Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розрахунок надлишкового тиску вибуху для горючого пилу

7.3.1. Розрахунок надлишкового тиску вибуху DР, кПа, проводять за формулою (4), де коефіцієнт Z участі пилу у завислому стані (аерозоль) у вибуху розраховується за формулою:

, (15)

де F — масова частка частинок пилу розміром менше критичного. З перевищенням критичного розміру частинок пилу аерозольстає вибухобезпечною, а саме такою, що нездатна поширювати полум'я. У разі відсутності можливості отримання даних щодо масової частки пилу розміром частинок менше критичного допускається приймати Z = 0,5.

7.3.2. Розрахункову масу пилу, що знаходиться у стані аерозолю в об’ємі приміщення в результаті аварійної ситуації, m, кг, визначають за формулою:

т = т_зв + т_ав, (16)

де т_зв — розрахункова маса частини відкладеного у приміщенні пилу, що перейшла у стан аерозолю, кг;

т_ав - розрахункова маса пилу, що надійшла до приміщення в результаті аварійної ситуації з апаратів та технологічного обладнання, кг.

7.3.3. Розрахункову масу пилу, що перейшов у стан аерозолю, т_зв, визначають за формулою:

, (17)

де К_зв — частка пилу, що відклався у приміщенні, яка здатна перейти у стан аерозолю результаті аварійної ситуації. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення К_зв, допускається приймати К_зв = 0,9;

т_п — маса пилу, що відклалась у приміщенні до моменту аварії, кг.

7.3.4. Розрахункову масу пилу, що потрапила до приміщення з апарата або технологічного обладнання в результаті аварійної ситуації, т_ав, визначають за формулою:

т_ав = (т_{а п} + q∙τ)∙ К _п, (18)

де т_{а п} - маса горючого пилу, що викидається до приміщення з апарата, кг;

q - витрата, з якою продовжують надходити пилоподібні речовини до аварійного апарата по трубопроводах до моменту їх перекривання, кг×с^-1;

τ - час перекривання, який визначається за пунктом 7.1.2 в), с;

К _п — коефіцієнт пилення, що представляє собою відношення маси пилу у стані аерозолю до усієї маси пилу, який надійшов з апарата до приміщення. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення К _п, допускається приймати:

для пилу з дисперсністю не менше ніж 350 мкм К _п = 0,5;

для пилу з дисперсністю менше ніж 350 мкм К _п = 1,0.

Значення т_{а п} приймають відповідно до пунктів 7.1.1 та 7.1.3.

7.3.5. Масу пилу, що відклався у приміщенні до моменту аварії, визначають за формулою:

(19)

де К _г — частка горючого пилу в загальній масі відкладень пилу;

т ₁ - маса пилу, що осідає на важкодоступних для прибирання поверхнях у приміщенні за період часу між генеральними прибираннями, кг; т ₂ - маса пилу, що осідає на доступних для прибирання поверхнях у приміщенні за період часу між поточними прибираннями, кг;

К _пр - коефіцієнт ефективності прибирання пилу, який приймається у разі прибирання пилу вручну:

у разі сухого прибирання - 0,6;

у разі вологого прибирання - 0,7.

У разі застосування автоматичних засобів прибирання пилу коефіцієнт ефективності прибирання пилу складає:

для рівної підлоги - 0,9;

для підлоги з вибоїнами (до 5 % площі) - 0,7.

Під важкодоступними для прибирання площами розуміють поверхні у виробничих приміщеннях, очищення яких здійснюють тільки під час генеральних прибирань пилу. Під доступними для прибирання площами розуміють поверхні у виробничих приміщеннях, пил з яких видаляють у процесі поточних прибирань (кожної зміни, щодоби тощо).

7.3.6. Масу пилу m_i (i = 1 (важкодоступні місця); і= 2 (доступні місця), що осідає на різних поверхнях у приміщенні за період між прибираннями, визначають за формулою:

m_i = М_i ∙ (1 - a) b_i, (i = 1,2) (20)

де — маса пилу, що потрапляє до об’єму приміщення за період часу між генеральними прибираннями пилу, кг;

М _{1 j} — маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, яке пилить, за період часу між генеральними прибираннями пилу, кг;

М₂ = — маса пилу, що потрапляє до об’єму приміщення за період часу між поточними прибираннями пилу, кг;

М_2j — маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, за період часу між поточними прибираннями пилу, кг;

a — частка пилу, що потрапляє до об’єму приміщення і який видаляється витяжними вентиляційними системами. У разі відсутності експериментальних даних щодо значення a, приймають a = 0;

b₁, b₂ ¾ частки пилу, який потрапляє до об’єму приміщення та осідає відповідно на важкодоступних і доступних для прибирання поверхнях приміщення (b₁+ b₂ = 1).

У разі відсутності даних щодо значень коефіцієнтів b₁ та b₂, допускається приймати b₁ = 1, b₂ = 0.

7.3.7. Значення М_i (i = 1,2) може бути також визначено експериментально (або за аналогією з діючими зразками виробництв) у період максимального завантаження обладнання за формулою:

М_i = , (i = 1,2) (21)

де G _{1 j} , G _{2 j} - інтенсивність відкладення пилу відповідно на важкодоступних F _{1 j} (м²) і доступних F _{2 j} (м²) площах, кг×м^-2с^-1;

t ₁, t ₂ - проміжки часу відповідно між генеральними і поточними прибираннями пилу, с.

7.3.8. За умови відсутності даних про масу горючого пилу і волокон, що виділяється в об’ємі приміщення між прибираннями, про масу пилу, що осідає на важкодоступних для прибирання місцях, і, як наслідок, неможливість виконання розрахунків, приймати категорію приміщення – Б.

7.4. Визначення надлишкового тиску вибуху для речовин і матеріалів, які здатні вибухати та горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним

7.4.1. Розрахунковий надлишковий тиск вибуху ∆ Р для речовин і матеріалів, які здатні вибухати та горіти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, визначають за формулою (4), приймаючи, що Z = 1 і Н_Т – це енергія, яка виділяється під час взаємодії вищевказаних речовин (з урахуванням того, що вищевказаний процес взаємодії проходить до кінця, тобто до утворення кінцевих продуктів), або експериментально під час натурних випробувань. У випадку, якщо визначити величину DР неможливо, слід приймати її більшою за 5 кПа.