Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

во внутригосударственном сообщении РФ).

Читайте также:
  1. Тема 6. Организация перевозки грузов в смешанном сообщении
  2. Техника введения в заблуждение основывается на сообщении путаной информации.
  3. Челябинский институт путей сообщении
  4. Что необходимо сделать при сообщении о радиационной опасности?

1. Б.Т. Гельберг, Г.Д. Пекелис, Ремонт промышленного оборудования. Москва. Высшая школа, 1988г.

2. Е.М. Шейнгольд, Л.Н.Нечаев. Технология ремонта и монтажа промышленного оборудования. Ленинград. Машиностроение, 1973 г.

3. Б.Т. Гельберг, Г.Д. Пекелис. Технология ремонта промышленного оборудования. Москва. Высшая школа, 1984г.

4. Обработка металлов резанием. Справочник технолога. Под редакцией канд. тех. наук А.А. Панова. Москва. Машиностроение, 1988г.

6.Конструкционныематериалы. С правочник. Подобщейредакцией доктора техн.. наук Б.Н.Арзамасова.Москва.Машиностроение,1990г.

7. Типовая система технического обслуживания и ремонта металл о- и деревообрабатывающего оборудования. ЭНИИМС, Москва. Машиностроение, 1988г.

8. Обработка металлов резанием. Справочник технолога. Под редакцией канд. техн. наук Г.А. Монахова. Москва. Машиностроение, 1974г.

9. А.С. Зенкин, И.В. Петко. допуски и посадки в машиностроении. Справочник. Киев. Техника, 1981г.

10. В.В.Данилевский. Справочник молодого машиностроителя. Высшаяшкола.

1973 г.

11.Типаж металлорежущих станков. 1981...1985гг. ЭНИИМС. Москва.

Машиностроение, 1985 г.

12. Укрупненные типовые нормы времени на работы по ремонтуметаллорежущего оборудования (по видам ремонта).Москва. Экономика, 1990г.

13. Типовой технологический процесс на основные слесарно-сборочныеработы при капитальном ремонте металлорежущих станков. Харьков.ЗТМ им. Малышева.

14. Руководство по эксплуатации на данное оборудование.

15. Общемашиностроительные нормы времени для техническогонормирования работ на металлорежущих станках. Часть 1, Единичное имелкосерийное производство. Москва, Машиностроение, 1967г.

16. Общемашиностроительные нормы времени для техническогонормирования работ на металлорежущих станках. Часть 2.Единичное и мелкосерийное производство. Москва. Машиностроение,1967г.

17.Фрезы червячные модульные однозаходные для цилиндрических зубчатых колес. Технические условия. ГОСТ 9324-80. Москва. Госкомитет СССР.

18. Сверла спиральные. ГОСТ10903-77. Москва. Госкомитет СССР.

19. Канаты стальные. Сортамент. ГОСТ 2688-80; ГОСТ 3068-80, Москва.Госкомитет СССР.

20. ГОСТ18097-88. Нормы точности и жесткости. Станки токарные и токарно-винторезные. Москва. Госкомитет СССР,1988г.

21.Технические требования на ремонт технологического оборудования: ТУ ОМТРМ 3312-009-66 и ГОСТ 659-67. Москва. ЭНИИМС,1966.

22.Правила записей операций и переходов. Слесарные и слесарно-механические работы. ГОСТ 3.1703-79.

23.В.Н. Яковлев. Ремонт оборудования машиностроительных заводов. Москва. Машгиз, 1962г.

24. А.М. Кучер, М.М. Киватицкий, А.А. Покровский. Металлорежущие станки. Альбом. Ленинград. Машиностроение, 1971г.

25.В.В. Данилевский. Технология машиностроения. Москва. Высшая школа, 1984г.

26. М.Е. Егоров. Технология машиностроения. Москва. 19………г.

27.Правила записи операций и переходов. Обработка резанием. ГОСТ 3.1702-79.

 

План

1. Поняття "духовного". Особливості світогляду людини як валеологічна проблема.

2. Взаємозалежність між духовним життям і фізичним здоров'ям людини.

3. Історична еволюція концепції здоров'я.

4. Розвиток самосвідомості людини і здоровий спосіб життя.

1. Поняття "духовного". Особливості світогляду людини як валеологічна проб­лема

Визначення змісту поняття духу людини та її духовності завжди було і залишається од­нією з найскладніших проблем гуманітарного пізнання. Представники кожної філософської течії пропонують своє специфічне вирішення цієї проблеми. Але можна сказати, що в най­більш широкому розумінні "духовне" в людині - це все, відмінне від тілесного, біологіч­ного, тобто вся психічна сфера її життя у різноманітних проявах — інтелектуальних, емоційно-почуттєвих та ін. У вузькому розумінні "духовність" - це спосіб життєдія­льності, специфіка якого полягає у пріоритетному задоволенні потреби у пізнанні - сві­ту, себе і, головне,смислу та призначення свого життя. Тобто, людина є духовною настільки, наскільки вона замислюється над цими питаннями і прагне одержати на них від­повідь. Відповідно, зростання духовності людини можливе лише на шляху розвитку її само­свідомості, глибинного самопізнання та самозміни.

Хоч у науковій та популярній літературі поняття "духовне" та "душевне" (або "психічне" - від грець, psychikos) нерідко ототожнюються, слушною є думка тих мислителів минулого та сучасності, котрі наполягають на необхідності розрізняти душу та дух як надра-ціональне, надсвідоме або взагалі надлюдське начало (пригадати хоча б християнську тріаду - тіло, душа і дух). Разом з тим, говорячи про взаємозв'язок між здоров'ям людини та її ду­ховним світом, дуже важко провести чітку межу між душевним (психічним) та духовним, які в конкретній людині є не чим іншим, як абстрактними аспектами єдиного цілого. У тих ви­падках, коли людина перебуває у стані суперечності між своєю душею і духом, що трапляє­ться, приміром, у ситуації вибору між неспокоєм та напруженням духовних пошуків (пошу­ків істини) та душевним благополуччям і рівновагою, виділення цих аспектів з метою "розібратися в собі" є просто необхідним. У випадку ж, коли людині властива внутрішня га­рмонія, цілісність, цілком припустимим є, на наш погляд, є використання означених понять як синонімів, а поняття "духовний світ" - як інтегрального стосовно двох попередніх.

Зазначимо, що складовими духовного світу людини виступають знання, моральні, художньо-естетичні, життєво-практичні переживання, ціннісні орієнтації та установки. Свої життєві проблеми, в тому числі й стан свого здоров'я, людина сприймає крізь призму певних понять, образів, почуттів, уявлень, смислів та інших духовних утворень. Світогляд кожної конкретної людини є неповторним, і тому практичні підходи людей до розв'язання проблеми здоров'я дуже різняться між собою.

Разом з тим, досвід освоєння людиною навколишньої та своєї внутрішньої реальності концентрується у відповідних соціальних формах духовності: релігії, філософії, науці, моралі тощо. Ці об'єктивовані форми є спресованим досвідом багатьох поколінь людей. Вони існують, як відокремлене в суспільному житті надлюдське утворення. Кожна з цих форм має свій валеологічний потенціал і впливає на формування саногенного мислення і поведінки людини специфічними засобами. Зокрема, в релігії людина спонукається до здорового способу життя вірою в божественні заповіді, якими встановлюється культ тілесної і духовної чистоти. У філософії та науці - веліннями розуму, в етиці - моральними настановами, в мистецтві - почуттям прекрасного.

Індивід у процесі соціалізації залучається до досвіду, культурних надбань пращурів і переймає певні ідеали досконалості. Але здійснює він це вибірково: кожна форма духовної культури відіграє неоднакову роль у формуванні світогляду особистості.- Він, наприклад. може бути релігійним чи нерелігійним. Відповідно, людина в організації здорового способу життя більшу перевагу віддає науково-медичним рекомендаціям чи приписам, що сформува­лись у руслі релігійної практики. Отже, особливості духовного світу окремої людини чи соціальної спільноти виступають важливим чинником, що зумовлює як характер загального ставлення людини до свого здоров'я, так і вибір конкретних методів його збереження чи відновлення.

2. Взаємозалежність між духовним життям і фізичним здоров'ям людини Незважаючи на те, що об'єм поняття "духовного" для різних людей може бути більшим або меншим, що саме розуміння суті духовності може значно різнитися, безперечним фактом для переважної більшості є наявність взаємозалежності і взаємовпливу між фізичною сфе­рою людського життя та всім тим. що виходить за її межі.

Найпростішим прикладом на підтвердження цього взаємозв'язку є ситуація, коли лю­дина має розвинутий інтелект, різнобічні інтереси, але втратила фізичне здоров'я і внаслідок цього не здатна реалізувати в повній мірі свої духовні потенції. Нерідко така ситуація поро­джує в людині безсилля у практичній реалізації своїх ідей, втілення в життя духовних цінно­стей.

Це безсилля може набувати цілком конкретних, фізіологічних проявів. Зокрема, за­хворювання, пов'язані з обмеженням рухової діяльності, негативно впливають на розумову діяльність, адже остання висуває високі вимоги до всіх систем, які забезпечують життєдіяль­ність організму (мозок потребує великого притоку збагаченої киснем крові). Активна рухова діяльність здорового організму покращує функціональний стан центральної нервової систе­ми, сприяє виникненню позитивних емоцій, вдосконаленню уваги, сприйняття, пам'яті -всього того, що можна розглядати як знаряддя збагачення духовного світу людини.

Отже, духовний світ людини успішніше формується на основі здорового організму. Здоров'я тіла забезпечує людині не лише високу працездатність, творче довголіття, але й по­мітно впливає на її інтереси, погляди, спосіб мислення. Воно служить джерелом духовної бадьорості, оптимізму, впевненості в собі та своїх творчих можливостях, пробуджує інтерес до нових духовних цінностей, стає важливою умовою культурного розвитку людини.

З іншого боку, духовне в людині здійснює зворотний вплив на її фізичний стан і може сіпати джерелом прагнення до здорового способу життя. Духовні цінності, ідеї та знання нерідко стають тією спонукальною силою, яка докорінно змінює спосіб життя люди­ни. Організація людиною здорового способу життя у цьому випадку зумовлюється не праг­ненням повернути вже втрачене здоров'я, а виступає актом опредметнення її ідеалу фізичної досконалості. Здоровий спосіб життя органічно входить у сферу прекрасного, набуваючи. крім практичної, естетичну цінність. Утверджується нерозривний зв'язок фізичного та есте­тичного.

Ще один аспект взаємозв'язку духовного світу людини га її здоров'я стосується сфери моралі. Людина, яка піклується лише про здоров'я свого тіла і забуває про "здоров'я духу". ігноруючи прийняті у суспільстві моральні норми і цінності, йде шляхом розкріпачення "базових" тваринних інстинктів. Послаблюючи цим деякі внутрішні суперечності, людина ускладнює свої стосунки з соціальним оточенням, що нерідко деструктивно впливас на її психіку, а через нервову систему - і на тіло.

Таким чином, вислів "У здоровому тілі — здоровий дух" можна тлумачити як немож­ливість досягнення духовного здоров'я без підтримання тілесного здоров'я і навпаки. Пору­шення людиною гармонії між фізичним і духовним негативно впливає на обидві сфери її життя. Слово "гармонія" не є випадковим, коли йде мова про здоровий спосіб життя. У пев­ному розумінні воно є синонімом слова "здоров'я", адже означає злагодженість, співзвуч­ність, упорядкованість елементів цілого. У філософському аспекті поняття "гармонія" вклю­чає проблему злагодженості природи, суспільства і людини та передбачає взаємовідповідність, рівновагу, порядок, пропорційність різних предметів і явищ. Порушення гармонії (ви­никнення дисгармонії) виявляється у диспропорціях, антагонізмах, хаосі, дезорганізованості, деградації, втраті рівноваги. Цілком очевидно, що порушення гармонії людського існування призводить до втрати фізичного і психічного здоров'я.

3. Історична еволюція концепції здоров'я

Пошуки людиною гармонії між тілом і розумом, між розумом і духом як надраціо-нальним началом позначились на історичній еволюції концепції здоров'я. Кожна культура знаходила своє вирішення цієї проблеми, яке відповідало пануючим у даному суспільстві уявленням про світ і місце людини в цьому світі.

У історичні часи концепції здоров'я не існувало, очевидно, взагалі. Було страждання і було позбавлення від страждань за допомогою природних засобів лікування та магічних прийомів. Людина відчувала себе розчиненою у природі і піднестися над нею у свідомості ще не могла.

У міру відокремлення людини первісно-родового устрою від природи, усвідомлен­ням себе не тільки як біологічної, а й духовної істоти, відбувається зміна у її ставленні до власного тіла. Воно починає поступово прийматися як об'єкт цілеспрямованого впливу. Зо­крема, стародавні греки дуже високо цінували здорове, красиве, вправне тіло. Фізична куль­тура посідала у їх житті важливе місце. Виховання громадянина грецького полісу починало­ся в "палестрах" (початкових школах) і продовжувалося у "гімнасіях", куди вступали знатні, заможні афінські юнаки. Педотрити - учителі в палестрах, займалися лише тілесним вихо­ванням, а гімнасти - викладачі гімнасій, поряд із викладанням фізичної культури у випадку необхідності надавали медичну допомогу і навчали цьому своїх вихованців. Серед гімнастів існувала окрема група так званих іатролітів, котрі мали своїм обов'язком спостереження за купанням, лікуванням ран. Вони також могли дати необхідні поради з дієтики та лікувальної фізкультури.

Отже, в античному суспільстві відбулося усвідомлення необхідності цілеспрямова­ного підтримування здоров'я, організації здорового способу життя. Існувала спеціальна гру­па людей, які надавали консультації і практичну допомогу тим, хто її потребував.

Хоча у давньогрецькому та давньоримському суспільстві відбувався інтенсивний розвиток духовної культури - мистецтва, філософії, літератури, театру, панівне уявлення про здоров'я людини будувалося на визнанні повної залежності людського духу від тіла. У на­ступні століття носії нового, християнського світогляду намагалися ціною великих жертв до- вести зворотне - незалежність людського духу від тіла. Панівним стало уявлення про гріхов­ність усього "плотського", яке сформувалось на хвилі заперечення цінностей "язичницької" античної культури. Хвороби пояснювалися церквою як божа кара за гріхи. Гріховність лю­дини зумовлювала, на думку богословів, неможливість досягнення тілесного здоров'я. Лю­дині середньовіччя пропонувалося прагнути переважно до здоров'я духу -- релігійно-моральних чеснот.

Проявом граничного прагнення до здоров'я духу та ігнорування потреб тіла була хри­стиянська аскетична традиція. Вона відіграла певну позитивну роль у культурному поступі суспільства. Але приборкування ченцями-аскетами плоті засобом її умертвлення, що серед віруючих вважалося духовним подвигом, надзвичайно загострило вічну суперечність між тілом і духом людини.

У часи Відродження відбувається спроба примирити дух з тілом і віднайти більш гармонійний ідеал людського життя і здоров'я. Але невдовзі, в епоху Просвітництва, дух як надраціональне начало і тіло відступили під тиском інтелекту. Людина оголосила: я мислю і, таким чином, я існую. Утвердився раціональний спосіб мислення, який породив людину, яка втратила гармонійні стосунки як з природою, так і з духом. Природа стала об'єктом нічим не обмеженого експериментування.

В епоху науково-технічної революції розпочався хаос: тіло, замордоване експеримен­тами над ним, уже не може жити без фармакології. Виникла діаметрально протилежна ситу­ація з уявленням про здоров'я: замість загальної з'явились численні концепції здоров'я, по-будовані на різноманітних принципах. Світоглядний плюралізм у сучасному суспільстві ставить людину в ситуацію вибору: яку концепцію здоров'я їй прийняти практично, на яких засадах будувати здоровий спосіб життя? Не церква, не держава і не науковці, а сама лю­дина несе відповідальність за свій вибір, за стан свого здоров'я.

4. Розвиток самосвідомості людини і здоровий спосіб життя

Сьогодні ми живемо у світі надзвичайно швидких процесів, "нездорового" природного довкілля, ''хворої" економіки, нестабільної соціально-політичної сфери, глибокої духовної кризи суспільства. Завдання організації здорового способу життя вимагає від кожної людини додаткового напруження духовних, інтелектуальних сил, дослідницької позиції і творчого підходу. Адже необхідно усвідомити цілий "клубок" біологічних, природно-космічних, інди­відуально- та соціально-психологічних, духовно-культурних взаємозв'язків і знайти в цій надзвичайно складній - багаторівневій і багатовимірній системі свою індивідуальну "точку опори". Лише знайшовши її, можна отримати здатність до самоорганізації та саморегуляції своєї життєдіяльності на засадах гармонії та здоров'я. Досвід багатьох людей свідчить, що це єдиний шлях подолання хаосу, який руйнує фізичне й духовне здоров'я.

У всі часи і у всіх народів знаходилися люди, які говорили: здоров'я у ваших руках. Вони закликали: пізнай себе, стань творцем самого себе, творцем свого життя! На власному прикладі вони демонстрували можливість правильної організації харчування, дихання, сну, фізичної активності, емоційного життя, думок - тобто всього того, від чого залежить наше здоров"я. Звичайно, ряд факторів залишається поза контролем людини (наприклад, генетична чи "кармінна" інформація). Але несуть відповідальність за життя людини все-таки не пращу­ри "до сьомого коліна", а вона сама. Адже лише вона має реальну можливість діяти. Діяти, як кажуть індійські мислителі, "тут і тепер", здійснюючи кожної миті свій, усвідомлений ви­бір.

Питання для самоперевірки

1. Яке з наведених вище визначень духовності є для вас більш прийнятним? Чи пов 'язаний Ваш вибір
із вашим ставленням до здоров'я?

2. Як можна використати взаємозв 'язок між фізичним і духовним для організації здорового спосо­
бу.життя?

3. Про що свідчить історичний розвиток концепції здоров 'я: до якого ідеалу рухається людство і

чи рухається воно до ідеалу взагалі?

4. Яким чином впливає розвиток самосвідомості людини на її здатність ефективно підтримувати

своє здоров я?

Література

1. Калинаускас И. Жить надо! — СПб., 1994.— 568 с.

2. Милтс А.А. Гармония и дисгармония личности: Филос.-этич. очерк. — М.,1990. — 222 с.

3. Основы религиеведения: Учеб./Под ред. И.Н. Яблокова. — М., 1994.— 368 с.

4. Психология. Словарь /Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990. — 494 с.

5. Рейнуотер Дж. Зто в ваших силах. Как стать собственным психотерапевтом. — М., 1992. —

240 с.

6. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник/Бичко І.В. та ін. — К.. 1994.— 576 с.

 



 

во внутригосударственном сообщении РФ).

Обучающимся и воспитанникам общеобразовательных учреждений старше 10 лет, гражданам Российской Федерации предоставляется скидка в размере 50 % от установленных государством тарифов:

 

ежегодно с 1 января по 31 мая включительно, и

с 1 сентября по 31 декабря включительно

в поездах дальнего следования (пассажирских и скорых) в общих, плацкартных вагонах и в вагонах с местами для сидения 1, 2 и 3 классов поездов дальнего следования 800-й нумерации во внутригосударственном сообщении Российской Федерации.

 

Оформление проездных документов производится по предъявлении в билетную кассу справок обучающихся и воспитанников общеобразовательных учреждений очной формы обучения.

При оформлении проезда в фирменном скором или пассажирском поезде пассажир должен оплатить 50 % стоимости проезда в обычном скором или пассажирском поезде и полностью оплатить разницу между стоимостью проезда в фирменном скором или фирменном пассажирском поезде и стоимостью проезда в обычном скором или пассажирском поезде.

Оформление проездных документов в другие типы вагонов и категории поездов с оплатой 50 % стоимости проезда – не производится.

 

При посадке в поезд пассажир обязан предъявить:

- надлежащим образом оформленный проездной документ (билет);

- документ, удостоверяющий личность, на основании которого приобретен проездной документ (билет);

- документ, подтверждающий право на льготу (справка обучающегося и воспитанника общеобразовательного учреждения очной формы обучения).

 

Основание: Правила оказания услуг по перевозкам на железнодорожном транспорте пассажиров, а также грузов, багажа и грузобагажа для личных,

семейных, домашних и иных нужд, не связанных с осуществлением предпринимательской деятельности (гл. III, п. 29),

тел. ОАО «ФПК» № 10183 от 23.11.2011г.

 

 

(во внутригосударственном сообщении)

На 2013г. разрешено оформление проездных документов (билетов) обучающимся и воспитанникам общеобразовательных учреждений старше 10 лет.

Для компенсации потерь в доходах, возникающих в результате установления льгот по тарифам на перевозку обучающихся и воспитанников общеобразовательных учреждений:

билетным кассирам:

- при оформлении проездных документов по льготному тарифу, третий лист слипа – купон кассира, формировать отдельно для передачи в ГУО;

- в отчет кассира прикладывать вспомогательный документ с распечаткой контрольной ленты.

 

Основание: Факсограмма от 15.11.2012 № 3595/ФПКБА

 

 

Оформление проездных документов для детей в возрасте до 5 лет по новой технологии.

1. Проезд детей в возрасте не старше 5 лет без занятия отдельного места, производится в одном заказе с оформлением единого проездного документа на взрослого пассажира, с которым следует ребенок, и ребенка.

Печать единого проездного документа для взрослого пассажира и ребенка производится на одном бланке строгой отчетности «Проездной документ».

Оформление единого проездного документа на взрослого пассажира и ребенка производится с терминалов, установленных на территории РФ и государств-участников СНГ и Балтии на поездки во внутригосударственном сообщении, международном сообщении с государствами – участниками СНГ и Балтии в поезда всех категорий, в вагоны всех типов и классов обслуживания, принадлежащие перевозчикам Российской Федерации и иностранных государств.

Единые проездные документы оформляются за полную стоимость и по специальным тарифам, используемым в настоящее время в системе «Экспресс-3» («ОБР», «ОБР15», «ОБРТК», «УЧАЩ»), с оплатой по видам расчета: наличный, безналичный (ПЮ), по банковским картам (ЭФ).

Единые проездные документы, в случае их потери или порчи, подлежат восстановлению. Дубликаты единого проездного документа выдаются по виду работы Р 26 R 022, в соответствии с установленными правилами

Гашение, возврат, переоформление проездных документов производится по установленным правилам и существующим видам работ.

При возврате единого проездного документа информация о возврате аналогична информации, выдаваемой при возврате документа, оформленного для взрослого пассажира.

Проездной документ, оформленный на одном бланке «Проездной документ» (для взрослого пассажира и ребенка), должен подлежать переоформлению на единый проездной документ с повышением / понижением категории поезда и класса вагона.

Информация о ребенке в возрасте не старше 5 лет и о пассажире, с которым следует ребенок, в тексте запроса на оформление проезда должна быть указана в одном ключе Х «Вид документа».

Реквизит «количество человек» в ключе Х «Вид документа» в оформляемом документе должен всегда задаваться как «01».

Информация о пассажирах в символах «< >» должна быть задана аналогично набору информации при оформлении поездки двум пассажирам на одном бланке, т.е. должна быть указана информация о документе, удостоверяющем личность взрослого пассажира, фамилия, имя,

отчество взрослого пассажира, затем свидетельство о рождении ребенка, фамилия, имя, отчество ребенка. После символов «< >» должна быть указана льгота «+ ДЕТ5».

Например,

Х 01 < ПН 4505123456 / ИВАНОВ=ПЁТР=ПЕТРОВИЧ/

СР ХМЮ 178178 / ИВАНОВ=ОЛЕГ=ПЕТРОВИЧ > + ДЕТ5

При печати единого проездного документа

- в графе «Вид документа» указывается слово «Полный»,

- в графе «Количество человек» - «01 + Д».

Вся остальная информация на бланке «Проездной документ» аналогична информации проездного документа для взрослого пассажира.

2. Оформление единого проездного документа на взрослого пассажира и ребенка не производится:

- по кредитовым видам расчета;

- по транспортным требованиям;

- пассажирам, имеющим право бесплатного/льготного проезда, согласно предоставленному праву (ФСС, УСЗН, ДГД и т.п.);

- при оформлении проезда пассажирам, следующим из Калининградской области в другие регионы России и обратно транзитом через территорию Литовской Республики;

- при оформлении проезда пассажирам с использованием специального тарифа «КАРТА»;

- при оформлении проезда пассажирам, оплачивающим проезд по глобальным ценам,

- при оформлении проезда более одного человека на одном бланке «Проездной документ» (например, в vip-вагон и т. п);

- при оформлении документа «билет» (ключ U), или документа «посадочный талон» (ключ Z);

- при оформлении проезда с использованием сети Интернет, через транзакционные терминалы самообслуживания (ТТС / ТТР).

В вышеперечисленных случаях оформление проезда детей в возрасте не старше 5 лет производится на отдельном бланке – слипе «Проездной документ». Оформление может производиться в одном заказе с взрослым пассажиром или отдельным запросом, после оформления проездного документа для взрослого пассажира, с которым следует ребенок.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Список використаної літератури.| Вопрос 1. Система государственной гражданской службы Российской Федерации

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.021 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав