Протидія зловживанню процесуальними правами

Читайте также:

Види зловживань процесуальними правами
Заняття фізичними вправами як важливий фактор формування основ здоров’я школярів, його збереження та зміцнення.
Зловживання процесуальними правами як правовий феномен
Какими правами обладают работники и работодатели в области охраны труда в соответствии с «основами законодательства РФ об охране труда»?Назовите также их обязанности.
Организации, осуществляющие коллективное управление авторскими и смежными правами.
Понятие коллективного управления авторскими и смежными правами
Природні чинники (сонце, повітря, вода), діючи спільно з фізичними вправами, посилюють їх оздоровчий вплив на учнів.
Управління зовнішніми справами

Протидія зловживанням процесуальними правами в сфері цивільного судочинства є завданням публічного характеру.

Конструкція нормативного регулювання зловживання процесуальними правами і заходів протидії впливу процесуальної несумлінності могла б зводитися до такого:

а) встановлення обов’язку сумлінного користування процесуальними правами з конкретизацією змісту даного обов’язку. б) формулювання загального нормативного визначення «зловживання процесуальними правами», яке б позиціонувалося через порушення обов’язку сумлінного здійснення процесуальних прав. Таке визначення може бути побудовано за моделлю «генерального делікта», відповідно до якої «будь-яке зловживання процесуальними правами заборонено». в) зазначення в законі на окремі різновиди зловживань процесуальними правами («спеціальні делікти»). г) встановлення заходів відповідальності та інших заходів цивільного процесуального примусу за зловживання процесуальними правами, перш за все, у вигляді відмови у санкціонуванні несумлінних процесуальних дій; д) удосконалення процесуальної регламентації, не пов’язаної з встановленням заходів примусу, для запобігання і виключення різних форм процесуальних зловживань, оскільки в ряді випадків зловживання правом може виступати як «реакція» на недосконалість самого процесуального законодавства. Конструкція протидії процесуальним зловживанням, що пропонується за моделлю «генерального делікту», могла б працювати наступним чином. Якщо поведінка особи містить ознаки поведінки, забороненого «спеціальним деліктом», то притягнення до відповідальності відбувається за нормами цього делікта. Якщо суд побачить в поведінці суб’єкта ознаки зловживання процесуальними правами, яке заборонено законом лише в цілому, то суд відмовляє в санкціонуванні відповідних процесуальних дій, а якщо цей захисний захід не може бути застосований, то особа притягається до відповідальності на підставі норм «генерального делікту».

Способи протидії процесуальним зловживанням поки недостатньо відображаються на змінах процесуального законодавства, тому про заходи протидії процесуальним зловживанням як нормативно-закріпленій системі заходів говорити не приходиться. На основі Глави 9 ЦПК «Заходи процесуального примусу» могла б бути створена та впроваджена в законодавстві система цих заходів.

Система заходів протидії зловживанням процесуальними правами включає:

1) Заходи цивільної процесуальної відповідальності.		2) Інші заходи цивільного процесуального примусу.

1) Заходи цивільної процесуальної відповідальності.

Вихідною точкою для вирішення проблем протидії зловживанням процесуальними правами повинна слугувати система процесуально-примусових заходів в цивільному судочинстві, перш за все, заходів процесуальної відповідальності, хоча питання про існування цивільної процесуальної відповідальності, не дивлячись на інтенсифікацію досліджень даної проблеми в останній час, залишається спірним. Цивільна процесуальна відповідальність повинна визначатися через традиційні ознаки любого виду юридичної відповідальності: 1) додаткове обтяження 2) негативна оцінка особи правопорушника.

Насьгодні, на погляд викладачів НУ ЮАУ, до числа заходів відповідальності, встановлених законом за процесуальні зловживання, відносяться:

1) Стягнення витрат, пов’язаних з явкою до суду (ст. 85 та 86 ЦПК);

2) Стягнення судових витрат з несумлінної особи (ч. 3 ст. 240 ЦПК).

Ознакам процесуальної відповідальності відповідає поворот виконання рішення суду у справах з яких, за загальним правилом поворот виконання рішення не допускається, але наступає з підстав зловживання процесуальними правами. Тут можна виділити дві ситуації.

Перша ситуація - поворот виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у випадку скасування рішення суду в апеляційному або касаційному порядку якщо скасоване рішення суду було засновано на повідомленні позивачем неправдивих відомостей або наданих ним підроблених документах (ч. 2 ст. 382 ЦПК). Це вузькоспеціальний захід цивільної процесуальної відповідальості за зловживання процесуальними правами, суть якої заключається в обов’язку несумлінного позивача повернути все отримане від відповідача за судовим рішенням, в подальшому скасованому судом вищої інстанції.

Друга ситуація – поворот виконання рішення суду у справах, встановлених ч. 1 ст. 382 ЦПК. Це також специфічний захід цивільної процесуальної відповідальності за зловживання процесуальними правами.

В даних випадках положення позивачів, на чию користь відбулося в подальшому скасовані рішення, відрізняється від положення сумлінних відповідачів, що не допустили правопорушення у вигляді повідомлення неправдивих відомостей та надання підробних документів. Якщо останні звільняються від повернення стягнутих на їх користь грошових сум, то особи, що вчинили розглянуті зловживання, набувають додаткові обтяження у вигляді обв’язку повернути все отримане ними за рішенням суду. Додатковий характер обтяження виражається в тому, що при правомірній поведінці осіб зазначений обов’язок у них би був відсутнім.

З урахуванням соціально-значущого характеру справ, за якими законодавець у порівнянні з загальним порядком встановлює обмеження повороту виконання, поворот виконання стає пільгою для позивачів, які звільняються від наслідків припущеної судової помилки, що призвела до скасування судового акту.

Стягнення судових витрат за зловживання процесуальними правамитакож є різновидом процесуальної відповідальності за зловживання процесуальним правом. В літературі були висловлені різні точки зору на правову природу судових витрат, в т.ч. на ступінь репресивності даного інституту. М. Й. Штефанрозглядав покладення судових витрат на особу, що програла процес, в якості заходу цивільно-правової відповідальності стосовно відповідача і як захід цивільної процесуальної відповідальності відносно позивача. За думкою автора, відповідач несе судові витрати у зв’язку з тим, що не виконав своїх цивільно-правових обов’язків, порушив суб’єктивне право позивача в зв’язку з чим останній був вимушений звернутися до суду. Позивач несе судові витрати, оскільки він заявив безпідставний позов, порушив обов’язок сумлінного користуватися своїми процесуальними правами.

Трактовка стягнення судових витрат тільки в якості заходу цивільної процесуальної відповідальності за неправомірне звернення до суду (для позивача) або за доведення справи до суду (для відповідача) була б однобічною.

По-перше, не всіляке подання позову, в задоволенні якого суд в подальшому відмовляє, складає винну процесуальну дію. Позивач може цілком сумлінно помилятися відносно фактичної або юридичної підстави позову і навіть при дуже високому ступені обачності не має можливості передбачити результат процесу.

По-друге, у випадках, коли стягнення судових витрат виступає мірою цивільної процесуальної відповідальності, ч. 1 ст. 88 ЦПК спеціально акцентує на цьому увагу правозастосувача.

Викладачі НУ ЮАУ вважають, що у випадках, передбачених законом, при встановленні фактів несумлінного звернення до суду, стягнення судових витрат виступає як захід процесуальної відповідальності, а у всіх інших цей захід повинен бути віднесений до заходів процесуального примусу, що не мають ознак процесуальної відповідальності. Ілюстрацією цього можуть слугувати наведені вище справи про обмеження громадянина у дієздатності, про визнання громадянина недієздатним, у випадку якщо буде встановлено, що особа, що подала заяву, діяла несумлінно в цілях завідомо безпідставного обмеження або позбавлення дієздатності громадянина. У перелічених випадках особа, яка зловживає своїми процесуальними правами, має відшкодувати усі судові витрати, понесені особами у зв’язку з участю в судочинстві, незалежно від результату процесу. Це і складає суть додаткового обтяження учасника процесу, який за умови сумлінного ведення справи не поніс би судових витрат.

Варіативність несумлінної процесуальної поведінки і, відповідно, численність форм зловживання процесуальними правами виявляє недостатність існуючих та наявних заходів протидії даним явищам у вигляді стягнення компенсації за фактичну втрату часу і звернення на особу усіх судових витрат. В багатьох ситуаціях вони не досягають своєї охоронної цілі, у зв’язку з чим потрібно розширити арсенал примусових заходів для цілей протидії зловживанням процесуальними правами.

Серед нових заходів відповідальності заслуговують уваги пропозиції про впровадження таких заходів, як:

1) Накладання судового штрафу. 2)Відшкодування збитків,завданих несумлінною поведінкою. 3)Компенсація моральної шкоди тощо.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти зловживання правом могли б доказуватися як інші обставини, що мають значення для правильного розгляду і вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК). Одночасно факти процесуальних зловживань можна було б віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

До можливих доказів, на підставі яких суд міг би зробити висновок про несумлінність суб’єкта цивільного процесу, належать:

1)Безпосереднє спостереження суду за процесуальними діями (бездіяльністю) сторін.

2)Матеріали звукозапису судового процесу.

3)Різні процесуальні документи.

4) Пояснення сторін і третіх осіб.

5) Показання свідків тощо

Питання про наявність в діях особи, яка бере участь у справі, ознак зловживання процесуальними правами, може бути вирішено в один з трьох моментів провадження у справі: 1) до винесення рішення судом першої інстанції; 2) при винесенні рішення судом першої інстанції; 3) у провадженнях з перегляду судових рішень. В низці випадків висновок про допущене суб’єктом певного зловживання процесуальним правом повинен бути пов'язаний з висновками суду про задоволення або відмову в задоволенні позовних вимог (наприклад, за зловживання у вигляді подання завідома безпідставного позову, повідомлення неправдивих відомостей тощо, оскільки встановлення відповідних фактів органічно пов’язано з встановленням матеріально-правової основи справи).

2) Інші заходи цивільного процесуального примусу.

Не кожне зловживання процесуальними правами тягне за собою застосування заходів цивільної процесуальної відповідальності. В ряді випадків у відношенні особи слідують інші заходи цивільного процесуального примусу, що не є заходами відповідальності. В тих випадках, коли зловживання неочевидне або його наслідки незначні, суду доцільно застосовувати заходи процесуального примусу, які не є заходами відповідальності. Н: суд може просто відмовити в задоволенні клопотання, заявленого з очевидним зловживанням і на цьому зловживання і його наслідки будуть вичерпані

Іншізаходи цивільного процесуального примусу (які не є заходами цивільної процесуальної відповідальності) включають:

1) Попереджувальні цивільні процесуальні заходи		2) Заходи цивільного процесуального захисту.
Заходи цивільного процесуального попереджувального впливунаправлені на недопущення наслідків такої поведінки, що створює загрозу порушення норм цивільного процесуального права. Н: Це роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх обов’язки сумлінно користуватися усіма належними ним процесуальними правами і наслідки зловживання процесуальними правами.	Заходи цивільного процесуального захистуможна визначити як заходи, які направлені на мінімізацію негативних наслідків дій учасників судочинства. За предметними або функціональними ознаками можна виділити наступні заходи цивільного процесуального захисту: 1) відмова особі у санкціонуванні процесуальної дії (наприклад, відмова в задоволенні клопотання, націленого на затягування процесу); 2) вчинення судом процесуальної дії, направленої проти зловживання процесуальним правом (наприклад, ініціювання судом перевірки достовірності доказів, наданих особою на обґрунтування поважність причин своєї неявки); 3) настання несприятливих наслідків, що не є заходами цивільної процесуальної відповідальності (примусовий характер даної групи заходів полягає в тому, що особа позбавляється можливості претендувати на певний результат в силу обраної ним лінії процесуальної поведінки (наприклад, ухвалення рішення за наявними у справі доказами при ненаданні доказів однією із сторін); 4) застосування цивільних процесуальних фікцій (наприклад, визнання факту, для з`ясування якого призначена експертиза, визнаним або відмовити в його визнанні – ч. 1 ст. 146 ЦПК).

Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 141 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> |

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав