Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Природне освітлення. Нормування. Розрахунок

до практичної роботи з курсу “Охорона праці в галузі”

1.Теоретичні відомості

Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (прямим і відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях

Приміщення з постійним перебуванням людей повинно мати, як правило, природне освітлення (в окремих випадках, визначених ДБН допускається проектування приміщень без природнього освітлення). Природне освітлення (ПО)поділяється на: бокове (одно - або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – це поєднання верхнього та бокового освітлення.

Природне освітлення має важливе фізіолого - гігієнічне значення для працівників. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. ПО по відношенню до штучного не вимагає затрат на експлуатацію.

Природне освітлення має такі недоліки:

- змінюється протягом доби та року, в різну погоду;

- нерівномірно розподіляється по площі приміщень;

- за незадовільної його організації може спричинити засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення впливають такі чинники: світловий клімат, площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла у світло­вих отворах; колір стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини так і ззовні приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна його оцінка проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО):

,

де - освітленість в даній точці заданої площини (робочому місці) всередині приміщення;

- освітлення ззовні приміщення на цій же горизонтальній площині світлом повністю відкритого небосхилу.

Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робо­чому місці у виробничому приміщенні до одночасної освітленості зовні приміщення у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою)

За умовну робочу поверхню приймається горизонтальна поверхня на висоті 0,8 м від підлоги

Нормоване значення КПО визначається за формулою

e_н = е₀ x m

де е₀ – нормоване значення КПО, яке задається „Державними будівельними нормами” (ДБН В.2.5.28-2006) в залежності від розряду виконуваних робіт. В основу визначення КПО також покладено розмір об’єкта розпізнавання;

ДБН встановлюють 8 розрядів зорової роботи:

І –найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0,15 мм

ІІ –дуже високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,15 до 0,30 мм )

ІІІ – високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,30 до 0,50 мм )

ІV –середньої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,5 до 1,00 мм )

V –малої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 1,0 до 5 мм )

VІ –груба (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм )

VIІ –робота з матеріалами, які світяться (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм )

VIIІ –загальне спостереження за ходом процесу (незалежно від мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення, фону та контрасту )

– коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату. Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення і даній місцевості (освітленість на горизонтальній та різноорієнтованих вертикальних поверхнях, створювана прямим і розсіяним світлом сонця, тривалість сонячного сяйва і альбедо підстилаючої поверхні) за період понад 10 років;

Для бокового освітлення КПО»0,5-3,5%, а для верхнього та комбінованого КПО»1,0-10%.

Мінімальне значення КПО нормується у виробничих приміщеннях в то­чці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного перерізу приміщення і умовної робочої поверхні (при двосторонньому боковому, верх­ньому та комбінованому освітленні) або в точці перетину умовної робочої поверхні та вертикальної площини перерізу на відстані 1 м від стіни, найбільше віддаленої від світлових прорізів.

У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І-ІІІ розрядів слід використовувати суміщене освітлення, хоча допускається застосовувати верхнє природне освітлення при нормованих значеннях КПО відповідно 10 % для І розряду, 7% – для ІІ розряду і 5% для ІІІ.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності нормованих значень КПО.

Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення:

,

Площа вікон при верхньому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення

де S_в – площа світлових отворів (вікон чи ліхтарів), які є в зовнішніх стінах освітлюваного приміщення ;

– площа підлоги приміщення, ;

– нормоване значення КПО для заданого світлового клімату;

– коефіцієнт запасу; (таблиця 2 методичних вказівок до лаб роботи № 7)

– коефіцієнт світлової характеристики вікон за табл. 1;

– коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти за табл. 2;

– коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу відбитому від поверхонь фасадів протилежних до приміщення будинків та поверхневого шару, що прилягає до будівлі. Середньозважений коефіцієнт відбивання в розрахунках приймається 0,2;

– загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює

,

де – коефіцієнт пропускання світла матеріалом за табл. 3

– коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору за табл. 3;

– коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях за табл. 3(при бічному освітленні );;

– коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезахисних пристроях за табл. 4;

– коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, .

— світлова характеристика ліхтаря або світлового отвору в площині покриття, визначувана за табл. 6 і 7

— коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря, визначуваний по табл. 6

Необхідна кількість вікон n_в = S_в / S₁, де S₁ – площа одного вікна.