Основні програмні погляди товариства
Основні політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства було викладено в його програмних документах, до яких належать “Статут Слов’янського товариства св. Кирила та Мефодія”, “Книгa буття українського народу”,
Історична концепція спиралася на ідеї християнського соціалізму, в основі якої було твердження, що шлях до врятування людства лежить через осягнення Царства Божого. У ньому мали б панувати загальна справедливість, свобода, рівність і братерство. Головною метою діяльності товариства й мала бути боротьба за реалізацію цих ідеалів. До політичної доктрини були включені такі моменти: походження усякої влади від бога, положення, що влада не може бути абсолютною, самодержавною.
Демократія, вважав Костомаров, не дає гарантій перед свавіллям влади“багатьох царків”. Однак альтернативою мав би бути все ж республіканський устрій, де влада була б виборна, змінна і підзвітна народним зборам. Щодо самої форми держави, то нею мала б бути федерація.
Ідеї:
- духовне і політичне поєднання слов’ян є їх призначенням, до якого вони повинні прагнути.
- кожен слов’янський народ повинен мати свою державно-політичну самостійність.
- встановлення у всіх слов’янських народів республіканської форми правління та політико-правової рівності громадян.
- Основою для встановлення справедливого суспільного та державного ладу повинні стати принципи християнської моралі.
- утворення спільного вищого законодавчого органу влади — Слов’янського собору з представників всіх народів.
- знищення всякої письмової та релігійної ворожості між слов’янськими народами.
- ліквідація соціальної нерівності.
- Просвітництво широких народних мас визнавалось головним засобом досягнення мети.
- наголошували на моральності своїх дій та дотримання духу християнського віровчення.
- з’єднання слов’ян в один союз є їхнім історичним призначенням, але це утворення повинно мати міждержавний характер, не позбавляючи жоден з народів, що до нього ввійдуть, статусу державно-самостійного.
- ліквідація станів та станових привілеїв, забезпеченні громадянської рівності та свобод.
8 Політична думка ХІХ
Ідеї Кирило-Мефодіївського братства продовжив М. Драгоманов (1841-1895 pp.). Аналізуючи державу, М. Драгоманов вважав, що її суть найперше полягає у правах, якими наділені в ній громадяни, у правовому статусі особи. Він прагнув здійснення "політичної реформи всієї Росії на началах свободи і децентралізації". Суть його програми політичної боротьби для українства полягала у тому, щоб домагатися політичних реформ, демократизації та федерації у рамках Росії та Австро-Угорщини, виходячи з того, що центром цієї національної боротьби мала б бути Галичина. Він вважав, що чим більше політичних свобод, тим більше національних прав. Соціалізм М. Драгомановим розглядається як спосіб утвердження соціальної справедливості та підвищення добробуту народу.
Одним із представників революційно-демократичної течії у політичній думці був І. Франко (1856-1916 pp.). Серед проблем, які ним розглядалися, були аграрна проблема, загальні принципи розв´язання селянського питання, робітнича, національна проблема.
І.Франко був соціалістом, але не виступав за диктатуру пролетаріату, акцентуючи увагу не на класових, а на загальнолюдських вартостях. Соціалізм, за І.Франком мав опиратися на широке самоврядування общин-повітів і країв.
Він виступав за рівність усіх націй і вважав, що найкращим вирішенням національної проблеми було б утворення державних об´єднань змішаного (федеративно-конфедеративного) типу, що опиралися б на солідарність інтересів.
Визначне місце в історії української політичної науки XIX - початку XX ст.ст. посідає М. Грушевський (1868-1934 pp.). М. Грушевський еволюціонував від історичної народницької концепції до державницької, від федералістичної - до самостійницької. Він вважав, що держава - "це суверенний союз народу, який дорОгою планової діяльності, зверхніми засобами задовольняє індивідуальні і загальнолюдські солідарні інтереси в напрямі до поступового розвитку громадянства ".
М.Грушевський був першим президентом України, ним підписаний 4 універсал, що проголосив державну незалежність україни. Головним напрямом його політичних досліджень була проблема національного самовираження.
9 Політичний клас, еліти
Теория элит — концепция, предполагающая, что народ в целом не может управлять государством и эту функцию берёт на себя элита общества. Элиты разных эпох отбирались по самым разным признакам - сила, происхождение, образование, опыт, способности, богатство и т.д., развитые общества обязательно включали возможность выдвижения наиболее способных представителей народа.
Г. Моска и В. Парето считают, что для включения в элиту, прежде всего, важна социальная среда, из которой вышел человек, а только потом личная симпатия или антипатия лидера.
Гаэтано Моска (1858- 1941) — итальянский юрист и социолог.
Считал, что любое общество подразделяется на правящее меньшинство — «политический класс» (элиту) и подвластное ему большинство. Правящий класс осуществляет все политические функции и пользуется всеми её преимуществами. Большинство населения реализует его волю и обеспечивает его материально. Правящий класс отличает материальное и моральное превосходство над управляемым большинством.
Для различных обществ характерно преобладание либо аристократической тенденции, заключающейся в стремлении его членов передать свои привилегии по наследству, либо демократической, в соответствии с которой происходит обновление состава правящего класса.
Опасность для элит — стремление превратиться в наследственную, закрытую, обособленную группу, что неминуемо ведёт к её вырождению и замене в результате конфликта с контрэлитой, к социально-политическим изменениям.
Качеств а, которыми должны обладать представители элиты по мнению Гаэтано Моска:
- Способность к управлению людьми
- Организаторская способность
- Преимущество, выделяющее этот класс, по отношению к другим классам — моральное, материальное и интеллектуальное превосходство.
Вильфредо Парето (1848—1923) придерживался несколько других взглядов. Он говорит о круговороте элит, об их постоянной смене.
Обоснованием роли элиты он считал стремление общества к социальному равновесию, а это состояние обеспечивается взаимодействием множества сил, названных В. Парето элементами.
Он выделял четыре главных элемента: политические, экономические, социальные и интеллектуальные. Особое внимание Парето уделял мотивации человеческих поступков, поэтому для него политика в значительной мере функция психологии. В. Парето объяснял многообразие социальных институтов психологическим неравенством индивидов. Главная идея термина «элита» — превосходство.
Элита разделяется на две части: «правящую» и «неправящую», первая непосредственно участвует в управлении, а вторая — далека от непосредственного принятия властных решений.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 76 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |