Права людини

- відповідає діючому законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки;

Права людини

Принцип 1: Комерційні компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні.

Принцип 2: Комерційні компанії повинні забезпечувати, щоб їхня власна діяльність не сприяла порушенню прав людини.

Принципи праці

Принцип 3: Комерційні компанії повинні підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди.

Принцип 4: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці.

Принцип 5: Комерційні компанії повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці.

Принцип 6: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування.

Екологічні принципи

Принцип 7: Комерційні компанії повинні дотримуватися превентивних підходів до екологічних проблем.

Принцип 8: Комерційні компанії повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності.

Принцип 9: Комерційні компанії повинні стимулювати розвиток і розповсюдження екологічно чистих технологій.

Антикорупційні принципи

Принцип 10: Комерційні компанії повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво.

В Україні Глобальний Договір був започаткований у квітні 2006 року. Зараз кількість учасників Глобального Договору в Україні перевищує 130, які заснували національну мережу з метою поширювати ініціативи корпоративної соціальної відповідальності в Україні, обміну досвідом, освіти та спільних дій.

-4-

Існує Міжнародний стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність», який був опублікований у 1997 році, переглянутий – у 2001 році. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичних норм цивілізованого суспільства.

Стандарт SA 8000 був створений для того, щоб компанії могли підтвердити використання соціально-відповідальних підходів у своїй діяльності.

Стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності» – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, Згідно ISO 26000 компанія включає такі компоненти, як захист прав людини, навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу. Тобто у керівництві враховані усі принципи, які зазначені у Глобальній ініціативі ООН (документі, до якого приєдналося 6 тисяч компаній та організацій, серед яких 130 українських).

Цей міжнародний стандарт надає інструкції щодо основних принципів соціальної відповідальності, ключових тем та питань, що мають відношення до соціальної відповідальності, а також щодо шляхів впровадження соціально відповідальної поведінки до існуючих стратегій, систем, практик та процесів організації. Він наголошує на важливості результатів та діяльності у сфері соціальної відповідальності та її удосконалення.

Цей міжнародний стандарт замислений як такий, що буде корисним для всіх типів організацій у приватному, державному та неприбутковому секторах, для компаній великих і малих, діючих у розвинутих країнах або країнах, що розвиваються. Хоча не всі розділи цього міжнародного стандарту будуть однаково корисними для всіх типів організацій, всі основні аспекти є придатними для кожного типу організацій. Кожна організація самостійно визначає, що є придатним та важливим для неї шляхом власних оцінок та діалогу з зацікавленими сторонами.

План

1. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Державні, галузеві та регіональні системи управління ОП.

2. Розробка системи управління охороною праці (СУОП) в організації

3. Планування заходів з ОП. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій.

4. Контроль стану ОП.

5. Системи менеджменту гігієни і безпеки праці. OHSAS 18001: 2007

1. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП)

Наказом Мінпраці від 22.10.2001 р. № 432 затверджена Концепція управління охороною праці, яка визначає, що управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

СУОП в умовах конкретної організації, на конкретному об'єкті завжди є багаторівневою системою управління, у якій верхнім рівнем є державне управління, а нижнім – управління охороною праці на конкретному об'єкті. Як проміжні рівні управління можуть виступати відомче, регіональне управління, а також управління в об'єднанні, тресті тощо.

Залежно від спрямування вирішуваних завдань всі ланки СУОП можна розділити на дві групи:

· ланки, що забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

· ланки, до функціональних обов'язків яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретних організацій, підприємств.

До першої групи належать органи державної законодавчої ініціативи та органи державного управління охороною праці:

– Верховна Рада України;

– Кабінет Міністрів України;

– Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);

– міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади ( Міністерство праці і соціальної політики України здійснює також державну експертизу умов праці, визначає порядок і здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць згідно з їх відповідністю нормативним актам про охорону праці, бере участь у розробці нормативних документів про охорону праці);

– Фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань (здійснює профілактику нещасних випадків і профзахворювань, а також координацію всієї страхової діяльності, пов’язаної з охороною праці);

– місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування.

До другої ланки – управлінські структури підприємства, служба ОП підприємства.

В цілому, управління охороною праці в країні поділяється на рівні:

загальнодержавний;

регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);

галузевий;

виробничий (рівень підприємств).

Відповідно до статті 31 ЗУ «Про ОП» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони праці, виходячи із стану охорони праці в державі, організує розробку загальнодержавних програм відповідно до поліпшення цього стану, затверджує ці програми і контролює їх виконання, визначає функції органів виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці і нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

- Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за ОП - Держгірпромнагляд України (Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій сфері, розробляє за участі відповідних органів державної програми в сфері охорони праці, координує роботу державних органів і об'єднань підприємств із питань безпеки праці, розробляє і переглядає разом з компетентними органами систему показників і обліку умов і безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці і нагляд за охороною праці в державі тощо.

Рішення Держгірпромнагляду України, що відноситься до її компетенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами народних депутатів і підприємствами.

- Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Регіональна система управління ОП – це комплекс органів управління адміністративно-територіальною одиницею, який здійснює цілеспрямовану діяльність щодо виконання встановлених завдань з ОП з метою збереження життя, здоров’я і працездатності працівників підприємств, установ і організацій на підпорядкованій території.

Управління ОП на регіональному рівні здійснюють:

- в області – обласна державна адміністрація;

- в районах – районні державні адміністрації;

- в містах, селищах та селах – виконавчі органи відповідних рад.

Підготовку управлінських рішень з ОП виконують:

- на рівні області – відділ ОП обласної держадміністрації;

- на рівні району – служба ОП районної держадміністрації;

- на рівні села, селища, міста – представники об’єднання спеціалістів з ОП.

Галузевий рівень:

Управління ОП в галузі створюється і функціонує, як правило, на основі галузевого стандарту, а також інших нормативно-правових актів.

Наприклад, СУОП в галузі освіти і науки України визначається на основі «Положення про організацію роботи з ОП учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», затвердженого наказом Міносвіти і науки України від 1 серпня 2001р. № 563.

Галузева система управління ОП – це скоординована система взаємодії центрального державного органу управління галуззю, державних регіональних органів управління галуззю, місцевих органів управління та організацій цієї галузі, спрямована на реалізацію державної політики в сфері ОП, збереження життя, здоров’я і працездатності працівників у процесі трудової діяльності.

Метою галузевої системи управління ОП є:

- формування безпечних і здорових умов праці;

- ергономізація параметрів виробничого середовища;

- ліквідація небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

- мінімізація психофізичних чинників важкості та напруженості праці.

Організаційна структура галузевої системи управління ОП включає 4 рівні управління:

1. Загальнодержавний – здійснюється галузевим міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

2. Регіональний – державним органом управління в області.

3. Рівень місцевого самоврядування – місцевим органом управління.

4. Рівень управління організації – безпосередньо роботодавцем.

Управлінські структури підприємств забезпечують в умовах конкретних виробництв реалізацію вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці, попередження виробничого травматизму і професійних захворювань, вирішують весь комплекс питань з охорони праці, пов'язаних з даним виробництвом.

У своїй діяльності стосовно охорони праці управлінські структури підприємств взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства (за наявності такої), з профспілками підприємства та уповноваженими трудових колективів.

4. Розробка системи управління охороною праці (СУОП) в організації

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування Системи управління охороною праці (СУОП). Він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві.

Роботодавець забезпечує функціонування СУОП:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення питань ОП;

- розробляє і реалізує комплексні заходи для підвищення рівня ОП;

- забезпечує виконання профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, позитивний досвід з ОП тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

- організовує проведення аудиту ОП, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з ОП, що діють у межах підприємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з ОП;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з ОП;

- організовує пропаганду безпечних методів праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Для допомоги роботодавцю у створенні та впровадженні системи управління ОП Держгірпромнагляд розробив «Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління ОП», які затверджені Головою Держгірпромнагляду 7.02.2008р. Ці Рекомендації визначають мінімальні вимоги до заходів суб’єкта господарювання щодо забезпечення безпечних та здорових умов праці найманих працівників.

Підготовку управлінських рішень щодо функціонування СУОП на виробництві забезпечує служба ОП.

СУОП організовується таким чином, щоб здійснювалося адекватне та постійне управління безпекою з урахуванням усіх чинників, що впливають на стан охорони праці. СУОП орієнтується передусім, на проведення превентивних, запобіжних дій, що унеможливлюють виникнення небезпечних ситуацій.

Для розробки і впровадження СУОП створюється координаційна рада за участю вищих керівників, служби ОП, профспілок або уповноважених найманими працівниками осіб.

При створенні СУОП необхідно:

- визначити нормативно-правові акти, що містять вимоги щодо охорони праці, які розповсюджуються на діяльність організації;

- виявити небезпечні та шкідливі виробничі чинники та відповідні ризики;

- визначити політику в сфері ОП;

- визначити завдання в сфері ОП та встановити пріоритети;

- розробити організаційну схему та програму для реалізації політики та досягнення її завдань.

Тому СУОП передбачає:

- планування заходів з ОП;

- контроль виконання поточного та оперативних планів;

- здійснення корегувальних та попереджувальних дій;

- адаптацію до обставин, що змінилися;

- інтеграцію в загальну систему управління.

Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних підрозділів з питань ОП, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників мають бути викладені в Положенні про СУОП підприємства.

Роботодавець розробляє і затверджує Положення про систему управління охороною праці, що встановлює СУОП як невід’ємну складову частину загальної системи управління підприємством.

В Положенні про СУОП підприємства мають бути викладені:

- Структура СУОП;

- Завдання СУОП;

- Порядок взаємодії структурних підрозділів з питань ОП;

- Періодичність і порядок внутрішніх перевірок стану ОП;

- Відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників;

- Та інші питання.

Положення про СУОП містить такі розділи:

П1. Політика у сфері ОП.

П2. Планування та фінансування заходів з ОП.

П3. Обов’язки та відповідальність.

П4. Управління документацією.

П5. Компетентність та підготовка.

П6. Моніторинг та оцінка результативності.

П7. Організація інформаційної роботи.

П8. Управління ресурсами.

П9. Аналіз і попередження загроз життю і здоров’ю працівників.

П10. Попереджувальні та коригувальні заходи.

П11. Мотиваційне регулювання.

П12. Удосконалення СУОП.

3. Планування заходів з ОП

Планування заходів з ОП – це організаційний управлінський процес, який здійснюється з метою забезпечення прав працівників на безпечні і здорові умови праці

Планування роботи з ОП поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування (період 3,5, 10 та більше років) вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи з ОП.

Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена розрахунком матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат. Основною формою перспективного плану з ОП є комплексний план покращення стану ОП на підприємстві.

Керівництво повинно визначити і документально оформити комплексну програму поліпшення умов та безпеки праці, яка має стати складовою частиною програми економічного і соціального розвитку підприємства. Програму рекомендується розробляти на 3 роки з обговоренням її положень на зборах трудового колективу, виборному профспілковому органі, комісії з питань ОП підприємства або іншому представницькому органі, уповноваженому трудовим колективом.

Планові заходи повинні бути конкретними та пов’язаними з обсягами і джерелами фінансування.

Метою програми є створення здорових і безпечних умов праці для кожного працівника. Ця мета досягається в основному шляхом рішення наступних завдань:

- виявлення причин і чинників, які приводять або можуть привести до погіршення умов праці;

- вибір пріоритетних напрямків, що дозволяють у короткий термін, з найменшими витратами забезпечити найкращий результат;

- розробка і реалізація відповідних організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних, соціально-економічних заходів.

Зміст перспективної комплексної програми поліпшення умов й охорони праці включає:

1) організаційні заходи.

2) технічні заходи.

3) заходи щодо забезпечення належних санітарно-побутових умов лікувально-профілактичної роботи.

4) соціально-економічні заходи.

5) заходи, пов’язані із проведенням науково-дослідних робіт.

Поточне планування здійснюється в межах календарного року через розробку відповідних заходів у розділі «ОП» колективного договору.

Оперативне планування роботи з ОП (квартал, місяць, декада, тиждень) здійснюється за підсумками контролю стану ОП в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому.

Оперативні заходи передбачають усунення виявлених недоліків і зазначаються безпосередньо поточними управлінськими рішеннями керівника підприємства. Оперативні плани складаються, зокрема, по результатам розслідування нещасних випадків, на виконання приписів державного нагляду за ОП тощо.

План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій – ПЛАС

Потенційно небезпечні підприємства, а також підприємства, що мають потенційно небезпечні об’єкти, повинні розробляти плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

Потенційно небезпечне підприємство – промислове підприємство, що використовує у своїй діяльності або має на своїй території потенційно небезпечні об’єкти.

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства щодо локалізації і ліквідації аварій і зм'якшення їхніх наслідків.

Аварія – раптова подія, така як потужний викид небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємства (об'єкта), що приводить до негайної або наступної погрози для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища, матеріальних цінностей на території підприємства або за його межами.

Аварії залежно від їх масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б й В.

На рівні «А» аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої ділянки), що є структурним підрозділом підприємства.

На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком в межах підприємства.

На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу уражаючих чинників на населення, інші об’єкти, а також на довкілля.

Для забезпечення ефективної боротьби з аварією на всіх рівнях її розвитку наказом створюється штаб, функціями якого є:

· збір і реєстрація інформації про хід розвитку аварії й ужитих мір щодо боротьби з нею;

· поточна оцінка інформації і прийняття рішень щодо оперативних дій у зоні аварії і поза її межами;

· координація дій персоналу підприємства і всіх притягнутих підрозділів і служб, що беруть участь у ліквідації аварії.

Загальне керівництво роботою штабу здійснює відповідальний керівник робіт щодо локалізації і ліквідації аварій (далі – ВК).

Обов’язки відповідального керівника виконують:

- на рівні розвитку аварії «А» - начальник виробництва (цеху, відділення, дільниці);

- на рівні розвитку аварії «Б» - керівник підприємства;

- на рівні розвитку аварії «В» - посадова особа, призначена рішенням органа місцевої виконавчої влади.

Повноваження й обов'язки відповідального керівника робіт

Керівництво роботами по ліквідації аварії, рятуванню людей і зниженню впливу небезпечних факторів аварії на майно (власність), людей і на навколишнє середовище здійснює ВК. З метою полегшення виявлення ВК серед осіб, що перебувають у місці розташування органа керівництва локалізацією аварії, він повинен мати одяг (каску, куртку і т.д.) яскравого жовтогарячого кольору. Забороняється іншим особам, крім ВК, носити одяг, що пофарбована в аналогічний колір.

ПЛАС необхідно переглядати кожні 5 років.

ПЛАС складається з двох частин:

· аналітичної частини, у якій проводиться аналіз небезпек, можливих аварій і їх наслідків;

· оперативної частини, що регламентує порядок взаємодії і дій персоналу, спецпідрозділів і населення (при потребі) в умовах аварії.

Зміст оперативної частини міняється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється;

ПЛАС ґрунтується:

· на прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій;

· на постійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків;

· на оцінці достатності існуючих мір, що перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій;

· на аналізі дій виробничого персоналу і спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їхнього розвитку.

Аналіз небезпеки підприємства

Аналіз небезпеки підприємства проводиться на підставі розгляду його стану відповідно до вимог типового Положення, міжгалузевої і галузевої нормативної документації, рекомендацій довідкової і науково-технічної літератури, а також з урахуванням аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на аналогічних підприємствах (об'єктах).

На підприємстві виконується остаточне складання і перевірка продукції з застосуванням електромонтажних робіт з використанням комплектуючих, протиральних і пакувальних матеріалів, контрольно-вимірювальної апаратури.

Основною небезпекою на підприємства може бути пожежа як наслідок загоряння устаткування або матеріалів.