Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Інститут представника ПУ.

Враховуючи те, що ПУ є гл держави постає необхідність інформування цього органу та представлення його інтересів в різних органах України. Такими суб'єктами є Пред ПУ у АРК, КСУ, ВРУ,КМУ. 1)Пред в АРК є держ органом, утв відповідно до КУ з метою сприяння виконанню в АРК повн покл на ПУ. Пред очолює Постійний Представник ПУ в АРК,який здійсн загальне керівництво діяльністю Пред, несе персонал відповідальність за виконання покладених на Пред завдань. Він призначається на посаду та звільн з посади ПУ. Представн утв ПУ і безпосередньо йому підпорядковується. У своїй діяльно Представн керується КУ, ЗУ «Про пред ПУ в АРК» ін. ЗУ, указами і розпоряд ПУ та актами КМУ. Представництво: 1) вивч стан виконання в АРК КУ, ЗУ, указів і розпорь ПУ, актів КМУ; 2)сприяє додержанню констит пр і св л і гр та досягненню міжнаціональної злагоди, соц.-економ і політ стабільності в АРК; 3)готує і подає на розгляд ПУ аналітичні матеріали з питань розвитку с-екон та політ процесів в АРК; 4)виконує інші функт передб з. 2)Пред в КСУ: Представник ПУ в КСУ — посадова особа, яка уповноважена П представляти його у КСУ.Представник: 1)бере участь у підготовці проектів констит подань до КСУ і представляє їх ПУ; 2)вносить за дорученням П зміни, або уточнення до констит подань внесених до КСУ, а також до тих подань, що перебув у констит провадженні; 3)Інформує ПУ про хід і результати розгляду справ у КС. 3)Пред в ВРУ:Представник ПУ у ВРУ, яка уповноважується ПУ забезпечувати взаємодію між ПУ і ВРУ. Представник ПУ у своїй діяльності керується КУ, ЗУ, актами ПУ, Положенням «про представника ПУ у ВРУ», розпорядженнями Глави Секретаріату ПУ. Основним завданням Представника ПУ є забезпечення взаємодії між ПУ та ВРУ. Він бере участь у засіданнях ВРУ, її постійних та тимчасових комісій, депутатських фракцій, а також в інших заходах, що здійснюються ВРУ, її органами та посадовими особами;представляє на засіданнях ВРУ, її комітетів та тимчасових комісій проекти законів, пропозиції ПУ до законів, повернутих главою держави для повторного розгляду, а також ін документів, внесених ПУ; інформує ПУ про хід і результати розгляду у ВРУ та її органах документів, внесених ПУ; здійснює моніторинг проектів законів, постанов ВРУ, внесених іншими суб'єктами законод ініціативи, бере участь у здійсненні аналізу таких проектів, зокрема з питань, що виникають у взаємовідносинах ПУ з ВРУ, та в разі потреби вносить відповідні пропозиції;виконує інші доручення ПУ. 4 )Пред в КМУ:Представник ПУ в КМУ представляє ПУ у відносинах з КМУ. Представник ПУ призначається та звільняється ПУ. Представником ПУ є за посадою один із перших заступників Глави Секретаріату ПУ. Осн завданнями Представника ПУ є забезпечення здійсн постійного зв’язку між П У та КМУ, вирішення питань, що виник у взаємовідносинах ПУ та КМУ. Організаційне забезпечення діяльності Представника ПУ здійснює відповідний структурний підрозділ Секретаріату ПУ. Представник ПУ:бере участь у засіданнях КМУ з правом дорадчого голосу, представляє на засіданняхКМУ;бере участь у розробленні проектів законодавчих актів, які вносяться ПУ або за його дорученням КМУ до ВРУ з питань діяльності КМУ, центр та місц органів виконавчої влади; здійснює за дорученням ПУ інші функції.

103. Поняття виконавчої влади та її місце в механізмі державної влади.

Виконавча влада - це вторинна підзаконна гілка державної влади, що має універсальний, предметний і організуючий характер і спрямована на забезпечення виконання законів і інших актів законодавчої влади. Органи виконавчої влади відповідно до принципу розподілу влад утворюються для здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами життя суспільства.У ст.6. КУ зазначено, що державнв влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

104. Система виконавчої влади в Україні.

Система органів виконавчої влади складається з таких рівнів:

— Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади;

— центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, органи, статус яких прирівняний до державних, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

— місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні адміністрації та територіальні органи центральних органів виконавчої влади. Згідно з ч. 2 ст. 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Наприклад, правовий статус Кабінету Міністрів України визначений Законом України від 16 травня 2008 року "Про Кабінет Міністрів України", правовий статус місцевих державних адміністрацій — Законом України від 9 квітня 1999 року "Про місцеві державні адміністрації".

105. Кабмін(КМУ)- вищий орган в системі виконавчої влади України.Порядок формування Кабміну

Положення про КМУ вказано в КУ у роздилі 6. Ст.113. КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади.КМУ відповідальний перед ПУ та підконтрольний і підзвітний ВРУ у межах передбачених у ст.85,87 КУ.Ст 114. До складу КМУ входять Прем єр- міністр Укр., Перший віце-прем єр-міністр, три віце-прем єр-міністри, міністри.Прем єр міністр призначається ПУ за згодою більше ніж половини від конституційного складу ВРУ.Персональний склад КМУ призначається ПУ за поданням Прем єр-міністра Укр.Строк повноважень КМУ не визначається, проте в частині 1 ст.115 КУ лише пердбачає, що КМУ складає повноваження перед новоораним ПУ.КМУ, відставку якого прийнято ПУ, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМУ, але не довше ніж шістдесят днів.

106. Кабмін – склад, компетенція, акти.

Ст 114. КУ: до складу КМУ входять Прем єр- міністр Укр., Перший віце-прем єр-міністр, три віце-прем єр-міністри, міністри. Стаття 116. КМУ:1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність Укр., здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання КУ і ЗУ, актів ПУ;2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної а податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку Укр.; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;6) розробляє проект закону про Держ. бюджет Укр. і забезпечує виконання затвердженого ВРУДержавного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності Укр., митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України. Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти КМУ підписує Прем'єр-міністр Укр.. Нормативно-правові акти КМУ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

107. Прем’єр-міністр Укр.: порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.

Прем'єр-міністр України призначається ПУ за згодою більше ніж половини від конституційного складу ВРУ. Прем'єр-міністр є главоюКМУ, і керує його роботою, забезпечує виконання програм діяльності КМУ, схваленої ВРУПрем'єр-міністр визначає і розподіляє обов'язки між першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує їхню діяльність, застосовує заходи дисциплінарної відповідальності (крім звільнення з посади) до членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників. У певних випадках і в межах, визначенихКУ, він виконує обов'язки ПУ у разі дострокового припинення його повноважень.

108. Система центральних органів виконавчої влади.

Згідно Указу ПУ від 15грудня 1999р.»Про систему центральних органів виконавчої влади» До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Сьогодні їх 15. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

109. Міністерства та інші органи центральної виконавчої влади: порядок формування,принципи діяльності, статус, повноваження і політична роль.

1. Діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності. 2. Міністерства діють за принципом єдиноначальності. Інші центральні органи виконавчої влади діють за принципом єдиноначальності, якщо інше не передбачено законом. 3. Підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом. Статус і атрибути міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. 1. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення. 2. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України. 3. На будинках, де розміщуються міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, вивішуються таблички (вивіски) із зображенням Державного Герба України та найменуванням розташованих органів і піднімається Державний Прапор України. 4. Зразки печаток, бланків і табличок (вивісок) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Утворення, реорганізація та ліквідація міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. 1. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. 2. Члени Кабінету Міністрів України можуть вносити Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо утворення, реорганізації або ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. 3. Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень. 4. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. 5. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. 6. Державна реєстрація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади як юридичної особи здійснюється у триденний строк з дня набрання чинності актом Президента України про призначення керівника новоутвореного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. Здійснення заходів щодо державної реєстрації міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади як юридичної особи покладається на керівника такого органу. 7. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України. 8. Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. 9. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої, визначається Кабінетом Міністрів України. Закон Про центральні органи виконавчої влади.

110. Конституційно-правовий статус і система органів виконавчої влади на місцях

1. Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади. Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади; взаємовідносини Кабінету Міністрів України з іншими вищими органами державної влади; порядок формування Кабінету Міністрів України; строк повноважень, компетенція Кабінету Міністрів України; організація роботи Кабінету Міністрів України; акти Кабінету Міністрів України. Порядок формування Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України. Вихідна формула міститься в ст. 114 Конституції України: Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр України, який спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів України. Прем'єр-міністр України спрямовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.

111. Місцеві державні адміністрації: правова природа, порядок формування, структура, принципи діяльності, компетенція, акти.

Закон «про місцеві державні адміністрації».

Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України. На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень. Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

112. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.

115. Конституційно-правовий статус судів.

ЗУ «Про судоустрій і статус судів» встановлює: Ст.47. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства. Незалежність судді забезпечується: особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; правом судді на відставку.

116. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.

Ст. 131 КУ: В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури ѕ двох членів Вищої ради юстиції.До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Ст. ЗУ «Про ВРЮ» ст.6 На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років. Ст. 16 Вища рада юстиції є повноважною за умови призначення на посаду не менш як трьох четвертих від її конституційного складу та складення ними присяги, враховуючи тих осіб, які входять до Вищої ради юстиції за посадою. Перше засідання Вищої ради юстиції скликається через тиждень після складення присяги всіма її членами.

117. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція.

Правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Завдання СБ України визначені Законом України «Про Службу безпеки України». Серед них — захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувальної діяльності іноземних спецслужб, підривних посягань з боку окремихорганізацій та осіб. Основні завдання МВС України. Основними завданнями МВС України організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю; забезпечення, запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства; Завдання митної служби України:виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;захист економiчних iнтересiв України;виконання зобов'язань, передбачених мiжнародними договорами України з питань митної справи;захист iнтелектуальної власностi учасникiв зовнішньо-економiчних зв'язкiв, iнших юридичних та фiзичних осiб;застосування заходiв тарифного та нетарифного регулювання при перемiщеннi товарiв через митний кордон України;митний контроль та митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, вдосконалення форм i методiв їх здiйсення;контроль дотримання правил перемiщення валютних цiнностей через митний кордон України.

118. Конст.-правовий статус прокуратури. Функції і повноваження прокуратури.

КУ Ст. 121.Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:1) підтримання державного обвинувачення в суді;2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободигромадян. Ст.122.Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. ЗУ «Про п-ру» Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років. Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до нихпрокуратури, а також військові прокуратури. Ст 21. Протест прокурора Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором,його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Ст 22. Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Ст23.Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором.

120. КСУ: функції і повноваження.

Ст. 147. єдиним органом конс. юрисд..КСУ вирішує питання про відповідність законів та інших пр. актів КУ і дає офіційне тлумачення КУ та зак.України. Ст148.КСУскл.з 18 Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє держ авною мовою.Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк. 150.До повноважень Конституційного Суду України належить:1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): аконів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України;правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України;З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.Ст.151.Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, щ о вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. А також КСУ дає висновок про порушення КУ або ЗУ ВР АРК.

124. Суб'єкти і форми звернення до КСУ

Звернення до Конституційного Суду може бути у формі конституційного подання або конституційного звернення.

Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання неконституційним правового акта (його окремих положень), про визначення конституційності міжнародного договору або необхідності офіційного тлумачення Конституції України та інших законів.

Суб’єктами права щодо конституційного подання є:

· Президент України;

· не менш ніж 45 народних депутатів України;

· Верховний Суд України;

· уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

· Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституції України, законів України для забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Суб’єктами права щодо конституційного звернення є:

· громадяни України;

· іноземці;

· особи без громадянства;

· юридичні особи.

125. Поняття і правова природа актів КСУ. Правові позиції КСУ: поняття і значення.

Акти Конституційного Суду України є правовими актами, адже приймаються вони органом, спеціально на те уповноваженим Конституцією, з дотриманням встановлених форми і процедури, є обов‘язковими до виконання на території України. Що ж до можливості розуміння актів Конституційного Суду України як актів нормативно-правових, то слід мати на увазі, що в теорії права під останніми розуміють письмові документи, що встановлюють, змінюють, припиняють чи конкретизують норми права. Конституційно і законодавчо визначена компетенція Конституційного Суду України не передбачає нормотворчості, крім тої, що пов‘язана з регламентацією частини питань організації його внутрішньої роботи. Разом з цим це не заперечує можливості визнання за актами Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України нормативного характеру в тому розумінні, що вони конкретизують чинне законодавство України і не регулюючи самостійно суспільні відносини, вони, тим не менше, задіяні в цьому процесі, адже застосування положень Конституції і законів України, щодо яких Конституційним Судом України дано офіційне тлумачення, можливе лише з урахуванням правових позицій Конституційного Суду України, викладених у відповідних рішеннях. Останні, як відомо, є обов’язковими до виконання на всій території України. Однак акти тлумачення Конституційного Суду України не можуть розглядатися як самостійні джерела права. Вони є інтерпретаційними актами, мають допоміжний характер і можуть бути застосовані лише у зв’язку із застосуванням відповідної норми. Ще однією властивістю актів Конституційного Суду є їх преюдиційність, яку в процесуальному праві розуміють як неможливість повторного доказування в інших процесах тих обставин, які встановлені у відповідній процесуальній формі іншим юрисдикційним органом. Водночас акти Конституційного Суду України можуть набувати характеру юридичного прецеденту і характеризуватися преюдиційністю. Саме тому вони є окремим, спеціальним різновидом правових актів, а також допоміжним джерелом (формою) права.країни полягає в неприпустимості оспорювання в іншому процесі фактів і правовідносин, встановлених рішенням Конституційного Суду.

Під правовими позиціями Конституційного Суду розуміють не лише остаточний варіант його рішення (в широкому розумінні), але і систему правових аргументів, які використовувалися для його обґрунтування, уявлення Суду про сутність розглядуваної ним проблеми і висновки, до яких він приходив під час її вирішення.

По суті, правові позиції Конституційного Суду України є формою і результатом інтерпретації ним Конституції і законів України. При цьому така інтерпретація здійснюється не лише в межах конституційного провадження щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України, але і в справах про конституційність правових актів, а також при здійсненні Конституційним Судом інших своїх повноважень. В основі правової позиції Суду лежать конституційні принципи, наукові знання, різні правові доктрини і праворозуміння, а також наукова і професійна правосвідомість суддів Конституційного Суду. Але оскільки їх праворозуміння не завжди є однаковим, а підходи до вирішення певних правових проблем також не завжди співпадають, то загальнообов‘язковими є ті правові позиції, які колегіально прийняті Конституційним Судом і містяться у його актах. Лише такі правові позиції набувають офіційного характеру, на відміну від окремих думок суддів.

Велике значення в правозастосовчій діяльності мають сформульовані Конституційним Судом України за час своєї діяльності правові позиції у сфері:

1) засад конституційного ладу, зокрема щодо:

- тлумачення принципу верховенства

- поділу влади

- державної мови

2) прав і свобод людини і громадянина, зокрема:

- права на життя

- права на судовий захист

- незворотної сили законів - місця проживання

- права на особисте життя

- виборчих прав

3) інститутів безпосередньої демократії

4) статусу органів державної влади

5) статусу Автономної Республіки Крим

6) місцевого самоврядування

6) узгодження правової термінології

127. Поняття та принципи місцевого самоврядування

Спеціальні принципи місцевого самоврядування мають досить розгалужену систему. Так, наприклад, до спеціальних принципів у сфері місцевих фінансів можна віднести: збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів; фінансування державою витрат, пов'я­заних зі здійсненням органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади; самостійність місцевих бюджетів; фінансову підтримку місцевого самоврядування державою тощо.

128. Система місцевого самоврядування в Україні

Але із самого поняття місцевого самоврядування, яке дає нам Закон «Про місцеве самоврядування», випливає, що це не тільки право, а й реальна здатність громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення. А цю здатність громада може самостійно реалізувати тільки використовуючи різноманітні форми безпосереднього народовладдя. Тому законодавче визначення системи місцевого самоврядування є неповним і може розглядатися тільки як система суб’єктів місцевого самоврядування, або, як зазначається в деякій навчальній літературі, як система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані. Згідно зі ст.5 Конституції народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таким чином, закріплюються дві основні групи форм реалізації народовладдя: форми безпосереднього і опосередкованого народовладдя. Аналогічним чином визначаються ці форми на місцевому рівні.

129. Способи формування органів місцевого самоврядування.їх конституювання,формування кадрового складу.

5. Участь громадян України у місцевих виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у виборах.

130. Відносини органів місцевого самоврядування з центральними органами держ.влади в Україні

Державна влада та місцеве самоврядування знаходяться у відносинах тісної взаємодії та взаємовпливу, обумовлених не лише їх інтегрованістю в більш велику систему публічної влади, але й намаганням їх як цілісних систем пристосувати оточуюче їх соціально-політичне середовище до потреб свого існування та розвитку.

О.С. Бурмістров пропонує відокремлювати три групи методів державного впливу на місцеве самоврядування: перша характеризується тим, що реалізація її властива в рівній мірі періодам як становлення, так і стабільного його функціонування – це методи програмування, нормативно-правового регулювання, координації, інформування, методичного інструктування, кадрового забезпечення, матеріально-фінансового забезпечення, гарантування; друга група методів властива здебільшого періоду становлення місцевого самоврядування та відбиває значення центральних органів державної влади в запроваджені системи місцевого самоврядування – це заснування первинних суб'єктів місцевого самоврядування, реєстрація статутів територіальних громад, наділення як власними, так і делегованими повноваженнями; третю групу становлять методи, реалізація яких здійснюється в порядку зворотного зв'язку – судовий захист місцевого самоврядування, контроль за здійсненням делегованих повноважень, застосування санкцій до органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Такий підхід дозволяє визначити особливості державного впливу в залежності не лише від того, чи знаходиться місцеве самоврядування на етапі становлення чи стабільного функціонування, але й з точки зору міста в механізмі управління, а також надає можливість комплексно простежити позитивні та негативні його наслідкиРазом з цим об'єктивно обумовленим є і активний вплив органів місцевого самоврядування на органи державної влади. Він пов'язаний з забезпеченням достатності, ефективності, усталеності системи місцевого самоврядування. Місцеві інтереси в цьому випадку спрямовуються на отримання достатніх інформаційних, кадрових, матеріально-фінансових та інших ресурсів, виконання передбачених законом обов'язків держави в сфері місцевого самоврядування, новелізацію законодавства з питань організації місцевого самоврядування, реалізацію державних гарантій фінансової самостійності місцевого самоврядування, судовий захист місцевого самоврядування тощо.

131. Конституційні принципи взаємодії місцевих органів виконачої влади та органів місцевого самоврядування

Очевидним є актуальність питання гармонізації стосунків між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого само­врядування. Практика делегування є однією з найважливіших форм економії фінансових та людських ресурсів, оскільки виключає необхідність створення поряд з органами місцевого самоврядування ще якихось структур державної виконавчої влади, особливо на первісному рівні адміністративно-територі­ального поділу держави. Водночас слід чітко розмежувати компетенцію між органами публічної влади на місцях на основі принципу субсидіарності; завершити перерозподіл повноважень між органами місцевого самовря­дування та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого само­врядування різного територіального рівня на засадах децентралізації та деконцентрації.

Основні положення Конституції України 1996 р. свідчать про те, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади, місцеве самоврядування обмежується самостійним вирішенням питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» встановлює, що місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування сласних повноважень, для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.Стаття 118 Конституції та ст. 72 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлюють підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій перед відповідними радами у частині делегованих їм повноважень. Органи державної влади пе­редають органам місцевого самоврядування повноваження, реалізація яких має безпосе­реднє відношення до інтересів місцевого на­селення. Не допускається делегування органам місцевого самоврядування державних повноважень, якщо вони віднесені до питань адміністратив­но-територіального устрою; якщо делегуван­ня повноважень призведе до порушення прав і свобод людини і громадянина, верховенства Конституції і законів України, територіальної цілісності України. Крім закону, у якості правової основи делегування державних повноважень, з багатьох поточних питань доцільно викорис­товувати більш оперативну форму взаємодії, таку, як договір (угода), що укладається між органами державної виконавчої влади та ор­ганами місцевого самоврядування. Відповідно п. 5 ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для здійснен­ня спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовряду­вання можуть укладати договори, створюва­ти спільні органи та організації.

132. Конституційно-правовий статус депутата місцевої ради і правові гарантії його діяльності

Депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. Він зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійснЧинне законодавство надає депутатам місцевих рад гарантії депутатської діяльності. Ніхто не має права обмежити повноваження депутата місцевої ради, інакше як у випадках, передбачених Конституцією України та поточним законодавством. Відповідні ради та їх органи мають забезпечити необхідні умови для ефективного здійснення депутатами їх повноважень. На час сесії чи засідання постійної комісії ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків. У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Депутат місцевої ради користується на території відповідної ради правом безплатного проїзду на залізничному, автомобільному і водному транспорті, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі). Депутат місцевої ради не має права на депутатську недоторканність, проте кримінальна справа стосовно нього може бути порушена лише судом або прокурором. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом. Про порушення кримінальної справи і застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту стосовно депутата місцевої ради має бути повідомлено до відповідної місцевої ради.