, яка вони серйозно будуть загрожувати компанії;

4) розширення або диверсифікацію ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій.*

33. До найбільш поширених прорахунків компаній-піонерів належать:

1) застосування інновацій, велика витрата ресурсів;

2) неправильне сегментування ринку, невдала цінова політика;
3) застосування застарілих технологій, обмеженість ресурсів;*

4) застосування новітніх технологій, висока ціна на свою продукцію.

34. Однією з ефективних стратегій претендента на лідерство є стратегія “флангової атаки”, яка передбачає:

1) досягнення перемоги шляхом пропозиції покупцям товарів, якість яких вища, аніж у всіх відомих зразків, нижчих цін або переваги у витратах на рекламу та просування;

2) нанесення удару по найбільш вразливих позиціях лідера;*

3) порушення звичного ритму роботи лідера;

4) нанесення удару в тих галузях, де лідер ринку не виявляє своєї активності або розробку нових технологічних рішень.

35. Однією з ефективних стратегій претендента на лідерство є стратегія “фронтального наступу”, яка передбачає:

1) надання товарам нових якостей, що забезпечують перевагу над продукцією піонерів або лідерів ринку;

2) одночасний наступ в різних напрямках; конкурент лідера пропонує багато нових товарів, призначених для невеликих або погано освоєних сегментів ринку;

3) досягнення перемоги шляхом пропозиції покупцям товарів, якість яких вища, аніж у всіх відомих зразків, нижчих цін або переваги у витратах на рекламу та просування;*

4) нанесення удару по найбільш вразливих позиціях лідера.

36. На стадії життєвого циклу організації яка називається „дитинство" основною
метою її (організації) є:

1) систематичний ріст;

2) короткостроковий прибуток;*

3) прискорений ріст;

4) виживання;

37. Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства визначає:

1) конкурентний потенціал підприємства;

2) конкурентна сила підприємства;

3) конкурентний профіль підприємства;

4) конкурентний статус підприємства;*

38. Серед організаційних принципів А. Файоля „принципами процесу" є:

1) розподіл праці, порядок;

2) ініціатива, єдність керівного центру;

3) стимулювання працівників, кооперативний дух;*

4) централізація влади, поєднання влади з відповідальністю;

39. Для того, щоб всі вдосконалення і нововведення були перевірені у невеликому масштабі і у формі попереднього іспиту застосовують:

1) пробну продажу товару;

2) підписання контракту на купівлю нової продукції;

3) пілотний проект;*

4) тендерну продажу.

40. “Центральним рингом” в моделі п’яти сил конкуренції за М. Портером є:

1) суперництво між постачальниками сировини;

2) конкуренція, що виникає внаслідок економічних можливостей і торгових здатностей покупців;

3) суперництво між конкуруючими продавцями;*

4) суперництво між конкуруючими формами у сфері інноваційного підприємництва.

41. Передумовою, що створює бар’єр для входження в певну галузь нових фірм є:

1) неможливість доступу до каналів розподілу продукції;

2) переваги і відданість споживачів;*

3) переваги і відданість постачальників;

4) концентрація капіталу.

42. Рушійною силою, здатною змінювати ринкові умови й інтенсивність дії сил конкуренції є:

1) наявність неосвоєних ринків;

2) відновлення робочої сили;

3) відновлення продукту;*
4) розвиток зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів господарської діяльності.

43. Одним із основних видів ресурсів, що використовується на підприємстві є:

1) грошові ресурси;

2) просторові ресурси;*

3) інноваційно-інвестиційний потенціал;

4) цінності, що визначаються всіма працівниками підприємства.

44. Першим принципом політики, що створює майбутнє є:

1) треба зробити все, щоб заплановане збулось;

2) треба перестати економити ресурси на майбутній розвиток;

3) треба перестати жити вчорашнім днем;*

4) потрібно вивільнити ресурси, які використовуються неефективно.

45. Першою пасткою, в яку потрапляють лідери змін, згідно положень П. Друк ера є:

1) справжнє “нововведення” легко переплутати з “відновленням”;

2) інноваційна можливість, яка не відповідає принципам стратегії розвитку підприємства;*

3) дії легко переплутати з рухом;

4) нововведення завжди є ефективним.