Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Складові облікової політики

Згідно з п. 23 П(С)БО 1 підприємство зобов’язане висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

— принципів оцінки статей звітності;

— методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інакше кажучи, основна інформація, яку повинна містити облікова політика, — це опис принципів оцінки статей звітності підприємства та вибір одного із запропонованих П(С)БО методів обліку, яких слід неухильно дотримуватися, щоб скласти достовірну фінансову звітність.

Офіційну позицію Мінфіну щодо вимог, які висуваються до облікової політики підприємства з установлення методів оцінки, обліку та процедур, наведено в листі № 27793. Відповідно до положень цього листа розпорядчий документ, що регламентує вибір облікової політики підприємства, повинен визначити застосування:

— методів оцінки вибуття запасів;

— періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

— порядку обліку (ідентифіковано або загалом) та розподілу транспортно-заготівельних витрат;

— методів амортизації необоротних активів;

— вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

— періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до складу нерозподіленого прибутку;

— методу обчислення резерву сумнівних боргів;

— переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат та платежів;

— порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

— сегментів, пріоритетного виду сегменту, принципів ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

— переліку і складу змінних та постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

— переліку та складу статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

— порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;

— дати визнання придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів;

— бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

— порога суттєвості щодо окремих об’єктів обліку;

— переоцінки необоротних активів;

— періодичності відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань.

Поряд із цим у листі № 27793 пропонується до розпорядчого документа, що встановлює облікову політику підприємства, уключати також питання:

— застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

— відкриття рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та/або рахунків класу 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків;

— складання окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

Однак, на наш погляд, зазначені заходи як такі, що не мають прямого відношення до облікової політики, доцільно відображати як складові елементи зовсім іншого розпорядчого документа, що оформляється підприємством, — наказу про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

Підприємства державного та комунального секторів економіки при розробленні власної облікової політики зобов’язані керуватися нормами Положення № 1213, розділ II якого так і називається: «Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки».

Перелік питань, що підлягають висвітленню в розпорядчому документі про облікову політику зазначених підприємств, наведено в п. 2 розділу II Положення № 1213. Цей перелік практично повністю повторює складові облікової політики, перелічені у згаданому листі № 27793, за одним винятком. Так, згідно з Положенням № 1213 розпорядчий документ про облікову політику має визначити, крім іншого, ще й порядок обліку фінансових витрат. Таке доповнення цілком зрозуміле. Адже розділ II Положення № 1213 було актуалізовано внесенням до нього змін наказом Мінфіну від 05.03.2008 р. № 353, а от до листа № 27793 жодного разу з моменту його виходу правки не вносилися, хоча за цей час випущено нові стандарти бухгалтерського обліку (зокрема, П(С)БО 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2006 р. № 415), а деякі з чинних підкориговано. Цілком очевидно, що встановлення порядку обліку фінансових витрат належить до сфери облікової політики всіх підприємств, а не тільки державного та комунального секторів економіки, тому відповідний вибір повинен знайти відображення в обліковій політиці підприємств й інших форм власності також.

При встановленні облікової політики щодо порядку обліку фінансових витрат важливо пам’ятати про підхід ДПАУ до питання віднесення до валових витрат процентів за кредитами на придбання основних фондів, викладений у листі від 10.11.2008 р. № 22025/7/15-0217 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 96). У ньому ДПАУ ставить у пряму залежність можливість включення до складу валових витрат процентів за кредитами, отриманими на придбання основних фондів, від положень облікової політики підприємства, роблячи такий висновок: «... якщо облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов’язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов’язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх балансової вартості». Безумовно, така позиція податкового органу прямо суперечить спеціальній нормі п.п. 5.5.1 ст. 5 Закону про податок на прибуток, але про неї потрібно знати, а можливо, і брати до уваги, передбачаючи обліковою політикою підприємства капіталізацію фінансових витрат, пов’язаних зі створенням кваліфікаційного активу.