Читайте также:
|
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення.
Щоб професійні мовці розуміли один одного, їх мовлення повинно бути якісним. Отже, професійна культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлення, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови.
Творячи висловлювання, люди враховують також логічність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпорядковуються найголовнішій - правильності.
Головними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовлення є:
v правильність мовлення - це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як «ідеал» чи прийнятий зразок. І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних, граматичних та стилістичних норм. Для усного висловлювання актуальним є дотримання орфоепічних норм, для писемного - орфографічних і пунктуаційних. Щоб забезпечити правильність мовлення, треба досконало володіти нормами літературної мови, добре знати діючі її норми. Наприклад: лебідь-лебедя (а не лебідя); знання, стінний (а не знаня, стіний); сидіти-сиджу (а не сижу і не сидю); тижневий, обласний (а не его ату, его ату) — це орфоепічна правильність.
У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -ові, - еві та -у, -ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності: директорові, товаришеві. При дробових числівниках іменник має форму родового відмінка однини: дві цілих і п'ять десятих метра. Синтаксична правильність: ми не повинні проходити повз ті недоліки (а не повз тих недоліків — порушений зв'язок керування). Не допускати вживання великої кількості сурядних і підрядних частин в одному реченні.
v змістовність передбачає глибоке усвідомлення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми, різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого. Змістовність тісно пов'язана з такою ознакою, як лаконічність, яку репрезентує крилатий вислів: «Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо».
v точність - це відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуації, це таке мовлення, в якому слова повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Вимоги до точності мовлення зростають за умови відсутності безпосереднього контакту з адресатом мовлення, а також при спілкуванні з великою аудиторією. Точність мовлення є важливою умовою результату якості мовлення; якість мовлення тісно пов’язана із точністю, яка є попередньою умовою логічності. Логічним називається мовлення, яке забезпечує змістові зв’язки між словами і реченнями в тексті. Якщо точність мовлення пов’язана з лексичним рівнем, то логічність мовлення виявляється на синтаксичному рівні.
Точність професійної мови залежить не від кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність — це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах.
Наприклад: прикметники громадський — громадянський. Громадський — належний громаді; громадянський — властивий свідомому громадянинові. Більше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Точність наукового мовлення тісно пов'язана з точністю вживання термінів. Термін — слово або словосполучення, що називає явища, предмети спеціальних галузей людських знань.
Отже, точність мовлення вимагає повної співвідносності слів з реальною дійсністю.
v логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність. На основі логічності визначаються доступність, дієвість, доречність мовлення. Необхідно оволодіти логікою викладу, врахувати мовленнєву ситуацію.
Найголовніші умови логічності:
1. Смислова єдність (дуже приємний, а не страшенно приємний).
2. Правильний порядок слів і речень, (з розтопленої штучної смоли одержують нитки).
Причини логічних помилок:
• тавтологія: моя автобіографія, захисний імунітет, висловити свою думку;
• поєднання логічно несумісних слів: убивчо щедрий, страшно красивий;
• порушення порядку слів у реченні: Гнів зумовлює біль (чи Біль зумовлює гнів);
• неправильне вживання похідних сполучників української мови: не стільки..., скільки (треба не так..., як); чим..., тим (треба що..., то); у той час як (треба тоді як):
1. Страшні не стільки процеси, скільки провокації (правильно: Не так страшні протести, як провокації.)
2. Чим далі, тим гірше (правильно: Що далі, то гірше?)
3. Уряд України намагається подолати кризу, у той час як його опоненти ускладнюють цю проблему (правильно: Уряд України намагається подолати кризу, тоді як опоненти ускладнюють цю проблему);
• помилкове поєднання дієслівних зв'язок української мови становить і являє собою, утворюючи зв'язку становить собою замість є {становить): Реформа становить собою частину державного процесу (правильно: Реформа є частиною державного процесу. Реформа становить частину державного процесу).
• вживання пасивних конструкцій, до складу яких входять дієслова на -ся, замість активних конструкцій: Президент обирається народом (правильно: Народ обирає Президента).
v багатство і різноманітність мовлення - це використання мовцями великої кількості мовних одиниць - слів, словосполучень, речень; використання різних мовних засобів для вираження однієї і тієї ж думки.
Джерелами багатства мови можуть бути будь-які мовні елементи. Насамперед прийнято говорити про лексичне багатство мовлення, яке виявляється у тому, що мовець здатний уникати повторення слів, користуватися синонімічними ресурсами.
Для ясного і чіткого вираження думок дуже важливо мати достатній запас слів. Лексичний склад у добре освіченої, професійної людини становить 6-9 тисяч, тлумачний словник української мови містить більше ніж 140 тисяч, а в народній скарбниці — 200 тисяч слів.
Умови багатства і різноманітності мовлення:
1. Багатство словникового запасу кожної людини.
2. Уміння використовувати у професійному мовленні різні мовні засоби.
3. Уміння інтонувати мовлення.
4. Постійне удосконалення і збагачення власного мовлення.
Професійне мовлення збагачують синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, абстрактні слова, новоутворені слова, читання спеціальної, довідкової, наукової літератури.
v виразністьі образність мовлення - це такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів. Інтонація, логічний наголос, милозвучність створюють виразність на фонетичному рівні. Лексичними засобами виразності є емоційно забарвлені слова і вирази, епітети, метафори, порівняння тощо. Емоційний вплив підсилюють фразеологізми, прислів’я, приказки, крилаті вислови. Виразності сприяють і синтаксичні засоби, наприклад, повтори, антитеза (протиставлення) та ін. Виразність мовлення найбільше залежить від особи мовця, його ерудиції, знання мови, мовленнєвих умінь і навичок. Мовна практика свідчить, що мовлення здатне збуджувати увагу, викликати інтерес до сказаного. Ці особливості професійної культури мовлення і називають виразністю.
Умови виразності:
1) Самостійність (а не за шпаргалкою) мислення мовця.
2) Інтерес мовця до того, про що він говорить.
3) Добре знання мови і виражальних засобів.
4) Досконале володіння стилями мовлення.
5) Систематична мовна практика.
6) Свідоме бажання говорити виразно.
7) Розвинутий хист, «чуття» мови.
Виразність залежить від його звукового оформлення, милозвучності; виразності сприяють метафори, епітети, порівняння. Виразність включає інтонацію, логічний наголос.
v доречність мовлення - це добір мовних засобів відповідно до цілей і мети спілкування. Так, слова, що створюють специфіку офіційно-ділового стилю (канцеляризми), не повинні фігурувати в публіцистичній чи розмовній мові, звичайна сфера використання термінів - науково-технічний, спеціальний текст, усна мова спеціаліста, неприпустимим є вживання емоційно-експресивної лексики у документі чи підручнику тощо.
Умови доречності:
1) Розуміння необхідності доречності мовлення.
2) Володіння культурою професійного мовлення і спілкування за допомогою мови.
3) Висока вихованість людини, рівень її культури, моральних якостей.
4) Досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.
Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей і мовленнєвої практики. Доречність буває ситуативна (ситуація спілкування), контекстуальна (єдність змісту і форми висловлювання), стильова доречність.
Доречним мовлення може бути лише тоді, коли воно відзначається правильністю, логічністю, точністю, багатством.
v чистота мовлення - це вживання елементів, які відповідають літературній мові. У літературному, а особливо у професійному мовленні не вживаються діалектизми, лайливі слова, слова-паразити, жаргонізми, арготизми тощо. Чистота мовлення на рівні вимови досягається суворим дотриманням орфоепічних норм. Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо використовуються неточно, стилістично невмотивовано. Уживання діалектизмів засмічує мову, просторічні слова мають згрубіле, іронічне забарвлення, тому вони неможливі у професійному мовленні (швендяти, горлати, охламон). Такими особливостями відзначаються жаргонізми — слова, пов'язані з певною професією, наприклад: рубати (їсти), вікно (вільний час між лекціями). Надмірність канцеляризмів і професіоналізмів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприймання. Наприклад: відсоток (замість процент), завдання, роль (замість функція). Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживаються надмірно, недоречно. До елементів, що засмічують мовлення, належить також так звані слова-паразити (ну, значить, ось, так би мовити, власне кажучи, взагалі, розумієш). Порушує чистоту мовлення надмірне вживання запозичених слів. Яскравим прикладом засміченого мовлення є суржик. Чистота мовлення — це краса й ознака професійної культури мовлення.
Отже, професійне мовлення передбачає користування усіма мовними правилами, що відповідають типу і стилю висловлювання.
Усі названі комунікативні ознаки (критерії) культури мовлення тісно пов'язані між собою, і засвоювати їх треба в цілому. Висока культура мовлення - суттєвий показник загальної культури і її велика перспектива. З неї починається кар'єрне зростання особистості.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 138 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |