|
Читайте также: |
Пауза.
-Чекай, я щось заплутався. Щас я тобі перезвоню.-Збив.
Спокійно засунувши телефон у праву кишеню,до мене навідались думки.Чи варто йому розказувати про мою біду?Думаю що ні.
Мені так буде легше і йому.
Минуло 10 хвилин.
Дзвінок:
-Слухай,чувак ти де? Ти вибач, я завтикав,я не був на вокзалі,я був біля Магнуса.-Чулася затяшка.-хууу,значить так,я йду до коня,чекаю тебе там.
-Добр...-Збив.
Я матюкнувся про себе.Що далі, то гірше.
Дивився я на на небо.Намагався думати про щось хороше.Але в голову тільки приходило одне: якщо він знову обкурився,розмови ніякої не буде.
Я стояв біля Д. Галицього.Трохи змерз,падав маленький сніжок.І тут крик:
-Та я не бив його бутилкою по голові! Він себе сам вдарив!
Цей голос був мені знайомий.Воть Так.Біля нього стояли міліціонери.Їх було двоє.
-Так,це моя бутилка.Так,я до нього перший підбіг.Я хотів просто запитатись котра година,а він відібрав бутилку і зі всієї сили ударив себе в голову.Чесно!-спокійно промовляв він.
Я щось не мав бажання туди втручатись,але після однієї фрази я вже не мав вибору.
-Андрюха!Стріляй в них!Стріляй млять!Вони брешуть!-з криками та матюками промовляв Воть Так.
І ось люди у формі кинули на мене оком.Залишаючи мого друга,вони прямували до мене.Я почав нервуватись.І сталось таке,що я собі навіть уявити не міг.ВТ витягує з рюкзака пляшку пива,і по маленьку слідує за ними.
Пройшла хвилина.
Міліонери були на підході.Воть Так допив пляшку і акуратно поставив на асфальт. І тут все сталося:Він почав бігти.З криками "Мені всьо похєр" він намагався накинутись на міліонерів але послизнувся і впав.І тут я взяв ситуацію у
свої руки.Не зволікаючи ані секунди,я намагався до нього підбігти і допогти.
-Стій!-Кричали міціонери.
Я не чув.Я рятував друга.Підвівши його на ноги,я дивився куди б втекти.Люди в формі були дуже близько.
-Ах ти скатіна!-Нервово кричав до них ВТ.-Я ж через вас коліно подряпав.- І кинувся на обох з кулаками.
Пройшло чотири хвилини.
Міліціонери лежали не притомні.Людей майже не було,тому не було і паніки.А ті хто був, дивлячись на Воть Така,просто тихо проходили мимо.
-Ну що друже? Пішли?-Промовив ВТ.
-Пішли.
Так і закінчився день.
Глава 3: Квартира №8.
-Ось,заходь,будь як вдома.-Сказав Воть Так і відкрив двері під'їзду.Я зайшов.Ми піднімались на другий поверх.Під'їзд був досить культурний: мало нецензурних написів на стінах,досить прибраний,все як у людей.ВТ казав,що він живе у квартирі №8.
-Це вона?-Промовив я і показав у сторону таблички "№8".Але Воть Така не було.Чувся страшний і тихий сміх на першому поверсі.Я спустився за другом.В очі кинувся напис: "Воть Так-Цар Міра".
-Ггггг, правда кльово?То шоб всі знали!-Говорив впевнено ВТ.-Ну ти чого стоїш блін?.
Ми зайшли в квартиру.Хороша атмосфера.Цікаві кімнати.Навіть портрет Т.Г Шевченка висів.Мене це здивувало.
-Заходь в мій офіс,я зараз прийду!-Наказав мені голос.Не промовивши нічого,я так і зробив.Повернув на право.Зайшовши в кімнату,мене зразу зацікавила тваринка,яка сиділа в клітці біля вікна.Це був декоративний щур.
Біле забарвлення,червоні очі але без хвоста.Дивно.Сівши на диван,мене непокоїла одна дуже серйозна думка: Хто я?.Мої роздуми розігнав ВТ.
-Що нового у Винниках?-Запитав він.І сів коло вікна,взявши щура на руки.Згадавши, що у правій кишені я маю цукорок.Я переложив його у ліву.І промовив:
-Та все по старому.Скучно мені там.От і вирішив махнути сьогодні в центр.Як раз і ти подзвонив.
Я дивився на Воть Така,і мені здавалось,що його щось турбує.Вираз обличчя в нього був зайнято-важливий чимось.
-Ясно...-промовив ВТ.-Знаєш Андрій, все занадто зараз складно у цьому житті.Давай щось підпалим? Бо робити нічого.
-Ні,чекай.Не все так зараз погано.-Я глянув на годинник: 18:29.-І чому ти мене сюди привів?
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 88 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |