Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття та принципи держ устрою.

Державний устрій країни - це її територіальна організація, яка х-зується визначеною формою конят-прав в-син між державою в цілому і її складовими частинами. Відповідно до ст..132 КУ терит устрій ґрунтується на засадах єдності та цілісності держ території;поєднанні централізації та децентралізації у здійсненні держ влади;збалансованості і соц.-економ розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економ, екологічних,географічних,демографічних особливостей,етнічних і культ традицій.

- П-п єдності та терит цілісності - озн, що складові частини території(адм.-терит одиниці)знаходяться у нерозривному зв»язку, визначаються вн єдністю в межах державного кордону в Україні.

- П-п централізації та децентралізації - проявляється у тому,що в Україні має бути така організація території яка б відповідала інтересам держави і найповнішою мірою інтересам окремих регіонів.

- П-п збалансованості і соц.-економ розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економ, екологічних,географічних,демографічних особливостей,етнічних і культ традицій полягає у створенні умов для рівномірного економічного і соціального розвитку всієї території країни.

Також розрізняють-п народного суверенітету, унітаризму, системності.

75. Державно-правові ознаки України як унітарної держави.

Унітарна держава-це держава, яка є єдиною, тобто у склад якої не входять інші держави.Вона х-зується тим, що її територія складає єдине ціле, що підрозділяється лише на адм.-терит одиниці.Унітарна держава має загальні для всієї держави органи влади, повноваження якої розповсюджуються на всю її територію.В уніт державі діє єдина система законодавства.

Україна згідно зі ст..2КУ є уніт державою.в той же час в її складі знах АРК.Але сам факт наявності автономії ніколи не був обов»язковою ознакою федерації.В склад уніт держави входять держ утворення, наділені ознаками суверенітету, наявна єдина конституція, єдине громадянство, в міжнародних в-синах виступає як єдиний представник.

Україна:1)ст2 має власну територію,яка являється єдиною, нероздільною, недоторканною і цілісною.2)має свої держ кордони, змінити які без згоди народу України не дозволяється(ст17);3)розробляє свою Конституцію(преамбула);4)Має власну систему законодавства, на її терит забезпечується п-п верховенства права;5)поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову(ст6); 6)єдине громадянство(ст4); 7)признається і гарантується місцеве самоуправління(ст7); 8)держ є укр. Мова(ст10), Україна має держ символи(ст20).

76. АРК-територіальна автономія у складі України.

Україна відповідно до ст2 КУ є унітарною державою, але в даний час до її складу входить АРК.Її створенню передував референдум, проведений 20 січня1991 року у Криму.А 12 лютого 1991р ВРУ підтримала це бажання народу і прийняла закон про відновлення АРК.Так юридично було оформлено створення АРК.Тепер прав статус АРК визначений ЗУ «Про автономну республіку Крим», який прийнято17 березня 1995р., Конституцією Ураїни1996р, в якій міститься розділХ, присвячений АРК, конституцією АРК 1998р.Згідно з ними АрК є невід»ємною складовою частиною України, що перебуває у її складі як адм.-терит автономія.Тому вона не є носієм державного суверенітету, не має права виходу зі складу України, не може вступати у політичні відносини з іноземними державами. Адм-терит автономія хоча й має деякі ознаки державності(територію,власні представницькі та виконавчі органи, право приймати нормативні акти, свій статут.,символіку), проте державним чи державно-територіальним утворенням не вважається.Правовий статус цієї автономії визначається спец актом. Який затверджується цн органом держ влади, у складі якої перебуває ця автономія.Адміністративно-терит автономія не є носієм державного суверенітету.КУ закріпила за автономією право мати свою Конституцію(ст135). АРК має свою систему органів- Верховну Раду.Раду міністрів та органи місцевого самоврядування.Водночас в АРК діє представництво Президента України.Представницьким органом АРК є ВР АРК.Виконавчим органом є АРК є рада міністрів.Місцеве самоврядування здійснюють органи органи самоврядування відповідно до КУ та ЗУ «Про місцеве самоврядування».Правосуддя здійснюється судами, що належать до єдиної с-ми судів України.

77. Політико-правові засоби вдосконалення і гармонізації міжнаціональних в-син в країні.

З існуючих держав важко виділити мононаціональне.Тому завжди проблеми державного устрою пов»язані з міжнаціональними в-синами, які можуть вирішуватися як демократичними, так і недемократичними методами.Умови досягнення гармонізації міжнац в-син: Наявність демократичної правової держави;Прагнення всіх представників нації і народностей до досягнення згоди.Зазвичай вони знаходять відображення в конституції.Все це визначає і породжує національне питання, яке в кожній жержаві вирішується своїми методами, з урахуванням істор особливостей. Р-ня економ розвитку, традицій, релігії. Постійно виникаючі в суспільстві економ, політ, міжособистісні конфлікти можуть бути перенесені і в площину міжнаціональних в-син. І протистояти цьому може лише високий р-нь культури, повага до оточуючих,самоконтроль і прагнення подолати ці протиріччя демократичними методами.

78. Адміністративно-територіальний устрій і порядок вирішення питань територіального поділу.

Інститут адмін.-терит устрою нашої держави знайшов своє нормативне закріплення у ст133КУ.Терит устрій-це терит організація державної влади, яка включає:питання вн поділу держави на ті чи інші складові частини;правове положення цих частин, взаємовідносини між державою і її складовими. За допомогою терит устрою визначається організація території держави, її складові частини та правовий статус кожної з них, а також їх співвідношення з державою вцілому. Розділ ІХ КУ присвячений терит устрою.

Адм-терит устрій необхідний для здійснення різних держ функцій. Відповідно до терит устрою будується система органів на місцях.Він сприяє збалансованому розвитку всієї території, створенню сприятливих умов для задоволення матер, соціальних,культурних потреб громадян тощо. Згідно до ст. 133 КУ до адміністр-терит устрою входять АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Система адм.-терит поділу України побудована на базі координації та субординації, створення структурних рівнів(ланок).Для суч с-ми характерні 3 структурні рівні:вища ланка- АРК, область, міста республіканського підпорядкування(міста Київ і Севастополь): середня ланка- район, місто обл. підпорядкування; низова ланка-місто районного підпорядкування, селище(смт), село, сільрада, селищна рада. Перелік міст республіканського підпорядкування та областей міститься в КУ(ч.2 ст 133).До складу України входить 24 обл+ АРК+2 міста (Київ Севастополь).Обл: Вінницька, Волинська, Дніпропетр, Донецьк, Житомирська,Закарпатська, Запорізьк, Івано-Фр,Київська, Кіровоградська,Луганська, Львівська,Миколаїв,Одеська,Полтавська, Рівненська,Сумська, Тернопільська,Харківська,Херсонська, Хмельницька, Черкаська,Чернівецька,Чернігівська.

79. Поняття і юридична природа державної влади

Державна влада - це спосіб керівництва (керування) суспільством для якого характерна опора на спеціальний апарат примуса (авторитет чинності).

Державна влада:

-є владою публічної (офіційно управляє справами всього суспільства в цілому) і політичної, тобто вона регулює відносини між більшими й малими соціальними групами й, будучи відносно відособлена від суспільства (соціально неоднорідного в особі класів, етносів, націй, національних меншостей і т.п.), керує їм в інтересах тої його частини, більш або меншої, котра опанувала цією владою (служить інструментом реалізації волі політичних чинностей, вартих у влади);

-є суверенною владою, тобто в сфері державних справ має верховенство, самостійністю й незалежністю стосовно якої-небудь іншої влади як усередині держави,так і за його межами;

-здійснюється на постійній основі спеціальним апаратом влади (державним апаратом);

-має монопольне право застосовувати примус на території своєї дії (території держави);

-має монопольне право оподатковування певних осіб, що перебувають на території держави (для формування бюджету - скарбниці держави);

-поширюється на всіх осіб (фізичних, юридичних), щоперебувають на території держави (виключення: наприклад, іноземні дипломати);

-видає нормативно-правові акти.

80. Структура конституційно-правового інституту державної влади в Україні.

Президент - глава держави, Законодавча влада (Верховна Рада України - парламент), Виконавча влада(Кабінет Міністрів України – уряд), Судова влада (Конституційний суд і суди загальної юрисдикці

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи принцип поділу влади, згідно з яким державна влада в Україні здійснюється на за­садах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, визначила також і відповідні види органів у системі органів державної влади України: органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Кож­ний із цих видів (незважаючи на спільні риси: статутно-правовий характер, участь у реалізації завдань і функцій держави, державно-владний характер повноважень, загальні принципи організації та діяльності тощо, які обумовлюють єдність системи органів держа­вної влади України Органи законодавчої влади в демократичних державах - це представницькі законодавчі органи - народні (національні) пред­ставництва або легіслатури, які утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхньою основною функцією згідно з принципом поділу влади є законо­творчість. Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституювання Верховної Ради України як єдиного органу зако­нодавчої влади не означає, що закони в Україні можуть приймати­ся лише цим органом. Законодавча влада може здійснюватися на­родом України не тільки через своїх представників у Верховній Раді, а й безпосередньо - всеукраїнським референдумом,- хоча практики проведення законодавчого референдуму в Україні ще немає.

Органи виконавчої влади відповідно до принципу поділу влади утворюються для здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та адмі­ністративно-політичною сферами життя суспільства. До системи органів виконавчої влади Конституція України відносить насампе­ред Кабінет Міністрів України - вищий орган у цій системі. Кабі­нет Міністрів України спрямовує і координує роботу інших орга­нів виконавчої влади:

а) центральних- міністерства і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

б) місцевих - місцевих державних адміністрацій.

Органи судової влади - суди відповідно до принципу поділу влади здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивіль­ного, кримінального та адміністративного судочинства. Конститу­ція України до системи судових органів відносить суди загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України) та Конституційний Суд України (ст. 147 Конституції України)..

Особливе місце в системі органів державної влади України посідає Президент України. Конституція України безпосередньо не відносить Президента України до якоїсь певної гілки влади (законодавчої, виконавчої чи судової) і закріплює його статус як глави держави, що дає можливість зробити висновок про особли­вий характер президентської влади як специфічної самостійної гілки влади.

Особливу групу органів державної влади, які також безпосеред­ньо не входять до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, становлять органи прокуратури. Згідно зі ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування ін­ших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду строком на п'ять років за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України (ст. 122 Конституції України). При цьому Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві Ук­раїни, яка має наслідком його відставку з посади.

Та обставина, що органи прокуратури не віднесені безпосе­редньо до однієї з трьох гілок влади, дає підстави трактувати їх як державні органи, що не належать до органів державної влади. Такий підхід, на нашу думку, є недоцільним з огляду як на досить проблематичну відмінність понять «орган державної вла­ди» і «державний орган», так і з урахуванням того факту, що орга­ни прокуратури наділені державно-владними повноваженнями та беруть певну участь у функціонуванні судової гілки влади.

81. Поняття органу держави, його ознаки і конституційний статус

Орган держави – це організаційно і структурно уособлена частина держ. механізму, яка наділена в установленому КУ порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади. Основоположною ознакою належності державного органу до державного апарату є наявність в органу держави державно-владних повноважень. Державно-владні повноваження – порядок формування і діяльність держ. органу, його структура і компетенція закріплюються нормами права., орган держави наділяється правом видання юридичних актів, які є обов’язковими для виконання суб’єктами права., держ. орган при реалізації своїх функцій і повноважень спираються на матеріально-фінансове забезпечення своїх приписів (фонди держави, кошти держбюджету) Примусовий х-р. владних повноважень держ. органу, його монополія на застосування примусу принципово відрізняє його від інших політичних і суспільних інститутів. Державний орган може бути представлений як окремим громадянином держави (Президент) так і колективом людей, об’єднаних загальною метою і родом діяльності. 1) Орган держави створюється jk8і діє в установленому державою порядку 2) Цей орган уповноважений державою виконувати її завданя і функції 3) Орган держави є частиною єдиного держапарату 4) Має внутрішню структуру, яка складається із підрозділів, що скріплені єдністю цілей, заради яки вони були створені, і дисципліною, якої всі службовці мають додержуватися.

82. Класифікація (види) органів державної влади

За способом виникнення – первинні і вторинні. Первинні ніякими іншими органами держави не створюються, похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями. За обсягом владних повноважень – вищі і місцеві. Але не всі місцеві органи є державними. За широтою компетенції – органи загальної і спеціальної компетенції. За видами діяльності - на основі принципу поділу влади поділяються на законодавчі, виконавчі. і судові. Також органи держ. влади розрізняються і за тим що одні з них – це колективні утворення, а інші представлені однією особою.

83. Структура діючого законодавства в системі державної влади України.

Конституція України, ЗУ Про Вибори Президента України, ЗУ Про Кабінет Міністрів України, ЗУ Про Центральні органи виконавчої влади, ЗУ Про Місцеві держадміністрації, ЗУ Про вибори народних депутатів, ЗУ про статус народного депутата, ЗУ про комітети ВРУ, ЗУ Про судоустрій і статус і статус суддів.

84. Принципи організації і діяльності органів державної влади. Демократизація організації і діяльності державного апарату

Організація і діяльність держ. органів базуються на відповідних принципах поділу влади, народовладдя, унітаризму, законності, позапартійності, гуманізму. Ці принципи визначають демократичну спрямованість діяльність державних органів. Принцип поділу влад: закріплений у ст.6 КУ. Означає, що законодавча, виконавча, судова лада реалізується різними держ. органами, які стримують і урівноважують одна одну в процесі виконання своїх завдань і функцій. Принцип народовладдя – проявляється в демократичній організації Української держави, республіканській формі правління, за якої носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Принцип гуманізму - у формуванні і діяльності України базуються на тому, що в ст. 1 К Україна визнається як соціальна. Відповідно зусилля держ. органів мають бути спрямовані на задоволення матеріальних і духовних потреб особи, забезпечення благополуччя людини і суспільства. Ст.. 3 КУ проголошує, що людина, її життя і здоровя, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Принцип унітаризму – у формуванні і діяльності державного механізму визначаються тим, що згідно з ч. 2 ст. 2 КУ наша держава є унітарною. Наявність АРК не робить її федерацією. Принцип законності – полягає в тому, що всі держ. органи повинні виконувати закони. Згідно з ч.2 ст.19 КУ органи держ. влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені К та Законами України.

85. Система органів державної влади в Україні

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження відповідно до Конституції України і законів України.

Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України (парламент). Це постійно діючий однопалатний колегіальний орган, що складається з 450 народних депутатів.

Виконавча влада здійснюється системою органів, вищим органом в якій є Кабінет Міністрів України (уряд). Кабінет Міністрів України складається з Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, трьох віце-прем’єр-міністрів і міністрів. Він відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Самостійне місце в системі державних органів України належить главі держави – Президенту України. Президент України є главою держави і виступає від її імені, а також має низку повноважень як глава держави при взаємодії з парламентом, виконавчою і судовою владою, контрольно-наглядовими та іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (судовою владою). Основні завдання судової влади в Україні:- зміцнення законності;- охорона від посягань на власність;

- судовий захист від посягань на честь і гідність;- запобігання у вчиненні злочинів.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, визначені Конституцією та Законом "Про судоустрій та статус суддів»

Система судових органів.До неї входять:Конституційний Суд України, Суди загальної юрисдикці, Верховний Суд України та інші.

86. Законодавча влада в Україні.Конституційна природа парламента-ВРУ

Відповідно до Конституції єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Назва „Верховна Рада” вперше була вжита в радянській конституції 1937 року В Україні запроваджено однопалатний Парламент, що в цілому на сучасному етапі відповідає конституційній формі державного устрою України як унітарної держави.Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на чотири роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права.Керує Верховною Радою України Голова Верховної Ради України, який обирається народними депутатами таємним голосуванням. У Голови Верховної Ради України є два заступники, які обираються народними депутатами таємним голосуванням за пропозицією Голови. Роботу Голови Верховної Ради України і його заступників забезпечують відповідні секретаріати.Основними галузевими органами Верховної ради є її комітети, які здійснюють законопроектну роботу. Комітет, визначений головним розробником з певного законопроекту чи проекту іншого акту Верховної Ради, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки та висновки інших комітетів та готує їх на розгляд Верховної Ради.Верховна Рада у межах своїх повноважень може організовувати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менше третини від конституційного складу Верховної Ради України.Для контролю за використанням коштів Державного бюджету від імені Верховної Ради створюється Рахункова палата.

Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги на вірність Україні.Верховна Рада України працює сесійно. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування, яке здійснюється народними депутатами особисто.Парламент Головним завданням парламенту будь-якої країни є створення і вдосконалення законів. Законодавча влада затверджує бюджет (тобто прибутки і видатки держави), контролює його виконання, має право контролю за діяльністю уряду. Характерними рисами діяльності парламентів є те, що вони формуються шляхом виборів, працюють на постійній основі на протязі певного визначеного законом часу. Свої рішення парламенти приймають колегіально, шляхом голосування. Законодавча влада - це гілка державної влади, функцією якої є законотворча діяльність. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Лише вона може виступати від імені народу.

Верховна Рада має право внести зміни до Конституції України, визначити Всеукраїнський референдум про зміну території України. Найважливішим завданням Верховної Ради є прийняття законів нашої країни. Саме законами визначаються норми життя України - права, свободи і обов'язки людини, питання громадянства, національні і мовні питання, загальні засади зовнішньо-політичної діяльності, місцевого самоврядування, судоустрою, кримінального, цивільного і адміністративного законодавства. Закони України визначають порядок охорони кордону, теріторіальний устрій України, організацію і порядок діяльності Верховної Ради, статус народних депутатів.Тільки Верховна Рада може впроваджувати податки, визначати порядок направлення українських військових підрозділів до інших країн чи, навпаки, перебування іноземних військ на території України Згідно із законами України встановлюють військові і спеціальні звання (дипломатів, прокурорів, державних службовців тощо), державні нагороди, оголошують амністію, запроваджують державні символи. Крім законодавчих, Верховна Рада виконує й інші важливі функції, зокрема визначає основні засади внутрішньої і зовнішньої політики України, призначає вибори Президента, затверджує чисельність і структуру Збройних Сил, дає згоду на обов'язковість для України міжнародних угод (ратифікація) чи анулює їх (цю дію називають денонсацією.

87. Конституційний склад і структура ВР

Загальний кількісний склад Верховної Ради України та її структура визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами про окремі її інститути.Згідно зі ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів України. Для того, щоб парламент виступав реальним представником народу, до його складу мають входити відносно численні об'єднання парламентаріїв (депутатські групи та фракції), які відображали б інтереси значних прошарків суспільства

Відповідно до ст. 88 Конституції України Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника. Голова Верховної Ради має такі повноваження: веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку питань до розгляду на її засіданнях; підписує акти, прийняті Верховною Радою; представляє Верховну Раду у відносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу Апарату Верховної Ради.

Верховна Рада затверджує перелік комітетів, обирає їх голів. Комітети здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України (ст. 89 Конституції). Значення комітетів полягає, по-перше, в забезпеченні безперервної і ефективної діяльності Верховної Ради, яка працює в сесійному порядку; по-друге, в найбільш повному залученні народних депутатів до роботи Верховної Ради. Це - - своєрідна форма об'єднання депутатів усередині Верховної Ради, бо ні сесія, ні депутатські групи та фракції, ні індивідуальна робота депутатів не можуть виконувати цієї ролі в повному обсязі. Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати також тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Крім того, для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі коміси, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її конституційного складу. Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюється законом.Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається Верховною Радою для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 101 Конституції). Рахункова палата створюється для контролю за використанням коштів Державногобюджету України від імені Верховної Ради України (ст. 98). Роботу Верховної Ради забезпечує Апарат Верховної Ради. Його керівника призначає на посаду та звільняє з посади Верховна Рада. Вона затверджує також структуру свого Апарату (п. 35 ст. 85 Конституції). Організація і порядок діяльності Верховної Ради, статус народних депутатів України визначається виключно законом України.

88. Принципи діяльності ВРУ

Правовою базою порядку роботи Верховної Ради є Конституція України, Регламент Верховної Ради України, інші закони. Парламент України -- постійно діючий орган. У Конституції (частині першій ст. 78) записано: «Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі».У конституційному законодавстві відображені також принципи функціонування парламенту України: законність (легітимність) діяльності парламенту, постійність і гласність роботи, колегіальність, ведення роботи державною мовою.

Принцип законності (легітимності) діяльності Верховної Ради випливає із самої природи розділу Конституції «Верховна Рада України», де визначені умови легітимності парламенту, його конкретні повноваження, основи взаємовідносин з іншими структурами державного механізму. Принцип постійно діючого органу означає, що парламент України функціонує на постійній основі, а не так, як було в радянський період, коли Верховна Рада збиралася двічі на рік на кілька днів. Чинний український парламент має право в будь-який час збиратися і приймати рішення з питань своєї компетенції.

Принцип гласності діяльності парламенту України означає, що громадяни (виборці) повинні мати змогу спостерігати за роботою своїх парламентаріїв. У Конституції (частина перша ст. 84) встановлено, що засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу парламенту. Згідно з Регламентом засідання Верховної Ради, інших органів парламенту є відкритими і гласними, за винятком, встановленим Регламентом. Гласність роботи Верховної Ради забезпечується згідно зі ст. 1.04 Регламенту шляхом трансляції її засідань по телебаченню і радіо, публікації стенографічного звіту засідань Верховної Ради, публікації її рішень у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України» та інших виданнях парламенту. Представники телебачення, радіо і преси можуть бути акредитовані на певний термін або на весь час сесії Верховної Ради. На засіданнях парламенту можуть бути присутні громадяни на визначених для них місцях і за попереднім записом, який веде Апарат Верховної Ради. Принцип гласності — один із визначальних конституційних принципів діяльності органів влади у правовій державі1.Принцип колегіальності роботи Верховної Ради України означає, що ні одне її рішення не може прийматися кимось одноособово. Конституція (частина друга ст. 84) встановлює: «Рішення Верховної Ради приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування», а в ст. 91 закріплено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Принцип ведення роботи парламенту державною мовою встановлений у ст. 1.03 Регламенту: «Робота Верховної Ради України ведеться державною мовою». У разі, коли промовець не володіє державною мовою, він має право виступати Іншою мовою.

89. Функції і повноваження ВРУ

Головними функціями Верховної Ради є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. До парламентських функцій належать також бюджетно-фінансова, функція міжпарламентських зв'язків та ін. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції, але вони не вважаються головними серед її основних функцій

Законодавча функція Верховної Ради є найважливішою і найбільш об'ємною за значенням і змістом. В її межах формується правова система Української держави, забезпечується правове регулювання відносин, що виникають у суспільстві і потребують законодавчого регулювання. Зміст законодавчої діяльності Верховної Ради полягає в підготовці і прийнятті законів. Законодавча функція спрямована на встановлення надійного правопорядку. Вона спрямована на ділове співробітництво парламенту з іншими гілками влади у нормотвор-чій діяльності, що гарантує стабільність у країні, формування правової основи, подальший розвиток держави і суспільства.Законодавча функція Верховної Ради — найважливіший напрям її діяльності.

Однією з головних функцій Верховної Ради є установча функція.

Пріоритетним напрямом установчої функції парламенту є призначення виборів Президента у терміни, передбачені Конституцією. Обрання Президента відповідно до ст. 103 Конституції здійснюється громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною Конституцією істотно змінилася.

Здійснення контролю займає важливе місце в діяльності будь-якого парламенту. Обсяг повноважень парламенту конкретної держави, у тому числі України, в галузі контролю залежить насамперед від ряду чинників: державний устрій; політичний режим; форма правління; історичні умови; традиції, які склалися в політико-правовій сфері

Сутність цієї функції проявляється в тому, що в умовах демократично організованої системи поділу влади народові належить право контролювати діяльність усіх владних структур, яким він передав владні повноваження. За межами контролю не повинно бути ні одне державне утворення, в тому числі парламенти. Реалізуючи від імені народу вищу форму контролю (парламентський контроль), вони самі контролюються народом через різні інститути прямої демократії (вибори, референдуми).

Основними напрямами контрольної діяльності Верховної Ради є: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до Президента України; запит народного депутата України на сесії Верховної Ради; парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії1.

До повноважень Верховної Ради України належить:

внесення змін до КУ, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

призначення всеуккр. референє з питань, ст..73 цієї К. прийняття законів;

затвердження Держ бюджету України.

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм ек., наук-тех, соціаль, нац-культ розвитку, охорони довкілля;

призначення виборів През У у строки, передбачені цією К;

заслуховування щорічних та позачергових послань Пр У про внутрішнє і зовнішнє становище У;

оголошення за поданням Пр.У стану війни і укладення миру, а також ряд інших повноважень.

90. Організація і порядок роботи ВРУ

Сесія Верховної Ради (від лат. -- засідання) --це термін, протягом якого парламент України проводить свої пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією та законами України. У перерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комітетів та інших органів Верховної Ради.Сесії Верховної Ради поділяються на чергові і позачергові. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня (частина перша ст. 83 Конституції). У зв'язку з конституційною визначеністю щодо часу свого початку чергові сесії не скликаються.Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради або на вимогу Президента. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається у дводенний термін без скликання (частина третя ст. 83 Конституції).Окремо Конституція України та Регламент Верховної Ради регулюють процедуру першої сесії новообраної Верховної Ради. Так, Верховна Рада України збирається (без скликання) на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. При цьому Верховна Рада згідно з частиною другою ст. 82 Конституції України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Перше після виборів пленарне засідання Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України і веде його до обрання Президії сесіїПід час засідання Верховної Ради головуючий зобов'язаний утриматися від коментарів і оцінок щодо промовців та їх виступів.Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Закрите засідання може бути проведено за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради (частина перша ст. 84 Конституції України).На початку кожного засідання Верховної Ради головуючий проводить за допомогою електронних засобів поіменну реєстрацію народних депутатів України, присутніх на засіданні, інформує Верховну Раду про кількість депутатів, про яких відомо, що вони відсутні з поважних причин. На початку першого засідання кожного робочого дня головуючий оголошує порядок денний на весь день роботи..Регламент передбачає такі види голосування у Верховній Раді: сигнальне, відкрите нефіксоване і відкрите фіксоване (поіменне). При цьому сигнальне застосовується не для прийняття рішення, а оголошується головуючим для того, щоб з'ясувати кількість депутатів, які не підтримують або заперечують проти тієї чи іншої пропозиції. Сигнальне голосування проводиться без обговорення і здійснюється підняттям руки; при цьому підрахунок голосів не проводиться і про прийняття рішення не оголошується. Головуючий на засіданні Голова Верховної Ради і його заступники в сигнальному голосуванні участі не беруть.Відкрите нефіксоване та відкрите фіксоване голосування здійснюються за допомогою електронної системи підрахунку голосів, яка працює в одному з двох режимів: без можливості фіксації персональних результатів голосування кожного депутата; з можливістю фіксації (у тому числі роздруковуванням) персональних результатів голосування кожного депутата.Поіменне голосування проводиться за пропозицією будь-кого з депутатів, підтриманою не менш як однією третиною народних депутатів, які взяли участь у голосуванні. Результати поіменного голосування роздруковуються відразу після голосування і надаються уповноваженим представникам депутатських груп (фракцій) за їх зверненням, а також для ознайомлення депутатам за їх зверненням.

91. Апарат Верховної Ради України

Апарат ВРУ. АВРУ — внутрішній допоміжний орган ВРУ який складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу і здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціально-побутового, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності парламенту, його структурних підрозділів і народних депутатів. Співробітники парламентського апарату самі ніяких державно-владних рішень від імені парламенту чи його структурних підрозділів не приймають, а лише забезпечують розробку проектів таких рішень, їх підготовку і виконання. апарат складається з наступних структурних підрозділів:Керівництво апарату,Секретаріат Голови Верховної Ради України,Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України, Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України, Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп, Головне науково-експертне управління, Головне юридичне управління Головне управління документального забезпечення Головне організаційне управління Інформаційне управління Управління комп'ютеризованих систем Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків Управління кадрів, Відділ зв'язків з органами правосуддя,Відділ контролю,Відділ з питань звернень громадян,Перший відділ,Сектор мобілізаційної роботи,Управління справами.

92. Парламентські процедури: законодавча, установча, процедура парламентського контролю.

Процедури ВРУ. Законодавча процедура складається з ряду процедур (стадій). Це вияв законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття закону, його підписання й оприлюднення (опублікування). Кожна з таких основних стадій у свою чергу поділяється на окремі етапи, стадії, серед яких розрізняють, зокрема щодо першої стадії: розробку проектів законів; внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої і третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законопроектів і прийняття законів) розрізняють розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія законодавчого процесу включає процедуру підписання законів, опублікування і введення їх у дію тощо. До основних парламентських процедур належить також процедура формування органів державної влади, тобто установча процедура. Вона охоплює собою процедури надання згоди та призначення Президентом Прем'єр-міністра, прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів; призначення суддів Конституційного Суду; обрання суддів безстрокове; надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, висловлення недовіри Генеральному прокуророві; призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; призначення на посади та звільнення з посад голови та членів Рахункової палати, Голови Національного банку і членів Ради Національного банку;.Важливою парламентською процедурою є процедура здійснення парламентського контролю. Верховна Рада відповідно до своїх повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює парламентський контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод та обов'язків громадян України, додержанням законів та інших актів, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Вона розглядає питання про додержання Конституції та законів України з власної ініціативи чи за поданням комітетів та тимчасових комісій Верховної Ради, народних депутатів України.

93. Акти Верховної Ради України.

Згідно зі ст. 91 КУ ВР приймає закони, постанови та інші акти. Закон- це нормативно-правовий акт, що приймається ВРУ або безпосередньо народом У на всеукраїнському референдумі з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу щодо всіх інших нормативно-правових актів юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини. Постанова ВРУ — це ненормативний акт, за допомогою якого парламент оформляє свої дії щодо самоорганізації своєї діяльності, тобто обрання керівних посадових осіб Верховної Ради, утворення комітетів та обрання їх голів, обрання, призначення,.затвердження відповідних посадових осіб тощо.З допомогою цих актів реалізується установча функція парламенту України. Декларація- це правовий акт, який урочисто проголошує права і свободи громадян, незалежність держави, нові принципи організації держави. Заяви та звернення — це акти ненормативного характеру, які містять заклики до парламентів, інших вищих органів зарубіжних країн здійснити певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин.

94. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — орган ВРУ, що здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Включає Секретаріат-Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат. Співробітники секретаріату є державними службовцями. Консультативна рада — структурна ланка Уповноваженого, що займається консультативною підтримкою, науковими дослідженнями а також вивчає пропозиції щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина. Представники Уповноваженого Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.

95. Конституційно-правовий статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандату.

Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень. Звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 Закону

96. Інститут президентства в України: історія становлення і сучасний етап розвитку

Інститут президентства. У своєму розвитку інститут президентства пройшов кілька етапів. І етап: 1991 — 1995 pp. У цей період відбулося закладення основ для функціонування (президентсько-парламентської) форми правління. Президентська посада вперше з'явилася в Україні згідно із Законом УРСР від б липня 1991 р. "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР". Перші вибори Президента у незалежній Україні відбулися 1 грудня 1991 р. Першим Президентом України, обраним на загальних виборах, став Л. Кравчук II етап: 1995 — 1996 pp. Період наближення вітчизняного владного механізму до президентської форми правління відповідно до Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року. III етап: 1996 — 2004 pp. Це період повернення до президентсько-парламентської форми. Конституційний договір, ухвалений у Києві 8 червня 1995 p., завершувався визнанням необхідності прийняття нової Конституції в термін не пізніше одного року з дня підписання цього документу. Верховна Рада ухвалила Конституцію України 28 червня 1996 р. IV етап — з 2004 р. Прийняття проекту конституційної реформи, змістом якої є перехід України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. Запроваджена у 2006 р. політична реформа суттєво вплинула на роль і місце інституту президентства у сучасній політичній системі України, реформа ввела таку форму правління, коли Президент і надалі наділений досить широкими конституційними повноваженнями, а уряд, який уже спирається на парламентську більшість, не має достатніх конституційних важелів, притаманних урядам європейських держав. Таким чином, інститут президентства в Україні перебуває у стані безперервної трансформації, детермінуючи зміст та інтенсивність перебігу політичного життя країни.

97. Роль і місце ПУ у системі органів державної влади.

За КУ П є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності У, додержання К, прав і свобод людини і громадянина. П забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції). Конст-правовий статус ПУ встанов­люється нормами КУ, які визначають місце та роль ПУ в системі органів державної влади та йо­го взаємовідносини з іншими органами державної влади; ПУ посідає окреме місце в системі органів державної влади. КУ 1996 р., на відміну від по­передньої К та Конст договору від 8 червня 1995 p., які визначали його статус як глави держави і глави вико влади, не відносить ПУ до зак, вик чи суд гілок влади. За КУ П є главою д і виступає від її імені. Глава д- особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішнь- та зовнішньополітичних відносинах. Юридичною формою глави д в У згідно зі ст. 102 КУ є ПУ. Нарешті, це символ державності народу. Проте зміну констит статусу ПУ не можна розглядати як його відлучення від викон влади, обме­ження його ролі в організації та функціонуванні с-ми органів викон влади. Водночас формальне виведення ПУ з викон гілки влади, його конституювання як «глави держави» не означає також і створення нової- четвертої гілки влади, яка стояла б над за­кон, викон та суд гілками влади. Досвід Франції, де вже тривалий час використовується подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визна­чення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію органів держав­ної влади, що забезпечується наявністю в нього досить широких повноважень як у сфері викон, так і стосовно закон та суд гілок влади. КУ передбачає систему гарантій, мета яких -виключити можливість узурпації всієї повноти влади ПУ, перетворення його в авторитарного правителя. До них можна віднести:1) обмеження терміну повноважень ПУ п'яти­річним строком (ч. 1 ст. 103);2) його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103);3) заборона мати ПУ інший представницький мандат, обіймати посаду в органах держ влади або в об'єд­наннях громадян (ч. 4 ст. 103);3) заборона займати пост ПУ однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);4) можливість усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого зло­чину (ст. 111);5) можливість визнання КСУ актів П неконституційними, через що вони втрачають чин­ність з дня ухвалення КСУ відповідно­го рішення. Звання ПУ охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки ПУ не був усунутий з поста в порядку імпічменту.