Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види соціальних відносин

· Економічні відносини – відносини власності, обміну, розподілу;

· Політичні – між класами, групами з приводу участі або завоювання політичної влади;

· Духовні – пов’язані з вихованням, освітою, культурою.

Суб’єктами соціальних відносин є різні спільності людей, що вступають в активну взаємодію між собою, на основі чого і формується певний спосіб їхньої спільної діяльності.

Соціальні відносини це відносини рівності і нерівності соціальних груп за становищем і роллю в суспільному житті (рівність – всі рівні в правах, нерівність – в можливостях)

Соціальні відносини – взаємовідносини груп, які здатні приймати характер дружнього співробітництва, коли інтереси співпадають (наприклад, відносини „студенти – викладачі), або конфлікту, коли інтереси не співпадають (правлячі та опозиційні партії).

Соціальні відносини можуть мати форму прямихконтактів (студент-викладач) або непряму форму, наприклад, через посередників (відносини з фермерами, шахтарями).

Характер соціальних відносин може змінюватися, ці зміни обумовлені змінами в соціальному становищі спільностей, які взаємодіють.

Соціологія вивчає розвиток соціальних відносин в тісному зв’язку зі змінами в способі життя соціальних спільностей.

Таким чином, поняття „соціальні відносини” характеризує взаємне становище груп у суспільстві, тобто відмінності між соціальними групами. А відмінності пов’язані з неоднаковими умовами існування і розвитку особистості, в залежності від того, до якої соціальної групи вона належить.

в) Соціальні інститути – стійкі форми організації спільної діяльності людей, які історично склалися.

Система соціальних інститутів – складна сукупність економічних, політичних, правових, моральних відносин. Найбільш фундаментальні: власність, держава, сім’я, наука, право та ін.

Завдяки соціальним інститутам дане суспільство функціонує.

Типи соціальних інститутів за їх соціально-функціональною роллю:

· економічні соціальні інститути - власність, обмін, гроші, банки, господарські об’єднання – забезпечують всю сукупність виробничих зв’язків у суспільстві, пов’язуючи разом з тим економічне життя з іншими сферами соціального життя;

· політичні соціальні інститути - держава, партії, суспільні організації, суд, армія – виражають в концентрованій формі існуючі в даному суспільстві політичні інтереси і відносини. Політичні соціальні інститути визначають соціально-класову природу політичної системи суспільства, рівень демократизації суспільства.

· соціальні інститути, які діють в духовній галузі – моральні норми, громадська думка, релігія, культура та ін. – сприяють здійсненню суспільних зв’язків, роблять їх соціально усвідомленими.

В період так званого „нормального” розвитку суспільства соціальні інститути стабільні; якщо вони неефективні, їх дії неузгодженні між собою, то це ознака кризи в суспільстві, тому потрібні зміни, радикальні перетворення механізмів діяльності соціальних інститутів.

5. Структура соціології, теоретичні рівні соціології. Мікросоціологія, мікросоціологія.

Структуру соціології в загальному вигляді можна представити так: теоретична і практична (прикладна). Вони відрізняються цілями.

Теоретична – вивчає фундаментальні наукові проблеми, пов’язані з формуванням знань про соціальну дійсність, розробляє основи соціології, методологію і методи соціологічних досліджень.

Прикладна – вивчає специфічні закони становлення, розвитку, функціонування конкретних соціальних систем, процесів, організацій та їх елементів. Вона вивчає практичні галузі людської діяльності. Цей поділ за орієнтацією – умовний.

Мікросоціологія – вивчає соціальні явища і процеси у відносно невеликих соціальних системах (наприклад, в сім'ї), вона звертає увагу на міжособистісні відносини в малій групі, використовуючи насамперед соціально-психологічні методи.

Макросоціологія – вивчає великі соціальні процеси, групи і системи (суспільство, цивілізація, світовий пролетаріат).

Соціологію можна поділити на 3 теоретичні рівні:

1. Загальна соціологічна теорія – вищий теоретичний рівень – вчення про загальні закони і рухомі сили розвитку суспільства. Ця теорія дає знання загальних механізмів функціонування суспільства в цілому.
2. Спеціальні соціологічні теорії та галузі – середній теоретичний рівень -досліджують відносно самостійні специфічні системи суспільного цілого і соціальних процесів. Предметні галузі цього рівня – це соціальні спільності, соціальні інститути, соціальні процеси (процес виховання, трудова діяльність).
3. Конкретні або емпіричні соціологічні дослідження – – встановлюють і узагальнюють соціальні факти через пряму і непряму реєстрацію здійснення подій, що характерні для соціальних явищ, процесів, що вивчаються. Предметом аналізу є: дії, вчинки людей, соціальних спільностей, їхні оцінки, думки.

1. Методи в соціології

Метод соціологічного пізнання – це спосіб побудови й обгрунтування соціологічного знання, сукупність прийомів, процедур емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності. Методи в соціології залежать від соціальної проблеми, яка вивчається, від побудованої теорії і методики.

Є система методів:

1. загально-філософські методи:
• діалектика – розглядає об’єктивну дійсність як єдине ціле, в якому предмети і явища взаємообумовлені і знаходяться в стані руху і розвитку. Цей метод об’єднує дані всіх наук і дає цільну діалектичну картину світу;
• позитивний підхід – всі явища (і соціальні, і природні) підкоряються законам, загальним для всієї дійсності – природної та соціальної.
• прагматичний підхід – все, що практично корисне – істина.

та ін.

1. загальнонаукові методи:
• структурно-функціональний;
• логіко-математичний;
• статистичний;
• системний аналіз та ін.
2. спеціальні соціологічні методи:
• аналіз документів;
• спостереження;
• опитування;
• соціальний експеримент та ін.

1. Функції соціології.

а) теоретико-пізнавальна функція – соціологія накопичує знання про соціальну дійсність, синтезує їх. Ця функція - основа для здійснення інших.

б) практично-перетворювальна – результати досліджень використовуються в практиці соціального управління: розробляються закони, програми розвитку економіки, культури, освіти та ін., соціологічні дослідження допомагають вирішити різні соціальні проблеми.

в) прогностична функція – соціологія сигналізує про негативні наслідки соціальних явищ, дає прогнози розвитку економіки, освіти, політики.

г) світоглядна – формує уявлення про суспільство, його розвиток, проблеми, соціальні процеси, соціальні інститути.