Читайте также:
|
Економіку економічно розвинених країн часто характеризують як систему вільного підприємництва. Свобода підприємництва означає свободу вибору: у кого купувати, кому і на яких умовах продавати, з ким конкурувати; відкривати свою справу чи найнятися на роботу. Проте свобода підприємницької діяльності у цих країнах не має тотального характеру. Підприємці діють відповідно до законів держави і рішень уряду щодо охорони здоров’я і охорони праці, мінімальної заробітної плати і форми фінансових звітів. Не до всіх напрямів підприємництва є вільний доступ. Займаючись бізнесом, підприємець, крім потреби додержуватися багатьох правил, може вирішувати, що і як виробляти, що за якими цінами продавати тощо.
Економіка вільного підприємництва передбачає приватну власність, економічну свободу, економічні стимули, конкурентні ринки і обмежувальну роль держави. Ці характеристики відображують основний зміст системи вільного підприємництва. Головне місце у цій системі належить особистості, яка має змогу сама вирішувати, що відповідає її інтересам.
У системі вільного підприємництва власність є приватною, вона належить окремим громадянам або фірмам. Ні суспільство в цілому, ні уряд не володіють нічим. Таке твердження справедливе за кількома причинами. По-перше, володіння власністю — це також володіння владою. По-друге — приватна власність сприяє збереженню ресурсів. По-третє, власність — це багатство.
Власник має право:
вирішувати, як використовувати свою власність;
► передавати свою власність будь-кому;
► користуватися доходом та іншими вигодами, які надає йому власність.
Отже, власність — це багатство.
У системі вільного підприємництва, здійснюючи свої особисті цілі, ми можемо добровільно співробітничати один з одним.
Підприємець має право:
► розпочинати або закінчувати свій бізнес;
► здобувати будь-які ресурси, за які він може заплатити;
► застосовувати будь-яку технологію;
► виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її у продаж за своєю ціною;
► використовувати свої гроші на власний розсуд.
Свобода особистого вибору так само важлива, як і свобода підприємництва. Кожна людина має право:
► купувати будь-який доступний товар або послугу, за який вона може заплатити;
► пропонувати свої послуги для виконання будь-якої роботи;
► відмовлятися від будь-якої роботи;
► використовувати свої ресурси за власним бажанням.
Отже, економічна свобода — важлива складова системи підприємництва, що заохочує людину бути більш продуктивною, бережливою.
Упродовж життя стимули змушують людину здійснювати певні поступки (вчинки). Власники хочуть установити якомога вищі ціни на свої ресурси. Працівники шукають найвищу заробітну плату.
Покупці прагнуть купити потрібні товари дешевше. В системі підприємництва економічні стимули дають змогу визначити, який напрям діяльності буде найвигіднішим. Прибутки підприємця засвідчують, що він правильно вирішує питання «Що виробляти?» і «Як виробляти?». Це означає, що підприємець спрямовує обмежені ресурси на ту продукцію, яка потрібна споживачеві, і за ціною, яку він може заплатити.
Система стимулів передбачає також покарання, яке в системі підприємництва набирає форми збитків (банкрутства) для бізнесменів або низької заробітної плати для окремих працівників.
У системі вільного підприємництва важливе місце належить конкурентним ринкам. Під конкурентним ринком слід розуміти ринки, де існує досить багато покупців і продавців і де жоден з них не є настільки могутнім, щоб впливати на ринкові ціни вольовим методом. Підприємці можуть змагатися між собою за споживачів. Так само працівники можуть змагатися між собою за роботу, а покупці — за придбання товарів і послуг. Конкурентні ринки дають змогу реалізовувати економічні свободи. Отже, в підприємництві конкуренція не дає можливості одному покупцю чи продавцю (або їх групам) контролювати весь ринок. Конкуренція допомагає зберігати низькі ціни і високу якість одночасно.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 158 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |