|
Читайте также: |
1. Україна в системі міжнародних економічних відносин.
2. Всесвітній ринок товарів та послуг.
3. Торговельний і платіжний баланс країни.
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.
Валютний паритет — співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.
Валютний ринок — система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.
Вільна торгівля — зовнішньоторговельна політика, що не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами.
Експорт підприємницького капіталу — вкладання (інвестування) в промислові, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання частини їх акцій.
Конвертованість валюти — здатність резидентів і нерезидентів вільно, без усіляких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.
Міжнародна валютна система — форма організації валютних відносин у межах світового господарства.
Міжнародна торгівля — форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі, що позначені державними кордонами.
Міжнародна трудова міграція — форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.
Міжнародне науково-технічне співробітництво — форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва.
Міжнародний рух капіталу (міжнародна міграція капіталу) — переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання.
Міжнародні валютні відносини — форма міжнародних економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням грошей як світових.
Міжнародні економічні відносини — система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств.
Міжнародні фінансово-кредитні відносини — відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщень з одних країн в інші вартостей у товарній і/або грошовій формі з метою отримання їх власниками прибутків.
Національна валютна система — форма організації валютних відносин країни, що визначається її валютним законодавством.
Нетарифне обмеження — регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою кількісних (квотування, ліцензування, «добровільне обмеження»), прихованих (державні закупівлі, технічні бар’єри) або фінансових (субсидії, кредитування, демпінг) інструментів.
Платіжний баланс — статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться дані щодо зовнішньоекономічних операцій даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.
Позичковий капітал експортується у вигляді грошових кредитів уряду або підприємствам інших країн, вкладення грошей на банківські рахунки за кордон.
Портфельні інвестиції — капіталовкладення в підприємства інших країн, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.
Протекціонізм — політика обмеження імпорту, що проводиться з метою захисту національної економіки, стимулює розвиток вітчизняного виробництва.
Прямі інвестиції — капіталовкладення в підприємства інших країн, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.
Світова ціна — інтернаціональна вартість товару, яка визначається головними продавцями і покупцями певного виду продукції та формується в процесі здійснення великих і результативних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті на світовому ринку.
Світовий ринок позикових капіталів — механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів, котрий діє під впливом попиту на позиковий капітал та його пропонування з боку позичальників і кредиторів з різних країн.
Світовий товарний ринок — частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.
Тарифне обмеження — інструмент регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою мит і тарифних квот.
Економічна інтеграція — широке міждержавне об’єднання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру (включаючи спільні керівні та інші установи).
Інтернаціоналізація виробництва — економічна форма розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва. Вона передбачає розвиток таких організаційно-економічних форм, які пов’язують виробництво одних країн зі споживанням його результатів в інших.
Міжнародна кооперація — форма міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку міжнародних виробничих зв’язків, що виникають та існують між міжнародно спеціалізованими суб’єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих процесів.
Міжнародна спеціалізація — форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами.
Міжнародний поділ праці — процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.
Світове господарство — сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов’язані між собою си-
стемою міжнародних економічних відносин.
Транснаціоналізація — формування внутрішньокорпоративних міжнародних ринків, що охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили.
Транснаціональна корпорація — група підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, яка розташована в одній конкретній країні.
Тема 17. Глобалізація економіки та загальноцивілізаційні проблеми / самостійно/
1. Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку.
2. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки.
3. Суперечності глобалізації та її моделі.
4. Взаємопповязаність і передумови вирішення глобальних проблем.
Глобалістика — самостійна галузь знань про найзагальніші, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.
Глобальні проблеми — всезагальні проблеми, що відзначаються загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирішені спільними діями всіх країн світу.
Демілітаризація економіки — роззброєння і ліквідація оборонних галузей виробництва.
Екологічно безпечне розширене відтворення світової економіки — нарощування обсягів виробництва, яке супроводжується прискореним розвитком технологій, що поступово поліпшують навколишнє середовище та якість життя людей на земній планеті.
Екологія — характеризує взаємовідносини суспільства з природою, посилення людського впливу на навколишній світ.
Збереження мир у— це ліквідація озброєнь, демілітаризація економік усіх країн планети, повна ліквідація воєнних блоків та воєнних конфліктів як між країнами, так і в окремих країнах.
Конверсія — зміна пропорцій розподілу фінансових, людських і матеріальних ресурсів між цивільною і військовою сферами, переключення в ході роззброєння військового виробництва й інших видів військової діяльності на мирні цілі.
Нове політичне мислення — усвідомлення всіма народами планети важливості негайного вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому.
Цивільне виробництво — виробництво продукції для задоволення особистих потреб людей у предметах споживання і виробничих потреб.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 76 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |