Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Крокова напруга. Способи уникнення ураження кроковою напругою.

Читайте также:
  1. Взаимосвязь повреждения и защитно приспособительных реакции в развитии воспаления. Единство местного и общего в развитии и течении воспаления.
  2. Види ураження електричним струмом
  3. Види ураження електричним струмом.
  4. Види, засоби та способи знезараження
  5. Виробничий травмитзм (переломи, струси, отруєння, опіки, ураження електричним струмом).
  6. Горіння речовини і способи його припинення
  7. Заходи, що виключають ураження електричним струмом
  8. Константность восприятия и ее приспособительное значение
  9. Метеорологічні умови виробничого середовища, засоби та способи нормалізації параметрів.

Фактори,що впливають на ураження людини електричним струмом.

1) фактори електричного характеру: а) сила струму,розрізняють:- відчутний струм – 0,5 мілі Ампера,поч..больового відчуття; невідпускний струм – 10до 15 мілі Амперів(важке дихання,судоми,біль);- фібриляційний струм – 90 -100 мілі А,викликає фібриляцію серця,параліч дихання. 2) характер струму(постійний,змінний); 3) напруга(220V); 4) частота(50Гц).

2)Фактори неелектричного характеру: 1) шлях проходження через організм; 2) час проходження; 3) опір тіла людини;4)фізичний стан людини; 5) стать,вік; 3)Фактори навколишнього середовища

36)Класифікація виробничих приміщень за електробезпекою.

1)Приміщення з підвищеною небезпекою - температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35°С; відносна вологість більше 75%, але менше повного насичення (100%); струмопровідна підлога — металева, бетонна, цегляна, земляна тощо; струмопровідний пил; можливість одночасного доторкання людини до неструмовід-них частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт із землею .2) Приміщення без підвищеної небезпеки – якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної небезпеки і особливої небезпеки; 3)приміщення особливо небезпечні - відносна вологість близька до насичення (до 100%); агресивне середовище, що пошкоджує ізоляцію.

Умови ураження людини електричним струмом.

1)двофазне вмикання – найнебезпечніше – людина опиняється під дією максимальної напруги,небезпека ураження не змінюється й тоді,коли людина надійно ізольована від землі; 2)однофазне вмикання до мережі з заземленням – на величину струму,що пройде через людину,впливатиме опір людини,взуття,підлога; 3)однофазне доторкання до ізольованої мережі – на величину струму, що пройде через людину,впливатиме її опір,взуття, а також велике значення матиме опір ізоляції фаз; 4) однофазне (двофазне) доторкання до ізольованої мережі,одна з фаз якої замкнена на землю,прирівнюється до двофазного і є небезпечним.

Крокова напруга. Способи уникнення ураження кроковою напругою.

Крокова напруга - напруга між 2ма точками ланцюга,що знаходиться одна від одної на відстані кроку ніг,на яких одночасно стоїть людина. Якщо людина потрапила в зону впливу крокової напруги, тоді варто виходити із неї повільними кроками з урахуванням напрямку зниження дії струму. Стрибати на одній нозі чи тікати не слід, тому що при падінні до тіла людини буде прикладатися ще більша напруга, ніж напруга кроку.

39)Засоби та заходи захисту від ураження електричним струмом.

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують захист людей від небезпечної і шкідливої дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля, статичної електрики. Засоби захисту технічні: мала напруга (36V);ізоляція;огородження;заземлення;занулення;захисне відключення;сигналізація,знаки безпеки;блокування,запобіжні пристрої. Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є: забезпечення недоступності струмоведучих частин; електричний розподіл мережі; використання подвійної ізоляції, вирівнювання потенціалу, використання захисного заземлення, захисного відключення, застосування спеціальних електрозахисних засобів - портативних приладів і пристосувань (ЕС); організація безпечної експлуатації електроустановок. Електрозахисні засоби поділяють на: 1. Ізолюючі: основні: гумові рукавички діелектричні, інструмент з ізолюючими рукоятками з покажчиком напруги до 1000 В; додаткові: калоші діелектричні, килими і ізолюючі підставки. 2. Огороджувальні: щити, огородження - клітки, ізолюючі накладки і ковпаки, попереджувальні плакати, пристрої тимчасового заземлення. 3. Запобіжні: респіратори, окуляри, рукавиці тощо.

40)надання першої допомоги потерпілому при ураженні електричним струмом.

Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов’язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо – переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм. При ураженні електрострумом високого напруження пам’ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов’язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок. Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки. Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом: знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!); при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації; при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку; при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки; при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби),викличте швидку допомогу. Неприпустимо: торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення; втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум; припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям); - наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками; закопувати ураженого блискавкою в землю.

41)Горіння.Його форми та види.

Горіння – окисний процес,який виникає при контакті горючої речовини,окислювача і джерела запалювання,і супроводжується виділенням тепла,диму та випромінюванням світла. Види: гомогенне та гетерогенне. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан - газо- чи пароподібний.При гетерогенному – речовини знаходяться у різних агрегатних станах. Форми горіння: - спалах - швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння; загорання- горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання; запалення- займання, що супроводжується появою полум'я; вибух – швидке перетворення речовин,яке супроводж.виділенням енергії і утвор.стиснених_газів,спроможних_викон.роботу. запалення – загорання,що супроводжується появою полум*я; самозагорання – різке підвищення швидкості екзодермічних реакцій,що призводить до горіння речовин; самозаймання – самозагорання,що супров.появою полум*я; тління – горіння без випромінювання світла,що розпізнається за допомогою диму.

42)Показники_вибухонебезпечних_властивостей_матеріалів_і_речовин.

Горючість є кваліфікаційною характеристикою здатності речовин і матеріалів до горіння і застосовується для таких потреб: кваліфікації речовин і матеріалів за горючістю; визначення категорії і класу приміщень за вибухо-пожежною та пожежною небезпечністю; при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки. а горючістю речовини і матеріали поділяють на негорючі, важкогорючі та горючі. Негорючі - це речовини і матеріали, які не здатні горіти у повітрі. Проте серед них можуть бути пожежонебезпечні, наприклад, окислювачі і речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем або з іншими речовинами. До негорючих речовин належать усі мінеральні та більшість штучних неорганічних матеріалів. Важкогорючі - речовини і матеріали, що здатні горіти в повітрі при дії джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти після його вилучення. Це можуть бути композиції, що складаються з органічного матеріалу і мінерального наповнювача. Горючі - речовини і матеріали, що здатні займатися при дії джерела запалювання і самостійно горіти після його вилучення. Показники пожежонебезпечних властивостей речовин: Температура спалаху - це найменша температура конденсованої речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюються пари, що здатні спалахувати від джерела запалювання, але швидкість їх утворення при цьому недостатня для стійкого горіння. температура спалахування - це найменша температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що при дії на них джерела запалювання спостерігається займання (тобто виникає стійке полум'яне горіння). Температура самоспалахування — це найменша температура навколишнього середовища, при якій в умовах спеціальних випробувань спостерігається самозаймання речовини. Температура самоспалахування використовується для оцінки пожежо-вибухонебезпечності речовин; визначення групи вибухонебезпечної суміші для вибору типу вибухобезпечного обладнання; при розробці заходів щодо забезпечення пожежо-вибухобезпеки технологічних процесів.

43)Категорії приміщень за вибухо – пожежонебезпечністю.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення і будівлі поділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д. Категорія А (вибухопожежонебезпечна). Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує б кПа. Речовини й матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні перевищує,5. кПа. Категорія Б ( вибухопожежонебезпечна). Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа. Категорія В (пожежонебезпечна). Горючі та важ-когорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини й матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються), не належать до категорій А чи Б. Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали у гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. Категорія Д. Негорючі речовини й матеріали у холодному стані.

44)Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.

Пожежонебезпечна зона — це простір у приміщенні або за його межами, в якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні. Пожежонебезпечна зона класу П-І — простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина, яка має температуру спалаху більше ніж 61 °С. Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ — простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна. Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа — простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали. Пожежонебезпечна зона класу П-III — простір поза приміщенням, у якому знаходяться горюча рідина, яка має температуру спалаху більше ніж 61 °С або тверді горючі речовини. Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші Клас В-І — зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи. Клас В-Іа —зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності. КласВ-Іб —характерні тільки місцеві утворення вибухонебезпечних сумішей парів і газів у повітрі та в незначних об*ємах при надійно діючій вентиляції; Клас В-Іг — зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності. Клас В-ІІ — зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи. Клас В-ІІа — зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

45)основні засоби та заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об*єкта.

Забезпечення пожежної безпеки - -невід*ємна частина держ. Діяльності щодо охорони життя та здоров*я людей,нац.. багатства та навкол. середовища.

Система запобігання пожежі - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі. Горюче середовище - це середовище, здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Таке середовище утворює горюча речовина разом з окисником. Якщо в технологічних процесах застосовують горючі речовини та існує можливість їх контакту з повітрям, то небезпека пожежі та вибуху може виникнути як усередині апаратів, так і поза ними, в приміщенні та на відкритих площадках. Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін. До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т. ін. Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо. Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

46)пожежний зв*язок і сигналізація.

Для зв’язку при пожежі використовують телефон, радіо, радіотелефон, установки автоматичного і напівавтоматичного зв’язку. Для попередження людей в приміщеннях може використовуватися спеціальна система зв’язку, внутрішня радіотрансляційна мережа, а також звукові сигнали оповіщення. Автоматична система сигналізації. Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об’єктів і служать для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з’єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання. Теплові датчики - реагують на підвищення температури довкілля та поділяються на максимальні, що спрацьовують при підвищенні температури до встановленого критичного значення; диференційні, що спрацьовують при підвищенні температури довкілля з певною швидкістю; максимально-диференційні. Димові датчики - поділяються на іонізаційні і фотоелектричні. Димові датчики не можна встановлювати в приміщеннях з температурою повітря нижче - 30 0С і вище 60 0С, відносною вологістю вище 80%, а також в дуже запилених приміщеннях і місцях, де можуть бути пари кислот. Світлові датчики - реагують на ультрафіолетове чи інфрачервоне випромінювання. Комбіновані датчики - завновані на принципах спрацьовування теплових і димових датчиків. Сигнали від датчиків надходять до: - прийомних станцій пожежної сигналізації; - автоматичних засобів пожежогасіння.

47)Способи пожежогасіння.Вогнегасні речовини.

До засобів гасіння пожежі належать:

· вода й водяна пара;

· хімічна й повітряно-хімічна піна;

· інертні і негорючі гази;

· галоїдні вуглекислотні сполуки;

· сухі порошки;

пісок, щільна тканина — повсть та азбест. Вода внаслідок контакту з високотемпературним осередком перетворюючись на пару, збільшується в об'ємі у 1700 разів, витісняючи кисень повітря до концентрації, що не підтримує процес горіння. Піна — це колоїдна система, що складається з пухирців газу, оточених плівкою поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Вогнегасна властивість піни обумовлена насамперед її ізоляційною дією, а відтак здатністю перешкоджати надходженню в зону полум'я горючих парів і кисню, що підтримує процес горіння. Гасіння пожеж інертним и розріджувачами досягається в основному за рахунок зменшення кількості окислювача, а також зниження швидкості процесу горіння й теплового ефекту реакції. Хладони мають високу щільність як у рідкому, так і у газоподібному стані, що забезпечує створення струменя й проникнення його краплин у полум'я, а також утримання пари навколо осередку горіння. Вогнегасні порошки — це подрібнені мінеральні солі з різними добавками, які запобігають їх грудкоутворенню та залежуванню.

 

 

48)вогнегасники,їх види,принцип дії,правила застосування

Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.види:хімічний пінний ВХП;повітряно-пінний ВПП;вуглекислотний ВВ-2;порошковий ВП. Пінн і - Призначені для гасіння пожеж вогнегасною піною: хімічній або повітряно-механічною. Хімічну піну одержують з водних розчинів кислот і лугів, повітряно-механічну утворюють з водних розчинів і піноутворювачів потоками робочого газу: повітря, азоту або вуглекислого газу. Хімічна піна складається з 80% вуглекислого газу, 19,7% води і 0,3% пенообразующего речовини, повітряно-механічна приблизно з 90% повітря, 9,8% води і 0,2% піноутворювача. Пінні вогнегасники застосовують для гасіння піною загорянь майже всіх твердих речовин, а також горючих і деяких легкозаймистих рідин на площі не більше 1 м. Гасити піною зажевріли електричні установки та електромережі, що знаходяться під напругою, не можна, так як вона є провідником електричного струму. Крім того, пінні вогнегасники не можна застосовувати при гасінні лужних металів натрію і калію, тому що вони, взаємодіючи з водою, що знаходиться в піні, виділяють водень, який підсилює горіння, а також при гасінні спиртів, оскільки вони поглинають воду, розчиняючись в ній, і при попаданні на них піна швидко руйнується. Сучасні пінні вогнегасники використовують як газообразующего реагенту азид натрію, який легко розкладається з виділенням великої кількості азоту. До недоліків пінних вогнегасників відноситься вузький температурний діапазон застосування (5-45 C), висока корозійна активність заряду, можливість пошкодження об'єкту гасіння, необхідність щорічної перезарядки. Вуглекислотні вогнегасники випускаються як ручні, так і пересувні. Ручні вогнегасники однакові по пристрою і складаються із сталевого високоміцного балона, в горловину якого вкручено запірно-пусковий пристрій вентильного або пістолетного типу, сифонної трубки, яка служить для подачі вуглекислоти з балона до замочно-пускового пристрою, і розтруба-снігоутворювача. Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника необхідно направити розтруб-снегообразователь на вогнище пожежі і відвернути повністю маховичок або надавити на важіль замочно-пускового пристрою. При переході вуглекислоти з рідкого стану в газоподібний відбувається збільшення її обсягу в 400-500 разів, супроводжуване різким охолодженням до температури -72 C і часткової кристалізацією; щоб уникнути обмороження рук не можна доторкатися до металевого розтруба. Ефект пламегашенія досягається двояко: зниженням температури вогнища загоряння нижче точки займання, і витісненням кисню із зони горіння негорючим вуглекислим газом. Вогнегасники порошкові Є найбільш універсальним по області застосування і по робочому діапазону температур (особливо із зарядом класів ABCE), якими можна успішно гасити майже всі класи пожеж, у тому числі і електрообладнання, що знаходиться під напругою до 1000 В. Вогнегасники не призначені для гасіння загорянь лужних і лужноземельних металів та інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу повітря. Порошкові вогнегасники можна розділити на закачні і газогенераторні. Закачні Заряджені вогнегасною порошком і закачано інертним газом (це може бути азот, вуглекислота) або повітрям під тиском приблизно 16 атм. Даним типом вогнегасника можливо гасіння: якщо тип порошку А, В, С, Е - гарячі твердих речовин, що горять рідин, займистих газів, електропроводки під малим напругою до 1000 В, якщо тип порошку В, С - невеликих загорянь рідин і газів в легкодоступних місцях. У конструкцію даного вогнегасника входить запірний пристрій, який дозволяє, не прикладаючи особливих зусиль, подавати порошок на полум'я простим натисканням рукою на верхню ручку або, відпускаючи ручку, припиняти його подачу. Перевагою даного типу вогнегасника є індикатор внутрішнього тиску, встановлений на голівці вогнегасника і показує його працездатність (зелений сектор шкали) на відміну від всіх інших типів вогнегасників. Газогенераторні Принцип дії полягає у використанні енергії генерується в момент запуску газу для викиду вогнегасної речовини. Можуть застосовуватися в будь-яких умовах як первинне засіб гасіння пожеж. Крім необхідного часу очікування (6... 10 сек.) В перший момент після запуску принципово не відрізняються від закачних вогнегасників. Вогнегасники порошкові Призначені для гасіння без участі людини вогнегасними порошками типу АВС загорянь твердих і рідких речовин, нафтопродуктів, електрообладнання під напругою до 5000 В, у невеликих складських, технологічних, побутових приміщеннях, гаражах тощо без постійного перебування в них людей. При необхідності можуть використовуватися замість або разом з переносними.

49)Установки автоматичного пожежогасіння.

Автоматична установка пожежогасінні (АУПГ) — установка пожежогасіння, що автоматично спрацьовує при перевищенні контрольованим чинником (чинниками) пожежі встановлених порогових значень в зоні, що захищається. Вживання таких систем, де вогнегасна речовина при спалаху автоматично подається в приміщення, яке захищається, особливо виправдано при захисті дорогого обладнання, матеріалів або цінностей. Установки автоматичного пожежогасіння дозволяють ліквідовувати на ранній стадії спалах твердих, рідких і газоподібних речовин, а також електроустаткування під напругою. Такий спосіб гасіння може бути об'ємним при створенні вогнегасної концентрації за всім обсягом приміщення, яке захищається, або локальним — у випадку, якщо вогнегасна концентрація створюється довкола пристрою, яке захищається (наприклад, окремого агрегату або одиниці технологічного обладнання). Для гасіння виниклих осередків пожеж використовуються наступні системи автоматичного пожежогасіння: Спринклерна водяна система, що складається з розподільних трубопроводів, на яких встановлені зрошувачі (спринклерні голівки з легкоплавкими замками, що розкриваються при підвищенні температури в зоні пожежі). Спринклерна система застосовується для гасіння пожеж поверхневим локальним способом. Спринклерна водяна система із змочуванням, застосовується для гасіння деяких видів матеріалів (особливо пластмас), на поверхні яких не стримується вода. В якості змочувача застосовують сульфонал, піноутворювач ПО-1, сульфонали НП-1 та ін. Концентрація змочувача приймається рівною 0.5-2 відсотки. Спринклерна водопінна система (аналогічна спринклерній водяній системі) застосовується в тих випадках, коли по технологічних або нормативних вимогах вживання води заборонене. Дренчерна система (водяна, дренчерна водяна із змочувачем, водопінна) складається з розподільних трубопроводів, на яких встановлені зрошувачі (дренчерні голівки або генератори). Застосовуються ці системи для створення водяних або пінних завіс, зрошування поверхонь, що захищаються, для гасіння пожеж в середині забарвлених і сушильних камер, стелажних складів. Тип системи автоматичного пожежогасіння, вживаний для захисту тих або інших об'єктів, має бути вказаний в технічному завданні на проектування.

50)Евакуаційний вихід.Вимоги до евакуаційних виходів.

Евакуаційний вихід - вихід з будівлі або споруди безпосередньо назовні, а також вихід з приміщення до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Вимоги: Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення надзвичайної ситуації забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд. Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм. У разі розміщення технологічного, експозиційного та іншого обладнання в приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки). При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки й інші покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути малонебезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димоутворюючу здатність (за ГОСТ 12.1.044-89). Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі з поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та правил улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей. Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей). У готелях, театрально-видовищних, лікувальних закладах, приміщеннях інших громадських і допоміжних будівель, де можуть перебувати одночасно більше 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працюючих (або якщо площа перевищує 150 м), а також в інших випадках, зазначених у нормативних документах, евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично в разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення. Світлові покажчики "Вихід" повинні постійно бути справними. У глядачевих, виставочних та інших подібних приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час перебування людей (проведення заходу). На випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади та ін.), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, виходячи з особливостей об'єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об'єкті у вечірній або нічний час). Не допускається: - влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері, такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей; - захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину; - забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель; - застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок; - розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентаря та матеріалу; - захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини; - знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини; - влаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у т.ч. кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи; - влаштовувати в загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети; - розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т.ін.; - робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках; - знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток; - знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні; - знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

51)Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об*єктах.

Пожежна безпека - це стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в разі його виникнення використовуються необхідні заходи по усуненню негативного впливу небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальних цінностей. Пожежна безпека може бути забезпечена заходами пожежної профілактики і активного пожежного захисту. Пожежна профілактика включає комплекс заходів, спрямованих на попередження пожежі або зменшення його наслідків. Активна пожежна безпека - заходи, що забезпечують успішну боротьбу з пожежами або вибухонебезпечною ситуацією. Система забезпечення пожежної безпеки - це сукупність сил і засобів, а також заходів правового, організаційного, економічного, соціального і науково-технічного характеру, спрямованих на боротьбу з пожежами. Основними елементами системи забезпечення пожежної безпеки є органи державної влади,органи місцевого самоврядування, підприємства, громадяни, які беруть участь у забезпеченні пожежної безпеки. Виробничі об'єкти відрізняються підвищеною пожежною небезпекою, тому що характеризується складністю виробничих процесів, наявністю значних кількостей зріджених горючих газів, твердих горючих матеріалів, великий оснащеністю електричних установок та інше. Основними причинами пожеж найчастіше бувають:
1)Порушення технологічного режиму - 33%.
2)Несправність електрообладнання - 16%.
3)Погана підготовка до ремонту обладнання - 13%.
4) Самозаймання промасленого ганчір'я та інших матеріалів - 10% Джерелами займання можуть бути також відкритий вогонь технологічних установок, розпечені або нагріті стінки апаратів та обладнання, іскри електрообладнання, статична електрика, іскри удару і тертя деталей машин та обладнання тощо Крім того, джерелом запалення можуть служити порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних матеріалів, необережне поводження з вогнем, використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, куріння у заборонених місця, невиконання протипожежних заходів щодо обладнання пожежного водопостачання, пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння та ін Заходи з пожежної профілактики поділяються на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. Організаційні заходи: передбачають правильну експлуатацію машин і внутрішньозаводського транспорту, правильне утримання будівель, території, протипожежний інструктаж. Технічні заходи: дотримання протипожежних правил і норм при проектуванні будинків, при влаштуванні електропроводів і устаткування, опалення, вентиляції, освітлення, правильне розміщення обладнання. Режимні заходи - заборона куріння у невстановлених місцях, заборона зварювальних та інших вогневих робіт у пожежонебезпечних приміщеннях і тому подібне. Експлуатаційні заходу - своєчасна профілактика, огляди, ремонти і випробування технологічного обладнання.

52)Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.

Система вивчення правил пожежної безпеки здійснюється відповідно до «Типового положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях». Програма обов’язкового протипожежного інструктажу передбачає, що всі без винятку працівники, які приймаються на роботу, мають пройти первинний інструктаж про заходи пожежної безпеки. Програми навчання з питань пожежної безпеки мають бути погоджені з органами Державного пожежного нагляду. Програми мають включати причини можливого виникнення пожежі, заходи їх попередження та дії працівника на випадок виникнення пожежі. Особи, що наймаються на посади пов’язані з підвищеною пожежною небезпекою мають пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) за більш складною програмою ніж програма первинного інструктажу. Навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму є обов’язковим для таких посад як електрики, електрозварювальники, апаратники хімічних, нафтопереробних підприємств і т.ін. Контингент працівників, що має навчатися за програмою пожежно-технічного мінімуму визначається наказом керівника об’єкту.

Працівники, що зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, мають один раз на рік проходити перевірку знань з відповідних нормативних актів пожежної безпеки. Посадові особи проходять перевірку знань періодично один раз на три роки. Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичного діяння на випадок виникнення пожежі.

53)Поняття про виробничий травматизм та профзахворювання.

 

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві. Патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням.

 




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 313 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав