Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Що таке громада

РОБОТА В ГРОМАДІ ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Тетяна Семигіпа,

старший викладач Школи соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська А кадемія»

Сучасну соціальну роботу прийнято розглядати на трьох рівнях: індивідуальна соціальна робота, групова соціальна робота, соціальна робота в громаді. Щодо останнього типу соціальної роботи точиться чимало дискусій, позаяк неоднозначними, а інколи й суперечливими, с й саме поняття громади, і зміст соціальних програм, що реалізують на локальному рівні, і зміст діяльності професійних соціальних праці­вників, котрі не завжди с членами громади. Для України ситуація з розвитком роботи на рівні громади ускладнюється ще й розбіжні­стю між законодавчим тлумаченням громади та її професійним ро­зумінням, відсутністю досвіду фахової соціальної роботи...

Що таке громада

У Великобританії в професійній соціальній роботі термін «гро­мада» вживають у двох значеннях: територіальна громада та гро­мада за інтересами/прихильністю [1].

Громада, яка об'єднує людей, котрі мешкають в одній гео­графічній місцевості, - це територіальна громада (приміром, тр.-.-диційна єврейська громада в українських містах була саме те­риторіальною, оскільки євреї селилися у визначених для них ме­жах).

Громада за інтересами об'єднує людей, котрі мають спільні про­блеми, наприклад дітей-інвалідів або людей, які мають спільні інте­реси, соціальні зв'язки або характеристики. Сюди ж належать гро­мади за етнічною/національною ознакою, які нині не проживають компактно, адже люди певних національностей відчувають деяку, по-сучасному кажучи «віртуальну», межу, яка відокремлює цю групу від інших.

Американське визначення «громади» наголошує на тому, що це - «групи індивідів або сімей, члени якої:

- поділяють певні цінності, мають спільні інтереси,

- або користуються послугами тих самих служб та організацій,

- чи живуть в одній місцевості» [2].

Інколи замість «громада» кажуть «локальна соціальна систе­ма». Під цим мають на увазі мережу взаємопов'язаних соціаль­них установ, що охоплюють усі аспекти соціального життя - сімей­ного, релігійного, правового тощо, що існує в певній географічній місцевості [3].

Переконливий аналіз провів 1972 року Р. Уоррен у своїй праці «Громада в Америці». До визначення громади він підходив з п'яти різних поглядів, беручи за основу одну з царин: структурну (тоб­то політико-правовий погляд на громаду); соціально-психологіч­ну (можна окремо вирізнити особистісно-психологічну й культур­но-антропологічну точку зору); люди та території (демографічний або екологічний підхід до громади); процеси діяльності (вивчення різних видів дій у громаді та її розвитку); функціонування соці­альної системи (розгляд громади як такої, що виконує певні функції, приміром, відтворення й споживання, процесів соціалізації, со­ціального контролю, взаємодопомоги тощо) [4].

В Україні поняття «громада» практично не використовують у такому значення, як у професійній соціальній роботі за кордоном. «За радянських часів людину ідентифікували не з громадою, суб-культурою, а з місцем її проживання. Прописка була визначаль­ною рисою людини. Всі суспільні «блага» (пільги, послуги тощо) надавали за місцем проживання. За відсутності приватних лікарів людина могла отримати медичну допомогу тільки за місцем про­живання, наявності прописки» [5].

Нині в українській літературі із соціальної роботи - цілкови­тий термінологічний різнобій: натрапляємо й на «громаду», й на «общину», і на «ком'юніті» та «спільноту» (слова, які насправді є перекладом одного й того ж англійського слова «соттипііу»).

Офіційно в нашій державі вживають поняття «територіальна гро­мада». Таке утворення Конституція України розглядає як первин­ний суб'єкт місцевого самоврядування. Варто зазначити, що Основ­ний Закон визнає право самостійно вирішувати питання місцевого значення лише за первинними територіальними громадами - жите­лями адміністративно-територіальних одиниць, тобто поселень або населених пунктів (сіл, кількох сіл, селищ та міст). Конституція Ук­раїни гарантує громадянам право обирати й бути обраними до органів місцевого самоврядування, право брати участь у місцевих референдумах, право рівного доступу до служби в органах місцево­го самоврядування, право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів та посадо­вих осіб місцевого самоврядування... Отже, мешканців кількох ба­гатоповерхових будинків або мікрорайону в місті, котрі мають спільні інтереси або вирішили здійснити якусь акцію, виявити певну ініціативу, формально громадою не вважають.

Щодо поняття «громада за інтересами», то Україні ще належить відродити або ж радше прищепити це поняття, а головне - ідею взаємодопомоги членів громади, що є справою не одного дня з огляду на виплекану впродовж десятиріч звичку орієнтуватися на державу.

Окремо доречно згадати про національні громади в Україні. Хоча в окремих громадах (приміром, єврейській, яка послуговуєть­ся принципом «Всі євреї відповідальні один за одного») можна спостерігати відродження традицій доброчинності та догляду в гро­маді за тими, хто потребує сторонньої допомоги, силами її членів, проте ці форми роботи ще не набули поширення. Більше того, в Україні немає офіційного визначення «національної громади», а лише «національна меншина», до яких «належать групи громадян України, що не є українцями за національністю, виявляють почут­тя національного самоусвідомлення та спільності між собою» [6]. Наголос знову ж таки зроблено на почутті «спільності», що є суб'єктивною ознакою приналежності до громади. (Принагідне за­уважимо, що Закон «Про національні меншини в Україні» добре написаний, сучасний, але декларативний, не містить механізмів реалізації, практично ніяк не впливає на організацію соціального захисту в громаді за етнічною ознакою).

Попри існування різних тлумачень терміну й підходів до його пояснення, можна зробити узагальнення, що громада - це ідеальна конструкція, символ, що втілює уявлення людей про певні форми соці­ального життя. Ця конструкція є соціальною, бо вона грунтуєть­ся на підтримці, одностайності й взаєморозумінні людей, що ство­рює позитивний заряд енергії й цементує соціальні зв'язки.