Читайте также:
|
21. Моделі соціальної політики і соціальної практики та їх вплив на соціальну роботу 20-30 рр.ХХ ст У 1920 році відбулося реформування в методі індивідуальної роботи, оскільки в практику привносяться елементи психоаналізу. Психоаналіз розширював уяву про діагноз та давав науковий метод вивчення не тільки особистості, але і соціальних відхилень. Оточуюче середовище, в якій знаходився клієнт, тепер інтерпретувалося в єдиній науковій системі і логіці. В 20 - 30-ті роки психоаналітичні ідеї З. Фрейда та його послідовників висунули на перший план психодинамічну теорію соціальної роботи. В той же час вони мають самостійну специфіку, орієнтуючись на комплексну, цілісну підтримку людини, хоча і акценттують увагу в цій проблематиці на психологічних та соціально-психологічних компонентах. Окрім розробки моделей взаємодії на основі психоаналітичної теорії, визначалися принципи взаємодії соціального працівника та клієнта, які Річмонд називала принципами ментальної гігієни. Далі ці принципи будуть прийняті у якості основи етичного кодексу соціального працівника. Функціональна школа в основу своєї теоретичної побудови поклала не діагноз, а процес взаємодії соціального працівника і клієнта. За їхньою думкою, найбільш важливий у взаємодії соціального працівника і клієнта є процес як форма і засіб зміни ситуації. Звідси основне завдання полягало в тому, щоб допомога була прийнята і усвідом-лена клієнтом. В цьому випадку встановлюються інші взаємовідносини між суб’єктами, вони стають партнерами і несуть рівну відповідальність за зміну ситуації. Головний напрям даної теоретичної думки полягало у створенні і розвитку технік та методів допомоги клієнту. Гуманістичні підходи Маслоу та Джибельмана визначили подальший розвиток функціональної школи соціальної роботи. Дана школа бере на озброєння теоретичні постулати про особистість як систему, що постійно тяжіє до свого позитивного саморозвитку.
22. Характеристика соціальної роботи в Європі в 30-ті роки ХХ ст У 30-ті роки минулого століття кількість країн, приступили до підготовки соціальних працівників, продовжує зростати: Іспанія, Ізраїль, Ірландія, Люксембург, Греція, Португалія, Данія, Індія, Єгипет. Як кажуть, соціальна робота як професія набуває розголосу вже у країнах третього світу. Підготовка соціальних працівників включала у собі як організаційний, а й методичний аспект. Заклади освіти,приступившие на роботу, або не мали ще кваліфікованих викладачів. Навчальних посібників мало було.У першими підручниками були книжки Амоса Ворнера "Американська благодійність" і Мері Річмонд "Дружній візит до біднякам: практичне керівництво для що працюють у добродійні організації". Підготовка кадрів для Школі соціальної роботи і в Америці перебувала ще дуже великі залежність від зусиль благодійних організацій. Першими викладачами були члени суспільства добродійності з великим досвідом роботи, але не матимуть педагогічного освіти. Студенти займалися без відриву з посади, а навчальна програма включала спеціальні теми для практичної Школі соціальної роботи у різноманітних галузях.Областями (напрямами) практичної Школі соціальної роботи на той час були:вивчення умов життя неблагополучних родин;у медицині; у школі;соціальна психіатрія.Області практичної Школі соціальної роботи мали самостійні навчальні програми, що створило труднощі під час переходу з області практичної роботи. Асоціація шкіл Школі соціальної роботи і в Америці, створена 1919 року головним чином заради підтримки перетинів поміж школами, перетворилася на форум розробки нормативів навчальної роботи. У 1924 року Асоціація розробила нормативи (навчальні плани) для регулярних курсів навчання, для курсів підготовки відповідальних працівників у області Школі соціальної роботи й у курсів, створюваних при університетах.Включення програм Школі соціальної роботи до системи університетської освіти сталося наприкінці 1930-х ХХ століття, як у Асоціацію стали лише школи, які діяли рамках ВНЗ. У цих школах навчання здійснювалось за програмі, розрахованої на двох років і дає право отримання ступеня магістра.Функціональна школа Цей новий напрям починає розвиватися з 1930-х ХХ століття в Пенсільванії. Клієнт й у центрі уваги соціальних працівників, але методику індивідуальної психотерапії представники цієї школи будують на процесі допомоги, у тому, як процес має бути організований.Саме тоді США зростає інтерес соціальної середовищі і процесу надання допомоги, але як до лікувальному процесу, а, скоріш, як до послуги, наданої у межах соціальної служби. У 30-40 роки ХХ століття теоретики діагностичної і функціональної шкіл продовжують розвивати метод індивідуальної роботи, проходять дискусії щодо пріоритетів і методах підтримки нужденних, формуються підходи до груповий роботи і роботі у громаді.
23. Основні напрямки соціального забезпечення населення у довоєнний період на території України. система допомоги населенню, яка почала формуватися після приходу до влади більшовиків. У ній починає домінувати держава, яка фактично стала єдиним суб’єктом допомоги (патерналістична модель допомоги). Громадські організації діяли лише номінально, під пильним контролем з боку держави. Як партнерів було усунуто церкву та будь-які прояви благодійності. Було проголошено перехід до комуністичного забезпечення, яке було невіддільним від марксової теорії класової боротьби і поширювалося лише на представників робітничо-селянського класу.Причини та масштаби поширення безпритульності, а також форми роботи з ліквідації цього явища: створення певних органів, трудових комун, розгалуженої мережі дитячих інтернатних установ; створення та діяльність дитячої соціальної інспекції, громадських організацій; передача дітей до інших сімей, забезпечення підлітків і молоді роботою в умовах безробіття. У плані допомоги інвалідам слід розповісти про такі види роботи, як пенсіонування, створення та діяльність кас взаємодопомоги, допомога у працевлаштуванні (зокрема допомога у створенні виробничих артілей та кооперативів, бронювання місць на промислових підприємствах тощо), створення та діяльність громадських організацій, зокрема Всеросійського союзу кооперації інвалідів, Всеросійського товариства сліпих, Всеросійського об’єднання глухонімих. Щодо допомоги безробітним, то тут доцільно розповісти про активну й різноманітну діяльність бірж праці створення артілей, кооперативів, пільги в оплаті житлово-комунальних послуг. При висвітленні соціальної політики стосовно селянства слід зупинитися на діялФьності селянських комітетів громадської взаємодопомоги, на які покладалися функції самозабезпечення і патронажу нужденних. Доцільно також зупинитися на напрямках допомоги, які надавалися під час голоду 1921-1923 років та голодомору 1932-1933 років, на відмінності між самими голодами та розмірами допомог з боку держави та іноземних організацій.При розгляді питання треба також простежити основні етапи формування пенсійної системи: запровадження персональних пенсій, пенсій за вислугу років для вчителів, по старості (спочатку для робітників, майже через 10 років – для службовців і лише у 1964 р. – для колгоспників).
24. Особливості соціальної роботи в період Великої вітчизняної війни. Розкриваючи друге питання, слід сказати, що у роки Великої Вітчизняної війни основними напрямками соціального забезпечення була організація допомоги сім’ям фронтовиків (докладно розкрити всі види допомог); було розроблено державну програму спасіння дітей, особливо дітей-сиріт (сказати про евакуацію в безпечні райони, створення Фонду допомоги дітям, організацію харчування, створення додаткової мережі дитячих будинків тощо); допомога інвалідам(евакуація,реабілітація поранених, створення будинків інвалідів,перекваліфікація, працевлаштування та ін.), допомога матерям (збільшення строків післяпологової відпустки, організація дитячих ясел, садків, кімнат для годування дітей на підприємствах з використанням жіночої праці та ін.). У кінці обов’язково потрібно зробити висновок.
25. 25. Система соціального забезпечення в 50-60-х р.р. ХХ ст.. Зростання кількості соціальних працівників та загальне визнання їх статусу. що суттєві зміни у системі соціального забезпечення почалися з другої половини 1950-х років. Економіка була переорієнтована на розвиток галузей промисловості групи “Б” та сільського господарства. Новий етап у розвитку соціального забезпечення починається після прийняття Закону про державні пенсії у 1956 р. Протягом 1950-60-х років пенсійна система розвивалася, і цей процес завершився, нарешті, прийняттям у 1964 р. Закону про пенсії та грошову допомогу членам колгоспам, які раніше були позбавлені цього. Створювалися напрямки допомоги малозабезпеченим сім'ям, безкоштовне медичне обслуговування, соціальне забезпечення непрацевлаштованого населення. У цьому контексті треба розповісти про голод 1946-1947 років, про “контрреволюціонерів”, “ворогів народу”, колишніх воїнів ОУН-УПА, дисидентів, які взагалі позбавлялися допомоги. Підсумовуючи, слід також сказати про те, яким коштом був створений добробут населення, про те, що економіка була затратною, а неефективна економіка неспроможна забезпечити високий рівень соціального захисту й допомоги, що призвело до зниження рівня життя переважної більшості населення вже в кінці 1880-х – на початку 1990-х років.
26.
27.
28.
29.
30. Ця концепція виникла після того, як наприкінці 20-х років XX ст. західний світ охопила найсильніша економічна криза, яка засвідчила, що ринок сам по собі не здатний нормально функціонувати й гарантувати всьому населенню мінімум благ і послуг. Раптове зубожіння широких верств продемонструвало важливість добробуту суспільства для нормальної роботи виробляючої економічної системи. Тоді й виникла завдяки зусиллям англійського економіста Дж. Кейнса (1883–1946) концепція держави загального добробуту, а шляхом до нього стало державне регулювання економіки, створення змішаної економіки, політика соціальних послуг.Суть концепції – у подоланні соціальних конфліктів шляхом створення з допомогою держави стерпних умов життя для всіх верств суспільства з допомогою реалізації програм соціальної допомоги незаможним верствам, вживання заходів для зменшення безробіття тощо, тобто розв’язання всіх тих проблем, які не здатний вирішити ринок. Набув поширення термін «соціальна держава». Соціальною називається держава, що забезпечує всім жителям певну кількість соціальних благ, включаючи прожитковий мінімум, право на освіту, медичне обслуговування тощо. Соціальна держава має допомагати (шляхом оподатковування) тим, для кого без такої допомоги громадянські права виявилися б порожніми обіцянками. Мета соціальної держави –гарантувати всім громадянам мінімальний рівень цивілізованого існування. Прихильники цієї концепції вважають, що в майбутньому буде розв’язана економічна проблема. Людям більше не доведеться перенапружуватися на роботі, вони стануть цілком забезпечені, любов до грошей сприйматиметься як хворобливий стан. Люди знову будуть більше цінувати цілі, ніж засоби, і надавати перевагу корисному.У цілому ця концепція – ліберально-капіталістичний еквівалент соціалістичної ідеології, до якої багато політологів не ставляться цілком серйозно. Концепції держави загального добробуту загрожує небезпека перетворитися в пропаганду суспільства споживання з усіма наслідками, що випливають.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 146 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |