Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
передається для виконання ОВС за місцем проживання підозрюваного,
обвинуваченого. ОВС повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це
слідчого або суд, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники ОВС з метою контролю за поведінкою підозрюваного,
обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право:
− з'являтися в житло цієї особи;
− вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із
виконанням покладених на особу зобов'язань; 356
− використовувати електроннізасоби контролю (ч.5 ст.181 КПК).
Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття,
пошкодження або інше втручання у його роботу з метою ухилення від контролю, а
рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом
на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді
домашнього арешту (ст. 195 КПК), що є підставою для застосування більш
жорсткого запобіжного заходу чи накладення грошового стягнення в розмірі від 0,25
до 2 − РМЗП (ч.2 ст. 179 КПК).
У разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до
підозрюваного, обвинуваченого, який був затриманий, він негайно:
− доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти (якщо згідно з
умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло
цілодобово);
− звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця
свого проживання (якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому
заборонено залишати житло в певний період доби).
Відповідно до ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про застосування
запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні
підлягають оскарженню під час досудового розслідування в апеляційному порядку.
В кримінальному процесі РФ аналогічний запобіжний захід запроваджено з
2001 року в ст. 107 КПК РФ. Втім, ці запобіжні заходи в РФ та Україні мають певні
відмінності як в видах обмеження, так і правових наслідках. Зокрема, відповідно до
ч.10 ст.109 КПК РФ, строк домашнього арешту зараховується в строк тримання під
вартою. В КПК України даного положення немає.
Застава (ст. 182 КПК) – це запобіжний захід, суть якого полягає у внесенні
коштів заставодавцем у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок,
визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою
забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі
невиконання цих обов'язків. 357
Застава є одним з ефективних засобів, в основу якого покладено економічну
заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні зобов'язання
підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами,
які виступили заставодавцями. За своїм змістом застава спрямована на досягнення
конкретної мети – забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим
покладених на нього обов'язків. Але в окремих випадках можливе звернення судом
суми застави і на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною
загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним,
обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Свобода підозрюваного,
обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом
загрози майнових втрат, оскільки внесені гроші можуть бути звернені в дохід
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |