-Четверо ангелів які живуть на землі.Вони знайдуть свій вірний шлях.-Промовив хтось позаду.
І тут Мамба обернулась.Її серцебиття прискорилось.Вона залишила нас і побігла в сторону жебрака.Я з ВТ просто стояв і дивився, що буде далі.
-Що ви сказали?-Нервово запитала вона.-Ану повторіть.
-І побувавши навіть у самім пеклі.Вони зломають вічний страх.
Зрачки у Мамби розширись,вона не могла собі знайти місця.Це ж рядки того вірша,які вона казала сама собі.Вона просто дивилась на жебрака.У неї не було навіть слів.Точніше губи її не слухались але в голові було безліч запитань.
-Клич свої друзів.-Промовив він.
Мамба махнула нам рукою і ми підійшли.
-Ідем.-Наказав він нам.І ми послухались.Вибору вже не було.
Глава 5: Початок.
Ми йшли дорогою.Всі мовчали.Я помітив,як Чорна Мамба переживає,це було написано в її очах.Я хотів її втішити, але не міг.Це важко пояснити.Тим більше,я сам не знав,що на нас чекає далі.Ми всі троє йшли позаду,а чоловік сам впереді.
Я хоч і дуже погано знав місто але куди ми йдем, я точно знав.Парк Івана Франка. Дорогою до парку всі просто мовчали, ніхто не промовив ні слова.
-Ми йдем...-Почав Воть Так.
-Так,ми йдем.-Відрізали ми з Мамбою.
ВТ почав нервуватись.Закурив цигарку і лаявся собі під ніс.Чоловік посадив нас за столик,а сам пішов до магазину.Він виглядав жахливо,одяг був обдертий та брудний.
-Ти як,тримаєшся?-Запитав я Мамбу.
-Угу, дякую за підтримку Андрій.
-Слухайте,якого хєра ми йшли за тим бомжом так далеко?-Невдоволено говорив ВТ.-Він мене харить! Казьол старий!
І тут заді Воть Так несподівано підійшов наш незнайомий.
-Казьол старий?-усміхнувся він.-Це ти про мене?
-Та ні,дядьку ви що?-Почав виправдовуватись Воть Так.-Ні,не ви.Це он,він.- І показав пальцем на мене.
Присів коло нас.Це виглядало,ніби батько зібрав своїх синів щоб повідати щось дуже важливе.
-Люблю це місце.-Почав старий.-Тут завжди спокійно.Але незабаром спокій покине нас.
Загадки?Ненавиджу коли люди говорять цікаві дурниці.Хоча і сам тим завжди займаюсь.Старий неначе тримав нас під контролем.В нас було дуже багато запитань,але ніхто не міг промовити слова.Навіть дихали і то тихіше.
-Ось.-Витягнув він маленький мішечок. -Візьміть,надіюсь ти їм вже розказала.-Глянув він на Чорну Мамбу.
Дівчина побіліла.Вона вперше бачить цю людину,але знає,що ця людина знає її краще ніж вона сама.Воть Таку взагалі дах їхав.Він просто щось клацав на телефоні.Мій стан був не кращий.Але тут чоловік став серйозно говорити.
-Я не буду пояснювати хто я.-Говорив старий.-Ви самі дізнаєтесь з часом.Так, я знаю про сон.Ти не перша людина,яка страждає
від цього.-Глянув він на Мамбу.
-Страждаю від чого?-Вирвалось у неї.
-Від прокляття.-Продовжував жебрак.-Кожних 55 років першого квітня він вибирає чотири смертні тіла,для того щоб продовжити свій рід.Якщо чотири вибраних тіла не дойдуть до Арени за певний період часу,то настане судний день.І вороття не буде.
- Я ж сказав що ми всі здохнем.-Воть Так положив телефон.Його це зацікавило.
Та що за день сьогодні?Міліція,жебраки,знайомства,судний день.Та ще й згадався той щур без хвоста,який у ВТ на квартирі.
Коли я відкрив рот,я сам собі дуже здивувався:
-До речі Воть Так,як звати того твого щура?-Запитав я.
-Катруся.
Хм...Так це вона?Гарно.
-Це бувало і раніше.-продовжував старий.-Я-Ахранітєль.Я оберігаю тих,хто стає його жертвами.І всі ці роки мені це вдавалось,але зараз я вже немаю таких сил.Я вже старий.Але не можу допустити щоб ви попали під його владу.Ну хто це "він"? Про кого старий весь час говорить?Вже якось навіть не цікаво було його слухати.
-Ваша головна задача.-Ніяк той не закривав рот.-Прорватись на Арену і подолати Гєну,він бог чужих снів.Це він за цим всім стоїть.Я буду вам допомагати,буду вибирати для вас безпечніші шляхи та дороги до Арени.
-Чому ми маєм робити те що ви нам говорите?-Почувся голос ВТ.
-Тому що,якщо ви нічого не зробите,всім настане кінець.Чому їй приснився той сон?Чому він помилився номером? Це все не випадково.Хоча ви можете і тут сидіти і нічого не робити.Чекати кінця.Ваша справа.-Закінчив він.
Дійсно,все це було не випадково.І ми майже нічого не зрозуміли з того що він сказав але вибору у нас не було.
-Що в мішку?-Запитав я.
-А ти глянь.-Сказав старий.
Я взяв мішок та зазернув в нього.Не може бути.Там були монети.Ті монети,які снились Мамбі.Але їх всього три.Показавши всім монети я запитав:
-А де четверта?-Сказав я і продовжив.-Як ви змогли опинитись у її сні?
-Як я вже казав,я-Ахранітель.Це моя робота.Якби я цього не зробив,Гєна забрав би ці монети перший.І тоді вам би було важче.Ці монети з'являються у сні людини-носія.Тому і їй приснився сон.
Вже щось трошки стає зрозумілим.Опинився не в той час,не в тому місці?Ні, тут все інакше.Все було розписано заздалегіть.
-А четверту монету ви самі знайдете.-Сказав він.-Через дві години я тобі подзвоню.-Глянув старий на мене.-І скажу де шукати.
Чому все так складно?Я би мав зараз пити пиво з друзями та веселитись,а не слухати того старого придурка.Висипавши монети на стіл,ми почали їх розглядати. "Розбите серце","Змія" і... "Крапля Крові".Ми глянули на Воть Така.
-Угу,я знов лєвий чи шо?Ну вас нахєр,так вже не цікаво.-Сказав ВТ.Не було "Пустоти".Не було символіки Воть Така.
"Крапля Крові"?Хто ж це?Що означає?І ще одна загадка.
-Ви казали що кожна монета це символіка тих обраних людей,так?-Не давши йому почати говорити,я промовив далі.-Але нас троє.-Закінчив я.
-Ви все зрозумієте.Дуже скоро.Ви її знайдете А мені пора іти.Побачимся.-Він став і пішов.Зупиняти його ніхто і не хотів.Всі і так були шоковані цією ситуацією.
Її?Так це вона?Дівчина?Два хлопця і дві дівчини будуть боротися зі злом.
Хм..схоже на якийсь амереканський фільм.
-І що будемо робити.-сказав ВТ.Ми всі мовчали.Кожен плавав у своїх думках.Чорна Мамба чуть не плака.Воть Така побачив її вираз обличчя, обняв її.
І тут я хотів почати говорити,але я побачив знайому.Вона стояла в черзі в магазин.Так,це була знайома,не друг.Просто знайома.Друг і знайомий-це зовсім різні речі.Але у нас з нею було багато спільного,коли ми були разом,нам не було
скучно.І я вирішив до неї підійти.
-Я зараз.
-Ти куди?!-Сумно сказала Мамба.-Я не звертав на неї уваги.Я навіть забув про цього старого. Я хотів хоч на 10 хвилин повернутись у нормальне життя. Побути на спокійній стороні.І я підійшов:
-Привіт Лана.-Щиро промовив я.
-Ооо,Андрій!-Зраділа вона.-Ти що тут робиш?-Я вже хотів відповісти,але вона перебила мене:
-Вибач,почекай мене тут будь-ласка,я зараз куплю те,що мені треба і тоді і поговорим.-Я кивнув головою.Обернувшись,
я розлядав Воть Така з Чорною Мамбою.Вони так і досі сиділи в обнімку,про щось розмовляли.Сьогодні було тепліше.Гріло сонце.І ось вийшла Лана.Вона прямувала до мене.Я помітив,що на правій руці у неї на двох
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 66 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |