Читайте также:
|
На сьогоднішній день немає такого виду спорту, який би давав стільки багато будь-якій людині: бути здоровим, можливість пізнавати світ, спілкуватися з природою і приємними людьми, розвиватися інтелектуально, духовно і фізично, а також, просто азарт змагань. І все це можливо робити у будь-який час, вік, різними способами (бігом, на лижах, на велосипедах, на інвалідних колясках тощо). І не важливо, скільки тобі років - 10, 30 або 68 - у кожного є вибір дистанції по складності, щоб змагатися з рівними собі по силі, віку і рівню підготовки.
Влітку 1976 р. недалеко від Стокгольма (Швеція) у присутності численних глядачів був відкритий незвичайний пам'ятник. На скелі, як на постаменті, стоїть людина картою в руках, а трохи нижче розташований надпис: "Першому орієнтувальнику". Вважалося, що саме тут, в курортному містечку Сальтшебадені, 25 березня 1919 р. відбулися перші масові змагання по орієнтуванню. Перші не тільки в Швеції, але і у всьому світі.
Проте офіційною датою народження орієнтування вважається інший день – 13 травня 1897 р., коли біля норвезького міста Бергена спортивне суспільство "Турференінг" організувало перші змагання в бігу з картою і компасом. Але, шведи, затверджуючи свій пріоритет, наводять дані про те, що ще раніше, в 1845 р. генеральний штаб Швеції налагодив випуск нових топографічних карт великої точності, за допомогою яких орієнтуванню навчалися військовослужбовці. Армійські заняття практичною топографією призвели до перших змагань в 1893 р., метою яких було "дістатися до фінішу в умовах незнайомої місцевості".
Як би там не було, офіційно сторіччя спортивного орієнтування наголошувалося саме в 1997 році. Приблизно на початку ХХ століття з орієнтуванням познайомилися і фіни. Починаючи з 1906 року проводитися традиційна естафета Оулу-Хельсінки, організована таким чином, що учасникам, щоб дійти до фінішу, потрібно було користуватися картою. Подібні вимоги ставилися і перед лижниками під час щорічних гонок по маршруту Порво-Хельсінки. Звісно, проводилися і інші спортивні зустрічі по спортивному орієнтуванню, але про них майже нічого не відомо. Після першої світової війни найважливішою подією у розвитку спортивного орієнтування стали змагання 1919 року, коли на старт вийшли 220 шведських спортсменів. Саме на честь цих змагань був споруджений пам'ятник "Першому орієнтувальнику".
Достовірно масового характеру змагання набули лише в 30-і роки ХХ століття, в першу чергу в Скандинавських країнах. Збільшується кількість змагань, які проводяться окремо для спортсменів-початківців і для досвідчених спортсменів, при цьому учасники почали розподіляються по багатьох вікових групах. Вводяться в практику нові види орієнтування – нічні, марафонські, естафетні. Любителі лісового спорту змагаються на мотоциклах, велосипедах, моторних човнах, байдарках. Регулярно починають проводитися курси для підготовки організаторів, суддів, начальників дистанцій, тренерів. Орієнтування широко впроваджується в систему фізичного виховання в школах, вищих навчальних закладах, армії. Видається популярна і учбова література з даного предмету.
З'являються перші рідинні компаси – шведський "Сильва" і фінський "Суунто".
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 63 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |