Читайте также:
|
Суспільне виробництво як виробництво на макрорівні є виробництвом благ для задоволення потреб людини. Воно має постійно відновлюватися, проходячи чотири стадії: власне виробництва, розподілу, обміну і споживання. Усі ці стадії взаємопов`язані, взаємодіють між собою і перебувають у постійному кругообігу. Результатом суспільного виробництва є продукт, а також робоча сила, засоби виробництва, природні ресурси, інформація тощо. Постійне і безперервне відновлення процесу суспільного виробництва називається суспільним відтворенням
Для суспільного відтворення необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва: робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації і культури; відтворення природних ресурсів, збереження довкілля; відтворення інформації на основі досягнень НТП; відновлення засобів виробництва; відтворення виробничих відносин, їх подальше удосконалення тощо.
Суспільний продукт є результатом поточного і передумовою майбутнього виробництва. Таким чином забезпечується безперервність відтворювального процесу. Для того, щоб відновити дію факторів виробництва у новому відтворювальному циклі, необхідно досягти певної кількісної та якісної результативності поточного процесу відтворення. Результати виробництва, що матеріалізуються у створеному продукті, стають факторами нового виробництва. Отже, функціональним призначенням результатів виробництва є збільшення та вдосконалення його факторів, що є одночасно й задоволенням як виробничих, так і невиробничих (особистих) потреб учасників суспільного виробництва.
При вивчені питання відтворення національного продукту важливим є визначення суті сукупного суспільного продукту, як основного показника розвитку національної економіки, його форм і методів обчислення. Більшість сучасних економістів вважають, що суспільно корисна праці є продуктивною працею: в зв`язку з цим національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економіки.
Крім національного продукту слід розрізняти поняття національне багатство, яке дає уявлення про економічний потенціал певної країни.(рис.)
| Національне багатство |
| Природні ресурси |
| Створені працею матеріальні блага |
| Духовні та культурні цінності |
| Виробничий капітал |
| Резервні та страхові фонди |
| Майно населення |
| Невиробничий капітал |
| Рис. 1. Структура національного багатства. |
Сучасна економічна теорія вивчає багато форм національного продукту. Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт (ССП), внутрішній валовий продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), національний доход, кінцевий продукт. Кожна з цих форм виконує певні функції. Необхідно дати визначення цих форм.
ССП – це виражено у грошовій формі вся сукупність матеріальних благ та виробничих послуг, що створені та надані галузями матеріального виробництва протягом певного часу, як правило за рік. Він є сумою вираженою у грошовій формі продукції первинних господарських ланок (підприємств, об’єднань) за цей час. За матеріально-речовинним складом ССП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання; за вартістю-на вартість спожитих засобів виробництва(перенесена вартість) і заново створена вартість (необхідний і додатковий продукт). Частина продукції, що представлена у предметах праці, не тільки створюється, а і споживається у процесі виробництва. При переході від однієї спеціалізованої ланки господарства до іншої ця вартість вироблених та використаних предметів праці враховується у вартості виробленої з них продукції. Виникає повторний рахунок вартості предметів праці в ССП. Його розміри зростають з поглибленням спеціалізації виробництва. У вартості ССП ця частина становить проміжний продукт, який не є самостійною формою суспільного продукту. Він дістав таку назву тому, що не підлягає кінцевому споживанню. До кінцевого споживання надходять засоби праці та предмети особистого споживання. Вони й становлять кінцевий суспільний продукт – частину сукупного, яка залишається після відрахування всього збігу предметів праці, тобто після позбавлення їх повторного рахунку.
Кінцевий продукт включає продукцію: використану для особистого і суспільного споживання; призначену для заміщення вибулих основних виробничих і невиробничих фондів; спрямовану на приріст виробничих і споживчих запасів; використовувану на утворення експортно-імпортногосальдо.Це сальдо (його називають ввезення – вивезення продукції) є вартісним показником, який характеризує різницю між фактичною кількістю (обсягом) продукції, що надходить в країну, і зворотним її потоком.
Треба звернути увагу, що кінцевий продукт виражає результати лише матеріального виробництва, але не відображає досягнутих масштабів виробництва у невиробничій сфері, сфері послуг, значення яких постійно зростає. Цього недоліку позбавлений показник валового національного продукту. ВНП – ринкова цінність усіх кінцевих благ матеріального та нематеріального (духовного) виробництва у всій країні протягом року. Або ВНП можна ще визначити як суму доданих цінностей, що добавляються в ході виробництва кінцевих благ кожним виробником протягом року. За допомогою ВНП можна здійснювати порівняння міжнародних економічних показників.
На відміну від ВНП валовий внутрішній продукт – це валова вартістькінцевих товарів і послуг, вироблених із всіх розміщених у країні факторів виробництва, незалежно від того, кому вони належать. Тому ВНП = ВВП + (експорт-імпорт).
Необхідно також уяснити, що ВНП враховує у своєму складі всі знову вироблені засоби виробництва, а чистий національний продукт (ЧНП) – лише чисті інвестиції, звільняючи тим самим національний продукт від повного рахунку вартості устаткування, використаного в процесі виробництва.
Таким чином, ЧНП являє собою виражену в грошах суму споживацьких товарів та послуг, а також товарів та послуг, вироблених по урядових замовленнях і чистих інвестицій в економіку протягом певного часу. ЧНПвідрізняється від валового на величину амортизації.
Слід чітко розрізняти як номінальний, так і реальний ВНП. Номінальний ВНП обчислюється в поточних цінах. Реальний ВНП – в незмінних цінах базисного року. Номінальний ВНП може змінюватись, зростати в наслідок причин: за рахунок дійсного зростання виробництва кінцевих товарів та послуг; за рахунок росту цін; одночасно і за рахунок зростання виробництва і за рахунок зростання цін. Щоб розрізнити усі ці ефекти і визначити, як реально виріс ВНП, економісти використовують дефлятор ВНП, який дорівнює відношенню ВНП, обчисленого в поточних цінах, до ВНП, обчисленого в незмінних цінах базисного року. Тобто дефлятор ВНП – ціновий індекс, який вимірює зміни цін від року до року.
Знаючи дефлятор, можна легко визначити реальний ВНП, наприклад, у 2005р.
Визначення рівня ВНП пов’язано з вирішенням проблеми „подвійногорахунку”. Існує два основних метода усунення від повторного рахунку. Перший метод пов’язаний з виключенням із складу ВНП усіх проміжних продуктів і підрахунку вартості лише кінцевих товарів і послуг; другий метод називається методом добавленої вартості. Відповідно з ним оцінюється приріст вартості, який забезпечує кожний виробничий процес по відношенню до ресурсів, одержаних з минулих ланок виробництва, а потім усі прирости сумуються. Для того, щоб знайти добавлену вартість на кожному виробничому етапі, необхідно із загальної величини вартості товарів в кінці виробничих процесів відняти вартість товарів, яку вони мали на початку цього процесу.
Існує два методи або два різних підходу для виміру ВНП. Перший означає вимір ВНП як суму усіх витрат, необхідних для того, щоб викупити на ринку весь обсяг виробництва. Це підхід до визначення ВНП по виробництву, або ж по витратам. Другий підхід передбачає вимір ВНП по доходах, одержаних в процесі виробництва ВНП. Це підхід до визначення ВНП по розподілу, або ж по доходах. Суть цих двох підходів зводиться до слідую чого: ВНП можна визначити як шляхом підрахунку всіх витрат, що пішли на купівлю всієї продукції, виробленої в даному році, так і підрахувавши цю суму доходів, які були одержані від виробництва сукупного обсягу продукції поточного року. Отже, обсяг всіх витрат і сума одержаних доходів повинні бути рівними.
Аналізуючи ВНП як потік витрат, акцентуємо увагу на те, що за витратами ВНП визначається як сума споживацьких витрат на товари і послуги та валових інвестицій компаній, державних закупок товарів і послуг і чистого експорту.
Треба детально розглянути, охарактеризувати кожну складову частину ВНП як потоку витрат, а саме:
C – особисті споживацькі витрати. Вони включають витрати домашніх господарств на предмети споживання довгого користування (автомобілі, холодильники і т.д.), на товари поточного споживання (хліб, молоко, пиво, сигарети), а також споживацькі витрати на послуги (юристів, лікарів, механіків).
- валові приватні внутрішні інвестиції.
В поняття „інвестиційні витрати” входять 3 компоненти: всі кінцеві покупки машин, устаткування і верстатів підприємств; усе будівництво; зміни запасів. Ці три компоненти об’єднуються назвою „валові приватні внутрішні інвестиції”. Слід правильно уяснити поняття валових приватних внутрішніх інвестицій. Валові приватні внутрішні інвестиції включають виробництво усіх інвестиційних товарів, що йдуть на заміщення машин, устаткування і споруд, які спожиті в ході виробництва в поточному році, плюс будь-які чисті добавлені до обсягу капіталу в економіці. По суті, валові інвестиції включають як суму заміщення так і приросту інвестицій. Термін „чисті приватні внутрішні інвестиції” застосовується тільки для характеристики додаткових інвестицій, що мали місце протягом поточного року. Взагалі, інвестиції „капіталовкладення” – це затрати на покупку машин, устаткування та інших засобів виробництва, будівництва і збільшення виробничих запасів. По своєму відтворювальному призначенню інвестиції можна поділити на 2 частини:
1) Капіталовкладення, що ідуть на купівлю інвестиційних товарів, для заміни спожитих засобів виробництва – просте відтворення.
2) Інвестиції, що забезпечують приріст виробничого потенціалу, є основою розширеного відтворення.
Загальні капіталовкладення називаються валовими інвестиціями, а друга частина – чистими інвестиціями. Чисті інвестиції відрізняються від валових на величину амортизаційних відрахувань і в збалансованій економіці дорівнюють заощадженням. Співвідношенням між валовими інвестиціями і амортизацією визначається обсяг капіталу країни, спожитого в ході виробництва в поточному році і є показником того, що економіка знаходиться в стані піднесення, застою або падіння. Коли валові інвестиції перевищують амортизацію, то це означає, що економіка перебуває в стані піднесення, яке супроводжується зростанням Ії виробничих потужностей. Тобто, в зростаючій економіці чисті інвестиції є позитивною величиною. При застійній статичній економіці, валові інвестиції і амортизація рівні. В ній відтворюється стільки капіталу, скільки потрібно для того, щоб замінити ті елементи капіталу, які спожиті в поточному році. Стагнація економіки наступає тоді, коли валові інвестиції менші амортизації, коли в економіці за рік споживається більше капіталу, ніж виробляється. В цьому випадку чисті інвестиції будуть мати знак мінус, а в економіці йтиме скорочення інвестицій.
- державні закупки товарів і послуг. Ці витрати включають усі державні асигнування, як центральних так і місцевих органів влади, на закупівлю кінцевої продукції підприємств і на всі прямі придбання державою ресурсів, особливо робочої сили. Державні закупки однак включають усі трансферні виплати, оскільки ці витрати не передбачають збільшення поточного виробництва.
- чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом.
Необхідно також з’ясувати існуючу методику аналізу ВНП як потоку доходів. Це вимір ВНП обчисленням потоку доходів. До таких доходів слід віднести заробітну плату, доходи від участі у кооперативах, доходи від індивідуальної трудової діяльності, дивіденди, процент, ренту, прибуток. Сума їх і складає ВНП. Якщо порівняти ВНП, розрахований як потік витрат і ВНП як потік доходів, то ці дві суми будуть однаковими. Слід також опанувати такими важливими показниками національного рахівництва, як чистий національний продукт (ЧНП), національний доход (НД), особистий дохід, остаточний дохід, яким можна вільно розпоряджатись. Як відомо, ЧНП дорівнює ВНП – амортизація. ЧНП відрізняється від національного доходу на величину непрямих додатків, а від ВНП на величину амортизації.
Національний дохід являє собою суму усіх індивідуальних доходів. В національний доход входить: зарплата, комісійні, премії і інші форми доходів найманих робітників (до виплати податків і відчислень на соц. страхування); чистий дохід від оренди; відсоткова ставка; прибуток корпорації, виплачуваний власником або залишений корпорації до виплати податків на доход.
Національний доход можна розкласти на складові частини, відповідно с тим сектором економіки, в якому він одержаний: це зарплата від приватних фірм, від урядових установ, від некомерційних організацій, від міжнародних фірм.
З поняттям національного доходу пов’язане поняття особистого доходу, яким його власник може вільно розпоряджатися. Цей останній є після відрахування з національного доходу податків і відчислень на соціальне страхування. Сюди необхідно додати трансферні виплати. Трансферні виплати - це сума грошей, одержана внаслідок перерозподілу НД через державний бюджет на соціальний захист певних верств населення.
Особистий доход (ОД) один з найважливіших показників життєвого рівня громадян. Він відображає їх фінансові і натуральні (в грошовій одиниці) надходження від усіх видів діяльності. ОД громадян в економічному плані виступає в формі сімейних доходів групи осіб, пов’язаних з родинними відносинами і спільним веденням господарства. Джерела особистого доходу: заробітна плата, трансферні доходи (пенсії, стипендії та різні види соціальної допомоги), доходу від особистого підсобного господарства, індивідуальної трудової діяльності; дивіденди з акцій, облігацій; прибутки від приватних господарств, спільних підприємств. Дохід, який залишається в розпорядженні громадян після сплати податків, може бути умовно поділений на 2 частини:
1) Використовуваний для особистого споживання (С);
2) Для заощаджень (S).
Відтворення як процес, на основі якого здійснюється оновлення елементів економічної системи, може бути: простим і розширеним. При простому відтворенні має місце відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості. Розширене відтворення являє собою відновлення виробництва в зростаючих масштабах. Сучасна західна економічна думка розглядає суспільне відтворення через модель кругообігу ресурсів, товарів и доходів у ринковій економіці. Вихідним пунктом в економічному обороті на макроекономічному рівні є домашні господарства, які пропонують ринку ресурси, сплачують державі прямі податки, отримують від неї трансфери тощо. Підприємства, купуючи виробничі ресурси, втрачають грошові кошти на придбання чинників виробництва, сплачують державі прямі і непрямі податки і отримують від неї дотації, субсидії. На практиці ця модель економічного обороту в умовах відкритої національної економіки за участю уряду і місцевих органів влади укладається взаєминами з іншими країнами як на ринку ресурсів, так і на ринку товарів. Отже, наведена модель круговороту потоку ділової активності на макрорівні доводить взаємозв’язок сфер і потоків відтворення доходів, ресурсів і продукту, врівноваженість сукупної пропозиції та сукупного попиту, витрат та доходів в масштабах всього суспільства.
Відтворення всіх елементів економічної системи вимагає врахування в аналізі тіньового сектору, масштабів та особливостей тіньової економіки в Україні. Під тіньовою економікою розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика і не включають у валовий національний продукт країни. Вона перебуває за межами офіційного (державного) обліку й контролю і, на думку експертів, в Україні залишається досить високою (до 50% ВВП). Серед причин, що пояснюють такі значні обсяги тіньового сектору в нашій країні, слід назвати: 1). високі податки і нерівномірність податкового навантаження; 2).недостатня прозорість податкового законодавства і постійне внесення змін до нього; 3). повільні й непрозорі приватизаційні процеси; 4). втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів господарювання; 5).корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Поглиблене вивчення механізму функціонування тіньової економіки в Україні буде сприяти поліпшенню процесів її економічного відтворення.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 129 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |