Читайте также:
|
Напруга дотику — це напруга між двома точками ланки струму, яких одночасно торкається людина. Чисельно вона дорівнює різниці потенціалів корпуса та точок ґрунту, в яких знаходяться ноги людини. Напруга дотику зростає зі збільшенням віддалі від заземлювача, і за межами зони розтікання струму вона дорівнює напрузі на корпусі обладнання, Струм, що протікає через людину. Крокова напруга — це напруга між двома точками ланки струму, які знаходяться одна від одної на віддалі кроку і на яких одночасно стоїть людина.Чисельно крокова напруга дорівнює різниці потенціалів точок, на яких знаходяться ноги людини. Напруга дотику максимальна біля заземлювача і зменшується з віддаленням від заземлювача. Поза межами поля розтікання вона рівна нулю. Крокова напруга також зростає зі збільшенням ширини кроку. Умови ураження людини напругою дотику та кроковою напругою різні, оскільки струм протікає різними шляхами. При напрузі дотику — через грудну клітку, а при кроковій напрузі — по нижній петлі. Значна крокове напруга викликає судоми в ногах, людина падає, потім ланка струму замикається вздовж всього тіла людини.
42)Захист від ураження електричним струмом..наднизька напруга,
. Наднизька напруга – напруга, отримувана від улаштованого в машину джерела і яке при роботі машини за її номінального навантаження не перевищує 42 В між провідником і землею або для трифазного живлення не перевищує 24 В між провідниками і нейтраллю, при цьому ланцюг наднизької напруги ізолюється від інших ланцюгів тільки за допомогою основної ізоляції. Наднизька напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. При наднизьких напругах струм, що може пройти через тіло людини, є дуже малим і вважається відносно безпечним.
43) Захист від ураження електричним струмом, захисне заземлення
Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих частин електроустановки, які нормально не перебувають під напругою, але можуть опинитись під напругою в аварійних режимах роботи. Призначення захисного зазаемлення полягає в тому, щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах електроустановки забезпечити захист людини від ураження електричним струмом у разі її доторкання до таких частин. Захисна дія заземлення електроустановки полягає у тому, що струм замикання перерозподіляється між заземлюючим пристроєм і людиною обернено пропорційно їхнім електричним опорам. Отже, захисне заземлення повинно мати електричний опір, значно менший по величині, ніж опір тіла людини. Тільки при такій умові на людину, що доторкнулася до ушкодженого устаткування, прийдеться безпечна частина струму.
Захисне заземлення складається із: заземлювача і заземлюючого провідника.
Заземлюючий пристрій являє собою сукупність конструктивно об’єднаних провідників і заземлювачів. Заземлюючий провідник – це провідник, який з’єднує частини конструкції, що заземлюються, із заземлювачем. Заземлювач – це сукупність з’єднаних між собою провідників, що знаходяться в стиканні з землею або її еквівалентом. Заземлювачі можуть бути природними і штучними. У якості природних заземлювачів можуть використовують:
- прокладені під землею водопровідні й інші металеві трубопроводи, за винятком трубопроводів горючих рідин, горючого пилу, вибухонебезпечних газів і каналізаційних систем;
- металеві конструкції й арматура залізобетонних конструкції будинків і споруджень, що мають з’єднання із землею; - свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі (алюмінієві оболонки кабелів і голі алюмінієві провідники не допускається використовувати в якості природних заземлювачів). При цьому заземлювачі повинні бути зв’язані з магістралями заземлювача в різних місцях. Перед використанням природного заземлювача перевіряють його опір розтіканню струму. Цей опір повинний бути не більше допустимого. Якщо опір розтіканню струму природного заземлювача більше допустимого, влаштовують додатково штучні заземлювачі, які повинні забезпечити спільно з природним заземлювачем опір розтікання струму не більше допустимого.
При неможливості використання природних заземлювачів, споруджуються заземлюючі пристрої, які повністю складаються зі штучних заземлювачів.
Штучними заземлювачами можуть бути вертикальні або горизонтальні електроди.
44)Захист від ураження електричним струмом, занулення електроустановок
Занулення електроустановок, як і заземлення, призначене перш за все для забезпечення безпеки людей від ураження електричним струмом при торканні ними елементів електрообладнання, що опинилося під напругою при аварійних режимах. Воно також важливе і для забезпечення пожежної безпеки експлуатації електроустановок об'єктів. Зануленням називається навмисне електричне з'єднання частин електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою, з нульовим провідником трифазної чотирипровідної мережі з глухозаземленою нейтраллю, поєднаний нульовий та захисний провідники -. В установках з глухозаземленою нейтраллю застосування заземлення електроустановок без їх занулення не припускається. Таким чином, необхідно відрізняти поняття робочий нульовий провідник і захисний нульовий провідник. Занулення застосовується тільки в мережах з глухозаземленою нейтраллю напругою до 1000 В. За напруги в мережі 380/220 В зануленню підлягає все електрообладнання у виробничих приміщеннях. При прокладенні кабельних ліній в якості захисного нульового провідника використовується четверта жила кабеля або його металева (звичайно, алюмінієва) оболонка. За принципом роботи занулення перетворює пробій на корпус в однофазне коротке замкнення, що викликає протікання струму такої величини, яка достатня для спрацьовування звичайних апаратів захисту і відключення аварійного електрообладнання. При замкненні на занулений корпус струм протікає через внутрішній опір трансформатора опір фазного проводу і опір нульового проводу ZН. Величина струму визначається фазною напругою U і повним опором кола короткого замкнення. Занулення розраховується на стадії проектування. Мета розрахунку - визначення перерізу занулюючого провідника, який задовольняє умові спрацьовування апарата захисту (перегоріти повинен запобіжник, а не провідник). Для цього потрібно визначити розмір струму короткого замкнення за приведеною формулою. Потім визначити мінімально припустимий переріз занулюючого провідника. Нульові захисні провідники рекомендується прокладати спільно або в безпосередній близькості з фазними. Мінімально допустимий переріз нульових захисних провідників для мереж напругою до 1 кВ наведений у нормативній літературі.
Не припускається використання в якості нульових захисних провідників нульових робочих провідників, що йдуть до переносних електроприймачів однофазного струму. Для цього повинен використовуватися окремий третій провідник, що приєднується в найближчій розподільчій коробці до нульового робочого або нульового захисного провідника. У колі занулюючих провідників не припускається установка пристроїв, що відключають, і запобіжників. Основне призначення занулення - забезпечити спрацьовування захисту при замиканнях на корпус.
45)Небезпечні та шкідливі фактори пожежі
Токсичні продукти згорання становлять найбільшу небезпеку для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст в повітрі оксиду вуглецю. Оксид вуглецю – це отруйний газ і вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4% – смертельне. Вогонь – надзвичайно небезпечний фактор пожежі, однак випадки його безпосередньої дії на людей нечасті. Під час пожежі температура полум'я може досягати 1200–1400°С і у людей, що знаходяться в зоні пожежі, випромінювання полум'я можуть викликати опіки та больові відчуття. Небезпека підвищеної температури полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згорання може призвести до ураження органів дихання та смерті. В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60°С вже є життєво небезпечним для людини. Дим являє собою велику кількість найдрібніших частинок незгорілих речовин, що знаходяться у повітрі. Викликає інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу). Недостатність кисню. Небезпечною для життя людини уже вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма 21%). При цьому втрачається координація рухів, появляється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість.
Вибухи, витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені їх нагріванням під час пожежі, розгерметизацією ємностей та трубопроводів з небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. При цьому люди можуть одержати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій. Паніка, в основному, спричинюється швидкими змінами психічного стану людини, як правило депресивного характеру, в умовах екстремальної ситуації (пожежі). При цьому люди втрачають розсудливість, їх дії стають неконтрольованими та неадекватними ситуації, що виникла.
46)Основні поняття про горіння
Горіння -складні фізико-хімічний процес з'єднання горючої речовини з окислювачем, яке супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла. Необхідними елементами процесу горіння є:а) горюча речовина, її певний стан і кількість;б) окислювачі - кисень (коли концентрація кисню в повітрі стає менше 8-10%, горіння припиняється), хлор, фтор, оксиди азоту, селітра тощо;
в) джерело займання. Розрізняють такі різновиди горіння: спалах, займання, самозаймання, самоспалахування, тління. Спалах - швидкоплинний процес згоряння парів горючої речовини, що має місце при її контакті з відкритим джерелом вогню і супроводжується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.
Залежно від температури спалаху розрізняють речовини легкозаймисті (при температурі до 61 °С) і горючі (при температурі понад 61 °С). Займання - початкова форма горіння, який виникає від джерела вогню. Займання відбувається при температурах, вищих за температуру спалаху для легкозаймистих речовин на 2-5 °С і для горючих - на 5-ЗО°С Самозаймання - процес горіння речовини, що виникає при високій температурі без контакту з відкритим джерелом вогню. Наприклад, займання від стиснення, коли температура сумішей досягає критичних значень у дизельних двигунах, процес горіння, який виникає від теплоти, що нагромаджується в речовині внаслідок біологічних або фізико-хімічних процесів (гній, зерно, солома, промаслені ганчірки і т.д.). Самоспалахування - це самозаймання, що супроводжується появою полум'я.
Тління - безполуменеве горіння горючої речовини у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння, але при відсутності полум'я та ударної хвилі.
47)Вогнегасні речовини та їх властивості
До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей. Використовуються такі основні види вогнегасних речовин: вода;вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;піна;
газові вогнегасні суміші;вогнегасні порошки;комбіновані вогнегасні суміші.
Вибір вогнегасної речовини та способу її подачі визначається умовами виникнення й розвитку пожежі. Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на: охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);
розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін .). Вода - це найбільш поширений і достатньо ефективний вогнегасний засіб. Вода має високу теплоємність і добрі охолоджувальні якості. Під час гасіння пожежі вода, а точніше, певна її кількість випаровується внаслідок контакту з високотемпературним осередком. З літра води утворюється близько 1700 л пари. Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з пухирців газу. Стінки пухирців утворюються з розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних технічних пристроїв із водних розчинів поверхнево-активних речовин (піноутворювачів).Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешкоджати випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання. Все це визначає її ізолювальні властивості.
Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких і газоподібних речовин. Діоксид вуглецю (СО2) не має кольору та запаху. За підвищеного тиску переходить із газоподібного стану в рідкий.
48) Класифікація пожеж і класифікація приміщень за категоріями вибухопожежною та пожежної небезпеки
Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей. Види пожеж… Лісова пожежа, пожежа нафтопродуктів, побутова пожежа, підземна пожежа, Пожежі рудникові. Лісова пожежа - це стихійне, некероване поширення вогню по лісовим площам. Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні. Підземні пожежі можуть продовжуватися тривалі періоди часу (місяці, роки або навіть століття), поки не виснажиться тліючий пласт. Вони можуть розповсюджуватися на значні площі по шахтних виробках і тріщинах в масиві гірських порід. Оскільки вони підземні, їх надзвичайно важко погасити, що не в останню чергу пов'язане з трудністю або неможливістю доступу до осередку горіння. Для визначення ступеня вогнестійкості, площі та поверхності забудови, а також системи опалення, водопостачання, вентиляція та інших параметрів необхідно знати класифікацію приміщень (будівель) за ступенем вибухопожежної небезпеки. В основі класифікації лежать порівняльні дані, що визначають ймовірність виникнення пожежі або вибуху залежно від властивостей і стану речовин, що задіяні у виробничому процесі.Категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою будівель або приміщень — це класифікаційна характеристика небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежнонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться, або обертаються там, з урахуванням особливостей технологічних виробничих процесів.
За вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення й будівлі поділяються на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д, а зовнішні установки на категорії: А3 Б3 В3 Г3 Д3
Будівлі належать до категорії А, якщо в них задіяні горючі гази, ЛЗР з температурою спалахування до 28?С, а також такі, що здатні до вибуху і горіння при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним в таких кількостях, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займанні яких розвивається тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа. Сюди відносяться склади балонів з стисненим горючим газом, бензосклади, ацетиленові станції, малярні цехи та ін. До категорії Б відносяться приміщення, де знаходяться горючий пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху понад 28?С, горючі рідини у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні сіміші при займанні яких виникає розрахунковий тиск вибуху, що перевищує 5кПа. Сюди належать насоси станцій, малярні цехи де є рідини з температурою спалаху від 28 до 120?С (газ, нафта, скипидар, смола та ін.).
Приміщення, будівлі належать до категорії В, якщо в них є горючі гази, горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі речовини та матеріали,здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою, за умови, що вони не належать до категорії А і Б. Сюди належать паливно-мастильні склади, автогаражі, лісопильні, деревообробні, смолопереробні заводи, склади горючих матеріалів і т.ін. Приміщення і будівлі належать до категорії Г, якщо в них знаходяться негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані з виділенням променистого тепла, іскор, полум'я, а також горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо (газогенераторні станції, котельні, ливарні, термічні цехи, автомобільні гаражі, депо і ін.). Будівлі належать до категорії Д, якщо в них знаходяться негорючі матеріали у холодному стані. Сюди належать всі будівлі, якщо їх не віднесено до категорії А, Б, В, Г (механоскладальні заводи, цехи холодної обробки металу, компресорні станції, склади металу) Будівлі категорії А і Б є вибухопожежонебезпечними, а категорії В, Г, Д тільки пожежонебезпечними. Розподіл приміщень і будівель за категоріями щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки враховується на стадії проектування для визначення відповідного ступеня їх вогнестійкості. Зовнішня установка - установка, розміщена поза приміщень (ззовні будинків) просто неба або під дахом чи за сітчастими захисними конструкціями. Визначення категорій зовнішніх установок здійснюють шляхом послідовної перевірки їхньої належності до категорій від вищої (А3) до нижчої (Д3). Установка відноситься до категорії А3, якщо в ній знаходяться (обертаються) горючі гази (ГГ); легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С; речовини або матеріали, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.. Установка відноситься до категорії Б3, якщо в ній знаходяться (обертаються) горючі пил і/або волокна; легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С; горючі рідини. Установка відноситься до категорії В3, якщо в ній знаходяться (обертаються) горючі гази, легкозаймисті, горючі або важкогорючі рідини, горючі пил і волокна, тверді горючі або важкогорючі речовини і матеріали, а також речовини, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти за умови, що установка не відноситься до категорій А3 або Б3. Установка відноситься до категорії Г3, якщо в ній знаходяться (обертаються) негорючі речовини або матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор або полум'я, а також горючі гази, рідини або тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива. Установка відноситься до категорії Д3, якщо вона не відноситься до категорій А3 Б3 В3 Г3.
49)Вибір типу та визначення кількості первинних засобів гасіння пожеж.
Первинні засоби пожежогасіння слугують для гасіння пожеж в початковій стадії їх розвитку до прибуття пожежних підрозділів. До них відносяться ручні і пересувні вогнегасники, гідропульти, відра, бочки з водою, внутрішньо пожежні, крани, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, войлочні мати, кошми, ломи, пили, багри, вила. Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні забезпечуватись первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами та стендами, пожежними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку. Первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних щитах. Щити встановлюють з таким розрахунком, щоб до найдальшої будівлі було не більше 100 м, а від сховищ з вогненебезпечними матеріалами - не більше 50 м, або з розрахунку - один щит на 5000 м2.Засоби пожежогасіння фарбують у сигнальний червоний колір, а надписи на них та на щитах роблять контрастними білим кольором. Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння зазначаються у планах евакуації На стендах або пожежних щитах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, пісок, лопати, ломи, покривала вогнетривкі, списки добровільних пожежних дружин, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Стенди або пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, якомога ближче до виходу із приміщення. Вогнегасники необхідно встановлювати таким чином, щоб можна було визначити тип вогнегасника, прочитати на його корпусі інструкцію з користування, а також зручно було його зняти.Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, які призначені наказом керівника закладів, установ і організацій. Вогнегасники класифікують за видом вогнегасної речовини на вуглекислотні, галоідовуглеводневі і порошкові. Вуглекислотні вогнегасники. Застосовують ручні вогнегасники ВУ-2 (рис. 3. 65), ВУ-5, ВУ-8 і в транспортному виконанні ВУ-25 і ВУ-80. Вогнегасники наповнюються стиснутим газом (диоксид вуглецю не більше 0,75 кг/л) до робочого тиску 60 кгс/см2. Усі вуглекислотні вогнегасники приводяться до дії при вертикальному положенні балона і застосовуються для гасіння різноманітних речовин і матеріалів (виключення складають лужні метали та інші речовини, які горять без доступу повітря), електроустановок під напругою до 380 В, транспортних засобів і т п. Вуглекислотні-брометилові вогнегасники ВУБ-3А і ВУБ-7А є стальними тонкостінними балонами із сифонними трубками всередині і пусковими головками важільного типу з розпилювачами. Ємність балонів ВУБ-3А - 3,2 л, ВУБ-7А - 7,4 л. Вогнегасники заряджають сполукою "4 НД", що складається 97% брометилу і 3% вуглекислого газу. Для викиду заряду у вогнегасник закачують повітря під тиском 8,6 кгс/мм2. Час дії вогнегасників 20-30 с при довжині струменя 3-4 м. Порошкові вогнегасники (рис. 3. 67) бувають ручні, транспортні і установки порошкового гасіння За будовою такий вогнегасник складається з циліндричної посудини, в якій міститься порошок, балончика з вуглекислим газом під тиском Час дії вогнегасника 20 с при довжині порошкового струменя 5 м.
50)Автоматичні засоби гасіння пожеж
До автоматичних систем гасіння пожеж відносять спринклерні, дренчерні водяні і пінні установки, установки газового і порошкового гасіння. Водяні спринклерні установки являють собою розгалужену систему водопровідних труб розміщених на стелі приміщення й обладнаних спринклерними голівками. Вона розташована так що отвір для виходу води закривається пластиною з легкоплавкого металу. При виникнення пожежі в приміщенні розплавляється легкоплавка пластина у спринклерні голівці і вода надходить у приміщення через голівку у вигляді душу. Якщо відкривається один спринклер відразу включається повідомлення про пожежу. Дpенчаpна система - подiбна спpинклеpній, але дpепчаpні голiвки постійно відкриті, вода подається пpи спрацюванні датчика. При виникненні пожежі відкривається засувка і вода надходить через розвідні труби відразу до всіх голівок, зрошуючи всю площу приміщення.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 750 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |