|
Читайте также: |
Гострий гастрит - поліетіологічна хвороба, зумовлена порушенням харчування, недоброякісною гострою їжею (холодна, гаряча, алкоголь тощо), хімічними, механічними, термічними, алергічними і бактеріальними чинниками. Характеризується дистрофічно-некробіотичним ушкодженням поверхневого епітелію і залоз слизової оболонки шлунка з розвитком у ній запальних змін.
Основні ознаки гострого гастриту.
Всі гострі гастрити мають схожу клінічну картину:
• Гострий початок захворювання
• Болі в епігастральній ділянці різного ступеня інтенсивності
• Неприємний смак у роті
• Метеоризм (підвищене газоутворення)
• Нудота
• Блювота їжею з домішкою жовчі, слизу
• Пронос
• Підвищення температури тіла
Клініка. гострий початок, втрата апетиту, нудота, блювання, відрижка тухлим, відчуття важкості і болю в надчеревній ділянці, запаморочення, загальна слабкість, метеоризм, пронос, посилене слиновиділення або сухість у роті. При тяжкому перебігу хвороби підвищується температура тіла, виникає гіпотензія, можливий колапс. Язик покривається сірувато-білими нашаруваннями. Під час пальпації живота біль в надчеревній ділянці підсилюється. При дослідженні крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз. Можливі альбумінурія, олігурія, циліндрурія. Шлунковий сік містить багато слизу, секреторна і кислотоутворююча функції підсилені або пригнічені. При гастроскопії видно гіперемовану слизову оболонку, вкриту великою кількістю слизу.
Лікування. негайно промивають шлунок теплою водою, роблять очисну клізму і дають всередину адсорбуючі речовини (активоване вугілля, полісорб тощо). При вираженому больовому синдромі показані спазмолітичні засоби (атропіну сульфат - 0,5-1 мл 0,1% розчину підшкірно, платифілін - 1 мл 0,2% розчину підшкірно, но-шпа 2-4 мл 2% розчину внутрішньом’язево). При колапсі призначають кофеїн, поліглюкін та ін. Хворому рекомендують дотримуватися ліжкового режиму протягом декількох днів. В перший день хвороби він має утримуватися від вживання їжі, надалі призначають дієту № 1.
Хронічний гастрит - хронічні запальні зміни слизової оболонки шлунка ендогенної чи екзогенної природи.
Етіологія і патогенез. Розвивається після гострого гастриту, при тривалому порушенні харчування (гостра і груба їжа, алкоголь, нестача білка, заліза, вітамінів), дії бактерійних токсинів тощо. З ендогенних факторів велике значення мають рефлекторні подразнення з патологічно уражених органів (жовчний міхур, підшлункова залоза, кишківник) на шлунок, порушення гормональної системи (хвороби щитовидної залози, гіпофізу, наднирників), хронічні вогнища інфекції (каріозні зуби, запальні процеси в мигдаликах), хронічні інфекції (туберкульоз, сифіліс), легеневе серце тощо.
Класифікація.
1) За морфологічними критеріями розрізняють такі форми хронічного гастриту: поверхневий, атрофічний (початковий, помірно виражений і виражений), атрофічно-гіперпластичний і гіпертрофічний (гранулярний, проліферативний, гранулярно-проліферативний).
2) Відповідно до етіологічного чинника виділяють екзо- і ендогенний гастрит
3) За станом секреторної функції - хронічний гастрит із збереженою (нормальною, підвищеною) секреторною функцією чи її недостатністю (помірною, різко вираженою).
4) За клінічним перебігом: декомпенсований або в фазі загострення; субкомпенсований; а також компенсований або в фазі ремісії.
Останнім часом розрізняють гастрит типу А та В. При гастриті типу А патологічний процес, як правило, локалізується в тілі чи фундальному відділі шлунка і супроводжується ранньою прогресуючою атрофією шлункових залоз аж до ахілії. Він є аутоімунним - виробляються специфічні аутоантитіла до парієтальних клітин слизової оболонки шлунка.
Морфологічно розрізняють три ступеня атрофі ї залежно від дефіциту в слизовій оболонці парієтальних клітин:
1) легка (відсутні до 10% парієтальних клітин);
2) середньотяжка (відсутні 10-20% парієтальних клітин);
3) тяжка (відсутні понад 20% парієтальних клітин).
Хронічний гастрит типу В буває антральним (частіше) і дифузним. На початку захворювання уражається слизова оболонка антрального відділу шлунка (переважно по малій кривизні). Хронічний гастрит типу В пов’язують з мікроорганізмом Campylobacter pylori (виділений із слизової оболонки шлунка), який часто приводить до виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки. Антитіла до парієтальних клітин відсутні.
Клініка. Клінічна картина хронічного гастриту типів А та В характеризується відрижкою, зригуванням, печією, неприємним присмаком у роті, тупим болем і печією у надчеревній ділянці після споживання їжі. Крім того, спостерігаються вуркотіння в животі, пронос, метеоризм, загальна слабкість, дратівливість, гіпергідроз кінцівок, розлади серцево-судинної системи, рідше демпінг-синдром. При об’єктивному обстеженні виявляють ознаки гіповітамінозу, зниження маси тіла, блідість шкіри. Язик з білими нашаруваннями біля кореня і відбитками зубів на боковій поверхні. Живіт м’який, здутий; під час пальпації з’являється помірна болючість в надчеревній ділянці (хронічний гастрит типу А) або локальний біль в пілородуоденальній зоні (хронічний гастрит типу В).
Хронічний гастрит з підвищеною і збереженою секреторною функцією (поверхневий або з ураженням шлункових залоз без атрофії) частіше виникає у молодих чоловіків. Апетит не порушений. Характерні скарги на голодний біль і важкість у надчеревній ділянці, печію, відрижку кислим, інколи спостерігається закреп. Часто приєднується неврастенія. Результати дослідження шлункового вмісту свідчать про гіперацидний стан: шлункова секреція базальна - до 10 мл\год, стимульована (після максимальної гістамінової стимуляції) - до 35 мл\год. Нерідко спостерігається значна шлункова секреція в нічний час.
Хронічний гастрит з секреторною недостатністю (як правило, в осіб зрілого і похилого віку) характеризується атрофічними змінами слизової оболонки шлунка і його секреторною недостатністю. Хворі скаржаться на неприємний смак у роті, зниження апетиту, нудоту (особливо вранці), відрижку (повітрям, тухлим), вуркотіння і переливання в животі, важкість, розпирання, тупий біль у надчеревній ділянці, здуття живота, гіперсалівацію, пронос. При тривалому перебігу захворювання спостерігаються зниження маси тіла, гіпопротеїнемія, симптоми гіповітамінозу (згладжування сосочків язика, сухість шкіри, пухкі ясна, стоматит), можливі незначні прояви нормохромної або залізодефіцитної анемії. Часто виникають супутній ентерит, холецистит, дисбактеріоз та ін.
Основними дослідженнями є гастроскопія з прицільною біопсією та дослідження шлункової секреції.
Дата добавления: 2015-02-22; просмотров: 183 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |