Читайте также:
|
Програми, дані, які потрібні при роботі комп'ютера, зберігаються у файлах. Файл це поіменоване місце на диску, в якому знаходиться інформація. Кожен файл має назву, що складається із імені та розширення. Ім'я файла може містити від 1 до 8 символів. Розширення може містити до 3 символів, а може бути і відсутнім. Деякі із символів ASCII заборонено вживати в іменах та розширеннях файлів. Ми не будемо говорити про них, скажемо тільки, що всі літери латинського алфавіту (великі чи малі) та цифри дозволені. Між іменем та розширенням ставиться крапка. Прикладами можуть служити назви розглянутих системних файлів: IO.SYS, MSDOS.SYS, COMMAND.COM.
Розширення файлів задає, як правило, їх тип, належність до певного класу. Багато програмних систем при створенні файла автоматично установлюють його розширення і по ньому ви можете судити, що то за файл. Наприклад, розширення BAS свідчить про те, що відповідний файл містить текст програми на мові Basic, розширення PAS файл містить текст програми на мові Pascal, розширення BAK файл є копією іншого файла, що утворюється при редагуванні останнього, розширення TXT, DOC мають, як правило, тексти, документи тощо.
Серед усіх файлів особливе місце займають так звані виконувані файли. Ці файли мають розширення COM (Command командний), EXE (Executable виконуваний) та BAT (Batch пакетний). Файли з першими двома розширеннями це програми, які можна запускати на виконання. З точки зору користувача між COM- та EXE-програмами немає різниці. Файл з розширенням BAT (надалі будемо звати його batch-файлом) то текстовий файл, у якому записана послідовність виконуваних програм або команд DOS. Нижче ми ще повернемося до batch-файлів.
Починаючи з версії 2.0 (в той час саме з'явився комп'ютер IBM PC XT із жорстким диском), DOS підтримує так звану ієрархічну, деревовидну структуру файлової системи. Це означає, що є можливість створювати на диску директорії (каталоги), у яких зберігаються групи файлів, споріднених за якоюсь ознакою. Це певною мірою є аналогом зберігання книг у бібліотеці, де література знаходиться у кімнатах, шафах, на полицях тощо. Директорії, як і файли, мають ім'я та розширення (останнє необов'язкове). У назві директорії можна використовувати ті ж самі символи, що і в назві файла. Допустимі вкладені директорії. Перша, головна з них, зветься кореневою. В ній розташовані файли і директорії, в яких у свою чергу можуть бути файли і директорії і т.д. Якщо директорія X розташована в директорії Y, то кажуть, що X є піддиректорієм Y, а Y є наддиректорією або батьківською директорією для X. Наведемо приклад введених понять (див. рисунок).
| C: | |||||||||||
| DOS | UTILS | WINDOWS | |||||||||
| ANTIVIR | DOC | DRIVERS | |||||||||
Тут C: коренева директорія, DOS, UTILS, WINDOWS директорії першого рівня, що є піддиректоріями C:, ANTIVIR, DOC, DRIVERS, директорії другого рівня, що є піддиректоріями UTILS. В кожній із вказаних директорій може бути розташована та чи інша кількість файлів.
Існують команди DOS, за допомогою яких можна створювати, видаляти директорії та переходити з однієї директорії до іншої (про це мова буде йти далі). Директорія, з якою ви працюєте зараз, зветься активною або поточною. Саме в цій директорії DOS шукає задані вами файли. Якщо ви хочете вказати файл, що розташований в іншому місці, ви повинні вказати шлях або маршрут до цього файла, який задається послідовністю директорій, що розділені символом "\" (backslash обернена похила), наприклад, C:\UTILS\ANTIVIR\AIDSTEST.EXE.
У багатьох командах DOS при вказанні групи файлів з однієї директорії можна використовувати символи? та для задання так званих масок або шаблонів. Ці символи використовуються в імені та/або в розширенні файлів. Символ? замінює будь-який символ, а символ будь-який залишок імені або розширення файлів. Наприклад, якщо у директорії є файли doc1ku.txt, doc2ku.txt,..., doc9ku.txt, то всі вони можуть бути задані за допомогою однієї маски doc?ku.txt. Якщо ви задасте шаблон a., то будуть вибрані (селектовані) всі файли, назва яких починається з літери a. Зауважимо, що після символа неприпустимі ніякі інші символи в імені та розширенні.
Тепер повернемося до вже згадуваної системної області диска. Крім Boot-сектора сюди входять також коренева директорія (Root Directory) та таблиця розміщення файлів (File Allocation Table FAT). У кореневій директорії записані назви файлів та директорій нижнього рівня, дата та час їх утворення, розміри та деяка інша інформація. У FAT-таблиці записані ланцюжки кластерів, в яких розміщуються файли. Кластер (Cluster гроно, пучок, група) це група секторів (як правило, 2 на дискеті та 4 на вінчестері), які розглядаються операційною системою як одне ціле при запису та зчитуванні інформації. DOS записує та зчитує інформацію не бітами і навіть не байтами, а цілими кластерами.
Відмітимо також, що DOS дозволяє поділяти фізичний жорсткий диск на так звані логічні диски, які мають назви C:, D: і т.д. в залежності від того, скільки логічних дисків ви вибрали при підготовці вінчестера. Інформація про розподіл жорсткого диска на логічні диски зберігається у таблиці розділів (Partition Table), яка також входить до системної області диска.
Завантаження DOS та діалог з операційною системою
Завантаження DOS відбувається у трьох випадках:
при вмиканні електроживлення комп'ютера за допомогою розташованого праворуч або на передній панелі системного блока вмикача Power;
при натисканні клавіші Reset, що розміщена на передній панелі системного блока;
при одночасному натисканні клавіш Ctrl, Alt, Del на клавіатурі (не діє, коли, як кажуть, комп'ютер або система "зависає").
Додамо, що у деяких моделях ПК необхідно ще вмикнути монітор.
Завантаження DOS відбувається або з системної дискети, що вставлена у дисковод A:, або з жорсткого диска. В останньому випадку дисковод A: має бути вільним. Під час завантаження DOS перевіряє працездатність окремих пристроїв ПК, після чого записує в оперативну пам'ять комп'ютера системні файли IO.SYS, MSDOS.SYS та COMMAND.COM і видає на екран запрошення DOS (системну підказку) у вигляді A:> у разі завантаження з дискети, C:> у разі завантаження з вінчестера. У кінці запрошення DOS стоїть символ _, що зветься курсором. Курсор вказує місце на екрані, де буде з'являтися інформація, яку ви вводите. Після появи запрошення ви можете вводити команди DOS або імена виконуваних файлів (в останньому випадку не обов'язково набирати розширення COM, EXE, BAT) для керування роботою комп'ютера. Команди набирають на клавіатурі великими або маленькими літерами (це несуттєво) і завершують натисканням клавіші Enter. Якщо ви помилилися при набиранні команди до натискання клавіші Enter, використовуйте клавішу BackSpace () для видалення символів ліворуч від курсора та Esc для відміни всієї команди. Якщо ви неправильно набрали команду чи ім'я виконуваного файла (або цього файла немає в активній директорії) і натиснули клавішу Enter, то з'явиться повідомлення: Bad command or file name (Неправильна команда або ім'я файла) і ви можете повторити свої дії вірно.
Нижче наводяться команди MS-DOS. Вони поділяються, як ми вже казали, на внутрішні (резидентні) та зовнішні (транзитні) команди. Останні ще звуться утилітами DOS. Внутрішні команди "вмонтовані" у файл COMMAND.COM і тому доступні у будь-якому випадку після завантаження операційної системи. Зовнішні команди можуть бути виконані лише тоді, коли на диску є відповідні файли (утиліти).
Кожна з команд містить, як правило, декілька параметрів. Якщо параметр необов'язковий, то він береться у квадратні дужки "[ ]". Знаком "|" розділяються альтернативні варіанти.
1.Help [команда] – довідка про ключі та параметри
2.Date [mm-dd-yy] – дата
3.Time [hh:mm[:ss[.xx]]].– час
4.Ver. – версія ОС.
5.Cls. – повна очистка екрану
6.Verify [on/off]– перевірка запису
7. Path [<путь1>]; [путь2] - для пошуку потрібних файлів в каталогах.
оболонкa NORTON COMMANDER
Пакет програм NORTON COMMANDER (скорочено NC) дозволяє:
• виконувати будь-які команди DOS;
• давати наочне зображення дерева каталогів на дискеті, а також вміст каталогів і файлів;
• створювати, перейменовувати, копіювати, вилучати каталоги та файли;
• переглядати і редагувати текстові файли, бази даних, таблиці.
Пакет програм NC включає головну програму NC.EXE і ряд допоміжних програм, за допомогою яких розширюються можливості пакета. Запуск Norton Commander здійснюється командою NC. Після запуску NC у верхній частині екрана з'являються два прямокутні вікна-панелі (мал. 6.1), обмежені подвійною рамкою. Нижче цих панелей розміщується запрошення DOS (командний рядок), ще нижче — рядок, який вказує на призначення функціональних клавіш F1-F10.
Запуск команд DOS. В NC команди можуть виконуватись так, як і в MS DOS. Для виконання команди DOS у середовищі NC потрібно набрати цю команду на клавіатурі і натиснути клавішу [Enter]. Для редагування командного рядка використовуються такі клавіші:
[Back Space] — вилучення попереднього символу;
[Del] — вилучення символу під курсором;
[Esc] — очищення командного рядка;
[О],[О],[Home],[End] — переміщення курсору вздовж командного рядка.
Щоб вивести в командний рядок на місце курсору ім'я висвітлюваного на панелі NC файла, треба натиснути клавіші [Ctrl-Enter]. При цьому курсор у командному рядку має вказувати на пробіл.
Якщо потрібно проглянути на екрані результати виконання команди (вони, як правило, закриті панелями NC), слід натиснути клавіші [Ctrl-O]. Повторне натискування клавіш [Ctrl-0] відновить панелі на екрані.
NC зберігає інформацію про 10 останніх введених команд. Щоб вивести в командний рядок останню виконану команду, слід натиснути [Ctrl-E]. При повторних натискуваннях клавіш [Ctrl-E] в командний рядок виводитиметься команда, що була введена перед тією командою, що є у командному рядку. При натискуванні клавіш [Ctrl-X] у командний рядок виводитиметься команда, яка була введена після тієї, що є у командному рядку. Після введення в командний рядок потрібної команди її можна відредагувати, а потім натиснути клавішу [Enter] для виконання. Якщо треба виконати одну з попередніх команд без змін, можна натиснути [Alt-F8], виділити за допомогою клавіш переміщення курсору [ft], [Q] потрібну команду, а потім натиснути клавішу [Enter] для її виконання.
Дії при натискуванні клавіші [Enter]. Ці дії залежать від того, яка інформація є в командному рядку. Якщо командний рядок не порожній, то буде виконана команда, яка міститься в командному рядку. Якщо командний рядок не містить ніяких символів, то дії NC залежать від того, що виділено на панелі: ім'я файла чи ім'я каталогу. Якщо виділено ім'я каталогу, то NC "ввійде" до цього каталогу і виведе його вміст. Якщо виділено ім'я файла, то дія, яка виконується для файла з даним розширенням, задається.файлом NC.EXT, який повинен мати вигляд: розширення.команда.
В розширенні можна використовувати такі символи для вказівки інформації про виділений файл:
! — ім'я файла без розширення;
!.! — ім'я файла з розширенням;
!: — ім'я поточного дисковода;
!\ — шлях до поточного дисковода.
Наприклад, якщо потрібно при натискуванні клавіші [Enter] пускати на виконання виділений файл з розширенням СОМ і вилучати файл з розширенням ВАК, то відповідні рядки файла NC.EXT повинні мати вигляд:
com:!.!
bak: del!.!
Для редагування файла NC.EXT за допомогою NC потрібно послідовно натиснути клавіші [F9], [С], [X]. Редагування здійснюється так само, як і будь-якого іншого текстового файла.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 99 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |