Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Гормони,похідні амінокислот(фенілаланіну,трозину,триптофану,гістиу).Місце їх синтезу та біологічна роль.

Гормони - похідні амінокислот - це низькомолекулярні водорозчинні сполуки, які мають у своєму складі аміногрупу. Вони утворюються в результаті метаболізму амінокислот. Похідні амінокислот - Це аміни, які синтезуються в мозковому шарі наднирників (адреналін і норадреналін) і в епіфізі (мелатонін), а також іодсодержащіе гормони щитовидної залози трііодтіронін і тироксин (тетрайодтиронін).Прикладом гормонів цього класу є адреналін і тиреоїдні гормони, які утворюються з амінокислоти тирозину.До природних гормонів, похідним амінокислот, відносяться адреналін і норадреналін, синтезуються в мозковій речовині надниркових залоз. Мозкова речовина утворена великими клітинами, офарблюються солями кульгава в жовтувато-бурий колір (хромафинної тканини). Розрізняють два різновиди цих клітин: епінефроціти складають основну масу клітин і виробляють адреналін, норепінефроціти, розсіяні в мозковій речовині у вигляді невеликих груп, виробляють норадреналін. [1), стр178] Значна частина його в наднирниках піддається метилюванні (за місцем розташування бокового ланцюга), в адреналін. Приблизно 80% гормональної секреції припадає на адреналін і 20% - норадреналін. [4), стр.223] Іншим джерелом норадреналіну є симпатична нервова тканина. Із нею пов'язана функція норадреналіну як медіатора симпатичного відділу вегетативної нервової системи.Гормони мають специфічні особливості та високу фізіологічну активність. Дія їх проявляється за найменших доз (у концентраціях від 10-8 до 10-12), на великих відстанях від місця утворення (дистантна дія).Кожний гормон впливає на відповідну функцію організму. У процесі обміну гормони змінюються функціонально та структурно (швидко руйнуються тканинами, частково утилізуються клітинами організму, виводяться із сечею). Гормони є переносниками інформації між клітинами організму.На організм людини гормони діють по-різному: змінюють інтенсивність обмінних процесів, активність ферментних систем, впливають на гомеостаз, будову та функції окремих органів тощо. Гормони справляють регулювальну дію не лише на ті чи ті органи, а й на самі ендокринні залози, тобто здійснюють хімічну регуляцію.Крім того, існує тісний взаємозв'язок гормонів і нервової системи, який має двобічний характер. По-перше, залози добре іннервовані (мають безліч нервових закінчень) автономною нервовою системою, по-друге, секрет залоз діє через кров на нервову систему, тобто здійснює нейрогуморальну регуляцію. Інтенсивність інкреторного процесу в тій чи тій ендокринній залозі може бути підвищеною, при цьому утворюється і виділяється в кров збільшена кількість гормону (гіперфункція), або зниженою — продукція гормону зменшена (гіпофункція).Порушення функціонального стану та діяльності ендокринних залоз призводить до розвитку ендокринних захворювань. Велике значення при цьому мають стресові ситуації, процеси, що відбуваються в період росту та розвитку організму, особливо в період статевого дозрівання.Ті чи ті функціональні зміни в стані ендокринних органів виявляють за допомогою суб'єктивних (оцінка нервово-психічного статусу), об'єктивних (визначення стану шкіри і волосяного покриву, розмірів і форми кінцівок, скелета, обличчя і шиї, структури кісток, особливо черепа, основного обміну, рівня глюкози в крові тощо) та спеціальних методів дослідження.Сучасні методи безпосереднього визначення найменшої концентрації гормонів у рідинах організму дають змогу з більшою ймовірністю діагностувати хвороби органів ендокринної системи (метод визначення імунореактивного інсуліну; імуноферментативний метод виявлення гормонів за допомогою ферменту-маркера, який свідчить про наявність комплексу антиген — антитіло; метод гістохімічного дослідження на ґрунті імунофлюоресценції мембрани клітин, які продукують гормон).