|
Читайте также: |
Для еклампсії характерні гарячкові напади, які розвиваються в певній послідовності. Під час і після нападів хвора може померти від набряку легень, крововиливу в мозок, асфіксії, плід нерідко гине в утробі матері.
Окрім типової для нефропатії тріади симптомів (набряки, гіпертензія, альбумінурія), виникають головний біль, розлади зору (пелена перед очима, мелькотіння мушек і т. д.) та біль у підвилочковій ділянці, іноді блювота, безсоння, пригнічений настрій. Прееклампсія у будь-який момент може перейти у еклампсію — найвищу стадію розвитку пізнього токсикозу.
Для еклампсії типові напади судом. Перед початком нападу головний біль зазвичай посилюється, зір погіршується, АТ підвищується. Спочатку з'являється незначне сіпання м'язів обличчя, повіки закриваються. Потім настає тетаничне скорочення м'язів усього тіла; тулуб напружується, дихання припиняється, обличчя стає синім (тонічні судоми). Після тонічних судом починаються посіпування м'язів обличчя, тулуба та кінцівок (клонічні судоми). Судоми поступово послаблюються, з'являється охрипле дихання. Кожний напад триває 1-2 хв. Після припинення судом коматозний стан (екламптична кома) зберігається зазвичай не більше 1 годин, іноді декілька годин та навіть діб. Свідомість повертається поступово, іноді новий напад може повторитися, коли хвора ще не прийшла до тями. Число нападів буває різним: від 1-2 до 10 та більше. Після пологів напади, як правило, припиняються.
Еклампсія небезпечна для матері та плоду. Під час нападу можуть відбутися прикушення язика, переломи, забиття. Іноді спостерігається анурія, аспіраційна пневмонія, психози. Вагітна може загинути навіть під час першого нападу. Причини загибелі: крововиливи у мозок, асфіксія, набряк легень, падіння серцевої діяльності.
Ускладнення:
Серцева недостатність
Набряк легень
Гостра дихальна недостатність
Ураження головного мозку (тромбози, набряк, крововиливи, ішемія)
Відслойкою сітчатки та крововилив в неї
Синдром диссемінованого внутрішньосудинного згортання крові
Печінкова недостатність (у зв'язку з некрозом, крововиливами у тканину печінки)
Розрив печінки
Ниркова недостатність (внаслідок некрозу та крововиливів у нирки) та ін.
Позаматкова вагітність (лат. graviditas extrauterina), також Ектопічна вагітність[1] — ускладнення вагітності, яке виникає, коли прикріплення заплідненої яйцеклітини відбувається поза порожниною матки.
Позаматкова вагітність зустрічається приблизно в 2% від усіх вагітностей. За рідкісним винятком, позаматкова вагітність нежиттєздатна і нерідко небезпечна для здоров'я матері через внутрішні кровотечі. Позаматкову вагітність відносять до станів, які вимагають невідкладної медичної допомоги, оскільки без лікування вона може мати летальні наслідки.
Механізм
При нормальній вагітності запліднення яйцеклітини сперматозоїдом настає у матковій трубі, звідки зигота надходить у порожнину матки, де досить місця для розвитку плодового яйця. При позаматковій вагітності зигота не досягає порожнини матки і прищеплюється в трубі або виштовхується з труби у зворотному напрямку і прикріплюється в яєчнику або на навколишній очеревині. Оскільки поза маткою немає нормальних умов для розвитку ембріону, ворсини хоріона проникають у тканину органу і ушкоджують її, викликаючи кровотечу в черевну порожнину.
Класифікація
За місцем розташування позаматкової вагітності розрізняють трубну, яєчникову, черевну вагітності і вагітність в рудиментарному розі матки. Крім того, виділяють гетеротопічну вагітність, при якій є два плодових яйця, одне з яких розташоване в матці, а інше — поза нею. Трубна вагітність становить 98% від усіх позаматкових вагітностей.
Причини
У 30-50% випадків позаматкової вагітності причини залишаються невідомими. До факторів ризику відносять запальні тазові захворювання, безпліддя, внутрішньоматкову контрацепцію, операції на маткових трубах (в тому числі стерилізація), куріння.
Самовільний аборт - це переривання вагітності поза волею і наміри жінки. Основним симптомом є раптова кровотеча із статевих шляхів після тривалої аменореї. Джерело кровотечі - матка. Самовільний аборт звичайно відбувається на 3-му місяці вагітності, рідше - на 4-м і 2-м. Мабуть, це механізм саногенезу при дефектному розвитку плода і плаценти.
Самовільний аборт досить часте явище. Складно з точністю визначити його масштаби, оскільки безліч абортів відбувається на дуже ранніх стадіях, коли жінка ще навіть не знає, що вагітна. Ці викидні, як правило, пов'язані з неправильним прикріпленням заплідненої яйцеклітини до стінки матки. Яйцеклітина видаляється з організму під час менструації, яка може початися трохи з запізненням і супроводжуватися більш рясними, ніж зазвичай, виділеннями. Відповідно до результатів клінічних досліджень, на цьому етапі відбувається самовільне переривання близько 25% вагітностей. Якщо говорити про частоту cамопроізвольних абортів, підтверджених клінічно, вона також перебуває на високому рівні: від 10 до 20%. Загроза переривання вагітності значно знижується після завершення першого триместру. За оцінками, протягом перших 12 тижнів переривається кожна 6-та вагітність, а протягом наступних 12 тижнів - кожна 50-та. Ризик аборту збільшується при множинної вагітності, особливо в разі виношування однояйцевих близнюків, зростає він і з збільшенням числа плодів.
Що провокує Самовільний аборт:
До факторів самовільного аборту, крім захворювань жінки (сифіліс, токсоплазмоз, лістеріоз, бруцельоз та ін), конституціональних особливостей (інфантилізм, аномалії розвитку статевих органів), патології плодового яйця і захворювань статевого партнера, відносять також шкідливі звички (куріння, наркоманію, токсикоманію), а також, і не в останню чергу, якість харчування, шкідливі професії та важкі умови праці.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |