Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Здоровий секс.

Статева активність цілком нормальна і здорова частина нашого жит­тя як із фізичної, так і з психологічної точки зору. Вона дає можливість відчути взаємну любов і прив'язаність, ласку, збудження і насолоду. Де­які люди підтримують сексуальні зв'язки один з одним, не будучи зв'я­зані постійними відносинами, в той час як для інших це є частиною їх довготривалих відносин. Без правильного розуміння цієї проблеми і відповідної уваги до неї статева активність може призводити до інфікуван­ня і розвитку серйозних захворювань. Наявність одного партнера змен­шує ризик зараження інфекціями і захворювання на венеричні

хвороби. Існують такі конкретні заходи обережності, яких слід дотримуватися. Правила здорового сексу.

Планування сім'ї.

Загальноприйнято вважати, що кожна дитина повинна бути бажа­ною, і цей погляд підтримується політикою охорони здоров'я в більшо­сті країн. Добре відомо, до чого призводить безконтрольне відтворення населення. Воно має такі наслідки:

1. Несприятливий вплив частих з невеликими проміжками пологів на
здоров'я жінки і на її здатність мати дітей.

2. Підвищений ризик для здоров'я новонароджених, включаючи зростання ймо-

вірності передчасних пологів у жінок, які часто народжують.

3. Підвищене навантаження на прибутки сім'ї, які викликають стрес і
пов'язані з ним порушення здоров'я.

4.Зростання ймовірності того, що діти не будуть одержувати з боку
батьків підтримки, що є дуже важливим для досягнення кожною
дитиною оптимального здоров'я і потенціалу розвитку.

Чоловіки як батьки.

Роль батька у вихованні дітей змінюється залежно від суспільства і особливостей культури. Материнські почуття у жінок є почуттями вро­дженими, а формування у чоловіка батьківських почуттів відбувається під час сімейного життя. Для формування в чоловіка батьківської любові до дітей мають значення такі обставини:

- наявність у чоловіка доброї матері, яка любила й плекала свого сина і сформувала в нього любов до себе;

- наявність у нього брата чи сестри, яка виховує турботу про ін­ших і любов до них;

- наявність чистого першого платонічного кохання;

- наявність у чоловіка жінки, яку він любить.

Тільки при наявності всіх цих чотирьох факторів розумна жінка може виховати в чоловіка батьківську любов до дітей. Для цього з пер­ших місяців вагітності чоловік повинен проявляти турботу про майбут­ню дитину, після народження він повинен доглядати за малюком і сам турбуватися про нього (наскільки це можливо), а не тільки забезпечу­вати сім'ю матеріально.

Чоловік повинен брати участь у плануванні сім'ї для того, щоб бути готовим взяти на себе відповідальність за власну статеву поведінку і захистити здоров'я та благополуччя жінки, потенційного й існуючого потомства, сім'ї в цілому, Це його право і обов'язок, адже він повинен передбачити можливі наслідки сексуальної активності й вагітності.

Відомо кілька загальних порад, спрямованих на збереження й утвер­дження доброзичливих і шляхетних взаємин у сім'ї. Вони мають також

ІСТОТНІ ВІДМІННОСТІ ДЛЯ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ.

Психологи пропонують такі поради жінкам:

- проявляти інтерес до справ чоловіка;

- заохочувати його прагнення у досягненні успіхів;

- не сперечатися через дрібниці;

- згладжувати ревнощі дипломатичними методами;

- заохочувати спроби чоловіка у фізичному і психічному удоскона­ленні, боротьбі із шкідливими звичками.

Чоловікам пропонуються такі поради:

Активне довголіття.

Зміна вікової структури населення в другій половині XX століття продиктувала нові критерії в оцінці віку людей. Згідно з прийнятою міжнародною класифікацією, люди у віці 45-59 років належать до гру­пи середнього віку, у віці 60-74 роки - похилого, старші 75 років - до групи старечого віку. Люди віком понад 90 років і старші вважаються довгожителями. Ця класифікація є умовною, оскільки немає чітких по­казників, які б дозволили відмежувати один вік від іншого.

Індивідуальне здоров'я і довголіття визначають мету і зміст життя не лише окремої людини, а й усієї цивілізації. Така оцінка значення здоров'я і довголіття відповідає гуманістичним тенденціям, виробленим людством, за якими цінність здоров'я і життя окремої людини форму­ють та визначають цінності загальнолюдського значення.

Саме тому процес старіння з індивідуальному прояві і як широка біологічна і санологічна проблема потребує вивчення з метою фізіологіч­ного, науково обгрунтованого втручання в його формування і перебіг. Вивчення суті старіння базується на трьох основних проблемах:

- перша - виявлення закономірностей, фундаментальних біологічних механізмів процесів старіння;

- друга - визначення і оцінка факторів формування передчасної ста­рості з метою зменшення і навіть нівелювання їх шкідливого впливу
на організм;

- третя - вивчення соціальних, гігієнічних, професійних, економіч­них факторів впливу на тривалість життя.

Старіння - закономірний біологічний процес зниження фізіологіч­них функцій організму, зумовлений генетично детермінованим періодом тривалості життя

людини. Процес старіння проявляється специфічними зовнішніми і внутрішніми ознаками. Зовнішні ознаки старіння:

- зміна форми і статури тіла;

- уповільнення і порушення координації ходи;

- швидка фізична і психічна втомлюваність;

- зниження працездатності;

- поява на шкірі зморщок;

- випадання або посивіння волосся;

- зниження гостроти зору і слуху, пам'яті;

- неадекватність сприймання ситуації.

Внутрішні ознаки проявляються:

- зниженням активності умовних і безумовних рефлексів;

- зниження мускульної сили і м'язового тонусу;

- погіршення діяльності серцево-судинної системи, органів трав­лення, виділення;

- пригнічення системи імунного захисту;

- порушення адаптації організму проти дії хвороботворних чинників.
Відомо, однак, що за відносно однакових генетичних передумов

старіння індивідуальна тривалість життя досить розмаїта. Вона зале­жить не лише від біологічних факторів, але й від численних індивіду­альних чинників і умов формування здорового способу життя - соціа­льних, гігієнічних, культурно-естетичних, економічних, медико-профілактичних, якими визначаються не лише фізичне і психічне здоров'я людини, але і її активне довголіття.

Наприклад, досвід країн з високим рівнем економічного розвитку засвідчує, що. незалежно від матеріального достатку і рівня соціально­го захисту осіб похилого віку, тривалість їх життя визначається пере­важно способом формування здоров'я, а не матеріальними факторами. У більшості випадків люди, неспроможні досягти генетично запрогра­мованої межі життя, найчастіше вмирають від причин недосконалого фізичного і психічного розвитку, неуваги до проблеми зміцнення здо­ров'я у молодому і середньому віці.

Відомий український фізіолог, академік О.О. Богомолець висловив гіпотезу, за якою основною умовою довголіття є адаптація організму до старості. Сучасна наука геронтологія накопичила чимало фактів, які підтверджують гіпотезу вченого. Природа наділила людину дивовижною властивістю активно боротися не лише проти чинників, якими визна­чена біологічна тривалість життя, але й проти побічних факторів, спро­можних його скоротити.

З-поміж численних причин, спроможних прискорити процес старін­ня або викликати недуги старості, визначальними вважаються такі:

- гіподинамія;

- ожиріння;

- куріння;

- зловживання алкоголем;

- грубі порушення режиму праці і відпочинку;

- порушення регулярності приймання їжі і переїдання;

- недосипання.

Всі вони належать до факторів ризику передчасної старості. До за­хворювань, які сприяють передчасному старінню, відносять: цукровий діабет, ожиріння, артеріальну гіпертензію, атеросклероз.

Істотну роль у прискоренні процесів старіння, особливо в період переходу людини на пенсію, відіграє стан її психоемоційної сфери. З-поміж численних психоемоційних факторів необхідно виділити:

- порушення усталеного режиму трудової діяльності;

- втрати звичних зв `язків з колективом;

- невдоволення життям;

- депресія;

- соціальна пасивність.

Певне значення у формуванні психологічної стійкості таких людей мають їх культурно-освітній і духовний рівень, матеріальне забезпе­чення, стан здоров'я. Чим нижчий, зокрема, рівень інтелекту або мате­ріального достатку, тим виразніше в похилому віці проявляються від­чуття самотності, безпомічності, соціальної ізоляції, частіше виника­ють розлади у фізичному і психічному здоров'ї.

Найвиразніший прояв почуття соціальної дезінтеграціі людини похило­го віку, стан її психічної депресії в умовах соціального відчуження назива­ється аномією. Аномія проявляється недовірою і відчаєм похилої людини у зв'язку з байдужим ставленням до неї близьких і всього суспільства.

Сповільнення процесів старіння - важлива не лише медико-біологічна, але й соціальна проблема. Старіння, як руйнівний для організму процес, неминуче спричинює втрату здоров'я, зниження працездатно­сті, фізичної і психічної активності, знижує опірність організму до чи­сленних недуг. Однак на шляху від здорової працездатної людини до немічної і хворої, на етапах переходу від молодої до похилої її організм проходить певні стадії розвитку, кожна з яких має свої резерви проти­дії старінню. Найважливіше санологічне завдання у боротьбі з передча­сним старінням полягає у забезпеченні можливостей оптимального ви­користання людиною цих резервів.

Вивченням методів і опрацюванням профілактичних заходів, спрямо­ваних на сповільнення старіння і продовження тривалості життя, займа­ється спеціальна геронтологічна наука - герогігієна. Герогігієна вивчає санологічні аспекти попередження старіння створенням не лише страте­гії і тактики, але й опрацювання конкретних засобів формування здоро­вого способу життя - найважливішої передумови і основи довголіття.

Розрізняють, принаймні, сім основних гігієнічних рекомендацій, дотримання яких сприяє продовженню тривалості повноцінного життя:

1) відмова від переїдання;

2) регулярність приймання їжі;

3) дотримання раціонального режиму праці і відпочинку;

4) забезпечення достатньої тривалості (не менше 7 годин) сну;

5) регулярне забезпечення рухового режиму;

6) відмова від куріння;

7) відмова від зловживання алкоголем.

Важливе значення у формуванні активного довголіття відіграє ха­рактер харчування. З метою профілактики передчасного старіння необ­хідно дотримуватися таких його принципів:

1) вживання їжі, енергетична ємкість якої не перевищує енерговитрат
організму;

2) не перевищувати у харчовому раціоні гігієнічно обгрунтованих норм
споживання їжі, насамперед, білкових продуктів;

3) забезпечення якісної повноцінності харчування за рахунок збалансо­ваного забезпечення його вітамінам», мінеральними солями, мікро­елементами;

4)систематичне дотримання тактики комбінованого харчування з використанням продуктів рослинного і тваринного походження, віддаю­чи перевагу молочно-рослинній їжі.

Варто пам'ятати, що як і аскетична відмова від численних проду­ктів, систематичне недоїдання або тривале голодування, так і перева­нтаження харчового раціону однаково шкідливі у формуванні здорово­го способу життя і активного довголіття.

Необхідною умовою тривалого життя і забезпечення повноцінної ста­рості є фізична і психічна активність не лише у творчому, працездат­ному періоді, але яка не повинна перериватись у похилому і навіть старечому віці. Численні наукові дослідження свідчать про те, що сис­тематичні фізичні навантаження, зокрема, рухова активність, особли­во в раціональному поєднанні з розумовою працею, сприяють сповіль­ненню, процесу старіння, завдяки залученню до активного і координо­ваного функціонування різних ділянок організму значної кількості його органів і систем.

У похилому віці кожна людина повинна продовжувати активний спо­сіб життя, відповідно адаптувавши об'єми його фізичного і психічного навантаження до реальних можливостей кожної людини. Особливо важ­ливо при переході на пенсію (у жінок - 55 років, у чоловіків - 60 років) не створювати негативного психологічного фону навколо факту розриву людини з усталеним стереотипом професійної діяльності, що і фізично, а надто психологічно, сприймається людиною гостро і болісно. З метою психологічної адаптації пенсіонера до цього переломного періоду в його житті необхідна спеціальна моральна і фізична підготовка в передпенсійному періоді до нових умов життя. Неабияке санологічне значення і соці­ально-економічну доцільність набувають тенденції залучення осіб пенсій­ного віку, зокрема, наукового, творчого, педагогічного профілю, які ма­ють великий професійний досвід і фізичні та психологічні спроможності його реалізації, до продовження їх праці в колективі на попередньому місці роботи. Чим триваліше працездатна людина підтримуватиме соціа­льні і виробничі контакти з колективом, відчуватиме суспільну необхід­ність своєї професійної діяльності, тим активніше формуватимуться у неї санологічні стереотипи, тим енергійнішими будуть її зусилля, спря­мовані на творення якісного довголітнього життя.

За неможливості продовжувати професійну діяльність з різних обста­вин кожній людині пенсійного віку необхідно виробити основи й індивіду­альні форми активного відпочинку із врахуванням фізичних і психічних можливостей, стану здоров'я, віку, статі. Насамперед, вже в передпенсійному періоді слід скласти чіткий розпорядок дня, який враховував би кон­кретні, регламентовані у часі об'єми щоденних фізичних і психічних наван­тажень. Наприклад, такою може бути праця, не пов'язана з інтенсивним фізичним і психічним напруженням, домашні турботи, неважка робота в саду, на присадибній ділянці, заняття рукодільними ремеслами, бджіль­ництвом, вирощуванням овочів, квітів. Обов'язковими мають бути щоденні ранкові і вечірні прогулянки, часте спілкування із природою, відпочинок у лісі, на березі річки чи озера, на луках. Корисні рибалка, збирання у лісі ягід, грибів, лікарських рослин. Важливо насамперед, у психологічному плані, продовжувати підтримувати контакти з минулими співпрацівника­ми. Активно і позитивно на фізичний і психічний стан

людей похилого віку впливають продовження творчої діяльності, заняття літературою, музикою, живописом, участь у корисній громадській діяльності.

Позитивну роль у формуванні психічної урівноваженості організму літніх людей, у регулюванні процесів збудження і гальмування в центра­льній нервовій системі відіграють прийоми психічної релаксації. Сеанси релаксації проводять у формі автотренінгу на фоні живої мальовничої природи або в приміщеннях, які імітують її за допомогою художніх образотворчих засобів. В останньому випадку заспокійливі ефекти рела­ксації потенціюють спеціально підібраним музичним супроводженням.

З аналогічною метою використовують і методику медитації. Метод за­позичений із практики древніх традиційних індотібетських цілителів-йогів і грунтується на створенні урівноваженого психічного стану людини шля­хом тимчасового абстрагування, психічного відключення від реалій навко­лишнього життя і занурення думкою у вічність і безмежність Всесвіту.

Корисну роль у формуванні здорового способу життя у похилому віці відіграють групи здоров'я, які створюються при спортивних ком­плексах, стадіонах, деяких підприємствах, домоуправліннях. У цих гру­пах фахівці спортивної медицини опрацьовують спеціальні комплекси фізичних, зокрема, рухових занять для осіб похилого віку, які спрямо­вані на формування здорового способу життя і боротьбу з передчасною старістю. Крім фізичних вправ, у таких групах створюються можливос­ті психологічних контактів з людьми аналогічного віку, близьких за ста­ном здоров'я, професійними і духовними інтересами. Заняття у цих гру­пах відіграють важливу роль у фізичній і психологічній адаптації до старості, значно зменшують відчуття соціальної дезінтеграції, форму­ють та відтворюють фізичне і психічне здоров'я, попереджують перед­часне старіння організму.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладено про особливості здоров’я дорослого населення залежно від сімейного стану; соціально-психологічні проблеми сім’ї, проблеми розлучення; роль сім’ї у формуванні здоров’я дітей; визначення поняття геронтологія, геогігієна, геріатрія; проблеми людей похилого віку; основні умови активного довголіття; можливі проблеми пацієнта, наприклад: розлучення, психологічна адаптація людей старечого віку та медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.:

Укрмедкнига, 2002.- С. 394-414.

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Дайте визначення здоров’я.

2. Визначте основні соціальні і психологічні проблеми сімї.

3. Дайте визначення поняття геронтології і геріатрії.

4. Перерахуйте проблеми людей похилого і старечого віку.

Проблемні ситуації:

1. Між жінкою та чоловіком виникли не доброзичливі взаємин. Що можна порадити їм?