Даний метод заснований на проведенні дихальних шумів, які виникають при функціонуванні легень, на поверхню грудної клітки.
Вислуховування проводиться при спокійному та форсованому диханні, після покашлювання, при зміні положення тіла пацієнта. Дихальні шуми розрізняються в залежності від тембру, сили, звучності, співвідношення довжини вдиху та видиху.
Везикулярне дихання вислуховується у фазі вдиху та 1/3 видиху. За загальноприйнятою думкою, шум нагадує звук «ф».
У дітей 5-7 років вислуховується пуерильне дихання – більш гучне з майже рівною гучністю вдиху та видиху. Це пояснюється:
- коротшою відстанню від голосової щілини до місця вислуховування
- вузьким просвітом бронхів
- більш тонкою та еластичнішою грудною кліткою
- значним розвитком інтерстиціальної тканини.
Бронхіальне дихання характеризується подовженим видихом, більш гучним, ніж вдих, нагадує звук «х». В нормі вислуховується над горлянкою, трахеєю, великими бронхами.
Кожен з дихальних шумів може бути підсиленим або послабленим. Фізіологічне послаблення везикулярного дихання наявне при повторенні грудної клітки. Основними причинами послаблення дихання є:
- утруднене проходження повітря (при обтюрації або здавлюванні ззовні)
- недостатнє розширення легень
- перешкоди для проведення дихальних шумів на поверхню грудної клітки (ексудат, набряк).
Жорстке дихання – більш гучне, ніж звичайне везикулярне, свідчить про ураження (звуження) бронхів.
Саккадоване дихання – везикулярне, але виникає переривчасто у вигляді окремих коротких вдихів, переривається такими ж короткими видихами.
ДОДАТКОВІ ШУМИ: хрипи, що виникають внаслідок порушення звичайного пересування повітря та виникнення турбулентного потоку при наявності змін бронхів та більш або менш рідкого патологічного вмісту в їхньому просвіті. Розрізняють сухі і вологі хрипи різної гучності та тембру. Вологі хрипи поділяються на дрібно-, середньо- і велико пухирчасті, в залежності від наявності рідкого вмісту в бронхах певного діаметру або деструкції легеневої тканини.
Крепітація – легеневий феномен, який нагадує вологі хрипи. Умовою утворення крепітації є накопичення невеликої кількості рідкого секрету в альвеолах та, як наслідок, порушення поверхневої напруги, тому під час видиху відбувається «спадіння» альвеол, а на форсованому вдиху - їхнє розлипання із характерним звуком. Таким чином:
- крепітація вислуховується на висоті вдоху
- має більш постійні звукові характеристик
- не змінюється після кашлю.
Шум тертя плеври – вислуховується при сухому плевриті, за звуковими характеристиками нагадує крепітацію. Але:
- змінюється при більш щільному притискуванні фонендоскопа
- вислуховується «біля вуха»
- вислуховується при імітації дихання (рухах грудної клітки без доступу повітря ззовні)
- кашель не змінює характер та локалізацію шуму
- поширеність його обмежена.
Шум плескоту Гіппократа вислуховується при наявності в порожнині одночасно рідини та повітря, якщо швидко стиснути хворого.
Шум «падаючої краплі» - при швидкій зміні положення тіла хворого з лежачого в сидяче.
Таким чином, за допомогою об’єктивних методів дослідження ми отримуємо достатню інформацію щодо патологічного процесу, його розвитку, локалізації, динаміки. З метою уточнення отриманих даних проводять додаткові лабораторні та інструментальні дослідження.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 140 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |