Читайте также:
|
З часу свого виникнення право тісно пов’язано з історією суспільства, відображає спільні риси й особливості його соціального, економічного, політичного і духовного розвитку. Структура станово-кастових суспільств, яким було і давньосхідне суспільство, прямо і відкрито закріплювалася правом, а держава, що впливала на формування змісту права, виражала і захищала інтереси привілейованих станів або каст. Тому серед найважливіших загальних рис права давньосхідних країн слід назвати:
По-перше, те що воно було багатоступеневим внаслідок особливої ієрархічної
структури, де розрізнювалися вищі, менш високі за соціально-правовим становищем, нижчі, непривілейовані, нарешті, безправні стани, кожен з яких мав особливий правовий статус. Право того часу відкрито закріплювало соціальну нерівність, що виявлялося передусім у приниженому становищі рабів. Незалежно від того, чи міг раб мати сім’ю або володіти в інтересах господаря тим або іншим майном, на Сході він виступав як річ і у такому статусі розглядався чинним правом.
По-друге, основним принципом реалізації давньосхідного права була законопослушність (законопокірність), тобто відповідність поведінки кожного члена суспільства статусу свого стану, дотримання заборон, беззастережне виконання наказів влади. Опорою законопокірності часто були традиції, релігійно-етичні норми, але право станового суспільства завжди було зобов’язуючим наказом, даним зверху: правителем, його чиновниками, церквою, господарем — тими, хто був наділений владою.
По-третє, право Стародавнього Сходу нерозривно пов’язано з релігією і релігійною мораллю. Правова норма тут, за рідкісним винятком, мала релігійне обґрунтування. Правопорушення — це одночасне порушення норми релігії і моралі.
По-четверте, основним джерелом права давньосхідних держав протягом віків залишалися звичаї, які, будучи продуктом громадської творчості, протягом тривалого часу не
записувалися, а зберігалися в усній традиції і пам’яті одноплемінників. Це знайшло відображення у тому, що майже у всіх пам’ятках давньосхідного права можна знайти посилання на древніх мудреців — священних авторитетів, які охороняли звичаї. Норми права спиралися на сталі зразки поведінки, що склалися в минулому, орієнтувалися на них.
Звичай, що наповнюється новим соціальним змістом, санкціонований державою, залишався основним джерелом права і тоді, коли з’явилися письмові документи.
По-п’яте, писане право країн Стародавнього Сходу було ще незавершеним. Перші пам’ятки права в основному закріплювали найбільш поширені звичаї, сталу судову практику. З цим пов’язані їх неповнота, нерозробленість ряду інститутів і норм, їх казуїстичний характер, бо правова норма фіксувалася не в абстрактній формі, а у вигляді конкретного випадку. У правових системах, що формувалися в давньосхідних суспільствах, які повільно еволюціонували, знайшли відображення норми старого родового ладу, наприклад, передбачення колективної відповідальності членів сім’ї або навіть усіх членів сусідської общини за вчинки, скоєні одним з них, кровної помсти, самосуду, таліону. Поява майнових, станових, професійних і інших відмінностей призвели до прямого перекручення в нормах давньосхідного права ідеї первіснообщинного ладу про рівність (еквівалентність). Ці норми виходили з того, що ціна крові знатного, багатого вища за ціну крові бідного, незнатного.
Характерною особливістю права Стародавнього Єгипту — країни «поголовного рабства», засилля адміністративно-командного царського апарату, з його доведеними до абсолюту контрольно-регулюючими функціями, є те, що не було створено навіть умов для загальних уявлень про правоздатність, правовий статус особи.
Найважливішою особливістю давньоєгипетського права є обґрунтування його правових норм. Основи права при фараонові, що займав положення богоподібного самодержця, ґрунтувалися на його, фараона, особистій волі. Але в той же час правові норми тієї епохи виправдовувалися тим, що існував загальний принцип: обвинувачення і контробвинувачення мали бути рівноцінними. Тут має місце характерне для багатьох правових систем прагнення мотивувати правові норми відповідно до етичної норми, в основу якої було покладено принцип рівності (т.зв. «принцип еквівалентності»), який виражався у формі вимоги справедливості і законності. У стародавніх єгипетських правових джерелах є чітко виражені формулювання, наприклад, принципу ретельної перевірки відповідності позовів, що взаємно висуваються. Даний принцип був представлений в символічній формі у вигляді двох урівноважених чаш ваги. Таким чином, спочатку типово єгипетський символ пізніше (в античну епоху) сприймався як алегоричне зображення ідеї справедливості. І навіть сьогодні він, як і раніше, продовжує відігравати ту ж роль.
Особливим у праві єгиптян того часу є також те що:
а) їх т.зв. «карне право», в порівнянні з таким у ассирійців і вавілонян, відрізнялося м’якістю і тільки в обмеженій мірі вираженим принципом помсти — таліону: життя за життя, око за око, зуб за зуб, принципом, який домінує в клинописних текстах сучасного йому близькосхідного права;
б) жінка, в переважній більшості випадків, володіла тими ж правовими можливостями, що і чоловік.
З інших давньосхідних царів, можна відзначити єгипетського фараона Рамзеса II,
під час царювання якого (XIII ст. до н. е.) з’явився «закон», зміст якого було направлено на зміцнення єгипетської армії, закріплення соціальної організації суспільства і бюрократизацію державного апарату
У VIII ст. до н. е. в Єгипті з’являється кодекс царя Бокхоріса, що складався з восьми книг (40 сувоїв). За цими законами вперше було заборонено обернення в рабство
боржників, а селянам дозволялося проводити відчуження і заставу своїх наділів. Вперше застосування права перестало бути монопольним заняттям жерців і договори перестали писати мовою священних формул.
Література:
1. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид.
спец. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: Видавничий
Дім «Ін Юре», 2003.
2. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ.
вищих навч. закл. / Одеська національна юридична академія. — 5-е вид., перероб. і
доп. — К.: Істина, 2005.
3. Кащенко С. Г. Загальна історія держави і права. — К., 2006.
4. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. — 5-е вид., доп. — К.: Атіка, 2006.
5. Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник для
студентів юридичних вузів та факультетів. — К., 1994.
6. Хома Н. М. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищих закладів освіти. — К.: Каравела, 2004.
Питання для перевірки знань.
1. Перелічите етапи розвитку Стародавнього Єгипту.
2. Що таке «номи»?
3. Що є характерною особливістю Стародавнього Єгипту?
4. Перелічите особливості права єгиптян.
5. Що таке «карне право»?
6. Розкрийте поняття «законопослушність»?
7. При якому фараоні з’явився «закон»
Вопросы к семінару по теме:
1. Создание, развитие и причины гибели Древнего Египта.
2. Общественный строй Древнего Египта.
3. Источники и характерные черты права Древнего Египта
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 146 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |